Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Норма посадки залежить від властивостей матеріалу і варіюється в межах від 0,05 до 0,125. Нижнє значення норми характерне для тонких синтетичних матеріалів, верхнє значення – для рихлих, м’яких, товстих матеріалів з натуральних волокон.

Отриману величина посадки Ппос приймають за 100% і розподіляють по окату рукава верхнього одягу нерівномірно. Довжину лінії пройми на кресленику ділять на 5 або 6 ділянок (рис. 11.7, 11.8), відповідно ділять довжина лінії окату рукава з врахуванням відсотка Ппос (табл. 11.1).

Рис. 11.7. Приклад розподілу посадки по окату двошовного вшивного рукава (за методикою ЦНДІШП)

Таблиця 11.1 – Ділянки розподілу посадки по проймі та окату рукава за методикою ЦНДІШП

Параметри пройми є визначальними для побудови рукава, конструкція конкретного рукава повинна відповідати конкретній проймі. Будь-які зміни параметрів пройми ведуть за собою зміну окату рукава.

51

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

На форму, розміри і експлуатаційні показники рукава впливають параметри пройми виробу. При малій ширині пройми неможливо спроектувати якісний класичний рукав. Зайва глибина пройми виробу знижує динамічні показники виробу.

Рис. 11.8. Приклад розподілу посадки по окату рукава (за методикою МТІЛП) [24]

Значення мінімальної ширини пройми для різних виробів наведено в таблиці 11.2. Міжрозмірна різниця складає 0,6 см.

Таблиця 13.2 – Мінімальна ширина пройми для конструювання класичного вшивного рукава, см

Контур деталі «верхня частина рукава» або деталі «рукав» при проектуванні одношовного рукава (рис. 11.9) отримують розгортанням ділянок переднього і ліктьового перекатів відносно ліній перекатів за правилами симетрії.

52

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Рис. 11.9. Шаблон рукава та його розгортка [4]

ЛЕКЦІЯ 12. ОЦІНКА ЯКОСТІ ПОСАДКИ ВИРОБУ НА ФІГУРІ. БАЛАНСОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОДЯГУ

12.1. Визначення понять: баланс, баланс плечових виробів, баланс поясних виробів, види балансу плечових і поясних виробів.

Відомо, що більшість показників якості одягу закладається на етапі його проектування. Величезну роль у забезпеченні якості посадки виробу на фігурі відіграє баланс [25]. При якісній посадці виробу на фігурі говорять, що виріб гарно збалансований.

Під балансом розуміють такий взаємозв’язок основних конструктивних ділянок по плечовим, бічним зрізам, проймі і окату рукава, який забезпечує рівноважне положення вертикальних швів, країв борту, рукавів, відсутність заломів на поверхні готового виробу, одягненого на людину або манекен.

За визначенням ЄМКО РЕВ баланс плечових виробів (δ) – це критерій посадки, який характеризується взаємним розташуванням вищих точок горловини переду та спинки в горизонтальному та вертикальному напрямках.

Баланс поясних виробів – критерій посадки, який характеризується різницею між довжинами середніх ліній задньої та передньої частин поясних виробів від лінії талії до лінії стегон, що забезпечує рівноважне положення виробу на фігурі.

При правильному балансі спинка і пілочка виробу, з’єднані по плечовим швам, вільно лежать на фігурі, а лінії талії на спинці і пілочці змикаються в бічних швах в чітко горизонтальні лінії. Порушення балансу веде до поганої посадки виробу на фігурі.

53

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Побудову кресленика розгортки пілочки виконують зазвичай на тому ж кресленику, що і побудову кресленика розгортки спинки, пов'язавши їх основні розміри. Побудову часто починають із знаходження положення вищої точки горловини пілочки (вершини горловини) відносно горизонтальної лінії основи горловини спинки (1), лінії грудей (3) або лінії талії (4).

В конструкції плечового одягу виділяють три балансові точки, правильне знаходження розташування яких забезпечує збалансованість плечового швейного виробу:

вершина плечової лінії,

кінець плечової лінії,

вершина бічної лінії.

Існують три види балансу швейних виробів:

передньо-задній,

опорний,

бічний.

Правильна взаємна ув’язка параметрів виробу і фігури на рівні вершини плечового шва контролюється розрахунком величини передньо-заднього балансу.

