Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Напружена горизонтальна складка на спинці під коміром (рис. 13.1).

Виявляється часто після вшивання коміра в горловину. ЇЇ причина – звуження деталі спинки в області складки (недостатня опуклість середнього зрізу спинки, надмірна вигнутість пройми у верхній частині, загальне звуження плечової частини спинки, завеликий нахил плечових зрізів). Усувається дефект шляхом розширення вказаної ділянки спинки.

Напружені горизонтальні складки під переднім швом штанів (рис.

15.2). Тканина ніби затягується всередину, в бік задньої половинки штанів. Причина – недостатня ширина прогину передньої половинки штанів у вершини крокового зрізу або недостатня опуклість бічного зрізу.

Напружені горизонтальні складки у верхній частині рукава (рис. 15.3).

Виникнення таких складок по всій ширині окату пов’язане з його недостатньою шириною. Якщо припуск по окату рукава недостатній для усунення дефекту, рукав перекроюють зі зменшенням його довжини.

Рис. 15.1. – 15.3. Напружені горизонтальні складки

2. Ненапружені м’які горизонтальні складки виникають через зайву довжину деталі або її частини. Врівноваженості деталі можна досягти шляхом підйому ділянки матеріалу зі слабиною.

Ненапружені горизонтальні складки на спинці під коміром (рис. 15.4).

Дефект виникає при надмірній довжині центральної частини спинки . Надлишок тканини легко закладається в складку, глибина якої визначає величину пониження лінії горловини спинки та плеча.

Ненапружені горизонтальні складки на рукаві (рис. 15.5). Дефект з’являється внаслідок збільшеної висоти окату рукава. Величина необхідного пониження окату визначається шляхом закладання складки в місці дефекту.

Ненапружені горизонтальні складки вище лінії стегон (рис. 15.6).

розташовуються найчастіше на боках та по спинці виробу. Вони викликані не недостатньою шириною виробу по лінії талії, а звуженістю по лінії стегон.

61

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Виріб слід розширити, причому найбільша величина припуску випускається в місці найбільшого прояву дефекту.

Рис. 15.4. – 15.6. Ненапружені горизонтальні складки

Вертикальні складки

1. Напружені вертикальні складки утворюються внаслідок недостатніх розмірів деталі по висоті. Вони усуваються шляхом випускання припуску шва, розташованого над дефектом.

Напружені вертикальні складки на бічній поверхні спідниці (рис. 15.7).

усувають шляхом підвищення рівня точок верхнього зрізу, розташованих над дефектною ділянкою.

Рис. 15.7. Напружені вертикальні складки

2. Вертикальні м’які вільні складки утворюються на ділянках одягу з надмірною шириною. Їх усувають шляхом звуження виробу в місці дефекту або перерозподілу припуску на вільне облягання між ділянками конструкції. Вертикальні складки помірних розмірів не завжди вважаються дефектом. Вони покращують динамічні характеристики швейного виробу. Вертикальні складки і фалди також можуть бути запроектовані автором моделі як композиційний прийом при створенні м’яких, вільних форм.

62

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Вертикальна вільна складка посередині спинки (рис. 15.8) утворюються через неправильне оформлення середнього зрізу спинки на рівні лопаток. Усувається дефект шляхом спрямлення зрізу на цій ділянці. При цьому невеликі вертикальні складки біля пройми спинки дефектом не вважаються, тому що вони забезпечують свободу руху.

Вертикальні вільні складки на рукаві (рис. 15.9) утворюються при надмірній ширині рукава або зміщенні верхньої точки окату. Так, при розширенні верхньої частини рукава по ліктьовому зрізу утворюється м’яка складка від окату до ліктя. Усувається дефект шляхом звуження окату в області ліктьового перекату.

Вертикальні вільні складки біля бічного шва штанів (рис. 15.10)

викликані надмірною кривизною бічного шва. Для виправлення дефекту слід випустити припуск бічного шва на ділянці вище лінії стегон та забрати надлишок тканини в шов сидіння.

Рис. 15.8. – 15.10. Вертикальні вільні складки

13.4. Характеристика дефектів одягу: діагональні складки, кутові заломи та способів їх усунення.

Діагональні складки

При невідповідності розмірів та форми деталей одягу розмірам та формі поверхні тіла людини виникають дефекти посадки у вигляді нахилених складок або перекосів деталей. Часто вони з’являються при порушенні бічного та опорного балансу. Бічний баланс конструкції визначається по різниці висот крайніх точок плечових зрізів, а опорний баланс – величиною зсуву відносно вертикальної осі деталі.

