Донбас і Нижнє Подніпров’я (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області);

Слобідська Україна (Харківська, Сумська й Полтавська області);

Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим або Північне Причорномор’я та Крим);

Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області або Волинське Полісся, Поділля та Українські Карпати).

Це мікрорайонування території України можна використати для регулювання основних економічних пропорцій, формування раціонального територіального поділу праці, а також для науково-аналітичних прогностичних цілей. Такий поділ ґрунтується на історичних, економічних і соціальних факторах, спільності перспективних інтересів і напрямі розвитку економіки. Водночас у сільськогосподарському виробництві виділяють такі зони і райони спеціалізації:

Полісся;

Лісостеп;

Північний і Центральний Степ;

Південний Степ;

Передгірські і Гірські райони Криму;

Передгірські і Гірські райони Карпат;

зони великих міст і промислових центрів.

В Україні здійснюється так зване генеральне районування території для прогнозування, вироблення і реалізації комплексних програм, опрацювання територіально-виробничих програм окремих територій.

Виділяються своїм оригінальним підходом і особливим аналізом мережі економічних районів, розроблені такими вченими як М.Д. Пістун і Ф.Д. Заставний (див. таблицю 3.1). Запропоноване ними економічне районування найбільш вдале і досить адекватне природному та соціальноекономічному середовищу України, має невеликі розбіжності щодо Волинського та Чорноморського економічних районів. Саме воно було прийнято за основу подальшої характеристики соціально-економічного розвитку регіонів.

53

Таблиця 3.1 - Сучасне економічне районування України

3.3 СТАН ЕКОНОМІКИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ УКРАЇНИ

3.3.1 Стан економіки і перспективи розвитку Донецького економічного району.

Район розташований на сході і південному сході країни. Площа його − 53,2 тис км2. Населення – 6,7 млн. осіб (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 - Географічна та адміністративна характеристика Донецького економічного району [ 2 ]

Район охоплює Донецьку і Луганську області. Донецький район має вихід до Азовського моря і знаходиться на перехресті доріг, що ведуть з країн Балтії і Білорусі до країн Закавказзя, з Азії в Європу. Для розвитку господарства район має в цілому сприятливі природні умови, значні природні ресурси (родючі ґрунти, кам’яне вугілля, кухонну сіль, кіновар, основну ртутну руду, будівельні матеріали та ін.). Не вистачає власних водних ресурсів. Тут зосереджені великі людські ресурси. За кількістю та густотою населення район посідає перше місце в Україні. Обидві області дуже урбанізовані (Донецька − 90% населення, Луганська − 87% населення). Переважна частина населення зайнята в промисловості.

Є гострі проблеми раціонального використання трудових ресурсів, особливо в шахтарських селищах. Донецький район в Україні найбільш економічно розвинутий, особливо такі галузі, як електроенергетика, вугільна,

55

металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів.

У сільському господарстві домінує приміський тип господарювання. Район має вихід до Азовського моря і розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються інтенсивні міжрайонні і міжнародні зв’язки.

Провідна галузь району − вугільна промисловість. Тут видобувають коксівне (Донецька область) і енергетичне (Луганська область) вугілля. На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона представлена тепловими електростанціями, які дають до третини всієї електроенергії країни.

Чорна металургія − це галузь, на якій спеціалізується Донецький район. Тут виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат. Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Найбільші коксохімічні заводи − Авдіївський, Горлівський, Алчевський, Ясинівський, Макіївський. Видобувають у районі флюсові вапняки та вогнетриви.

Кольорова металургія набагато поступається чорній. Основні підприємства знаходяться в Костянтинівці (виробництво цинку), Микитівці (виробництво ртуті), Артемівську (завод з обробки кольорових металів).

Донецький район має також потужну хімічну промисловість. В Костантинівці випускають фосфорні добрива. У комплексі з виробництвом добрив розвивається сірчанокислотна промисловість. У районі значно розвинута содова промисловість (Лисичанський содовий завод, Слов’янське виробниче об’єднання «Хімпром»). Цьому сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини. Набула розвитку хімія органічного синтезу. Сировиною для неї є продукти нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна промисловість зосереджена в Лисичанську, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і Сіверськодонецьку, гумотехнічні вироби

−в Лисичанську. Сажа постачається із Стаханова.

