Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

в одязі напівприлеглого і прилеглого силуетів – криволінійні, більшою чи меншою мірою повторюють контури фігури.

Правильна побудова бічних ліній забезпечує правильну посадку виробу на фігурі людини. Після зшивання бічних швів лінії основних обхватів (грудей, талії, стегон), а також лінії низу спинки і пілочки повинні збігтися по бічних швах і розташуватися в горизонтальних площинах. В результаті багатолітньої практики конструювання одягу є певні правила, якими користуються при побудові бічних ліній. Не дивлячись на це, побудова бічних ліній є не простим завданням, оскільки вони розташовуються на креслениках і спинки і пілочки інакше, ніж в готовому виробі або на ескізі моделі. Тому їх остаточна форма і розташування підлягають перевірці і уточненню при виготовленні первинних зразків моделей.

Побудову бічних ліній завжди починають із спинки. В одязі прямого силуету бічну лінію оформлюють з’єднуючи прямою лінією вершину бічної лінії з точкою на лінії низу (рис. 10.3).

Рис. 10.2. Оформлення бічних ліній у виробах прямого силуету (ЕМКО РЄВ)

У виробах прямого силуету бічну лінію спинки зазвичай розташовують паралельно середній лінії спинки або розширюють спинку внизу відносно її ширини по лінії грудей на 0,5÷1 см. При великій прибавці на вільне облягання по лінії грудей бічна лінія пілочки може проходить під тим же кутом, що і лінія спинки, але лише в протилежний бік, утворюючи захід пілочки на спинку. Величину заходу розраховують як різницю ширини виробу по лінії стегон і грудей: (Сб + Пб) – (Сг + Пг) і відкладають по лінії стегон (див. рис. 10.3).

42

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Величина розширення по лінії стегон закладається лише в бічний шов і не залежить від форми тіла.

У виробах прилеглого і напівприлеглого силуетів бічні лінії проводять,

заздалегідь визначивши ширину деталей виробів по лініях грудей, талії, стегон і низу.

Різницю в ширині виробу по лініях грудей і талії називають сумарним розхилом виточок ( В) по лінії талії:

В = (СгІІІ + Пг) – (Ст + Пт).

Розподіл сумарного розхилу виточок в шви і виточки залежить головним чином від виду одягу, а також від моделі.

Існує кілька способів визначення розхилу виточок, величин прогинів для оформлення бічних зрізів і середньої лінії спинки. Найпростіший з них полягає в розподілі сумарного розхилу виточок між всіма виточками в певному процентному співвідношенні, незалежно від форми тіла і одягу. Практикується такий розподіл:

-виточка на спинці (задня) – (0,25÷0,35) В;

-виточка в бічній лінії (бічна) – (0,4÷0,5) В;

-виточка на пілочці (передня) – (0,15÷0,2) В.

Вжіночих пальтах прилеглого і напівприлеглого силуетів сумарний розхил виточок розподіляють зазвичай таким чином (рис. 10.2, б):

узадню і бічну виточку – по 0,15 В;

убічну лінію – 0,5 В;

упередню виточку – 0,2 В.

В жіночих сукнях прилеглого і напівприлеглого силуетів рекомендується такий типовий розподіл сумарного розхилу виточок (рис. 10.2, в):

узадню виточку – по 0,3 В;

убічну лінію – 0,5 В;

упередню виточку – 0,2 В.

Розхил кожної виточки має не перевищувати 4,5 см та бути не меншим за 1,5 см. Якщо розхил виточки більший за 4,5 см, проектують дві виточки. Якщо розхил менший за 1,5 см – виточку рекомендується об'єднувати з найближчою.

Положення осьової лінії задньої виточки найчастіше визначається відстанню від вертикалі (1), рівною 0,4÷0,5 ширини спинки.

Положення осьової лінії передньої виточки співпадає з вертикаллю, що проходить через умовний центр грудей (див. рис. 10.2, в). Передню виточку у виробах з гладких тканин спрямовують до центру опуклості грудей, а з тканин в смужку або клітинку – вертикально, розташовуючи її верхній кінець залежно від моди на відстані 3÷10 см від горизонталі (3).

Розхили всіх виточок відкладають симетрично відносно осьових ліній, проведених перпендикулярно лінії талії.

Верхні і нижні кінці виточок мають не доходити до лінії грудей і стегон мінімум на 3 ÷4 см (див. рис. 10.2, б).