При усуненні нахилених складок використовують допоміжний шаблон і таку послідовність робіт. Виріб вдягають на фігуру або манекен, перевіряють симетричність, скріпляють по лінії пів заносу. Зайву тканину на дефектній ділянці закладають у нахилену складку, заколюють булавками та ставлять контрольні знаки. Виріб знімають та кладуть на аркуш паперу, обводять отримані контури деталі з закладеною складкою та контрольні знаки. З паперу виготовляють допоміжне лекало (шаблон). Булавки видаляють, складку на

63

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

деталі розправляють. Контури деталі уточнюють по шаблону, суміщаючи контрольні знаки.

Діагональні складки під проймою спинки (рис. 15.11) можуть виникнути,

якщо виріб вдягнути на фігуру з низькими плечами. В такому випадку можна вирішити проблему шляхом збільшення товщини плечових накладок. Якщо такий варіант неможливий, дефект усувають по загальній схемі: заколювання складки, виготовлення шаблону, уточнення крою деталі. При цьому збільшується нахил плечових зрізів та заглиблюється пройма.

Діагональні складки від вершини окату рукава, або короткий окат (рис.

15.12). Причина дефекту – недостатня висота окату рукава відносно висоти пройми. В рукаві слід понизити вершини ліктьового та переднього перекатів відносно вершини окату. В разі появи несиметричного дефекту (наприклад, складки в напрямку переднього шва рукава) понижують лише вершину відповідного перекату (в даному прикладі переднього).

Діагональні складки по рукаву реглан (рис. 15.13) спричинені недостатньою довжиною верхніх зрізів. Для уточнення деталей рукава слід розрізати лекала передньої та ліктьової частин по лінії окату вшивного рукава, потім повернути верхні частини таким чином, щоб утворився зазор в області плечової точки.

Рис. 15.11 – 15.13. Діагональні складки

Кутові заломи

Дефекти цієї групи пов’язані з неправильним утворенням об’ємної форми деталі з плоского матеріалу.

Недостатня опуклість спинки у верхній частині (рис. 15.14). Такий дефект виникає на спинках без конструктивних розрізів, особливо помітний на сутулих фігурах з низькими плечами. Комір відходить від шиї, під проймою утворюється надлишок тканини. Найкращий результат дає формування шляхом ВТО – видавлювання в області лопаток та спрасовування по проймі, плечовому зрізу та середньому шву спинки. Для низьких плечей можна збільшити висоту плечових накладок. В одязі з конструктивними розрізами такий дефект легко

64

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

усувається шляхом переведення кута спрасовування в лінію кокетки, рельєфу або плечову виточку.

Рис. 15.14. Недостатня опуклість спинки у верхній частині

Недостатня опуклість пілочки в області грудей (рис. 15.15). Кутові заломи направлені від бічних швів та пройми до виступаючих точок грудей. Дефект викликаний недостатнім розхилом нагрудної виточки. Для його виправлення слід збільшити розхил нагрудної виточки та уточнити лінію плечового зрізу, вирівнявши її та випустивши припуск по зрізу пройми для збереження довжини плеча. У виробах з рельєфами випускають в області виступаючих точок грудей припуск бічної частини пілочки.

Рис. 15.15. Недостатня опуклість пілочки в області грудей

13.5. Характеристика дефектів одягу: балансові порушення і дефекти динамічної невідповідності та способи їх усунення.

Балансові порушення.

Баланс – це врівноваженість виробу. Порушення балансу призводить до утворення заломів по всьому виробу, «закручуванню» його навколо фігури.

65

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Балансову характеристику плечового виробу визначають по таких показниках.

Бічний баланс визначається різницею висот крайніх точок плечового зрізу з урахуванням кута спрасування.

Передньо-задній баланс при горизонтальній лінії талії визначається як різниця висот верхньої точки горловини переду та верхньої точки середнього зрізу спинки. При його порушенні з’являються 2 основних дефекти: довга спинка та коротка спинка. Ознака балансового порушення – відхилення бічного шва від вертикального положення.

Дефект «довга спинка» (рис. 15.16) виникає при недостатній величини передньо-заднього балансу або на виробах, виготовлених на типову фігуру та вдягнених на перегнуту фігуру. Причиною виникнення такого дефекту може стати також різна величина зсідання пілочок та спинки при волого-тепловому обробленні (пілочки при дублюванні посаджуються більше, ніж спинка). При цьому борти заходять один за одного, низ спинки щільно прилягає до сідниць, бічний шов заходить на перед. Дефект усувається шляхом скорочення спинки та випускання припуску пілочки в плечовому шві. Якщо дефект виявлений після обробки коміра, його можна усунути за рахунок бічного шва – при зшиванні зсунути вершину бічного шва спинки вниз відносно вершини бічного шва пілочок, після чого підрізати низ спинки.