Урайоні добре розвинулося важке машинобудування. Найбільші його підприємства знаходяться в Краматорську. Тут виробляють крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне-і транспортне устаткування, верстати для обробки великих деталей прокатних станів, залізничних вагонів. Гірничошахтне устаткування виробляється на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання для

56

металургійної промисловості − у Макіївці, Дебальцевому, Слов’янську. У Стаханові діє вагонобудівний завод. Залізничні цистерни дає Маріуполь, тепловози − Луганськ. У Луганську і Маріуполі виробляють сільськогосподарські машини, в Первомайську Луганської області − електродвигуни для врубових машин. Виробництво різноманітного електротехнічного обладнання зосереджено у Донецьку, Слов’янську і Торзі.

Район має потужну будівельну індустрію, підприємства якої переважно розміщуються в малих і середніх містах. Найбільшого розвитку досягла цементна та скляна промисловість. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер), керамічні вироби, залізобетонні конструкції.

Природні умови і потреби міського населення сприяли формуванню в районі потужного АПК. Близько 80% сільськогосподарських угідь припадає на орні землі. Вони займають площу понад З млн. га. З них близько 50% знаходиться під зерновими культурами, 35% − під кормовими. У сільському господарстві тваринництво домінує над рослинництвом. Тваринництво має молочно-м’ясний напрям. Розвинуто також свинарство і птахівництво. В найбільш індустріальній частині району сільське господарство має приміський характер. Південь і північ Донецького району спеціалізуються на вирощуванні зерна, насамперед озимої пшениці та соняшнику. Підприємства, що переробляють сільхозгосподарчу продукцію, зосереджені переважно у найбільших промислових вузлах, їхня продукція − борошномельно-круп’яна, м’ясна, молочна, пивоварна, виноробна, хлібопекарська та кондитерська.

Розвинута в районі соляна промисловість. Тут зосереджено 75% видобутку в країні харчової солі.

Легка промисловість використовує місцеву і привізну сировину. В галузі здебільшого працюють жінки. В багатьох містах району є швейні цехи і фабрики.

Значно розвинутий транспортний комплекс. За обсягами перевезень район посідає перше місце в країні. Провідна роль за цим показником належить залізничному транспорту. Щільність його магістралей теж найбільша в нашій країні і становить 56 км на 1000 км2 території. Друге місце за обсягами перевезень у районі посідає автомобільний транспорт. Основні його магістралі: Донецьк-Дніпропетровськ, Донецьк-Артемівськ-Харків, Луганськ-Дебальцеве-Донецьк-Запоріжжя. Промисловими вузлами району є:

57

Донецько-Макіївський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакієвський, Луганський, Краматорсько-Костянтинівський, Стаханово-Алчевський, Лисичансько-Рубіжанський.

Серед основних проблем Донецького економічного району − територіальна нерівномірність розвитку. Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих міст. Ще одна проблема пов’язана з використанням трудових ресурсів. Для Донбасу нагальною є також проблема розвитку малих і середніх міст, селищ міського типу, господарство яких тісно пов’язаних з вуглевидобувною промисловістю. Закриття шахт породжує гострі соціальні проблеми. Дуже високий рівень спрацювання обладнання, що призводить до травматизму, низької якості продукції, високої її матеріало- і ерергомісткості. Надзвичайно гострою є проблема водопостачання. Донецький економічний район, безперечно, має перспективи дальшого економічного розвитку. Нині вони залежать насамперед від ринкових реформ, структурної перебудови господарства, державної підтримки вирішення соціальних проблем тощо.

Характеризуючи географічне положення Луганської області, відзначимо, що вона на північному заході межує з Харківською, а на південному заході – з Донецькою областю. Із східного боку – з Росією: Ростовською, Воронезькою, Бєлгородською областями. Таке сусідство з індустріально високорозвинутими районами Росії та України сприяє інтенсифікації міжобласних, виробничо-економічних зв’язків і вибору певної спеціалізації обласного господарства, а також надає трансконтинентальні транспортні коридори. Тому залежно від місцеположення та місця в територіальному розподілі праці область виконує важливі економічні функції: промислові, транспортні, торгові, експортні та екологічні.

