- •1. Загальні 1.1. Мовознавство як наука,
- •1.2. Природа, сутність,
- •1.3. Походження і розвиток мови
- •3) Походження мови та закономірності розвитку мов
- •1. Мова — явище загальне, абстрактне; мовлення —
- •2. Мова — явище відносно стабільне, довговічне, загаль-
- •3. Мова — явище психічне, а мовлення — психо-
- •3. Фонографічний.
- •2 0 4 Лексика і фразеологія
- •2 0 6 Лексика і фразеологія
- •2 0 8 Лексика і фразеологія
- •212 Кяом вм'г Лексика і фразеологія
- •2 1 4 Лексика і фразеологія
- •216 Лексика і фразеологія
- •2 1 8 Лексика і фразеологія
- •2 2 0 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •1) Зникнення слів; 2) зникнення значень слів; 3) поява
- •2 2 6 Лексика і фразеологія
- •XVIII ст. Вживалося в значенні "простонародний, неродо-
- •2 2 8 Лексика і фразеологія
- •2 3 0 Лексика і фразеологія
- •19 Років"), кіднепінг (англ. Kidnapping "викрадання ді-
- •2 3 2 Лексика і фразеологія
- •Iceberg (дифтонг аі) — укр. Айсберг (звукосполучення ай),
- •234 Лексика і фразеологія
- •2 3 6 Лексика і фразеологія
- •2 3 8 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к., 1991. — с 206—
- •2 4 2 Лексика і фразеологія
- •244 Лексика і фразеологія
- •2 4 6 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •1949 Р. За кордоном і зараз перевидається у Львові і Ки-
- •1958; Останнє третє видання в 30 томах вийшло в 1969—
- •1978), "Энциклопедический словарь" у 86 томах ф. Брок-
- •1994), "Соціологія: Короткий енциклопедичний словник"
- •3. Голомба, а. Гайнца і к. Полянського (Вар-
- •1907—1909; Останнє видання 1996—1997) — видатна па-
- •2 5 2 Лексика і фразеологія
- •1984), "Словарь русского языка" c.I. Ожегова (шістнад-
- •1994—1999). Давньоруська лексика відображена в "Мате-
- •I.I. Срезневського (с.-Петербург, 1893—1903; перевида-
- •1884— 1928), Де пояснено 500 тисяч слів і наведено пів-
- •1982—1989). Високо оцінений науковою громадськістю
- •254 Лексика і фразеологія
- •1971). У синонімічних словниках для широкого практич-
- •1989 P.), "Gran diccionario de sinonimos у antonimos" (Вели-
- •1986), "Geflugelte Worte" (Крилаті слова) г. Бюхмана (1864,
- •256 Лексика і фразеологія
- •X. Касареса (в Іспанії та Італії ідеографічні словники прий-
- •2 5 8 Лексика і фразеологія
- •1998), "Новий німецько-український, українсько-німецький
- •1972). Подібні словники створено для французької та ан-
- •2 6 0 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •264 Граматика
- •1. Відношенням до слова і будови мови. Воно є обо-
- •2. Характером узагальнення. Якщо лексичне значен-
- •3. Відношенням до мислення й об'єктивної дійсності.
- •4. Способом вираження. Граматичне значення має ре-
- •266 Граматика
- •2(38 Граматика
- •270 Граматика
- •2 7 2 Граматика
- •1) Об'єднуються за спільною семантичною ознакою.
- •2) Можуть мати і можуть не мати формальне морфо-
- •3) Взаємодіють із пов'язаними з ними граматичними
- •4) Можуть мати і можуть не мати протиставлені всере-
- •276 Граматика
- •278 Граматика
- •280 Граматика
- •3) Мовні одиниці морфемного рівня (морфема і морф, ле-
- •282 Граматика
- •286 Граматика
- •2) Органічна (фузійна), коли значення цілого не дорівнює су-
- •288 Граматика
- •290 Граматика
- •1) Граматикалізації фонетичних та лексичних явищ.