Передньо-задній баланс забезпечує рівноважне положення передньої і задньої частин виробу на фігурі, яке характеризується положенням конструктивних точок верхніх зрізів переду та спинки у вертикальному напрямку.

Передньо-задній баланс на кресленику – це відрізок, що визначає рівень вершини горловини пілочки відносно рівня основи горловини спинки (рис.

12.1).

Зазвичай величину передньо-заднього балансу визначають як різницю двох розмірних ознак:

довжини талії спереду першої (ДтпІ) і довжини спини до талії першої (ДтсІ), що вимірюються від однієї і тієї ж антропометричної точки (від точки основи шиї), що розташована на межі передньої і задньої частин одягу (точок з'єднання вершин горловини спинки і пілочки), тобто:

бпз1 = ДтпІ – ДтсІ

54

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Рис. 12.1. Схема визначення передньо-заднього балансу одягу для плечового одягу

Через традицію, що склалася, наочнішим є визначення передньо-заднього балансу як різниці розмірних ознак ДтпІ і довжини спини до талії (Дтс):

бпз2 = ДтпІ – Дтс де Дтс – довжина спини до талії з врахуванням виступу лопаток;

ДтсІ – відстань від лінії талії ззаду до точки основи шиї; ДтпІ – відстань від точки основи шиї до лінії талії спереду (див. рис. 12.1).

Прийнятий в практиці конструювання спосіб визначення величин передньо-заднього балансу як постійних величин, а саме бпз1 = 0÷2 см, а бпз2 = 3÷5 см абсолютно недопустимий і не забезпечує належної якості посадки на реальних фігурах [26]. Ці величини лише приблизно визначають баланс.

Величина балансу більшою мірою залежить від розміру фігури, потім від повнотної групи і практично не залежить від зросту, що є одним з недоліків цих формул, оскільки із зміною зросту змінюється середня величина основної ознаки, що визначає поставу, – положення корпусу (Пк).

Дослідження показують, що на величину передньо-заднього балансу впливає також положення бічного шва і інші чинники.

Баланс може бути позитивним і від’ємним, тобто вершина горловини пілочки може розташовуватися вище або нижче за горизонтальну лінію основи горловини спинки. Величина балансу залежить перш за все від співвідношення рівнів вершин горловини пілочки і спинки. Її значення залежить від ступеня кривизни торсу з боку переду і спини. При більш опуклій передній частині торсу – баланс позитивний (в жіночому одязі), при однаковій кривизні –

55

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

нульовий (у дитячому одязі), при опуклій (сутулуватій) спині – від’ємний (в чоловічому одязі).

Величина балансу залежить від постави фігури: збільшується для фігур з випрямленою поставою і зменшується для фігур з сутулуватою поставою.

12.2. Оцінювання передньо-заднього, опорного і бічного балансу сукні за креслеником її деталей.

Опорний баланс конструкції (δоп) – це різниця між шириною горловини спинки та шириною горловини переду на кресленику конструкції (рис. 12.2).

Рис. 12.2. Схема оцінки опорного балансу (δоп) сукні

Опорний баланс може бути додатнім (δоп>0), від’ємним (δоп<0) та нульовим (δоп=0) залежно від постави фігури.

Конструкція, що розроблена для умовно-нормальної жіночої фігури

малого розміру (ОгІІІ = 88-96 см) зазвичай має опорний баланс δоп=0. Із збільшенням розміру фігури δоп = 0,5 ÷ 0,7 см.

Тобто в плечових виробах Шгп = Шгс або Шгп = Шгс + 0,5÷0,7.

Оцінку правильності побудови лінії плеча переду (пілочки) можна виконати за допомогою перевірки бічного балансу конструкції (δб).

При накладанні деталі переду на деталь спинки із закритими плечовою та нагрудною виточками (переведеними у інші місця) як на рис. 12.3. В конструкціях розмірів 88 ÷ 96 δб = 0÷1,0 та збільшується із збільшенням розміру. Це означає те, що кут нахилу лінії плеча переду не може бути меншим від кута нахилу лінії плеча спинки. Якщо δб<0, то необхідно внести зміни у конструкцію.

56

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

Рис. 12.3. Накладання деталі переду на деталь спинки при закритих виточках для оцінки бічного балансу сукні

ЛЕКЦІЯ 13. УСУНЕННЯ ДЕФЕКТІВ ОДЯГУ

13.1. Характеристика методу послідовного наближення для одержання остаточних лекал конструкцій. Правила проведення примірки [19, 27].