Позитивними рисами географічного положення є: близькість до найважливіших сировинних районів (Придніпров’я, Північний Кавказ, Чорноземний центр Росії); близькість до крупних промислових районів та центрів (Промисловий Центр Росії, Харків, Ростов-на-Дону). Через територію області проходять транзитні магістралі (залізниця ВолгоградХарків, автодорога Волгоград-Харків, автодорога Москва-Ростов-на-Дону, газопроводи зі Ставрополя та Оренбурга, нафтопроводи з Поволжя та

58

Північного Кавказу), які пов’язують Україну з Росією, наближають її до ринків збуту.

Таким чином, економіко-географічне положення Луганщини є вигідним для економіки області. Луганська область розташована в межах добре освоєної території, має сусідів, де досить розвинена економіка, відзначається близькістю ринків збуту та сировини, розвиненою мережею транспортних магістралей. Ці складові у перспективі становлять переваги для економічного розвитку порівняно з іншими областями України. Тому необхідно використовувати переваги економічного розвитку та географічного положення Луганської області для транскордонної та міжрайонної співпраці. Така співпраця дає підстави говорити про можливість створення на території області вільної економічної зони.

Промисловий потенціал області – це багатогалузевий комплекс з провідними галузями важкої промисловості. Лідирує паливно-енергетичний комплекс. Промисловість району представлена також підприємствами машинобудування, хімічної, нафтохімічної, харчової, деревообробної, текстильної промисловості та промисловості будівельних матеріалів.

3.3.2 Стан економіки і перспективи розвитку Придніпровського економічного району.

Район розташований у центральній і південно-східній частинах країни, в басейні Дніпра. Площа його становить 83,7 тис. км2. Населення − 6,15 млн. осіб. Район охоплює Дніпропетровську, Кіровоградську, Запорізьку області

(табл. 3.3).

За рівнем розвитку Придніпровський район поступається тільки Донецькому. За вартістю виробленої продукції промисловість у ньому домінує над сільським господарством. Її частина досягає 80 %. Найрозвинутіші галузі району − чорна металургія, машинобудування та металообробка, хімічна промисловість та електроенергетика. Район має сприятливі природні умови, багаті природні ресурси (родючі ґрунти, м’який клімат, запаси залізної і марганцевої руд світового значення, є родовища вугілля, бокситів, титанових руд тощо).

59

Таблиця 3.3 - Географічна та адміністративна характеристика Придніпровського економічного району [ 2 ]

В Кіровоградській області можна відзначити Побузьке родовище нікелю. За кількістю населення Придніпровський район посідає шосте місце в країні. Проте він досить густо заселений (понад 103 особи на 1 км2). За рівнем урбанізації район поступається лише Донбасу. Разом з тим за кількістю міст, де проживає понад 700 тис. осіб, він не має собі рівних у країні. Основна частина населення працює в промисловості.

Чорна металургія − одна з провідних галузей промисловості Придніпров’я. За виробництвом чорних металів район посідає перше місце в країні. Тут виник цикл виробництв, що складається з добування коксівного вугілля (Західний Донбас), залізної і марганцевої руд, нерудної сировини, виробництва коксу, вогнетривів, чавуну, сталі, сплавів, прокату. Основними центрами чорної металургії і працюючої з нею в комплексі коксохімії є Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Новомосковськ, Нікополь. Кольорова металургія представлена виробництвом алюмінію, магнію і титану (Запоріжжя).

Машинобудування і металообробка поступається тільки чорній металургії. Провідну роль відіграє важке металомістке машинобудування. Металургійне і гірничошахтне устаткування виробляють у Дніпропетровську, Кривому Розі, Марганці, електротехнічне − в Запоріжжі і Бердянську, будівельно-шляхове − в Бердянську, Дніпропетровську, Нікополі. Транспортне машинобудування зосереджено в Дніпродзержинську і Запоріжжі, металоконструкційне виробництво − Кривому Розі і Дніпропетровську. Хімічна промисловість представлена виробництвом шин

60

для автомобілів у Дніпропетровську, мінеральних добрив − у Дніпродзержинську, лаків і фарб − у Кривому Розі і Дніпропетровську, пластмас − у Дніпропетровську.

У Придніпров’ї дуже розвинута будівельна індустрія. Основні підприємства знаходяться у найбільших містах. У великих містах району діють також підприємства деревообробної промисловості.

