Регіональна економіка_НМЕТАУ

•національний склад населення.

5.2.1 Чисельність і склад населення

Населення або народонаселення — це сукупність людей, що проживають у межах відповідних територій (світ, материки, країни, міста, села та ін.).

Народонаселення разом з природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Взаємодія людей за допомогою засобів виробництва, з одного боку, та предметів праці — з іншого, забезпечує матеріальне виробництво. Населення проживає у певному географічному середовищі і здійснює виробництво матеріальних благ у відповідності з наявними природними ресурсами.

Кількісною характеристикою населення будь-якого регіону є його чисельність.

Джерелом інформації про чисельність населення є переписи, що проводяться в Україні кожні 10 років, а в міжпереписний період - це результати оцінок - розрахунки за даними поточного обліку процесів природного та механічного руху.

Основними категоріями населення, за якими реєструється його чисельність, є наявне та постійне населення.

Наявне населення (НН) - це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їх постійного проживання. Постійне населення (ПН) - це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їх наявності на момент реєстрації.

Поряд з ними враховуються ще такі категорії населення, як тимчасово проживаючі та тимчасово відсутні.

Тимчасово проживаючі (ТП) - особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають в даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більш як 6 місяців).

163

Тимчасово відсутні (ТВ) - особи, які постійно проживають в даному населеному пункті, але на момент обстеження перебувають за його межами, якщо термін їх відсутності не перевищує 6 місяців.

На підставі зазначених категорій населення визначають баланси категорій населення, які характеризують зв'язок між наявним та постійним населенням, а саме:

НН = ПН - ТВ + ТП або ПН = НН - ТП + ТВ

Баланси категорій населення використовуються для перевірки точності обліку й розрахунку чисельності постійного та наявного населення. Окремо існує категорія "юридичного населення" - особи, які офіційно прописані на певній території. Ця категорія не збігається з поданими раніше і не реєструється переписами, оскільки перепис не передбачає перевірки паспортних даних.

За даними Всеукраїнського перепису населення станом на 01.01.2002 року кількість населення України становила 48 млн. 416 тис. осіб. Кількість постійного населення України складала 48240,9 тис. осіб, у тому числі 22316,3 чоловіки, а 25924,6жінки.

Демографічна ситуація в Україні в останні роки (десятирічя) характеризується поступовим зменшенням чисельності населення, про що свідчить таблиця 5.13. [ 2 ].

Склад населення досліджується за такими демографічними ознаками, як стать, вік, шлюбний стан, а також за соціальними ознаками: національність та рідна мова, громадянство, суспільна група, джерело засобів існування, освіта.

Статевий склад населення аналізується за допомогою абсолютних та відносних показників (структури та збалансованості), статистичних групувань.

На підставі абсолютних даних визначається питома вага кожної статі в загальній чисельності населення

де dm, dF - відповідно частка чоловіків та жінок, Sm, SF - чисельність чоловічого та жіночого населення, ∑S - загальна чисельність населення.

164

Таблиця 5.13 - Кількість наявного населення України на 1 січня (тис. осіб)

характеризується даними: 54% - жінки та 46% - чоловіки, які представлені в таблиці 5.14. [ 2 ].

Узагальнюючим показником статевих пропорцій є вік балансування чисельності чоловіків та жінок. За оптимальних умов він має наближуватися до верхньої межі плідного віку (50 років). В Україні вік балансування становить 30 років, а в містах лише 19, що значно ускладнює там шлюбну ситуацію. Цікаво, що в сільській місцевості України вік балансування сягає "соціальних стандартів" (45 років), проте насправді він не враховує значних диспропорцій в молодих генеративних вікових групах. А саме, серед сільського населення спостерігається дефіцит жінок у найплідніших дітородних групах (15 - 39 років), зумовлений міграцією дівчат та молодих жінок із села в місто.

165

Таблиця 5.14 - Статевий склад населення України на 1 січня (тис. осіб)

Віковий склад населення вивчається з метою визначення режиму відтворення населення; перспективних розрахунків його чисельності; впливу на інтенсивність природного, соціального руху, на процес старіння населення. Віковий склад населення подається у вигляді ряду розподілу його чисельності (в абсолютному або відносному вираженні) за віком, а саме: повним числом років життя, що виповнилося на момент обстеження. Склад та структура постійного населення за основними віковими групами по регіонах на 1 січня 2010 року наведена в таблиці 5.15.

166

Таблиця 5.15 - Склад та структура постійного населення за основними віковими групами по регіонах на 1 січня 2010 року

5.2.2 Розміщення населення

Аналіз розміщення населення виконується на підставі даних переписів населення та матеріалів поточного обліку міграційних потоків, що здійснюється органами МВС.

Розміщення населення розглядається статистикою у двох напрямах: з погляду розселення його за окремими регіонами та видами поселень, а також з погляду концентрації населення в кожному регіоні.

Процес розселення відбивають розподіли чисельності населення країни за адміністративно-територіальними одиницями (дивись таблицю 5.16); за найбільш заселеними пунктами.

Останнім часом в науково-практичних статистичних дослідженнях використовується типологічне групування чисельності населення за демографічними зонами.

