75. Громадсько-політичне життя в умовах зміцнений авторитарно-бюрократичної системи

77.Перебудова 1980-х р.

Уквітні 1985 р. генеральним секретарем було обрано Михайла Горбачова, з ім'ям якого пов'язаний початок перебудови. Необхідність змін зрозуміло навіть партійне керівництво, адже СРСР відставав від країн світу у науково-технічному плані, був

нездатним реагувати на глобальні проблеми.

Перебудова в економіці передбачала перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних, поліпшення матеріального становища людей.

У політиці мали відбутися демократизація, ліквідація цензури, впровадження гласності та припинення "холодної війни".

Стан економіки Політика прискорення. У квітні 1985 р. Горбачов оприлюднив гасло прискорення соціально-економічного розвитку СРСР, що

передбачало впровадження досягнень науково-технічної революції, переорагнізацію управління виробництвом. підвищення продуктивності праці.

Антиалкогольна кампанія стартувала у 1985р. з метою подолання пияцтва. Обмежили продаж алкоголю, розширили мережу безалкогольних кафе. Але водночас було знищено багато виноградників, закрито виноробних господарств. Поширилося самогоноваріння, цукор став дефіцитом.

Спроби переходу до ринку З 1988р почався перехід до так званої регульованої ринкової економіки призбереженні більшої частки держвласності. З'явилися нові форми підприємств: орендні, концерни, спільні з іноземними фірмами. Створювадися с/г кооперативи фермерські господарства.

Провал економічних реформ часів перебудови був викликаний відсутністю чіткої та послідовної моделі розвитку. Влада прагнула поєднати несумісні моделі: адміністрапшвно-командну та ринкову. у результаті відбулось падіння темпів економічного розвитку. загострення соціальних проблем.

Політичні зміни

Була започаткована політика гласності і плюралізму. Були звільнені найбільш корумповані керівники, розпочато амністію або помилування політв'язнів. 1988р. партійна конференція прийняла рішення про необхідність реформування політичної системи: ●розділити владу на законодавчу. виконавчу і судову;

●відокремити партійний апарат від державного

●розширити повноваження рад.

Відновились десталінізація, повернення забутих імен українського відродження.

Формування багатопартійної системи

Ґркнтом для формування партій стали демократизація сусп.політ життя, діяльність дисидентів та інше. Першою зареєстрованою

партією стала Українськареспубліканська партія очолювана Лук'яненком.

78. Зростання суспільно-політичноїактивності населення України наприкінці 1980-х – на початку 1990-х

Демократизація дедалі більше охоплювала всі сторони життя українського суспільства.

Провісником українського національного відродження стала Спілка письменників України та її друкований орган — газета "Літературна Україна". Публікації виступів та статей Р. Братуня, О. Гончара, І. Дзюби, І. Драча. Порушувалися проблеми захисту української культури, навколишнього середовища, містилися перші згадки про забуті сторінки історії України, мали широкий відгомін у суспільстві. Влітку 1987 р. Пленум Правління СПУ дійшов висновку про доцільність конституційного захисту української мови. Значною була заслуга письменників у справі повернення в українську літературу раніше заборонених творів, зокрема, В. Винниченка, Г. Косинки, М. Зерова, М. Куліша, В. Підмогильного, М. Хвильового; з'явилися історичні праці М. Гру-шевського, Д. Яворницького та ін.

Стрімка політизація суспільства яскраво виявилася у створенні та діяльності різноманітних "неформальних" груп та організацій, непідконтрольних КПРС. Тоді ж у Львові виникло культурологічне Товариство Лева, яке об'єднувало переважно молодих людей. Влітку 1988 р. В. Чорновіл, М. Горинь, М. Горбаль та ін. на базі Української гельсінської групи створили політичну організацію — (УГС), яка виступала за самостійність України. На поч. 1989 р. постало Товариство української мови ім. Т. Шевченка — перша масова українська організація, що перебувала поза партійним контролем.

У червні — липні 1988 р. відбулися перші багатотисячні несанкціоновані мітинги у Львові. 13 листопада мітинг, присвячений екологічним проблемам, відбувся у Києві. Незабаром мітинговий вал, а разом з ним і національна символіка поширилися по всій Україні.

Вагомим чинником зміцнення українського демократичного руху були незалежні українські видання: часописи "Голос відродження", "Український вісник", "Дзвін", "Молода Україна", "Поступ" та ін.

У 1990 р. значного резонансу набули масові політико-просвітницькі заходи новоствореного Народного руху України (НРУ, або Рух). Значною мірою завдяки Рухові у деяких західноукраїнських містах відбувся демонтаж пам'ятників Леніна.

Складовою демократичних процесів, які відбувалися в Україні, став рух за легалізацію українських церков — греко-католицької та автокефальної православної.

Лише впродовж року утворилося понад 20 політичних партій та об'єднань, переважна більшість з яких або займали державницькі позиції, або еволюціонували до них.

Значний вплив на розгортання демократичних процесів в Україні, зростання національної свідомості справили вибори 1989—1990 рр. Першими в часі були вибори народних депутатів СРСР у березні — травні 1989 р., які, незважаючи на всілякі обмеження, стали першими альтернативними виборами за весь час існування радянської системи.

