Регіональна економіка_НМЕТАУ

ринку та еколого-економічних досліджень НАНУ (ІПРЕЕД НАНУ) в м. Одесі, Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАНУ в м. Харкові та філій цього центру, а також РВПС України НАНУ.

Так, зусиллями вчених ІЕП НАНУ в 1994 р. були розроблені концепції регіональної політики та державної промислової політики (кер. М. Чумаченко), в 1995 р. (разом з ІЕ НАНУ) – «Концепцію державної промислової політики України на 1996-2000 рр.» (кер. В. Геєць, О. Амоша). В ІРД НАНУ розроблено проекти державних програм соціальноекономічного розвитку Карпатського регіону (1995) та Поділля (1997) (кер. М. Долішній), а також разом з ученими Інституту географії НАНУ запропоновано нову схему соціально-економічного районування України (кер. М. Паламарчук та М. Долішній). Науковці РВПС України НАНУ в 1995 р. розробили проект державної програми соціально-економічного розвитку Полісся (кер. С. Дорогунцов, П. Борщевський) та в 1996 р. – «Комплексний прогноз науково-технічного та соціально-економічного розвитку України» (кер. С. Дорогунцов).

Результати цієї роботи знайшли відображення та розвиток у наукових публікаціях, серед яких монографія М. Чумаченка «Очерки по экономике регионов» (1995) та колективні монографії за його участю та редакцією, зокрема: «Государственное управление экономикой в Украине: опыт, проблемы, решения» (1999), «Концепція державної промислової політики в Україні» (2000), «Региональная промышленная политика: концепция формирования й реализации» (2002). Серед співавторів цих досліджень М. Іванов, Б. Біренберг, В. Вишневський, Л. Червова, Л. Кузьменко. Серед

(2001), Б. Буркинський, С. Харічков «Политика мобилизации интеграционного ресурса региона» в 2-х т. (2002). Співробітниками ІРД НАН (м. Львів) опубліковано колективні монографії під редакцією В. Долішнього: «Підприємництво в Україні: проблеми становлення і розвитку» (автори В. Долішній, М. Козоріз, В. Мікловда, А. Даниленко, 1997), «Трудовий потенціал і зайнятість: теоретичні основи та регіональні особливості» (1997), «Інтелектуальний потенціал та науково-технічна політика» (1999), «Стратегія екологічної безпеки: регіональний контекст» (за ред. В. Долішнього та

23

В. Кравціва, 1999), У. Садова, Л. Семів «Регіональні ринки праці» (2000), «Регіональна політика: методологія, методика, практика» (відп. ред. В. Долішній, 2001).

Аналіз та оцінка природно-ресурсного потенціалу з урахуванням всіх його складових, зокрема, інноваційно-інвестиційної, транспортно-транзитної, екологічної, соціально-демографічної тощо, дозволили запропонувати прогноз структурної перебудови економіки України в умовах переходу до ринку, в т. ч. в регіональному та галузевому аспектах. Основні положення та висновки цих розробок відображені в таких публікаціях: «Проблеми структурної перебудови економіки України» (за ред. С. Дорогунцова, автори С. Дорогунцов, Б.Данилишин, П. Борщевський, Л. Чернюк, Е. Лібанова та ін., 1999), «Продуктивні сили України: прогноз розвитку розміщення за період до 2010 р.» в 2 -х т. (кер. автор, колективу С. Дорогунцов, П. Борщевський, Б. Данилишин, 2000), «Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки: 36. наук, доповідей Міжнар. конференції» в 2-хт. (відп. ред. С. Дорогунцов, 2000), С. Дорогунцов, Л. Чернюк, П. Борщевський, Б. Данилишин, М. Фащевський «Соціальноекономічні системи продуктивних сил регіонів України» (2002).

1.3 ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ЯК НАУКИ

За своєю практичною спрямованістю регіональна економіка є одним із найбільш актуальних відгалужень економічної науки. Поступальний розвиток суспільства вимагає посилення ефективності використання продуктивних сил. Разом із удосконаленням технологічних процесів, введенням в дію технологій шостого технологічного укладу, раціональне розміщення продуктивних сил дає змогу суттєво збільшити ефективність їх використання. Разом з тим раціональне розміщення продуктивних сил дозволяє сформувати цілісні (чи відносно цілісні) господарчі комплекси на території регіону, що зменшуватиме в цілому трансакційні витрати і підвищуватиме ефективність функціонування національної економіки.

