Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Питання для підготовки студентів ФХ.docx
Скачиваний:
35
Добавлен:
21.05.2020
Размер:
967.61 Кб
Скачать
  1. Визначення сухого залишку у настоях та екстрактах;

Визначення сухого залишку. 5 мл настоянки поміщають у зважений бокс, випарюють на водяній бані до сухого залишку і сушать2 год при 102,5±2,5°С, потім охолоджують в ексикаторі протягом 30 хв і зважують.

Визначення сухого залишку. 5 мл рідкого екстракту поміщають у попередньо відтарований бокс, випарюють на водяній бані до сухого залишку і сушать 3 год при 102,5±2,5°С, потім охолоджують в ексикаторі 30 хв і зважують.

  1. Визначення температури плавлення, кипіння,

ТЕМПЕРАТУРА ПЛАВЛЕННЯ — важлива фізична константа речовин, яка у фармакопейному аналізі дозволяє ідентифікувати лікарську речовину, одержати інформацію про ступінь її чистоти (наявність у ній домішок зазвичай знижує Тпл).

Початком плавлення є поява першої крап­лі рідини і кінцем — повний перехід речовини у рідкий стан. Цей інтервал температур (діапазон Тпл) не має перевищувати 2 °С.

Прилад для визначення Тпл складається з металевого блока, виготовленого з матеріалу, який має високу теплопровідність і не взаємодіє з випробовуваною речовиною, напр., з латуні. Верхня поверхня блока має бути плоскою і ретельно відполірованою. Блок рівномірно нагрівають по всій масі газовим пальником з мікрорегулюванням або електричним нагрівачем із тонким регулюванням. Блок має достатньо широку циліндричну порожнину для розміщення термометра, стовпчик ртуті якого має перебувати в одному і тому ж положенні як при калібруванні, так і при визначенні Тпл випробовуваної речовини. Циліндрична порожнина розміщена паралельно до відполірованої верхньої поверхні блока і на відстані близько 3 мм від неї. Прилад калібрують, використовуючи підхожі речовини з певною Tпл.

  1. Визначення вмісту азоту в органічних сполуках;

Метод складається з трьох принципових стадій:

  1. розкладання наважки досліджуваної речовини у концентрованій сульфатній кислоті;

  2. перегонка утворюваного аміаку та його поглинання кислотою;

  3. титрування надлишку кислоти лугами.

Розкладання

Визначення Нітрогену проводять у формі аміаку. Для його утворення наважку речовини кип'ятять у концентрованій сульфатній кислоті. Отримуваний аміак in situ зв'язується кислотою у сульфат амонію. Додатково органічний Карбон окиснюється до вуглекислого газуСульфур — в оксид SO2Гідроген зв'язується у воду.

[CaHbNcOdSe] + H2SO4 → NH3 + CO2 + SO2 + H2O

2NH3 + H2SO4 → (NH4)2SO4

Розкладання речовини у колбі К'єльдаля

Взаємодію зазвичай проводять у колбі К'єльдаля об'ємом 500—1000 мл. Кислота, необхідна для реакції, береться у надлишковій кількості — загалом від 6 до 20 разів (у випадку білків цей проміжок становить 8—10 разів, а для жирних кислот — 18—20). Менший налишок кислоти може використовуватися для речовин, що мають високий вміст Оксигену, а великий надлишок у методі небажаний через отримання більшого об'єму розчину, з якого вилуговуватиметься аміак.

Розкладання протікає досить повільно — ця реакція сильно залежить від природи речовини. Для пришвидшення перебігу взаємодії до реакційної суміші додають каталізаториртутьCuSO4селен або різні суміші цих речовин. Час розкладання можна зменшити, додаючи окисникиперманганат каліюдихромат каліюпероксид водню. Розкладання зразку вважається завершеним, коли у розчині відсутні часточки вуглецю. Для повнішого перетворення час реакції може бути додатково збільшений, але за умови наявності достатньої кількості кислоти — в процесі взаємодії кислота поступово випаровується і температура реакційної суміші може перевищити 400 °C, що призведе до часткового розкладання сульфату амонію.

Перегонка аміаку і титрування

Після завершення розкладання реакційну суміш охолоджують, додають до неї надлишок лугу, невелику кількість тіосульфату або сульфіду натрію. Це призводить до виділення аміаку:

(NH4)2SO4 + 2NaOH → 2NH3↑ + Na2SO4 + 2H2O

Аміак, що виділяється, переганяється в інший резервуар, де поглинається зазначеною кількістю кислоти із відомою концентрацією. Типовим кислотами-поглиначами є розчини H2SO4HClH3BO3. Надлишкову кількість кислоти згодом відтитровують у присутності кислотно-основних індикаторів (метилоранж для перших двох і метиловий червоний для борної кислоти):

2NaOH + H2SO4 → Na2SO4 + 2H2O