Регіональна економіка_НМЕТАУ

Скадовськ, Миколаїв, Очаків). Судноплавство здійснюється Дніпром (річкові порти: Херсон, Нова Каховка, Гола Пристань), а також Південним Бугом, Інгулом та Інгульцем (порти: Миколаїв, Вознесенськ).

На території Причорноморського економічного району прокладено траси нафтогонів Кременчук-Херсон, Снігурівка-Одеса; газогону Шебелинка-Одеса; аміакогону Тольятті-Одеса. Аеропорти державного та міжнародного значення знаходяться в Одесі (два), Миколаєві та Херсоні. В районі сформувалися такі промислові вузли: Одеський, Миколаївський, Херсонський.

Виходячи з особливостей господарського комплексу району, можна визначити пріоритетні галузі його господарства, що можуть здійснювати інноваційний розвиток:

−сільськогосподарське виробництво культур, для яких є сприятливі природно-кліматичні умови виробництва та матеріально-технічна база (зернових, баштанних культур, плодово-ягідних культур та овочів);

−харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції. Можливе розширення асортименту вироблення харчової продукції, підвищення її конкурентоспроможності на внутрішньому ринку району, в межах ринку України та за кордоном;

−туристично-рекреаційна інфраструктура, розбудова сервісу та індустрії розваг. Комплекс туристичних послуг, що можуть надаватися на території району, не має аналогів;

−нові, в тому числі високі, технології. Наукові центри району мають значний досвід, потенціал та можливості розвитку нових технологій, зокрема хімічних та біотехнологій, створення нових матеріалів та речовин, унікальних технологій тваринництва і рослинництва;

−машинобудування та приладобудування. Потенціал промислових підприємств Чорноморського економічного району не використовується повною мірою. Є перспективи розвитку суднобудування, приладобудування, сільськогосподарського машинобудування, обробки металів.

Геополітичне положення Одещини обумовлене як вигідним транспортно-географічним розташуванням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрайональних організаціях – Асамблеї європейських районів і Робітничої співдружності придунайських країн.

93

Одеська область значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС).

Одеська область є частиною морського фасаду України. Вона розташована на перетині найважливіших міжнародних водних шляхів. Дунайський водний шлях після завершення будівництва в 1992 році каналу Дунай-Майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорне море, далі – у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід; річка Дністер зв’язує область з Молдовою, а Дніпро – з Центральною Україною і Білоруссю, а після завершення і реконструкції Дніпровсько-Бузького і ДніпровськоНеманського каналів – з Польщею і країнами Балтії. Волго-Донська система зв’язує Азово-Чорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів.

Поряд з дуже вигідним транспортно-географічним розташуванням Одещина має сприятливі умови, що в цілому формують високий природноресурсний потенціал району.

Головне природне багатство Одеської області – її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У поєднанні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал району. В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі більше 2 млн. га ріллі, понад 80 тис. га виноградників і садів.

Клімат краю, особливо в південній частині області, посушливий. Тому тут майже 10 % оброблюваних земель зрошуються.

Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал району, який має національне і міжнародне, глобальне значення.

94

3.3.9 Стан економіки і перспективи розвитку Кримського економічного району.

Район розташований на півдні країни. Площа району − 27,0 тис. км2. Населення − 2,34 млн. осіб (табл. 3. 10). Кримський район охоплює територію АР Крим, м. Севастополь.

Протяжність берегової лінії понад 1 тис. км. Найбільші затоки на побережжі Чорного моря: Каркинітський, Каламітський, Феодосія. На побережжі Азовського моря: Сиваш, Казантіпський і Арбатський. На сході Криму Керченський півострів, на заході — Тарханкутський півострів. По характеру рельєфу Кримський район ділиться на 2 частини: платформенорівнинну (70 % території) і гірську. На півдні Криму — Кримські гори. Найвища точка півострова — гора Роман-Кош заввишки 1545 м.

Таблиця 3.10 - Географічна та адміністративна характеристика Кримського економічного району [ 2 ]

Крайня північна точка Криму розташована на Перекопськом перешийку, крайня південна — мис Сарич, крайня західна — мис Кара-Мрун (Прибійний) на Тарханкуте, крайня східна - мис Ліхтар на Керченському півострові. Відстань із заходу на схід (між мисами Кара-Мрун і Ліхтар) — 326 км., з півночі на південь (від Перекопського перешийка до мису Сарич) — 205 км.

У характері ландшафтів Криму можна виділити три зони: степову, гірську і Південний Берег. Останній, завдяки захисту від північних вітрів високою стіною Головної гірської гряди, є унікальним курортним регіоном, що перевершує за своїми природно-кліматичними даними всесвітньо відомі курорти Середземномор'я. До рекреаційних ресурсів Криму відносяться

95

лікувальні грязі (Сакське, Евпаторійське, Чокракське, Булганакське і ін. родовища з балансовим запасом 22,4 млн. м3), мінеральні води. Значна частина території півострова покрита лісами. На території Криму розташовано 6 природних заповідників: Кримський, Карадагський, Казантіпський, Опукський, Ялтинський гірничо-лісовий, Мис Мартьян і декілька державних заповідників. Різноманітність мікрокліматичних умов, родовища лікувальних грязей і джерела мінеральних вод сприяли формуванню в Криму декількох видів курортів - кліматичних, кліматобальнеологічних, клімато-бальнеогрязових.

