17.Кількісне визначення речовин методами кислотно–основного титрування в неводних середовищах Особливості титрування в неводних розчинах.

1.                Швидкий метод кількісного аналізу багатьох неорганічних, органічних та елементоорганічних сполук.

2.                Дозволяють визначати речовини, які у водних розчинах не мають стрибків титрування.

3.                Дозволяють визначати речовини, які часто у воді є нерозчинні, водою розкладаються, у воді утворюють стійкі несолеподібні речовини або стійкі емульсії.

4.                Можуть використовуватися для титрування забарвлених розчинів.

5.                Можливість фіксації т.е. індикаторним та фізико-хімічними методами.

6.                Часто немає потреби розділяти і відділяти від супутніх домішок або наповнювачів.

7.                Внаслідок меншого поверхневого натягу органічних розчинників порівняно з водою, величина краплі є меншою, а точність аналізу вищою.

Для титрування дуже слабких основ розчинником, звичайно, беруть оцтову кислоту. Для титрування дуже слабких кислот знаходять застосування декілька амофіпротних основних розчинників. Кращим з них є етилендиамін, успішно використовується, також диметилформамід, але він є слабшим, ніжетилендиамін. Широко застосовуються в кислотно-основному титруванні також метанол і етанол. Вони є нейтральними розчинниками, подібно воді, але з меншою константою автопротолізу. Їх використовують при титруванні моно- і дикарбонових кислот, амінів і диамінів, солей мінеральних і органічних кислот.

18. Кількісне визначення речовин методами аргентометрії

Арге́нтометрі́я (від лат. argentum — срібло) — титриметричний метод для кількісного визначення аніонів, які утворюють із катіоном Ag⁺ малорозчинні сполуки. Найчастіше застосовується для визначення вмісту галогенідів (особливо хлоридів), тіоціанатів, ціанідів.

Методи аргентометрії ґрунтуються на утворенні малорозчинних сполук при взаємодії досліджуваної речовини та нітрату аргентуму:

Метод Мора

Титрування за методом Мора

За методом Мора титрування проводиться нітратом срібла із концентрацією 0,05 або 0,1 моль/л. Як індикатор використовується розчин хромату калію.

При титруванні галогенідів в першу чергу осаджуються галогеніди срібла (білий AgCl та жовтий AgBr):

Визначення йодидів за методом Мора не проводиться через їхню значну адсорбцію на поверхні осаду AgI та, як наслідок, спотворення результатів.

Після повного відтитровування галогенідів, катіони Ag⁺ вступають у взаємодію із хромат-аніонами, утворюючи осад цегляно-червоного кольору:

Поява червоного забарвлення свідчить про досягнення кінцевої точки титрування.

19. Кількісне визначення речовин методами меркурометрії

Меркурометрі́я — титриметричний метод кількісного визначення деяких аніонів, заснований на утворенні малорозчинних сполук при взаємодії з розчинами солей Hg(I). Визначуваними аніонами зазвичай є галогенід-іони, а титрантом — розчин нітрату ртуті(I) Hg₂(NO₃)₂.

Для встановлення кінцевої точки титрування застосовують декілька індикаторів:

• дифенілкарбазон (а також дифенікарбазид), у вигляді 1% розчину в 95% етанолі. Повне відтитрування аніонів і поява надлишкової кількості катіонів веде до утворення синього осаду комплексу (у слабокислому та нейтральному середовищах) або ж посиніння розчину (в HNO₃ 6 моль/л).

До переваг цього методу відноситься можливість проводити визначення у сильнокислих розчинах, а також при їхній каламутності чи забарвленості. Окрім того можливе і зворотне титрування.

Меркурометрія має певні переваги над подібним до неї методом аргентометрії:

• сполуки ртуті є дешевшими за сполуки срібла;

• сполуки Hg(I) менш розчинні, ніж солі Ag(I), тому пік на кривій титрування поблизу точки еквівалентності виражений чіткіше;

• визначенню хлорид-іонів меркурометричним титруванням не заважають присутні у розчині іони MnO₄^-, CrO₄^2-, NO₂^-, SO₃^2-, S^2-, а також H₂O₂.