- •1.Організація контролю якості ліків у країні;
- •Функції
- •2. Організація аналітичної служби контрольно–аналітичних лабораторій і кабінетів;
- •Функції
- •3. Організація роботи місця провізора–аналітика;
- •4. Обладнання робочого місця провізора–аналітика;
- •5. Загальні фармакопейні методи аналізу лікарських засобів
- •6.Хімічні методи аналізу лікарських засобів;
- •7. Фізичні методи аналізу лікарських засобів
- •8. Приготування розчинів індикаторів
- •9. Що таке еталони, їх приготування
- •10. Приготування титрованих розчинів із фіксаналів
- •11. Приготування титрованих розчинів з наважки
- •12. Встановлення поправочного коефіцієнта
- •13. Етапи визначення доброякісності лз
- •14. Фармакопейні методи ідентифікації лікарських засобів
- •15. Експресні методи ідентифікації лікарських засобів
- •16. Кількісне визначення речовин методами нейтралізації
- •17.Кількісне визначення речовин методами кислотно–основного титрування в неводних середовищах Особливості титрування в неводних розчинах.
- •18. Кількісне визначення речовин методами аргентометрії
- •Метод Мора
- •19. Кількісне визначення речовин методами меркурометрії
- •20. Кількісне визначення речовин методами броматометрії
- •Застосування
- •Кількісне визначення речовин методами йодометрії;
- •Кількісне визначення речовин методами нітритометрії;
- •Кількісне визначення речовин методами йодатометрії;
- •Визначення вологи, зольності;
- •Визначення густини;
- •Визначення наявності спирту у настоях та екстрактах;
- •Визначення сухого залишку у настоях та екстрактах;
- •Визначення температури плавлення, кипіння,
- •Визначення вмісту азоту в органічних сполуках;
- •Рефрактометрія – основні засади методу
- •Поляриметрія - – основні засади методу;
- •Фотометрія - – основні засади методу;
- •Хроматографія – основні засади методу;
- •Визначення тотожності порошків;
10. Приготування титрованих розчинів із фіксаналів
ФІКСАНАЛИ (англ. Standard titres — стандарт-титри) — речовини в точно визначеній кількості в сухому вигляді або розчині, що містяться в запаяних скляних ампулах, виготовлених промисловим способом, і використовуються для швидкого приготування розчинів з точно відомою концентрацією. Ці розчини часто називають титрованими і застосовують в титриметричних методах аналізу як розчини для встановлення точної концентрації інших розчинів.
У хімічному та фармацевтичному аналізі також часто використовують стандарт-титри для приготування буферних розчинів — робочих еталонів рН. Це точна кількість певного хімічного реактиву (у скляних ампулах), необхідного для приготування буферного розчину з відповідним значенням рН.
Для приготування титрованого розчину з Ф. ампулу ретельно миють розчинником ззовні, беруть мірну колбу відповідної ємності (зазвичай 1 дм3) з лійкою, в яку вставляють спеціальний скляний бойок, ампулу розбивають, а її вміст кількісно переносять у мірну колбу крізь лійку, застосувавши промивальник з розчинником. Після розчинення речовини доводять об’єм розчинником до поділки мірної колби. Мірну колбу закривають, а розчин ретельно перемішують.
11. Приготування титрованих розчинів з наважки
Найпростішим, на перший погляд, способом виготовлення розчину точно відомої концентрації, тобто який характеризується певним титром, є розчинення точної наважки вихідної хімічно чистої речовини у воді або іншому розчиннику і розведення отриманого розчину до необхідного об’єму.
Знаючи масу (a) розчиненої у воді хімічно чистої речовини і об’єм (V) отриманого розчину легко розрахувати титр ТВ виготовленого реактиву в г/мл:
Цим способом готують титровані розчини таких речовин, які можна легко отримати в чистому вигляді і склад яких відповідає точно визначеній формулі і не змінюється в процесі зберігання.
Зважування речовини проводять в пробірці з притертим корком, на годинниковому склі або в бюксі. З погляду на те що деякі речовини дуже важко. А інколи практично неможливо отримати в чистому вигляді або важко зважити на аналітичних вагах, прямий метод приготування титрованих розчинів застосовують лише в окремих випадках. Таким шляхом не можна виготовити титровані розчини речовин, які відрізняються великою гігроскопічністю, легко втрачають кристалізаційну воду, піддаються дії двооксиду вуглецю і т.д.
12. Встановлення поправочного коефіцієнта
Для розчинів електролітів у формули перелічених законів уводять поправочний коефіцієнт – ізотонічний коефіцієнт Вант-Гоффа і: величина, що показує, у скільки разів експериментально знайдені величини (або відповідні величини для розчинів електролітів) більші, ніж теоретично розраховані (або величини розчинів неелектролітів) Ізотонічний коефіцієнт розраховують за формулою 1 1 i n − α = − , де n – кількість йонів, що утворюються при дисоціації електроліту. Розчини з однаковими величинами осмотичного тиску мають назву ізотонічні.
13. Етапи визначення доброякісності лз