1.Підготовлений до примірки виріб (макет) надягти на фігуру, ретельно його розправити, підкласти плечові накладки, якщо вони передбачені у моделі.

2.В жіночих виробах праву пілочку накладати на ліву, в чоловічих – навпаки, ліву пілочку накладати на праву.

3.Сумістити лінії напівзаносу на пілочках (лінії середини переду), вколоти булавки на рівні ліній грудей, талії, стегон, а потім на ділянках між ними та до верху, якщо виріб із застібкою.

4.Лінія напівзаносу має розташовуватись по лінії симетрії фігури та бути строго вертикальною. Відхилення лінії напівзаносу від вертикального розташування свідчить про порушення передньо-заднього балансу конструкції.

5.Лінія середини спинки також має розташовуватись по лінії симетрії фігури і бути вертикальною.

6.Лінія низу та лінія талії виробу мають бути горизонтальними.

7.Необхідні зміни у жіночий виріб вносити на правій частині виробу, а чоловічого – на лівій.

8.Перш ніж приступати до внесення змін, необхідно оцінити форму виробу в цілому, його ширину, довжину, розташування ліній членування, виточок та його посадку на фігурі; результати оцінки звірити з ескізом моделі та прийняти рішення щодо внесення змін у виріб.

9.Якість посадки виробу оцінити за правильним розташуванням деталей спинки, переду і рукава на фігурі та розташуванням ліній плечових, бічних швів, ліній членування деталей спинки, переду, рукава, а також лінії пройми.

10.В типових конструкціях лінія плечового шва орієнтована на антропометричні точки фігури, а саме, на точку основи шиї та плечову точку; її

57

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

не повинно бути видно ні з переду, ні зі спинки, коли очі оцінюючого розташовуються на рівні плечового поясу фігури.

11.В типових конструкціях проекція лінії бічного шва має бути вертикальною, якщо оцінюючий розташовується напроти неї.

12.Виточки на деталях спинки, переду та рукава мають бути спрямовані на опуклості; спрямування ліній виточок має бути узгодженим з силуетними лініями виробу на фігурі.

13.Лінію нижнього шва рукава не повинно бути видно ні з боку переду ні з боку спинки.

14.В типових конструкціях з вшивними рукавами лінія пройми орієнтована на три антропометричні точки фігури, а саме, плечову, задній та передній кути підпахвової западини; вона має розташовуватись у площині, яка проходить через ці точки, якщо очі оцінюючого розташовуються над плечовою точкою, а демонстратор сидить на стільці.

15.Нові лінії на поверхні виробу (макету) наносити милом (крейдою) або вколюючи булавки по уявній новій лінії; також уявну нову лінію (наприклад лінію горловини) можна намітити, наколюючи вузьку тасьму контрастного кольору, порівняно з кольором матеріалу виробу.

16.Зайву тканину при утворенні вільних вертикальних або горизонтальних складок необхідно сколювати в місцях їх утворення.

17.Для усунення напружених горизонтальних складок, необхідно розпорювати зметувальні шви на ділянках утворення складок до тих пір, поки тканина не ляже вільно на поверхні фігури; заміряти величини розривів між лініями на деталях для внесення змін у первинні лекала.

18.При утворенні кутових заломів, спрямованих на опуклості фігури, що свідчить про недостатність розхилів виточок, тканину необхідно сколювати у місцях утворення складок та спрямовувати їх на опуклості: збільшувати розхили виточок доцільно вже на лекалах за відміченими лініями, застосовуючи прийом конструктивного моделювання «переведення виточки».

19.Після завершення примірки виріб (макет) зняти з фігури, прокласти голкою нитку контрастного кольору (не стягуючи) по відмічених лініях, нанесених булавками, так, щоб нитку було видно з вивороту. У випадку зменшення ширини виробу, деталей або поглиблення виточок нитку прокладати по обидва боки в місцях уколів булавок.

20.У випадку з’єднання деталей булавками накладанням однієї деталі на іншу з підігнутим краєм, на одній деталі нитку слід прокладати по лінії згину, а на іншій деталі – по лінії вздовж згину.