Особливості географічного положення Криму: його близькість до Росії, Малої Азії і Південно-східної Європи, створюють сприятливі умови для розвитку транспорту і транспортної мережі. Крим доступний для відвідин туристами будь-якої країни. По розвитку транспортної інфраструктури Крим займає одне з провідних місць в Україні. Міжнародний аеропорт «Сімферополь» в змозі приймати повітряні судна будь-якого класу. Основну роль в перевезенні відпочивальників грають залізничний і автомобільний транспорт. Морські порти Севастополя, Ялти, Феодосії, Керчі пов'язують півострів з південними регіонами України, Росії, Грузією, іншими країнами причорномор'я, а через протоки Босфор і Дарданелли - з більшістю країн світу. Транспортна мережа усередині півострова робить легко доступним для туристів будь-який його куточок. У Криму функціонує найпротяжніша в Європі високогірна міжміська тролейбусна траса, що пов'язує Сімферополь з Алуштою і Ялтою

Чисельність населення основних курортних міст Кримського економічного району подано у таблиці 3.11.

Таблиця 3.11 - Чисельність населення основних курортних міст Кримського економічного району на 01.01.2011 року [ 2 ]

Автономна Республіка Крим є провідним регіоном України по використанню вітропотенціалу для виробництва електроенергії. Підтвердженням цьому служить той факт, що з 21 вітроагрегату Т 600-48, вироблених в Україні, 9 – знаходяться в експлуатації на території республіки і здійснюють генерацію електричної енергії на наступних державних підприємствах:

«Тарханкутськая ВЕС» – 4 шт.; «Донузлавськая ВЕС», Чорноморська ділянка – 1 шт.;

ЕТУ «Воденергоремналадка», ділянка Мірновськой ВЕС – 2 шт.; «Східно-кримська ВЕС» – 2 шт.

У промисловому виробництві Криму провідними галузями є: машинобудування, металообробка, харчова і хімічна промисловість.

Основні промислові підприємства регіону – це: ВАТ «Суднобудівельний завод «Заливши», виробниче об'єднання Феодосії «Море», ВАТ «Фірма «СЕЛМА», ВАТ «Завод «Фіолент», Сакський державний хімічний завод, ВАТ «НВО «Йо добром», ВАТ «Кримський содовий завод», ВАТ «Бром», ВАТ «Титан», ВАТ «Сиваський анилинокрасочный завод», ВАТ «Керченський металургійний комбінат», НПАО «Массандра», завод шампанських вин «Новий Світ», «Коктебель».

Крим поставляє в інші області України і за рубіж продукцію суднобудування, устаткування для харчової промисловості, електротехнічні і пневматичні вироби, устаткування електрозварювання і сільськогосподарського, сталевий емальований посуд, залізничні стрілочні переклади, сантехнічну фурнітуру.

Більшість машинобудівних заводів республіки пов'язана з воєннопромисловим комплексом. Ці підприємства відрізняються високою наукоємкістю, укомплектовані стабільними кваліфікованими кадрами, але в той же час, перед цими підприємствами стає проблема переорієнтації на випуск продукції цивільного призначення, конкурентноздатної на світовому ринку.

Найбільш перспективні галузі кримської промисловості зв'язані з використанням природних ресурсів.

На місцевій сировині працюють Сакський державний хімічний завод і НВО «Йо добром».

97

Два заводи в р. Красноперекопське – ВАТ «Кримський содовий завод» і ВАТ «Бром» – як сировина використовують ропу затоки Сиваш і солоних озер. Ці заводи виробляють бром і його з'єднання, окисел магнію, соду кальциновану і ін.

ВАТ «Титан» випускає двоокис титану, сірчану кислоту.

Хімія органічного синтезу представлена в Криму ВАТ «Сімферопольський завод пластмас». Сімферопольський завод ВАТ «Побутова хімія» випускає синтетичні миючі засоби, парфюмернокосметичну продукцію.

ВАТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат» виробляє офлюсований агломерат, який морською дорогою поступав переважно на металургійний завод «Азовсталь» в Маріуполі. При переробці керченських руд отримують також ферованадій.

Промисловість будівельних матеріалів в Криму представлена виробництвами, що базуються на використанні багатющих запасів нерудної сировини (близько 200 родовищ): пильних вапняків (45% запасів України), цементної сировини, у тому числі мергелів. Об'єм щорічного видобутку будматеріалів досягає 13 млн. м3. Провідну роль в галузі грає виробництво стінного матеріалу з пильних вапняків Інкерманського, Бодракського і ін. родовищ. Всього в Криму розробляється 30 кар'єрів з відкритим способом добутку каміння. За час відробітку кар'єрів у відвалах скупчилася величезна кількість відходів камінняпилення - вскришних порід. Номенклатура продукції, яка випускається з відходів, що утилізували, досить широка: щебінь, стінні черепашково-бетонні плити, асфальтобетон. Відвали могли б бути використані і для виробництва цементу.