У верхньому одязі прилеглого і напівприлеглого силуетів по лінії талії на пілочці проектують одну або дві виточки (передню і бічну). Розхил кожної з

43

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

виточок в чоловічих виробах не перевищує 1÷1,5 см, в жіночих виробах розхил виточки може досягати залежно від повноти фігури і прибавки на вільне облягання по лінії талії 2,5÷3 см.

Розташування виточок зазвичай пов’язують з розташуванням лінії прорізу бічної кишені. При поперечному розташуванні кишені нижні кінці обох виточок розташовані на лінії її прорізу:

кінець передньої виточки – на відстані 0,5÷1,5 см від переднього кінця кишені,

бічної – на відстані від 0 (сукня жіноча, пальто) до 2,5÷4 см (піджак, чоловіче пальто) від вертикалі, дотичної до пройми пілочки.

Нижні кінці обох виточок знаходяться на лінії прорізу кишені, верхній кінець бічної виточки розташовують на відстані 4÷6 см від лінії глибини пройми (див. рис. 10.2, б).

Боки виточок, як і бічних зрізів спинки і пілочки, оформлюють найчастіше плавними увігнутими лініями, що повторюють пластику поверхні тіла на відповідній ділянці.

Довжину бічних ліній спинки і пілочки зрівнюють:

у виробах прямого силуету – від вершини бічної лінії до низу,

у виробах напівприлеглого і прилеглого силуетів – від вершини бічної лінії до лінії талії і від лінії талії до низу.

Оформлення лінії талії і низу виробу

Лінії талії і низу спинки завжди проводять під прямим кутом до середньої лінії спинки. У виробах, що розширюються до низу, лінія низу є плавною опуклою кривою, перпендикулярною середній і бічній лініям спинки.

Положення лінії талії пілочки відносно лінії талії спинки залежить від будови тіла фігури (постави, опуклості грудей і живота та інших чинників).

Учоловічому одязі для рівноважного положення виробу на фігурах типової статури лінія талії спереду розташовується зазвичай нижче, ніж на

спинці, на величину Т04Т4 (див. рис. 10.2, а). Лінію талії пілочки проводять в цьому випадку у вигляді ламаної лінії T5T6T4.

Ужіночих виробах, якщо лінія талії є вихідною горизонталлю пониження лінії талії спереду не проектують (див. рис. 11.1, в).

Для побудови лінії низу пілочки визначають положення нижньої точки бічної лінії і довжину пілочки по лінії напівзаносу. Лінія низу пілочки на лінії напівзаносу розташовується на 1,5÷2,5 см нижче за лінію низу спинки на лінії її середини. Виняток становить одяг з тканин з рисунком в чітко виражену крупну клітинку, де лінія низу пілочки може бути спрямована так само, як і на спинці, тобто по нитці утоку.

Нижні кінці бічних ліній і лінії напівзаносу сполучають допоміжною прямою, а потім оформлюють лінію низу у вигляді плавної опуклої лінії з прогином посередині на 0,4÷0,7 см. Остаточну форму лінії низу пілочки можна знайти, поєднавши спинку і пілочку в нижній частині бічних ліній.

44

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Лінія прорізу бічної кишені

Положення бічної кишені на пілочці визначають, виходячи із зручності користування нею, положення лінії талії і моди. Лінія прорізу кишені може бути спрямована горизонтально (по ширині пілочки), вертикально (по довжині пілочки) або під кутом.

У всіх випадках середину лінії прорізу кишені розташовують нижче за лінію талії на відстані від неї 0,25Дтс ± 5÷7 см для чоловічих і жіночих виробів.

При знаходженні лінії розташування горизонтальної кишені орієнтуються зазвичай на вертикаль (5), дотичну до пройми пілочки.

При побудові конструкцій жіночого верхнього одягу лінію прорізу кишені рекомендується розташовувати відносно точки К. Від цієї точки відкладають 0,25 довжини лінії прорізу у напрямку бічної лінії і 0,75 її довжини у бік лінії напівзаносу (рис. 10.2, б). Лінію прорізу поперечно розташованої кишені проводять паралельно лінії низу пілочки.

