- •1. Мовознавство – наука про мову. Об’єкт та предмет мовознавства.
- •2. Мова. Її визначення, основні ознаки і властивості.
- •3. Зв'язок мовознавства з іншими науками.
- •4. Мовознавство загальне і конкретне (часткове).
- •5. Мовознавство теоретичне і прикладне.
- •6. Основні проблеми загального мовознавства.
- •7. Методи дослідження в мовознавстві. (чи методи і прийоми дослідження мовного матеріалу).
- •8. Синхронічний та діахронічний аспекти вивчення мовних одиниць (Синхронія і діахронія).
- •9. Проблема походження мови. Основні теорії її походження.
- •10. Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць.
- •11. Фактори розвитку мови. Поняття національної мови, літературної мови.
- •12. Семіотика як наука про знакові системи.
- •13. Мова як особлива знакова система.
- •14. Основні властивості знаків, мовних знаків.
- •15. Мова і мовлення.
- •16. Мова, мислення, свідомість.
- •17. Мовна система та структура. 18. Мова як системно-структурне утворення.
- •19. Ієрархія мовної будови. Основні типи відношень між мовними одиницями.
- •20. Звукова будова мови. Фонетика як наука про звуковий лад мови.
- •21. Аспекти вивчення звукової будови мови.
- •22. Біологічний аспект дослідження звукової будови мови.
- •23. Артикуляційна база мови. Зміни звуків у потоці мовлення.
- •24. Будова мовного апарату і функції його найважливіших частин.
- •25. Акустичний аспект вивчення звукової будови мови.
- •26. Характеристики суперсегментних явищ.
- •27. Типологія наголосу в мовознавстві.
- •28. Інтонація, основні складники, функції.
- •29. Лінгвістичний аспект дослідження звукової будови мови.
- •30. Фонема, її функції, принципи виділення.
- •31. Фонема та її алофони.
- •32. Дистрибуція фонем і алофонів.
- •33. Система фонем мови. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
- •34. Критерії класифікації голосних фонем.
- •35. Критерії класифікації приголосних фонем.
- •36. Склад та складоподіл.
- •37. Синтагма. Енклітики та проклітики.
- •38. Слово як центральна одиниця мови. Слово та інші мовні одиниці.
- •39. Функції слова та його типи.
- •40. Структура змісту слова.
- •41. Внутрішня форма слова.
- •42. Типи лексичних речень.
- •43. Структура лексичного значення слова.
- •44. Системна організація лексики.
- •45. Поняття семантичного поля та лексико-семантичної групи.
- •46. Слово в мові та мовленні
- •47. Шляхи збагачення лексики.
- •48. Граматична будова мови, морфологія, синтаксис.
- •49. Граматичне значення, граматична категорія. Граматична форма.
- •50. Морфема. Основні ознаки. Приципи виділення.
- •51. Морфема і аломорфема.
- •52. Функціонально-семантична класифікація морфем.
- •53. Кореневі морфеми. Афіксальні морфеми.
- •54. Синтетичні та аналітичні засоби вираження граматичного значення.
- •55. Частини мови, принципи їх виділення.
- •56. Повнозначні та службові частини мови.
- •57. Предмет синтаксису. Одиниці синтаксичної системи мови.
- •58. Речення, як основна одиниця синтаксису, її ознаки та функції.
- •59. Предикативність і модальність як основні ознаки речення.
- •60. Граматичне членування речення на головні та другорядні члени.
- •61. Типологія речень.
- •62. Речення і словосполучення.
- •63. Синтаксичні звязки та їх найважливіші типи ???
- •64. Актуальне членування речення. Тема і рема речення.
- •65. Речення і висловлювання, синтаксема і алосинтакс.
- •66. Причини мовних змін. Мовні контакти.
- •67. Поняття субстрата, суперстрата, адстрата.
- •68. Мовні контакти. Білінгвізм. Інтерференція мовних систем.
- •69. Мовні контакти. Спорідненість мов. Мовні сім'ї.
- •70. Порівняльно-історичне мовознавство.
- •71. Генеалогічна класифікація мов
- •72. Індоєвропейська родина мов(словянська,романська,германська групи).