Демографічні зони - регіони, що мають специфічну демографічну ситуацію, а також спільні умови формування та прояву демографічних процесів. Вирізняють 5 демографічних зон України:

-столична (м. Київ та Київська обл.);

-центральна (Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська обл.);

-південно-східна (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська та Харківська обл.);

-південна (АР Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська обл.);

-західна (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Чернівецька обл.).

Визначальним є поділ населення за видом поселення на міське та сільське. Міським населенням є населення, що мешкає в населених пунктах (міста та селища міського типу, включаючи робітничі та курортні селища), з чисельністю населення та часткою зайнятих в несільськогосподарських галузях, не нижчими за встановлену межу. В Україні нижньою межею чисельності вважається 10 тис. осіб та частка зайнятих - 75%. В різних країнах ці межі коливаються.

168

Таблиця 5.16 - Розміщення наявного населення за адміністративнотериторіальним устроєм України (станом на 1 серпня 2010) [ 2 ]

За даними розподілів обчислюють частку й співвідношення міського та сільського населення, співвідношення населення окремих зон чи регіонів, темпи зміни чисельності та частки населення регіонів, зон та видів поселення.

Окреме місце посідає показник густоти населення (щільністі), осіб/км2, що є критерієм концентрації розміщення населення по території.

169

Обидва показники, що порівнюються, є моментні (реєструються станом на 01.01 кожного року).

Густота населення в межах окремих регіонів, поселень істотно відрізняється, тому цей показник використовується у порівняльному та динамічному аналізі.

На підставі густоти населення окремих районів складають статистичні групування, визначають частку густозаселених або обезлюднених регіонів; обчислюють показники локалізації та концентрації.

Визначають також середній розмір населених пунктів за чисельністю мешканців, а також середню густоту населення окремих зон або країни в цілому.

В Україні триває процес концентрації населення в індустріальних та високоурбанізованих регіонах: збільшується щільність населення столичної (107 осіб/км2 ), південно-східної демографічних зон (127 осіб/км2 ), де зосереджується виробничий та діловий світ. На 01.01.2011 щільність населення України склала 76 осіб/км2 .

Міське населення України проживає у різних типах поселень: малих містах (з населенням до 50 тис. жителів), середніх (50 - 100 тис. жителів), великих (100 - 250 тис. жителів), крупних (250 - 500 тис. жителів) і найкрупніших (понад 500 тис. жителів), а також у селищах міського типу.

Поповнюються великі міста з чисельністю понад 100 тис. осіб, підвищується частка міського населення. Загальне число міст в Україні на

01.01.1990 складало 436, а на 01.01.2011 склало 459. Також на на 01.01.2011

селищ міського типу склало 885, а сельских населених пунктів 28457.

У столиці України – м. Києві кількість населення на 01.01.2011 складала 2,78 млн. осіб.

Дані щодо кількості населення міст, в яких проживала понад 100 тис. осіб, наведено в таблиці 5.17.

170

Таблиця 5.17 - Кількість населення в окремих містах України (станом на 1 січня 2011) [ 2 ]

5.2.3 Природний рух та відтворення населення

Відтворення населення — це безперервне його оновлення за рахунок появи одних життів і зникнення інших. Ця заміна поколінь людей лежить в основі природного руху населення.

Природний рух — процес зміни чисельності та складу населення внаслідок його відтворення.

Об’єктом дослідження природного руху є такі статистичні сукупності: чисельність померлих, чисельність народжених, число зареєстрованих шлюбів та розлучень, а також чисельність усього населення та окремих його контингентів (дітородний контингент жінок, шлюбоздатне населення). При вивченні народжуваності крім народжених ураховуються ще дві сукупності: матерів та випадків народжень.

Джерелом даних щодо всіх зазначених сукупностей є дані поточного обліку, що реєструються в записах актів громадянського стану (РАГС).

Екстенсивний аналіз передбачає визначення абсолютних розмірів природного приросту та його складових, а саме: чисельності померлих, народжених за період (як правило, за один рік); чисельності зареєстрованих шлюбів та розлучень. Зазначені абсолютні показники подаються як у цілому

171

по країні, так і за окремими регіонами (областями, демографічними зонами) і видами поселення (міське, сільське). Вони наводяться також окремо за кожною статтю та віковою групою. Абсолютний розмір природного приросту визначається за формулою

де ∆e — природний приріст чисельності населення за період (рік); N — чисельність народжених за період (рік); М — чисельність померлих за той самий період. Отже, ∆е може набувати додатних та від’ємних значень або

дорівнювати нулю.

Динаміку природного руху чисельності населення оцінюють а допомогою коефіцієнтів: коефіцієнт народжуваності, коефіцієнт смертності, коефіцієнт природного приросту. Ці коефіцієнти розраховують на 1000 душ населення і виміряються у проміле.

Загальний коефіцієнт смертності — показує, скільки в середньому померлих припадає на 1000 осіб населення за період, що розглядається. Як правило, це однорічний період, тому враховується середньорічне населення:

де М — число померлих за рік;

S — середньорічна чисельність населення.

Загальний коефіцієнт смертності відбиває не тільки інтенсивність вимирання населення, а і вплив його статево-вікової структури.

Загальний коефіцієнт народжуваності обчислюється в розрахунку на 1000 осіб усього населення регіону:

де N — число народжених за рік;

S — середньорічна чисельність населення.

Відтворення всього населення характеризують абсолютні та відносні показники природного приросту ∆e і ke :

172