Головним завданням регіональної економіки є обґрунтування оптимального розміщення продуктивних сил на території регіону. При цьому необхідно враховувати велику кількість факторів, у зв’язку з чим постають завдання , що пов’язані з оптимальністю розміщення продуктивних сил:

24

−визначення рівня витрат, доходу і прибутку у взаємозв’язку із розміщенням елементів продуктивних сил на території регіону;

−визначення рівня доходів, витрат і прибутку у взаємозв’язку із розміщенням всередині господарчого (галузевого) комплексу;

−визначення супутніх результатів діяльності функціонування елементів продуктивних сил (наприклад екологічних наслідків, додаткових витрат від потреби розвитку інфраструктури чи додаткових доходів від експлуатації існуючої інфраструктури);

−врахування комплексного розміщення народного господарства;

−врахування можливості гнучкої перебудови галузевої структури під впливом науково-технічного прогресу та ринкової кон’юнктури;

−врахування необхідності задоволення соціально-економічних потреб населення регіону;

−забезпечення екологічної безпеки регіону;

−забезпечення ефективності міжрегіональних економічних

зв’язків.

Серед основних проблем розвитку економіки регіонів України можна виділити:

−надзвичайно щільна концентрація продуктивних сил у високо індустріальних регіонах Донбасу і Придніпров’я. Нині на долю Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Луганської, а також Київської і Харківської областей припадає понад 45 % основного капіталу країни. Лише на Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку і Луганську області припадає більше половини промислового потенціалу країни;

−невідповідність між природним і трудовим потенціалом, рівнем розвитку господарства та просторової його організації в межах областей і міст Подільського, Поліського та частково Причорноморського економічних районів;

−неузгодженість процесу реального розмежування власності між державними і регіональними рівнями через відсутність чіткої законодавчої системи критеріїв і процедур розподілу державної власності на рівнях державної влади і місцевого самоврядування;

25

−недостатня дієвість державної регіональної економічної політики, яка повинна забезпечити розбудову соціально-спрямованої економіки і піднесення на цій основі рівня життя населення.

Все це призвело до того, що в окремих регіонах України склалася вкрай несприятлива соціально-економічна й екологічна ситуація, що вимагає термінового вирішення. Так у Донецькому регіоні найбільш актуальною серед економічних проблем є ефективна реструктуризація підприємств вугільної, хімічної, коксохімічної промисловості, чорної і кольорової металургії, важкого машинобудування та електроенергетики. Зношеність основних фондів у промисловості тут сягає 60-80 %. Аналогічна ситуація спостерігається у Придніпровському економічному районі, де чорна і кольорова металургія, гірничодобувна, коксохімічна галузі створили надмірне навантаження на природне середовище його території. В Поліському регіоні дуже складною екологічною проблемою є реабілітація радіаційно забруднених територій. У Південному регіоні крім підняття рівня ґрунтових вод невідкладними завданнями є розвиток сфери зайнятості депортованих народів та їх соціального облаштування.

Аналіз соціально-економічного розвитку регіонів України дає можливість виділити найбільш характерні регіональні проблеми, вирішення яких вимагає цілеспрямованих дій центральних, регіональних та місцевих органів влади.

Серед них найбільш важливими проблемами соціально-економічного розвитку є наступні:

−нестабільне функціонування підприємств матеріального виробництва, яке супроводжується падінням обсягів випуску продукції і виконання робіт, що призводить до значного скорочення обсягів виробництва

укожному регіоні, нераціонального використання виробничих фондів і матеріальних ресурсів, зниження економічного потенціалу територіальних господарських комплексів і країни в цілому;

−загострення проблеми ефективної зайнятості трудових ресурсів. Внаслідок скорочення обсягів виробництва і будівництва спостерігається підвищення рівня безробіття у всіх областях країни;

−скорочення інвестицій у невиробничу сферу, що призводить до зниження обсягів введення в експлуатацію нових об'єктів житлово-

26

комунального, і соціально-побутового призначення і погіршення забезпеченості соціальних потреб населення;

− значне погіршення демографічної ситуації в усіх регіонах країни.

Економічна криза, недостатній соціальний захист громадян призвели протягом останніх десятиріч до перевищення показників смертності над рівнем народжуваності, скорочення тривалості життя населення і зменшення абсолютної його чисельності.

Реалізація завдань регіональної економіки як науки в Україні має певні специфічні особливості, які пов’язані в тому числі з історичним характером формування економіки України, серед яких найбільш значущими є наступні.