- •292 Граматика
- •2) Зміни морфемної структури слів, зумовленої проце-
- •3) Зміни за аналогією. Так, наприклад, раніше в ро-
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •296 Граматика
- •2 9 8 Граматика
- •3 0 0 Граматика
- •302 Граматика
- •3 0 4 N Граматика
- •1) Не називають предмет безпосередньо, а вказують на
- •2) Завжди пов'язані з конкретним мовленнєвим актом
- •3) Характеризуються широким колом об'єктів і мов-
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •3 0 8 Граматика
- •3 1 0 Граматика
- •1) Атрибутивні, в яких залежне слово називає ознаку
- •2) Об'єктні, в яких залежне слово є об'єктом (написа-
- •3) Релятивні, в яких залежне слово є релятивом, тобто
- •314 Граматика
- •316 Граматика
- •3 1 8 ,Г. Граматика
- •1) Послідовний (темою наступного речення є рема по-
- •322 Мовна типологія
- •324 Мовна типологія
- •326 Мовна типологія
- •328 Мовна типологія
- •1. Чистих типів мов не існує.
- •2. Жодному з типів мов не можна надавати перевагу.
- •2,59. На основі індексу синтетичності до аналітичних мов
- •330 Мовна типологія
- •1.1. Мещанинова (1883—1967), що ґрунтується на оформ-
- •1903) В основу своєї типологічної класифікації поклав два
- •1) Техніка об'єднання морфем (злютованість кореневої та
- •1978), Використовуючи критерії кількості голосних і музи-
- •334 Література
- •200 Задач по языковедению и математике. — м., 1972.
- •III. Довідкова література
- •340 Предметний покажчик
- •348 Предметний покажчик
- •356 Іменний покажчик
- •358 Іменний покажчик
- •360 Іменний покажчик
- •362 Покажчик мов
- •366 Покажчик мов
- •Isbn 966-580-100-7
- •09117, М. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.__
282 Граматика
учен-ий
учен-ого
учен-ому
учен-им форманти
учен-ім
учен-і
учен-их
основа
Трапляються випадки, коли багатоформене слово не
має єдиної основи для всіх словоформ, і різні словоформи
цього слова утворюються від різних коренів. Наприклад:
йде — йшов, я — мене, поганий — гірший, англ. good
"добрий" — better "кращий", нім. du "ти" — dich "тебе",
лат. bonus "добрий" — optimus "найкращий". Це явище
називається суплетивізмом (від лат. suppleo "доповнюю",
suppletivus "доповнювальний").
Література
ОСНОВНА
1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. —
С 142 —161.
2. Дорошенко СІ., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 1974. —
С 176 - 180,183 - 200.
3. Головин Б.Н. Введение в языкознание. — М., 1983. — С 108 —
110.
4. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 211—
214.
5. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 131 —
155.
ДОДАТКОВА
1. Будагов Р.А. Введение в науку о языке. — М., 1965. — С 227—241.
2. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. —К.,
1959. — С 200 — 212.
3. Баранникова Л.И. Введение в языкознание. — Саратов, 1973. —
С. 176 —197.
4. Шайкевич А.Я. Введение в лингвистику. — М., 1995. — С. 71 — 80.
5. Перетрухин В.Н. Введение в языкознание. — Воронеж, 1972. —
С. 207 — 212.
Морфема і словоформа 283
6. Кочергина В.А. Введение в языковедение. — М., 1991. — С. 76 — 81.
7. Клименко Н.Ф. Основи морфеміки сучасної української мови. —
К., 1998.
8. Клименко Н.Ф. Як народжується слово. — К., 1991.
9. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. — М., 1978. —
С. 193 - 207.
Запитання. Завдання
1. Дайте визначення морфеми й обгрунтуйте його.
2. Як ви розумієте вираз варіювання морфем? Як називаються варі-
анти морфем?
3. Які типи значень властиві морфемам? Підкріпіть свою відповідь
конкретними прикладами.
4. На які два види поділяються всі морфеми?
5. Назвіть різновиди сегментних морфем. До кожного різновиду на-
ведіть приклади.
6. Що таке суперсегментні морфеми?
7. Як класифікуються морфеми з функціонального погляду?
8. Як називається розділ мовознавства, який вивчає морфеми? На-
звіть основні проблеми цього розділу.
9. Чим відрізняється морфемний аналіз від словотворчого?
10. Що таке граматична форма слова?
11. Наведіть приклади синтетичних і аналітичних форм слова. Проко-
ментуйте їх.
12. Що таке суплетивізм?