Рис. 15.16. Дефект «довга спинка»

Дефект «коротка спинка» (рис. 15.17) з’являється при надмірній величині передньо-заднього балансу або на виробах, виготовлених на типову фігуру та вдягнених на сутулу фігуру. При цьому борти розходяться, низ спинки відстає від фігури, бічний шов заходить назад, біля пройми слабина та кутові заломи.. Дефект усувається шляхом скорочення пілочки та випускання припуску спинки в плечовому шві. Якщо дефект виявлений після обробки коміра, його можна усунути за рахунок бічного шва – при зшиванні зсунути вершину бічного шва пілочок вниз відносно вершини бічного шва спинки, після чого підрізати низ пілочок.

66

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Рис. 15.17. Дефект «коротка спинка»

Аналогічні за причиною дефекти можуть виникати в поясних виробах.

Спідниця щільно прилягає до колін спереду та відходить ззаду . Такий дефект виникає при вдяганні виробу на фігуру з виступаючими сідницями. Усувається шляхом випускання припуску шва пришивання пояса на задньому полотнищі та підрізання переднього полотнища по верхньому зрізу. Може також знадобитись збільшити розхил задньої виточки та зменшити розхил бічної або передньої виточки.

Спідниця щільно прилягає до колін ззаду та відходить спереду. Такий дефект виникає при вдяганні виробу на фігуру з плоскими сідницями. Усувається шляхом випускання припуску шва пришивання пояса на передньому полотнищі та підрізання заднього полотнища по верхньому зрізу.

Динамічна невідповідність

Деякі дефекти непомітні в статичному стані людини, але вони затрудняють рухи людини. Найважливіше для динамічної характеристики одягу правильне положення та розміри пройми та рукава. Зміщення пройми в бік спинки ускладнює рух рук уперед. Надмірна глибина пройми не дозволяє підняти руки вгору. Незручний вузький рукав.

Для перевірки виробу на динамічну відповідність слід виконати підйом рук до горизонтального положення, нахилення корпусу та присідання. При неможливості зробити це одягу дають негативну оцінку динамічної відповідності.

67

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Література

1.Колосніченко М.В., Процик К.Л. Мода і одяг. Основи проектування та виготовлення одягу. Навч. посібник – К.: КНУТД, 2011. – 238 с.

2.Крюкова Н.А., Конопальцева Н.М. Технологические процессы в сервисе. Отделка одежды из различных материалов. Учебное пособие. – М.: Форум Инфра – М, 2007. – 240 с.

3.Конструирование одежды: Учебник для студ. учреждений сред. проф. образования/ Э.К. Амирова, О.В. Сакулина, Б.С. Сакулин и др. – М: Мастерство: Высшая школа, 2001. – 496 с.

4.Коблякова Е.Б., Ивлева Г.С., Романов В.Е. и др. Конструирование одежды с элементами САПР. – М.: Легпромбытиздат, 1988. – 464 с.

5.Трухан Г.Л., Сивак В.И. Конструирование одежды промышленного производства. – К.: Техника, 1989. – 125 с.

6.Агошков Л.А. Методы построения разверток при проектировании одежды.

– К.: МГАЛП, 1999. – 216 с.

7.Богушко О.А., Маліновський В.І., Святкина А.Є. Геометрія поверхонь одягу. Монографія. – К.: Освіта Україна, 2009. – 192 с.

8.Пашкевич К.Л., Баранова Т.М. Конструювання дитячого одягу: Навчальний посібник. – К.: НВЦ Профі, 2012. – 326 с.

9.Методика конструирования женской верхней одежды. – М.: ЦНИИТЭИлегпром, 1980. – 118 с.

10.Методика конструирования мужской верхней одежды. – М.: ЦНИИТЭИлегпром, 1979. – 118 с.

11.Единый метод конструирования женской одежды, изготовляемой по индивидуальным заказам. – М.: ЦБНТИ, – 1982.

12.Единая методика конструирования одежды СЭВ (ЕМКО СЭВ). Базовые конструкции женской одежды. Т. 2. – М.: ЦНИИТЭИлегпром, 1988. – 120 с.

13.Единая методика конструирования одежды СЭВ (ЕМКО СЭВ). Базовые конструкции мужской одежды. Т. 3. – М.: ЦНИИТЭИлегпром, 1988. – 133 с.

14.Гриншпан И.Я. Конструирование мужской верхней одежды по индивидуальным заказам. – Издат.центр «Академия». 2005. – 386 с.

15.Алдрич У. Английский метод конструирования и моделирования. Женская одежда. 190 чертежей конструкций, адаптированных для российских фигур / пер. с англ. Г. Сурикова, О. Сурикова, В. Кузьмичев. – М.: Издательский дом «ЭДИПРЕСС-КОНЛИГА», 2008. – 208 с.

