41. Поняття «закономірності і закону», їх роль у пізнавальній і практичній діяльності.

Закон – це суттєве відношення, зв'язок між сутностями, який є об’єктивним, необхідним, повторювальним, загальним, внутрішнім, суттєвим. Можна виділити три групи законів:

1) окремі закони, які притаманні певним формам руху матерії (закони механіки, хімії, біології);

2) особливі закони, притаманні усім або багатьом формам руху матерії (закони математики, кібернетики);

3) загальні, універсальні закони (закони діалектики).

Розрізняють закони природи і закони суспільства. Перші діють стихійно, другі визначаються свідомою діяльністю людей. Розрізняють закони розвитку і закони функціонування суспільства. Закони розвитку – це закони, які діють протягом усієї історії і характерні для соціальної форми руху матерії. До таких відноситься закон про визначальну роль суспільного буття щодо суспільної свідомості, визначальну роль способу виробництва. До них відносяться і закони діалектики.

Закони функціонування - об’єктивні закономірні зв’язки, які діють у даний момент часу, на даному етапі розвитку суспільства.

З категорією «закон» має зв'язок категорія «закономірність». Вони не тотожні поняття. В них відображені необхідні, об’єктивні, загальні зв’язки, що існують в об’єктивному світі. Категорія «закономірність» є ширшою за категорію «закон». Закономірність – це сукупна дія багатьох законів, що конкретизують, наповнюють певним змістом закономірність розвитку природи і суспільства.

Закономірність визначає тенденції розвитку.

Наприклад, певному рівню розвитку продуктивних сил повинен відповідати характер і рівень розвитку виробничих відносин – визначається як закономірність розвитку суспільства.

42. Взаємозвꞌязок та взаємовідношення кількісних та якісних змін у світі.

Закон кількісних та якісних змін розкриває механізм розвитку, пояснює, як відбувається розвиток, завдяки яким процесам і як предмети зазнають якісних змін та перетворень. Необхідно розрізняти поняття "якість" у побутовому і філософському розумінні. В побуті, в повсякденні слово "якість" відображає ступінь цінності речі, її позитивну чи негативну оцінку з погляду задоволення тієї чи іншої потреби людини. Зовсім інше значення має слово "якість" у філософії. Кожний предмет має свою якісну визначеність, що відрізняє його від інших предметів. Те, що характерно для певної речі, що відрізняє її від іншої, ми й називаємо в філософії якістю. Якісною визначеністю характеризуються тіла як живої, так і неживої природи, а також всі явища суспільного життя. Якість – це внутрішня визначеність предметів та явищ, сукупність їх суттєвих рис, сторін, що робить їх певними предметами і явищами. Початкові показники про якісні відмінності предметів і явищ дають нам органи чуттів. Навколишня дійсність, що діє на органи чуттів, викликає у нас певні відчуття (тепло, холод, колір...). Ці відчуття і дають нам змогу судити про якість речей.Але відчуття дають знання лише про окремі сторони чи ознаки речей, а не знання в цілому. Відчуття не здатні відрізнити суттєве від несуттєвого. А для визначення якості необхідно виділити корінні, суттєві ознаки чи властивості. Це дає мислення. Отже, пізнання якості починається з пізнання властивостей.Властивість – це будь-яка ознака, якою один предмет чи явище відрізняється від інших або подібний до них.Якість проявляється через властивість, і пізнати якість того чи іншого предмета або явища ми можемо лише за властивостями, що проявляє ця якість. Кожна властивість речі проявляється лише у взаємодії із іншими речами. Якість предметів і явищ не існує поза зв'язком з їх кількісною характеристикою.Кількість – це зовнішня характеристика предметів і явищ, що характеризує їх з боку ступеня розвитку властивостей: об'єму, числа, швидкості руху тощо. Кількість має свої особливості порівняно з якістю, По-перше, зміна кількості в певних межах не викликає суттєвих змін речей та явищ. Межі кількості більш рухливі, еластичні, ніж межі якості. Адже коли предмет втрачає свою якість, то перестає бути тим, чим він був. Цього не відбувається стосовно кількості. По-друге, для характеристики предмета з кількісного боку немає ніякого значення зміст предмета, його якість. Нас не цікавить матеріал предмета, Називаючи число п'ять, нас не цікавить, означає воно кількість пальців на руці чи пелюстки квітки. Кількість і якість існують об'єктивно. В предметах і явищах вони перебувають в нерозривній єдності. Ми лише в свідомості можемо розглядати їх окремо. Поняття якості дає нам змогу зловити момент сталості в речах. Поняття ж кількості дає можливість відобразити мінливість речей. Взаємозв'язок кількості та якості виражається в понятті "міра". Єдність кількості і якості називається мірою. Все має знаходитися в певних кількісних межах. Тепло необхідне для росту рослин, але спека губить їх. Те саме з вологою. Міра – це та межа зміни кількості, всередині якої предмет зберігає свою якісну визначеність. Єдність кількості і якості зберігається лише в межах міри. Якщо кількісні зміни здійснюються в цих межах, то вони не викликають якісних змін. Якщо вони виходять за межі міри, то вони супроводжуються якісними змінами предметів і явищ. Стрибок – сам процес переходу від одного кількісного складу до іншого, зміна старої якості новою. Він являє собою діалектичну єдність перервності і неперервності. Види стрибків: швидкі, повільні, з вибохом і без нього, великого і малого масштабу.