4.3. Способи вираження
граматичних значень
Граматичні значення виражаються різними матеріаль-
ними засобами (суфіксами, префіксами, закінченнями то-
що). Ці засоби об'єднуються на основі спільних характе-
ристик у групи, які називаються способами. Для всіх мов
світу граматичні способи зводяться до таких: 1) афікса-
ція; 2) чергування; 3) наголос; 4) повтори; 5) словоскла-
дення; 6) суплетивізм; 7) спосіб службових слів; 8) спо-
сіб порядку слів; 9) спосіб інтонації. Способи, які виража-
ють граматичні значення засобами, що знаходяться у ме-
жах слова, називають синтетичними, а способи, які вира-
жають граматичні значення засобами, що знаходяться по-
за словом, — аналітичними.
Синтетичні способи
вираження граматичних значень
До синтетичних способів вираження граматичних зна-
чень належать афіксація, чергування, наголос, редуплі-
кація, словоскладення і суплетивізм.
. АФІКСАЦІЯ — це вираження граматичних значень за до-
помогою афіксів (суфіксів, префіксів, закінчень тощо).
Оскільки в мовах світу використовуються різноманітні
афіксальні засоби, то в афіксальному способі виділяють
такі його різновиди:
а) суфіксація — вираження граматичних значень за
допомогою суфіксів. Це один із найбільш поширених спо-
собів вираження граматичних значень в індоєвропейсь-
ких і семітських мовах. Пор. укр. перечитати — пере-
читувати (недоконаний вид), спати — спатоньки (зна-
чення пестливості), гарний — гарніший (вищий ступінь);
рос. стучать — стукнуть (доконаний вид), веселый —
веселее (вищий ступінь), солома — соломина (значення
одиничності); нім Arbeit "робота" —Arbeiter "робітник" —
Arbeiterin "робітниця", hrank "хворий" — Krankheit
"хвороба"; англ. write "писати" — writing "який пише";
б) префіксація — вираження граматичних значень за
допомогою префіксів. Це основний спосіб вираження лек-
сико-граматичних значень дієслів у індоєвропейській мов-
Способи вираження граматичних значень 285
ній родині: укр. нести — занести, внести, принести,
піднести, перенести; рос. читать — прочитать, пи-
сать — написать; нім. gehen "йти"— vergehen "про-
ходити", entgehen "відходити"; болг. червен "червоний" —
почервен "червоніший";
в) конфіксація — вираження граматичних значень ком-
бінацією з двох афіксів — префікса й суфікса, які, хоча й
являють собою дві морфеми, але діють сукупно, разом. У
німецькій мові за допомогою конфіксації творяться паси-
вні дієприкметники: machen "робота" — gemacht "зроб-
лений", schreiben "писати" — geschrieben "написаний",
fahren "їхати" — gefahren "який приїхав";
г) інфіксація — вираження граматичних значень за
допомогою інфіксів, тобто морфем, вставлених у середину
кореня. Лат. vici "переміг" — vinco "перемагаю", fidi
"колов" — findo "колю", тагальськ. sulat "письмо" —
sumulat "писати";
ґ) трансфіксація — вираження граматичних значень
за допомогою трансфіксів, тобто афіксів, котрі, розриваю-
чи корінь, що складається з одних приголосних, самі роз-
риваються і служать "прошарком" голосних серед приго-
лосних, визначаючи словоформу й оформляючи її грама-
тично. Трансфіксація характерна для семітських мов. Дав-
ньоєвр. гноб "красти" — ганаб "крав", гонеб "той, що кра-
де; злодій", гануб "украдене"; араб, катаба "написав",
кутіба "написаний", катібу "той, що пише", кітабу
"написання", уктуб "пиши";
д) нульовий афікс, тобто відсутність афікса в одній з форм
парадигми за наявності афіксів в інших формах. Укр. сті-
на — стін, робота — робіт; рос. бел — бела, вода — вод,
крестьянин — крестьяне. У тюркських мовах нульовий
афікс є показником називного відмінка однини іменників:
бала "дитина", балага "дитині", балада "на дитині", бала-
лар "діти"*, балаларга "дітям", балаларда "на дітях".
Говорячи про афіксацію, потрібно розрізняти фузію та
аглютинацію. При фузії афікси неоднозначні (пор. стіна,
вола, рукава, де закінчення -а виражає називний відмінок
однини жіночого роду, родовий відмінок однини чоловічо-
го роду і називний відмінок множини чоловічого роду), не-
стандартні (стіни, пісні, імена; тут закінчення
-и, -і, -а виражають одне й те саме значення називного
відмінка множини), основи без афіксів, як правило, не
вживаються (двері, грабл-і,ручк-и, червон-ий), відбуваєть-
ся ніби сплав основи й афікса (козацький із козак+ськ(ий);