Велику роль у розвитку господарства Придніпров’я відіграє АПК. За валовою продукцією сільського господарства район посідає шосте місце серед економічних районів країни. Головною галуззю сільськогосподарського виробництва є рослинництво. Під зерновими культурами зайнято близько 50 % посівних площ. Більша частина посівів зернових припадає на озиму пшеницю. Провідні технічні культури − соняшник, цукрові буряки, південні коноплі. Поблизу великих міст створено приміські господарства. Потреби населення індустріальних центрів визначають спеціалізацію тваринництва. Провідну роль відіграє молочно- м’ясне скотарство. Розвинуті також свинарство, птахівництво, вівчарство. У водосховищах Дніпра і в Азовському морі виловлюють рибу.

На місцевій, а також частково привізній сировині працюють підприємства легкої і харчової промисловості, основні потужності яких зосереджено у великих містах. Найрозвинутіші галузі легкої промисловості – швейна, трикотажна і взуттєва. Підприємства харчової промисловості району розміщено повсюдно. Основні її галузі − м’ясна, молочна, олійно-жирова, борошномельно-круп’яна, цукрова, консервна, крохмале-патокова, хлібопекарська, кондитерська.

У Придніпровському районі добре розвинуті всі види транспорту, але перше місце належить залізничному. За густотою залізниць, що становить 38 км на 1000 км2, район поступається тільки Донбасу. Тут є кілька великих залізничних вузлів: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Апостолове, Пологи, П’ятихатки, Синельникове. У внутрішньообласних перевезеннях на невеликі відстані на першому місці знаходиться автомобільний транспорт. Найбільшими вузлами його є: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Нікополь, Мелітополь, Новомосковськ. Велике значення мають річковий і морський види транспорту. Найбільші порти на Дніпрі − Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Нікополь. У Запоріжжі працюють два великих річкових

61

порти. Найбільший порт на Азовському морі − Бердянськ. У різних напрямах район перетинають трубопроводи, що йдуть переважно від газових родовищ Шебелинки до великих міст. Основними промисловими вузлами району є Дніпропетровсько - Дніпродзержинський, Нікополь - Марганецький, Павлоградсько - Петропавлівський, Запорізький.

Найпотужніший промисловий вузол Придніпров’я − ДніпропетровськоДніпродзержинський. До його складу входять Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Підгородне, Таромське, Придніпровськ та ін. Машинобудування найрозвинутіше в Дніпропетровську. Тут виробляють металеві конструкції, металургійне устаткування, машини і обладнання для шахт, рудників, збагачувальних фабрик, тюбінги для шахт метрополітенів, целюлозно-паперової промисловості, ковальсько-пресові машини і штампувальні преси. Відомою продукцією є також бурякозбиральні комбайни, електровози, електротехнічні вироби, інструменти тощо. Добре розвинутий у місті і військово-промисловий комплекс. Одним з результатів його конверсії є випуск тролейбусів. У Дніпродзержинську працює вагонобудівний завод. Він виробляє вантажні вагони. Хімічна промисловість вузла тісно пов’язана з чорною металургією.

Чорна металургія Запорізького вузла представлена потужними заводами «Запоріжсталь» та електрометалургійним «Дніпроспецсталь», феросплавним заводом і заводом вогнетривів. До кольорової металургії належить Дніпровський алюмінієвий завод і Запорізький титано-магнієвий комбінат. Машинобудування і металообробка представлені такими великими підприємствами, як «Запоріжтрансформатор» (силові трансформатори), ВАТ «АвтоЗАЗ» (малолітражні автомобілі), Запорізький абразивний комбінат (абразивні інструменти), «Моторобудівник» та ін. Серед галузей легкої промисловості тут розвинуті швейна і взуттєва, харчової − м’ясна, молочна, борошномельна, олійно-жирова. Запоріжжя − залізничний вузол і великий річковий порт. Великими промисловими центрами району є Мелітополь і Бердянськ. Мелітополь за своїм індустріальним потенціалом поступається в області лише Запоріжжю. Машинобудування в Мелітополі найбільш розвинуте у порівнянні з іншими галузями. В місті працюють такі заводи, як моторний, «Автокольормет», «Автогідроагрегат», ВАТ «Мелітопольпродмаш», «Старт». Харчова промисловість складається з

62