1. Історично на території України сформувався міцний гірничовидобувний комплекс, виникнення якого обумовлено великою кількістю при поверхневих корисних копалин. На базі даного комплексу виникла потужна гірничо-металургійна промисловість, виробничий потенціал якої перевищує запити інших видів економічної діяльності в Україні. Функціонування потужного гірничо-металургійного комплексу обумовило побудову специфічної моделі природокористування. В цілому в країні сформовано екстенсивну модель природокористування, сконцентровану на експлуатації вісі «енергетика-чорна металургія-важке машинобудування». Однією з характеристик цієї моделі є те, що економічне зростання у домінуючій галузі промисловості супроводжується зростанням фізичних обсягів споживання (виробництва) матеріально-енергетичних ресурсів. Саме високий рівень споживання (виробництва) даного виду ресурсів став джерелом формування надприбутків у певної частини суб’єктів господарювання і причиною зростання ВВП у 2000-2004 рр. Однак зростання диспаритету тенденцій цін на нафту і нафтопродукти та продукцію металургійної промисловості призвело до зменшення економічного ефекту від використання існуючої моделі природокористування і зниження темпів росту економіки.

2. Економіка України тривалий час не носила цілісного характеру, а була включена в потужний господарський комплекс Радянського Союзу. Руйнування усталених економічних зв’язків привело до виникнення глибокої економічної кризи, що супроводжувалась трансформаційними процесами. Трансформації стосувались не тільки розвитку ринкової економіки, а й галузевої реструктуризації господарства. Зміна структурного співвідношення

27

видів економічної діяльності, з одного боку, привела до посилення цілісності національної економіки України, зростання ефективності тих виробництв, для яких виникла потреба випереджувального розвитку, а з іншого – до збільшення нестабільності умов функціонування, зростання кількості ризиків діяльності для переважної більшості суб’єктів господарювання. Економічні причини кризи полягали в характерній для Радянського Союзу дискримінаційній практиці планування народного господарства, в разючих загальноекономічних диспропорціях, у структурних перекосах системи господарювання, що порушували всі вартісні пропорції та стимули до ефективної діяльності. Зменшення внутрішнього попиту і звуження ринків збуту на початку незалежності спонукали вітчизняних виробників до масового виходу на зовнішні ринки і спричиняли собою аномальне розростання експортного сектора. Проте серед підприємств-експортерів конкурентні переваги на світових ринках мали тільки ті, які спеціалізувались на виробництві енерго- і матеріаломісткої продукції з низьким ступенем обробки.

3. Значна диференціація регіонів України за рівнем соціальноекономічного розвитку суттєво посилилась у період 1991-1999 рр. Нерівномірний розподіл виробничого потенціалу по території країни визначив нерівномірність прояву депресивних процесів. В результаті виникла залежність господарства окремих регіонів країни від фінансовоекономічних потоків з інших регіонів. Високий рівень диференціації регіональних економік визначив необхідність формування масивних товарногрошових потоків, причому ефективність руху таких потоків є обмеженою. Необхідність значної фінансової підтримки депресивних регіонів привела до збільшення рівня централізації руху фінансових ресурсів, що, з одного боку, посилює рівень цілісності національної економіки, а з іншого – різко зменшує ефективність її функціонування.

4. В теперішній час структурний розвиток України не відповідає найважливішим загальносвітовим тенденціям. Зокрема процеси трансформації національної економіки не взаємопов’язані із загальною стратегією державного та регіонального розвитку України, не спрямовані на поліпшення якості життя населення. Загальносвітовою практикою є здіснення трансформацій в напрямі удосконалення технологій суспільноприродної взаємодії і зниження техногенного пресингу на природу, що

28

повністю не відповідає діючій моделі природокористування України. Рух України шляхом євроінтеграції має обов’язково кореспондуватися із сучасними глобалізаційними процесами, враховувати їх тенденції, позитивні сторони та суперечності. Глобалізація цивілізаційного процесу визначається прогресивним зростанням значущості гуманітарної сфери, високих інформаційних технологій, постіндустріальних принципів суспільного розвитку, підвищенням ролі інтелектуального капіталу та менеджменту, соціальних чинників суспільного прогресу.

5. Особливості моделі природокористування та диференціація регіональних господарств визначили нерівномірність розміщення екологоекономічного потенціалу. Економічно розвинуті регіони відзначаються надзвичайно низьким еколого-економічним потенціалом з чіткою тенденцією до зменшення. На депресивних територіях, еколого-економічний потенціал є значним, проте не може бути реалізований у зв’язку з недостатньою кількістю фінансових ресурсів. В цілому спостерігається залежність – покращення стану економіки приводить до погіршення стану навколишнього середовища.