Виробництво облицювальних плит зосереджене на Альмінському, Інкерманському і Приморському заводах.

Один з перспективних напрямів кримської харчовій промисловості – розлив натуральної мінеральної води. У Криму має місце значна різноманітність мінеральних вод – столових, лікувальних, з широким спектром вживання. Використання їх в загальнокримському масштабі доки незначне («Кримська мінеральна», «Евпаторійськая», «Ялтинська», «Феодосія» розливаються; Саксько-евпаторійське і Феодосійське родовища використовуються для бальнеологічних цілей).

98

Одне із видатних підприємств цього регіону – «Массандра» з моменту свого заснування в 1894 році ось вже більше 100 років виробляє лише високоякісні вина. Це підтверджують багаточисельні винагороди, отримані массандровськими винами на міжнародних виставках і дегустаціях.

«Массандра» володіє найбільшою в світі колекцією вин. У її підвалах зберігається біля одного мільйона пляшок вина різних найменувань. Це також колекція найстаріших вин. У музейному фонді «Массандри» зберігається вино «Херес де ля Фронтера» урожаю 1775 року, яке до цих пір живе. Є і інші вина, які переступили столітній рубіж і продовжують отримувати найвищі оцінки за якість.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1.Який взаємний вплив існує між основними районоутворюючими факторами?

2.В чому полягають відмінності між різнними видами економічних районів?

3.Сформулюйте поняття економічного району, регіону, регіональної економіки?

4.Які риси та ознаки властиві регіональному економічному простору?

5.Які види економічних районів існують на території України?

6.Назвіть основні тенденції формування мережі економічних районів України.

7.Яка мережа економічних районів України є на Вашу думку більш досконалою? Чому?

ТЕСТОВЕ ЗАВДАННЯ 3

1. Форма територіальної організації народного господарства, що

утворюється на основі суспільного територіального поділу праці, виникнення і формування районних територіальних виробничих комплексів – це:

а) територіальний виробничий комплекс; б) промисловий вузол; в) економічний район;

99

г) вірної відповіді немає.

2.До складу якого економічного регіону входять Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області?

а) Придніпровський; б) Північно-Східний; в) Центральний;

г) вірної відповіді немає.

3.Головним районоутворюючим фактором є:

а) територіальні виробничі комплекси; б) територіальний поділ праці; в) наявність економічного центру;

г) особливості економіко-географічного положення району.

4.До складу якого економічного регіону входять Полтавська, Сумська, Харківська області?

а) Придніпровського; б) Подільськиого; в) Центрального;

г) вірної відповіді немає.

5.Економічний район має наступні специфічні риси:

а) при його виділенні враховують принцип економічного тяжіння, тобто необхідності включення в його межі основної територіальної частини або і всієї зони, формуючого впливу його головного регіонального центру;

б) на його території повинен бути сформований достатньо потужний народногосподарський комплекс, основу якого становлять територіальні виробничі комплекси;

в) до складу регіонів повинні повністю включатися території адміністративних областей, країв, автономних республік без порушення їх меж;

г) вірної відповіді немає.

100

6.Географічно цілісна територіальна частина народного господарства країни, яка має свою виробничу спеціалізацію, міцні внутрішні економічні зв’язки і нерозривно зв’язана з іншими частинами суспільним територіальним поділом праці – це:

а) зона тяжіння економічного центру; б) територіальний виробничий комплекс; в) вірної відповіді немає; г) територіальний поділ праці.

7.Економічний регіон має наступні специфічні риси:

а) він являє собою виробничо-економічну територіальну єдність, яка створюється розвиненими внутрішніми виробничими зв'язками, і має спеціалізацію господарства у масштабі країни;

б) на його території повинен бути сформований достатньо потужний народногосподарський комплекс, основу якого становлять територіальні виробничі комплекси;

в) при його виділенні повинно враховуватися економіко-географічне положення території і його вплив на спеціалізацію та особливості розміщення продуктивних сил;

г) при його виділенні враховують принцип економічного тяжіння, тобто необхідності включення в його межі основної територіальної частини або і всієї зони, формуючого впливу його головного регіонального центру.

8.До складу якого економічного регіону входять Донецька, Луганська області?

а) Донецького; б) Подільського; в) Центрального;

г) вірної відповіді немає.

9.До складу якого економічного регіону входять Волинська, Житомирська, Рівненська області?

а) Центральниого; б) Подільського; в) Поліського;

101

г) вірної відповіді немає.

10.Територіальні спеціалізовані частини народного господарства країни, взаємопов’язані між собою постійним обміном виробленої в них продукції та іншими економічними відносинами мають назву:

а) економічний район; б) економічний регіон;

в) регіональна економіка (як явище); г) вірної відповіді немає.

11.До складу якого економічного регіону входять Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області?

а) Причорноморського; б) Подільського; в) Прикарпатського;

г) вірної відповіді немає.

102