Отже, в історії України розпочався завершальний етап боротьби за здобуття державної незалежності.

79. Референдум та президентські вибори 1991р.

19—21 серпня 1991 р. в СРСР було здійснено невдалу спробу державного перевороту. Одразу після провалу почався стрімкий процес розпаду країни. Республіки заявили про свій вихід із Союзу, було проголошено ряд актів і декларацій про незалежність.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР прийняла «Акт проголошення незалежності України», що проголосив Україну незалежною демократичною державою. Було прийнято рішення про проведення 1 грудня 1991 р. Всеукраїнського референдуму на підтвердження Акту проголошення незалежності України та призначено вибори Президента України.

В умовах гострої політичної боротьби, зростання національної самосвідомості української нації, збільшення прихильників ідеї національного відродження й суверенітету України, наростання економічної кризи 1 грудня 1991 р. відбулися референдум і вибори

Президента України.

До бюлетеня для голосування було включено шість кандидатів: В. Гриньов, Л. Кравчук, Л. Лук'яненко. Л. Табурянський. В. Чорновій, І. Юхновський. За Л.Кравчука проголосувало 61,8% виборців, і Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук став першим Президентом України.

На референдумі понад 90 % громадян України проголосували за «Акт проголошення незалежності України», незважаючи на те, що на референдумі СРСР 17 березня 1991 р 70% населення України висловилося за збсрсжсння єдності СРСР.

Висновок Найважливішим результатом проведення Всеукраїнського референдуму стала поява на політичній карті світу нової

самостійної держави — України.

80. Розбудова укр. державності.Кравчук

1 грудня 1991 р. відбулися дві події історичної ваги – понад 90% громадян, які взяли участь у Всеукраїнському референдумі, висловилися за незалежність України, водночас було обрано Президента республіки – Л.Кравчука.

Одним з найперших Державотворчих кроків було запровадження атрибутів державності:

1.Фіксація кордонів. 4 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про державний кордон України», який проголошував недоторканість кордонів, визначав порядок їхньої охорони та правила переходу.

2.Визначення громадянства. 8 жовтня 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про громадянство України». Відповідно до цього Закону громадянство надавалось усім хто проживав на території республіки, незалежно від соціального стану, статі, політичних та

релігійних поглядів, хто не являвся на момент набуття чинності Закону громадянином інших держав і не заперечував проти отримання громадянства України.

3. Визнання національної символіки як державної. У січні – лютому 1992 р. низкою постанов Верховна Рада затвердила державним гімном мелодію М. Вербицького «Ще не вмерла Україна», синьо-жовте знамено – державним прапором, а тризуб – малим гербом України

4.Запровадження власної грошової одиниці. З метою виходу з рубльової зони в 1992 р. на території республіки було започатковано обіг купонів багаторазового використання, а 2 вересня 1996 р. відповідно до Указу Президента на зміну купону прийшла справжня національна валюта – гривня.

5.6 грудня 1991 р. побачив світ Закон «Про Збройні сили України», у якому Україна як незалежна держава і суб’єкт міжнародного права офіційно проголошувала створення власних збройних сил.

Активне державотворення можна було розгортати лише за умови створення відповідної законодавчої бази, а цей процес надзвичайно ускладнювався відсутністю самостійної національної правової системи. Дві спроби зрушити з місця конституційний процес – винесення на всенародне та громадське обговорення в 1992 – 1993 рр. двох варіантів проекту Конституції України – закінчилися невдачею: Верховна Рада не затвердила жоден з них.

81. Конституція 1996р. Кучма.

Кравчук не втілив передвиборчу програму соц.економ. реформ, не зумів подолати соц.економ кризу. Протистояння з Верховною радою вилилось у політичну кризу, що завершилась призначенням дострокових президенських і парламентських виборів.Вибори до ВР відбулися у березні 1994 р. за мажоритарою системою. Вибори президента пройшли у червні-липні 1994р у два тури. Перемогу здобув Кучма.Конституційний процес в Україні почався ще у 1990 р. За пезиденства Кучми підготовка нового основного закону пішла активніше, проте ВР гальмувала прийняття проекту. і Кучма призначив проведення всеукраїнського референдуму з ухвалення Конституції. Щою не допустити затвердження конституції з надширокими повноваженнями президента, ВР 28 червня 1996 р.

ухвалила Конституцію України.

Прийняття Конституції завершило період державного становлення, закріпило правові основи незалежності України. Наша країна реально стала невід'ємною частиною європейського і світового співтовариства.

В Конституції Україна визначена як незалежна, суверенна, демократична, соціальна і правова держава. За формою правління Україна є республікою, за державним устроєм - унітарною, тобто єдиною, соборною державою.

Система прав і свобод людини і громадянина, гарантованих Конституцією, відповідають загальновизнаним демократичним стандартам, закріпленим міжнародно-правовими актами. Відповідно до Основного закону, утвердження і забезпечення прав і свобод є пріоритетним напрямом діяльності держави.

