Тема 4. Культура українського народу в другій половині XVII – кінця XVIII ст.

Культура козацько-гетьманської держави. Самобутні риси культури Запорізької Січі. Музична культура і театральне мистецтво. Кобзарство. Розвиток освіти та наукових знань. Києво-Могилянська академія та її культурно-просвітницька діяльність. Народний театр. Особливості розвитку архітектури і образотворчого мистецтва. Козацькі літописці. Григорій Сковорода та його філософське вчення.

Терміни та категорії:

Синопсис – збірка матеріалів, статей, описів з якогось питання, як правило, розташованих у хронологічному порядку.

«Синопис» – перший систематичний опис історії України від найдавніших часів до останньої чверті ХVІІ ст., авторство приписується І. Гізелю.

«Граматика музикальна» – ґрунтовна музично-теоретична праця, автор М. Дилецький.

Балаган – театральне видовище переважно комічного характеру на ярмарках і народних гуляннях.

Водевіль – невелика комедійна вистава з куплетами й танцями.

Народна драма – поширені у ХVІII–ХХ ст. самодіяльні вистави, в основі яких сюжети і тексти усної фольклорної традиції, що розігрувались згідно з усталеним постанов чим каноном.

Шкільна драма – вистави, що ставилися у ХVІI– ХVІII ст. учнями Києво-Могилянської колегії, а потім академії та братських шкіл за творами переважно викладачів цих закладів.

Бандура – народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми.

Гротеск – у літературі, живопису, театрі зображення людей або речей у фантастичному, химерно-комічному вигляді. Означає надмірне перебільшення, загострення тієї чи іншої теми.

Жовківський іконостас (Скварявський іконостас) – комплекс ікон, які виконав 1697–1699 рр. жовківський маляр І. Руткович. Іконостас зберігається у На­ціональному музеї у Львові, належить до найвідоміших нині українських іконостасних ансамблів ХVІІ–ХVІІІ ст.

Петриківський розпис, або «петриківка» – українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке сформувалося на Дніпровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва.

Наука – сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення та систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства тощо) нових знань про навколишній світ.

Філософія – дисципліна, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності та пізнання, буття людини, відносини людини і світу, про найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його основних проявах.

Медицина – галузь наукової та практичної діяльності, що вивчає нормальні та патологічні процеси в організмі людини, різноманітні захворювання, патологічні стани, методи їх лікування, запобігання та зміцнення здоров’я людини.

Історія – наука, яка вивчає минуле людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.

Літопис Самовидця – козацький літопис староукраїнською мовою, періоду Хмельниччини та Руїни.

Літопис Григорія Грабянки – козацький літопис другої половини XVII – початку XVIII ст., складений гадяцьким полковником.

Літопис Самійла Величка – наймонументальніший твір української історико-мемуарної прози XVII – XVIII  ст., події згадуються до 1720 р.

Бароко – стиль у європейському мистецтві (архітектурі, живопису, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі кінця ХVІ – кінця ХVІІІ ст.

Українське бароко або козацьке бароко – назва архітектурного стилю, що був поширений в українських землях у ХVІІ – ХVІІІ ст. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.

«Сродна праця» – концепція етичних, педагогічних та філософських поглядів Г. С. Сковороди щодо соціальних та моральних принципів життєдіяльності людини, як один із принципів самореалізації людини та взаємопов’язаний із самопізнанням та вченням про щастя.