- •73. Мови слов'янської групи
- •74. Мови германської групи.
- •75. Мови романської групи.
- •76. Мовна карта Європи.
- •77. Мовна карта України.
- •78. Типологічне мовознавство
- •79. Фонологічні класифікації мов світу.
- •80. Морфологічні класифікації мов світу.
- •81. Флективні мови.
- •82. 83. 84.
- •85. Синтаксичні типологічні класифікації мов світу.
- •86. Мова і письмо. Основні етапи розвитку письма.
- •87. Типи письма в сучасному світі.
- •88. Алфавітне письмо. Виникнення основних алфавітів.
- •89. Графіка і орфографія. Принципи орфографії в сучасних мовах.
- •90. Мовні контакти. Штучні мови.
47. Шляхи збагачення лексики.
Лексика кожної мови постійно змінюється, за 100 р. лексика змін. Бл.20% свого складу. Постійно в мові з’являються нові слова – неологізми (гр неос – новий, логісмос – судження)– слова, створення для позначення нових реалій дійсності; новації, які зберігаються в мовній системі. Поява таких слів відбувається за такими шляхами: 1.дериваційний (за допомог.словотвору): ваучер(документ, який дозволяє отримати частину власності)- ваучерний-ваучеризація; ксерокс-ксерити-відксерити; 2.семантизація – шлях появи у слів нових значень – розширення обсягу значень одного або іншого слова.Напр:морж-1.-тварина,2.людина, котра купається зимою – моржувати, собачка -1.тварина,2.на замку, 3.в інтернеті, 3.Конверсія - перехід від однієї частини мови до іншої зоря(ім.)-зоріти(дієслово); 4. Запозичення – перехід слів з однієї мови до іншої при їх контактуванні (мітинг, футбол, бізнесмен, дрескод, салоган(заклик) – з анг.).Запозичені слова обов’язково адаптуються до законів мови, до якої вони залучаються (стосується форми). Потрібно відрізняти такі слова від кальки: буквального, по морфемного їх перекладу(напр.:правопис-калька з грец – орфос, та графо; хмарочос та небоскреб); запозичена абревіація набуває самостійності(ВУЗ, вчитися у ВУЗі, ВУЗом, ВУЗа; українці запозичили абревіатуру БОМЖ,вона зараз використовується як самостійне слово,та вже має похідні слова(бомжувати, бомжатник); також запозичуватися можуть і штучні слова, які утворюють письменники(напр робот-запропонував Карл Чанок, робот - механізм-людина, той хто виконує роботу; гном, ліліпут – Даніель Дефо. 5.абревіація – поява скорочених слів (СП – спільне підприємство,ЗОШ – загальноосвітня школа).
48. Граматична будова мови, морфологія, синтаксис.
У процесі спілкування для побудови речень необхідно певним чином пов’язувати мід собою слова, поєднувати їх у комунікативні ланцюжки. Кожна мова має для цієї мети систему засобів і значень, які утворюють її граматичну будову. Вони є об’єктом дослідження граматики.
Граматика – розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.
Оскільки граматичні засоби і значення характеризують слова, словосполучення і речення, то граматика об’єднує два розділи – морфологію і синтаксис.Деякі вчені відносять до граматики також розділ словотвору, зокрема питання про способи морфологічного словотворення - афіксацію і основоскладання, - що тісно пов'язуються з ученням про частини мови.Центральним у граматиці є вчення про граматичні значення, граматичні форми і граматичні категорії.
Морфологія– розділ граматики, який вивчає структуру слова, способи вираження його граматичних значень і систему словозміни. Основною одиницею морфології є слово, але в аспекті граматичної будови, особливостей змінювання і творення, вираження властивих слову граматичних значень.
Синтаксис– розділ граматики, що вивчає способи поєднання слів у словосполучення і речення, а також властивості цих одиниць.
49. Граматичне значення, граматична категорія. Граматична форма.
Кожне слово співвідноситься з певним явищем дійсності, тобто має лексичне значення, напр.: рука — «верхня кінцівка людини», стіна — «вертикальна частина будови». Хоча ці слова відрізняються семантикою, їх об'єднують в одну групу граматичні значення іменника, називного відмінка, однини, жіночого роду.