З прийняттям Конституції завершилося остаточне формування законодавчої, виконавчої і судової влади в Україні. Главою держави є Президент, який виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина. Президент обирається громадянами держави строком на 5 років. Єдиним органом законодавчої влади є парламент - Верховна Рада, яка обирається громадянами держави один раз у 4 роки у кількості 450 депутатів. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет міністрів, відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді. Органами державної влади на місцях є обласні.

районні, а також у містах Києві та Севастополі відповідні державні адміністрації. їх голови призначаються Президентом України, а оперативне керівництво місцевими державними адміністраціями здійснює Кабінет міністрів.

Конституція визнає і гарантує місцеве самоврядування, яке здійснюється як безпосередньо, так І через органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські, районні та обласні ради У цілому Конституція визначає всі основні засади та напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави, орієнтири реформування

нашого суспільства Вона є першоосновою подальшої розбудови України як демократичної, соціальної і правової держави.

82. Україна на міжнар. арені. Зовнішня політика

Європейський вибір України було визначено на етапі формування засад зовнішньої політики держави, він ґрунтувався на її життєво важливих інтересах, історичному прагненні українського народу бути невіддільною частиною єдиної Європи.

14 червня 1994 р. у Люксембурзі була підписана, а 1 березня 1998 р. після ратифікації всіма Державами-членами ЄС набула чинності Угода про партнерство і співробітництво між Європейським Союзом та Україною.

Упродовж перших майже тридцяти років незалежності України її відносини з ЄС нагадують радше наміри, а не угоду про входження України до європейського політичного, правового, економічного простору. (Україні не надано статусу асоційованого члена ЄС, до чого наша держава прагнула останніми роками). Для вступу до ЄС самого бажання України чи доброї волі західноєвропейських країн виявилося замало, потрібен цивілізований рівень розвитку економіки, інститутів громадянського суспільства, правової й політичної культури всіх верств.

16 травня 2008 року Україна стала членом Світової організації торгівлі (СОТ).

1 вересня 2017 р. після тривалого процесу ратифікації Угода про асоціацію між Україною та ЄС набула чинності у повному Загальними напрямками зовнішньої політики України є:

•розвиток двосторонніх відносин, участь в європейському співробітництві;

•розбудова відносин у рамках СНД;

•участь у роботі ООН, інших міжнародних організацій.

83.Політичні партії суч. України

Всучасній Україні багатопартійна політична система дістала своє закріплення на конституційному рівні.

Політичні партії в Україні намагаються сприяти формуванню і вираженню політичної свободи громадян, приймають участь у виборах. Крім Конституції статус політичних партій в Україні закріплено в Законі України "Про об’єднання громадян", а також у виборчому законодавстві.

Характеризуючи програмні настанови та практичну політику націонал-радикалів та націонал-демократів, треба наголосити, що головним спрямуванням їхньої діяльності є ідея розбудови незалежної української держави і все, що з цим пов’язане. Як свідчить навіть невеликий досвід практичної політичної діяльності цих партій, саме державотворчій ідеї вони схильні підпорядковувати інші сфери суспільного життя (економічні, духовні, соціальні, моральні тощо). А відокремити націонал-радикалів від націонал-центристів можна за методами, якими вони користуються у своїй діяльності.

Так, до націонал-радикалів належать Всеукраїнське об’єднання "Державна самостійність України"(ДСУ), Конгрес українських націоналістів (КУН), Українська консервативна республіканська і Національна консервативна партії (УКРП і УНКП), Організація український націоналістів в Україні (ОУНУ), Українська національна асамблея (УНА), Українська народна самооборона(УНСО) і т. д. Для цих партій і рухів домінуючою є ідеологія інтегрального націоналізму, для якої характерні крайні вияви "етнічного патріотизму".

Головним для націонал-радикалів є розбудова незалежної Української держави. Державотворчий ідеї вони підпорядковують усю свою діяльність, а методи досягнення цієї мети вибираються, звичайно, найрадикальніші.

84. Характер та тенденції міжнаціональних відносин у сучасній Україні.

Після проголошення незалежності України було створено Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів, згодом реорганізований у міністерство (нині – Державний комітет у справах національностей та міграції). На нього було покладено функції відродження та розвитку мов, культур, вільної реалізації духовних потреб усіх національностей, що проживають на території України.

1 листопада 1991 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію прав національностей України. У ній підкреслювалось, що в Україні гарантуються рівні економічні, політичні, соціальні та культурні права всім народам, національним групам і громадянам. Іншим важливим документом став Закон "Про національні меншини в Україні". Він зафіксував право кожного народу на культурнонаціональну автономію, творення своєї національної культури, відродження історико-культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних та навчальних закладів. На теперішній час в Україні діють сотні організацій національних меншин.

Складною залишається проблема повернення кримських татар на історичну батьківщину, їх облаштування та надання українського громадянства, що створює напружене становище на Кримському півострові.

Україна рішучо виступає проти проявів сепаратизму як у своїй державі, так і в інших – Грузії, Азербайджані, Сербії та ін.

На теперішній час законодавча база щодо міжнаціональних відносин, яка функціонує в Україні, визнана світовим співтовариством взірцевою. У Верховній Раді України плідно працює Комітет із питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.