Довжина прорізу кишені визначається розміром кисті руки, а також видом виробу: для пальта довжину прорізу кишені встановлюють більше, ніж для піджака або жакета. Для автоматизації процесів обробки кишень довжину прорізу уніфікують за групами розмірів:

для виробів 88–96 розмірів вона рівна: 15 см для піджака і 16 см для пальта;

для виробів 100–108 розмірів – відповідно 16 і 17 см;

виробів 112–128 розмірів – 17 і 18 см.

ЛЕКЦІЯ 11. ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТРУКЦІЇ І МЕТОДИ КОНСТРУЮВАННЯ ВШИВНИХ РУКАВІВ

11.1. Характеристика конструкції вшивного рукава. Вимоги до типової конструкції вшивного рукава.

Для типової будови тіла людини характерним є прямовисне положення плеча і певний кут між плечем та передпліччям (рис. 11.1, б). У наслідок такого устрою руки лінії переходів (перекатів) від зовнішньої ділянки рукава до внутрішньої повторюють абрис руки людини. В результаті лінія переднього перекату – увігнута, заднього (ліктьового) – опукла. Ступінь кривизни переднього перекату (стрілу прогину лінії перекату) проектують різною: від 0,5 до 1,5 см. Рукав може бути прямим, тоді лінії перекатів будуть прямими.

45

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Рис. 11.1. Вихідна інформація для побудови кресленика вшивного рукава: а – розмірні ознаки фігури; б – характеристика орієнтації рукава [24]

Важливою характеристикою форми класичного рукава є гладкість його поверхні при статичному положенні природно опущеної руки, без складок, заломів.

Вшивні рукава різноманітні за формою та кількістю складових частин. За кількістю членувань їх поділяють на:

одношовні (з нижнім або ліктьовим швом),

двошовні двох видів: з нижнім і верхнім, з переднім і ліктьовим швами,

тришовні (з верхнім, ліктьовим та переднім швами) тощо (рис. 11.2). Третій шов є продовженням плечового шва. Цей покрій дозволяє зменшити посадку по окату одночасно з розширенням рукава для повноти руки.

46

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Рис. 11.2. Види рукавів за кількістю членувань:

а, б – одношовний; в, г – двошовний; д – тришовний

Нижній і передній шви, розташовані з внутрішньої сторони рукава, мають суто конструктивне значення і не видні при опущеній руці.

Найбільш поширеними у верхньому чоловічому, жіночому і дитячому одязі є вшивні двошовні рукава з ліктьовими і передніми швами. Тому в більшості методик конструювання одягу розглядається побудова двошовного вшивного рукава, що складається з верхньої і нижньої частин (рис. 11.3, в).

Вимоги до типової конструкції вшивного рукава

Гарний зовнішній вигляд і висока якість посадки рукава у виробі досягається завдяки його відповідності розмірам і формі руки, пропорційному співвідношенню розмірів рукава з розмірами всього виробу, правильній орієнтації рукава відносно пройми і виробу, відповідності розмірів і форми оката розмірам і формі пройми, правильному розподілу посадки оката, естетичності ліній перекатів.

1.Відсутність на рукаві похилих і поперечних складок досягається відповідністю висоти оката (Вок) і висоти пройми (Впр) виробу в готовому вигляді. У верхньому одязі з проймою звичайної глибини висота оката має бути рівною або більшою її на величину прибавки до висоти оката (Пвок), такою, що враховує огинання шва вшивання рукава

(рис. 11.4).

2.Не менш важливою вимогою до типової конструкції вшивного рукава є ідентичність конфігурацій нижніх ділянок оката формі пройми, особливо на нижній передній ділянці. З цією вимогою пов'язаний спосіб розподілу посадки оката по ділянках від передньої монтажної надсічки пройми.

47

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Рис. 11.4. Зв’язок висоти оката рукава з висотою і шириною пройми [4]

11.2. Вихідна інформація для конструювання вшивних рукавів. Базисна сітка. Взаємозв’язок параметрів пройми і окату рукава.

Вихідна інформація для конструювання вшивних рукавів

В методиках конструювання рукавів використовують такі вихідні дані

(див. рис. 11.1, а):

1.Розмірні ознаки: Дрзап, Дрлок, Оп, Озап;

2.Розміри готового рукава: довжина рукава (Друк), яка визначається відповідно до шкал типових довжин або за моделлю; ширина рукава внизу (Шрук внизу), яку визначають залежно від Озап або за моделлю; висота оката (Вок), яку визначають на основі конструкції спинки і пілочки і величин Шпр, Впр, Дпр; ширина рукава (Шрук), яку визначають залежно від Оп.