Граматичне значення—абстрактне значення, яке характерне групам слів і має регулярне формальне вираження.Розвинулися граматичні значення як узагальнені відображення найтиповіпіих ознак і властивостей об'єктивної дійсності. Так, значення іменника, прикметника, дієслова та інших частин мови сформувалися тому, що реальний навколишній світ складається з предметів, ознак, процесів тощо.Від лексичного значення граматичне відрізняється передусім тим, що воно притаманне не одній лексемі, а групі слів. Якщо лексичне значення розрізняє слова, то граматичне значення об'єднує їх, відрізняючи від інших груп слів. Граматичне значення, порівняно з лексичним, характеризується значно вищим рівнем абстрактності.Віднесення значення до лексичного чи граматичного здійснюється, зважаючи на одиничність чи масовість його вияву.Граматичне значення наявне лише в протиставленнях (відмінків, чисел, родів, осіб, часів тощо).Граматичні значення властиві не тільки словам, а й словосполученням та реченням. Граматичні значення словосполучення збігаються з граматичними значеннями його головного члена. Так, словосполучення синє море має такі граматичні значення: іменник, середній рід, називний відмінок, однина. Реченню притаманні особливі граматичні значення, наприклад синтаксичного часу (минулого, теперішнього, майбутнього), об'єктивної модальності (розповідності, питальності, спонукальності, бажальності, умовності, імовірності, переповідності) тощо.Синтаксичні граматичні значення притаманні тільки реченням і служать для їх розрізнення, відмежування від інших мовних одиниць.
Граматична категорія. Усі ознаки, властивості об'єктивної дійсності узагальнені в граматичних значеннях, однотипні сукупності яких (грамемні або частково-категоріальні значення) утворюють граматичні категорії. Так, грамеми однина і множина в українській мові представляють категорію числа..Граматична категорія — сукупність однотипних граматичних значень, або грамем, об'єднаних певним змістом.Оскільки граматичні категорії реалізуються в граматичних значеннях, кожна з них обов'язково існує в протиставленнях. Та сама граматична категорія може бути в одних випадках дериваційною (категорія роду іменників), а в інших — реляційною (категорія роду прикметників). У іменників, що вживаються тільки в одному числі {сани, окуляри), категорія числа дериваційна, а в інших випадках — реляційна.Реляційні граматичні категорії завдяки активній участі в граматичній організації речення, як правило, є більш абстрактними, ніж дериваційні граматичні категорії, і виявляють тенденцію до формалізації. Так, відмінок, число та рід прикметника в українській мові не відображають ніяких властивостей об'єктивної дійсності, а зумовлені відповідними категоріями іменника, з яким прикметник узгоджується {веселий день, весела розвага, веселе свято). Ці граматичні категорії прикметника спрямовані всередину мови, за її межі не сягають і тому належать до формалізованих, формально-граматичних. Прикметникова граматична категорія ступеня відображає реальне співвідношення якостей, спрямована за межі мови і тому не є формальною, зберігає своє семантико-граматичне наповнення {Остап веселіший за Семена). Загалом, більшість реляційних граматичних категорій певною мірою зберігає свій зміст і не формалізується або формалізується частково, тобто поєднує семантико-граматичне і формально-граматичне значення.Із граматичними категоріями не слід ототожнювати не категоріальні словозмінні форми, зокрема розрізнення першої та другої дієвідмін в українськіймові, які не стосуються змістового аспекту мови. Певна схожість граматичних категорій у різних за походженням мовах спричинена тим, що граматичні категорії узагальнюють ту саму об'єктивну дійсність, спираються на однакові її ознаки та властивості.
Граматична форма— поєднання граматичних значень і граматичних способів їх вираження.Вона вказує, які саме граматичні значення властиві конкретному слову і якими граматичними способами вони виражені. Наприклад, граматична форма слова зима представлена граматичними значеннями іменника, називного відмінка, однини, жіночого роду і виражена флексією -а.Різні граматичні форми може виражати флексія -уіменник знахідного відмінка однини жіночого роду: воду, стіну;іменник родового відмінка однини чоловічого роду: журналу, часу;дієслово першої особи однини теперішнього часу: веду, сиджу.