21.У випадку нанесення додаткових монтажних знаків, їх слід відмічати ниткою на одній та іншій деталях перпендикулярно до лінії шва.

22.Після прокладання ниток булавки вийняти, шви, що залишились зметаними після примірки, розпороти, симетричні деталі скласти «лицем до лиця», деталі попрасувати без вологи та сколоти, суміщаючи лінії копіювальних швів, нанесених під час підготовки виробу (макету) до першої примірки.

58

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

23.Примірки спідниці та брюк необхідно виконувати з приметаним поясом, якщо він передбачений у моделі, а якщо пояс не передбачений, то по лінії талії спідниці (брюк) слід приметувати тасьму, довжина якої відповідає подвійній розрахованій ширині по лінії талії (Шл.т = Ст + Пт) з врахуванням прибавки на застібку, або припусків на кінцях тасьми на зав’язку.

13.2. Класифікація дефектів одягу. Причини конструктивних, технологічних дефектів одягу та дефектів моделювання [28, 29].

В сучасних умовах експериментальна перевірка зразків швейних виробів є необхідним доповненням до їхнього конструювання за існуючими методиками.

Дефекти одягу ділять на три групи: конструктивні, технологічні та дефекти моделювання .

Конструктивні дефекти виникають через невідповідність розмірів та форми виробу розмірам та формі фігури людини. Вони проявляються у вигляді складок, заломів, балансових порушень та дефектів динамічної невідповідності.

Технологічні дефекти розкроювання виникають через викривлення конфігурації конструктивних ліній внаслідок неправильного розкроювання, невідповідності спряжених розмірів деталей, зсуву монтажних міток. Дефекти пошиття проявляються в недостатніх відтягуванні або посаджуванні зрізів деталей, порушенні ширини швів, несуміщенні монтажних міток, викривленні швів та країв виробу, невідповідності розмірів та перекосів прокладок і підкладки. Порушення режимів волого-теплового оброблення призводить до появи не передбачених конструкцією розтягів та спрасовувань, викривлення швів та країв виробу.

Дефекти моделювання виникають в результаті неправильного застосування прийомів конструктивного моделювання.

Конструктивні дефекти ділять на 6 груп.

1.Горизонтальні складки.

2.Вертикальні складки.

3.Діагональні складки.

4.Кутові заломи.

5.Балансові порушення.

6.Дефекти динамічної невідповідності, що проявляються в динаміці. Група дефектів «горизонтальні складки» в одязі може виникати з двох

причин, а саме, при недостатній ширини деталі (або деталей) та зайвій довжині деталі (або деталей). При недостатній ширині деталі (деталей) виникають напружені горизонтальні складки, при зайвій довжині деталі (деталей) виникають вільні горизонтальні складки.

Група дефектів «вертикальні складки» виникають при зайвій ширині деталей, а також при недостатній довжині деталей, коли верх та низ виробу зафіксований на фігурі.

59

Пашкевич К.Л. Основи проектування виробів. Конспект лекцій

ДЕФЕКТИ ОДЯГУ

МОДЕЛЮВАННЯ

Група дефектів «діагональні складки» (перекосу) виникають при зміщенні однієї деталі відносно іншої при з’єднанні деталей під час виготовлення виробу. При цьому контури деталей можуть мати правильну форму та розміри. Крім того діагональні складки можуть виникати при порушенні опорного та бічного балансу конструкцій.

Група дефектів «кутові заломи» пов’язані з неправильним формоутворенням деталей за рахунок виточок та ліній членування, які проходять через екстремальні точки опуклостей поверхні тіла людини. Також даний дефект може виникати при недостатній величині посадки, передбаченої для створення об’ємної форми деталей.

Група дефектів «балансові порушення» пов’язані з порушенням рівноважного розташування одягу на фігурі, проявляються у вигляді похилих складок, крученні частин виробу навколо тіла, рукава навколо руки.

Дефекти динамічної невідповідності одягу проявляються, як правило, при виконані рухів людиною в одязі.

13.3. Характеристика дефектів одягу: горизонтальні складки, вертикальні складки та способів їх усунення.

Горизонтальні складки 1 Напружені горизонтальні складки виникають через недостатню

ширину деталі. При цьому напрямок розтягуючих зусиль співпадає з напрямком складки. Усуваються такі дефекти шляхом розширення деталі на ділянці складки.

60