Для розвитку економіки України в сучасних умовах доленосними залишаються взаємовідносини центру та регіонів. Регіональний підхід до вирішення проблем соціально-економічного розвитку України дозволить найбільш раціонально використовувати природно-ресурсний, демографічний та економічний потенціал окремих частин її території. Тому регіоналізація економіки залишається одним із найважливіших шляхів підвищення ефективності суспільного виробництва країни.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1.Розкрийте зміст поняття продуктивних сил, охарактеризуйте структуру продуктивних сил.

2.Як співвідносяться між собою об’єкт дослідження, предмет дослідження і об’єкт пізнання?

3.В чому полягає специфіка об’єкта пізнання регіональної економіки?

4.Назвіть основні групи методів, що використовуються у регіональній економіці.

29

5.Які основні школи регіональної економіки розвиваються у теперішній час?

6.Які напрями регіональної економіки як науки розвиваються в

Україні?

7.В чому полягають основні відмінності між географічним детермінізмом та енвайроменталізмом?

8.Які явища властиві розвитку продуктивних сил України в сучасний

період?

9.Стисло охарактеризуйте зміст сучасних теорій просторової економіки.

ТЕСТОВЕ ЗАВДАННЯ 1

1.До складу продуктивних сил не включають:

а) виробництво; б) предмети праці; в) засоби праці; г) людські ресурси.

2.Основним методом якої науки було нагромадження статистичних даних щодо природних ресурсів, розвитку економіки, політичного устрою, збройних сил певної території:

а) комерційна географія; б) енвайроменталізм; в) просторова економіка; г) вірної відповіді немає.

3.Фрагмент дійсності, на який спрямована пізнавальна або практична діяльність, те, що вивчає і досліджує дана галузь науки є:

а) предмет дослідження; б) об’єкт дослідження; в) об’єкт пізнання; г) предмет пізнання.

4.Який із науковців використовував кількісні методи дослідження

вмежах просторової економіки?

30

а) Ізард У.; б) Гантингтона Е.;

в) вірної відповіді немає; г) Вебер А.

5.Система суб’єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи – це:

а) принцип системності; б) розміщення продуктивних сил; в) продуктивні сили;

г) елемент продуктивних сил.

6.Назвіть сучасний науковий напрям у розвитку регіональної економіки, який базується на такій основній тезі: економічні закони і закономірності мають загальний характер, проте можуть мати певні відмінності у проявах залежно від соціально-економічного ладу:

а) енвайроменталізм; б)загальний детермінізм; в) просторова економіка; г) географічний детермінізм.

7.За яким принципом обумовлено об’єктивний взаємозв’язок природних, соціальних та економічних процесів та явищ, що взаємодіють у певному територіальному ареалі:

а) вірної відповіді немає; б) принцип територіальності; в) принцип комплексності;

г) принцип регіональної цілісності.

8.Основні аспекти, властивості і відношення, що їх вивчає дана

наука:

а) предмет дослідження регіональної економіки як науки; б) об’єкт дослідження; в) об’єкт пізнання;

31

г) предмет дослідження.

9.Наука про конкретні прояви загальних і часткових закономірностей розміщення продуктивних сил – це:

а) політична економія; б) регіональна економіка;

в) розміщення продуктивних сил; г) економічна історія.

10.Динамічний стан, що характеризує поділ продуктивних сил на території згідно з природними, соціальними та економічними умовами окремих регіонів і визначається особливостями територіального поділу праці, властивими даній соціально-економічній системі – це:

а) принцип динамічності; б) розміщення продуктивних сил як явище;

в) розміщення продуктивних сил як наука; г) об’єкт дослідження регіональної економіки як науки.

11.Певна послідовність підходів та операцій, котрі треба виконати для досягнення поставленої мети при вивченні певного явища чи процесу, а також особливі способи та методики дослідження, властиві тільки регіональній економіці як науці уявляє собою:

а) метод наукового дослідження; б) конкретнонауковий метод наукового дослідження;

в) методико-технічний метод наукового дослідження; г) немає вірної відповіді.

12.Який з перелічених методів відносять до міждисциплінарних?

а) економіко-математичне моделювання; б) системний; в) регіональний аналіз; г) історичний.

32