3.Прибавки: до обхвату плеча Поп, зап'ястя Позап, ширини пройми Ппр, на свободу пройми Пспр, на огинання при вшиванні рукава Пвок, норма посадки оката рукава по проймі Н.

Етапи розробки кресленика конструкції рукава

Розробку кресленика конструкції вшивного рукава можна розділити на три етапи:

1-й – побудова ліній базисної сітки кресленика (рис. 11.5); 2-й – побудова контурних ліній оката, низу, перекатів рукава, тобто

побудова шаблону зовнішнього виду рукава; 3-й – отримання розгорток деталей рукава.

Відстань між вертикальними лініями (3) і (5) базисної сітки кресленика рукава визначається шириною рукава (Шрук).

Відстань між горизонтальними лініями (1) і (3) – висотою оката рукава (Вок).

Положення горизонталей (4) і (9) можна визначити таким чином: відстань (1)-(4) = Дрлок + Пог + Птп + Пуп;

48

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

відстань (1)-(9) = Дрзап + Пдрзап або (1)-(9) = Друк + Пуп.

Рис. 11.5. Базисна сітка рукава

Способи визначення розмірів оката рукава

Існує декілька способів визначення висоти оката рукава (Вок). Наближений спосіб зводиться до розрахунку висоти оката рукава на основі вимірювання висоти пройми на кресленику пілочки і спинки виробу (рис. 11.6,

а).

а б в

Рис. 11.6. Схема визначення висоти оката рукава [4]

При цьому розрахунок може виконуватися залежно від величини висоти пройми (Впр) (на рис. 11.6 відрізок ОО1) або висоти пройми замкненої (Впр.з) (на рис. 11.6 відрізок О1О2). Висоту пройми замкненої визначають на

49

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

кресленику шляхом замикання верхніх ділянок пройми за допомогою поставленої на ребро гнучкої лінійки (штрихпунктирна лінія на рис. 11.6, а).

Розрахунок висоти оката. 1 спосіб:

Вок = Впр – К = ОО1 – К. Поправочний коефіцієнт К залежно від розміру має такі величини:

88÷92 К = 2,5÷3,0 см; 96÷104 К = 2,0 см;

104 К = 1,0÷1,5 см.

2 спосіб:

Вок = Впр.з – 0,5÷1,0 см – для суконь; Вок = Впр.з – для жакетів; Вок = Впр.з + 0,5÷1,0 см – для пальт.

При цьому висота замкненої пройми відповідає висоті пройми готового виробу в конструкціях з малою прибавкою до Сг (наприклад, в жіночій сукні). Висота оката рукава, в цьому випадку, менше висоти пройми на 0÷1 см. Зменшення висоти оката використовують з метою збільшення ширини рукава.

При проектуванні верхнього одягу необхідно враховувати огинання під рукою нижньої ділянки пройми готового виробу, що призводить до зменшення фактичної ширини пройми порівняно з конструктивною. Цей чинник дещо знижує точність визначення висоти оката замиканням ділянок пройми на кресленику, оскільки величину звуження пройми при переході від конструкції до готового виробу встановлюють приблизно.

Ширина рукава (Шрук) може бути визначена з використанням розмірної ознаки (Оп) і прибавки (Поп):

Шрук = 0,5(Оп + Поп).

Інший спосіб визначення ширини рукава базується на залежності її від ширини пройми, наприклад:

Шрук = dпзр + Пdпзр + а, де dпзр – передньо-задній діаметр руки;

Пdпзр – сумарна прибавка,

а – вільний член (для чоловічих виробів 4 см, для жіночих – 4,5 см).

11.3. Визначення величини припуску на посадку по лінії окату рукава. Розподіл припуску на посадку по лінії окату рукава у виробах верхнього одягу.

Довжина оката рукава (Дор) відрізняється від довжини пройми (Дпр) на величину посадки по окату (Ппос):

Дор = Дпр (1+Н), де Н – норма посадки оката рукава.

Нормою посадки (Н) оката називають величину посадки (Ппос), що припадає на одиницю довжини пройми (Дпр):

Н = Ппос / Дпр.

Таким чином Ппос = Дпр·Н.

50