16.Сивак В.Г., Калініна О.К., Харламова Г.М. Легке плаття. – К.: Час, 1992. – 336 с.

17.Агошков Л.А., Петрик М.М., Кисленко И.А. Конструирование верхней женской одежды (часть первая): Учебное пособие / Под общей редакцией Агошкова Л.А. – К.: Аристей, 2004. – 164 с.

18.Рогова А.П. Основы конструирования мужской и детской верхней одежды.

–М.: Легпромбытиздат, 1986. – 208 с.

68

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

19.Янчевская Е.А. Конструирование одежды. – М.: МТИЛП, 1986. – 444 с.

20.Мюллер М. и сын. Техника кроя. Сборник. – М. Эдипресс-Конлига, 2011. –

128 с.

21.Павлова С.В. Конструирование одежды. Курс лекций. – Улан-Удэ:

ВСГТУ, 2005. – 43 с.

22.Справочник по конструированию одежды/ В.М. Медведков, Л.П. Боронина, Т.Ф. Дурыгина и др., под ред. П.П. Кокеткина – М., 1982.

23.Куренова С.В., Савельева Н.Ю. Конструирование одежды. – Ростов-на-

Дону.: Феникс, 2004 – 480 с.

24.Мартынова А.И., Андреева Е.Г. Конструктивное моделирование одежды. –

М.: МГАЛП, 1999 – 208 с.

25.Суворова О.К., Сушан А.Т. Принципи задання та контролю балансу швейних виробів. – К.:ДАЛПУ, 1999. – 51 с.

26.Шершнева Л.П., Ларькина Л.В. Конструирование одежды. Теория и практика: Учебное пособие. – М.: Форум: Инфра–М. 2006. – 288 с.

27.Матузова Е.М., Соколова Р.И., Гончарук Н.С. Разработка конструкций швейных изделий по моделям: 2-е изд., испр. и доп. – М.:Легкая и пищевая пром–ть,1983. – 224 с.

28.Рахманов Н.А., Стаханова С.И. Устранение дефектов одежды. – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1985. – 128 с.

29.Єжова О.В. Конструювання одягу. Курс лекцій, 2009. – 168 с.

30.ОСТ 17–326–86 Изделия швейные, трикотажные, меховые. Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды.

31.ОСТ 17–325–86 Изделия швейные, трикотажные, меховые. Типовые фигуры мужчин. Размерные признаки для проектирования одежды.

32.ДСТУ ГОСТ 25294:2005 Одяг верхній платяно-блузкового асортименту.

33.ДСТУ ГОСТ 25295:2005 Одяг верхній пальтово-костюмного асортименту.

34.Характеристика методики конструирования одежды МТИЛП [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://wellconstruction.ru/konstr2/harakteristika-metodiki-konstruirovaniya- odezhdyi-mtilp

69

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Контрольні питання

1.Які вимоги висуваються до одягу? Які з них є найбільш важливими?

2.У чому полягає основний зміст споживчих вимог?

3.Які етапи розробки креслеників конструкцій деталей одягу?

4.Що визначають на першому етапі розробки креслеників-розгорток деталей одягу?

5.Які методи конструювання одягу використовуються при масовому і індивідуальному виготовленні одягу?

6.Перелічіть методики конструювання одягу? У чому полягає їх відмінність від систем крою?

7.Які вихідні дані потрібні для побудови кресленика деталей конструкції одягу?

8.Що прийнято за основну лінію при визначенні розташування ліній членувань в ЄМКО ЦНДІШП?

9.Як розраховується прибавка на товщину пакета виробу?

10.Яким чином враховуються властивості матеріалів у системі прибавок?

11.Які основні розмірні ознаки використовують для конструювання плечового одягу?

12.Які основні конструктивні прибавки використовують при конструюванні плечового одягу?

13.Як ширина пройми пов’язана з її висотою і довжиною та висотою і довжиною оката рукава?

14.З чого складається і як визначається загальна конструктивна прибавка по лінії грудей?

15.Які варіанти оформлення середньої лінії спинки в плечовому одязі і в яких випадках застосовується кожен з них?

16.Які елементи конструкції належать до верхніх контурів спинки?

17.Яким чином може бути оформлена плечова лінія спинки? Від чого залежить вибір конкретного типу?

18.Якими можуть бути бічні лінії плечового одягу і від чого залежить вибір варіанту?

19.Як визначається розміщення кишені і виточки на виступ живота?

20.Які основні розрахунки потрібні для побудови кресленика вшивного рукава?

21.У чому полягає різниця в побудові креслеників двошовного і одношовного рукавів?

22.Для чого потрібні позначки на проймі і окаті рукава і як вони розподіляються?

70