1.4 Стислі висновки
В пунктах 1.1-1.3 були виконані розрахунки щодо визначення розрахункового завантаження судна, яке склало 8972,2 т, при цьому завантаження 1-го люку склало 1076,7 т, 2го – 1615 т, 3-го – 3588,9 т, 4-го – 1615 т та 5-го – 1076,7 т, його питома вантажомісткість – 1,77 м3/т, тому вантаж вважається «легким», договірна норма вантажоперевалювального процесу складає 2070 т/добу, сталійний час – 4,3 діб, за умови обов’язкового забезпечення завантаження судна в терміни, або з економією сталійного часу потрібна кількість ТЛ – 4 од., витрати по заробітній платі відповідно докерів (182,9 грн/год), тальманів (22,3 грн/год) і стивідорів (20,5 грн/год), на утримання перевантажувальних машин і засобів внутріпортового транспорту (92,3 грн/год), накладні витрати (874,5 грн/год). Загальні витрати порту з вантажоперевалювання 9799 т вантажу складає – 10 699 348,5 грн
2 Складання оперативного плану вантажної обробки судна
2.1 Основні положення методики
В оперативному плані обробки судна (ОПОС) моделюється процес завантаження (розвантаження) судна, «розписаний» у календарному часі, з виділенням діб і робочих змін. У ньому фіксуються планові показники процесу вантажної обробки судна, основними серед яких є:
розрахункова тривалість обробки судна і його люків;
послідовність і календарні терміни початку-закінчення обробки кожного люку судна;
кількість ТЛ і способи їх розміщення на люках в процесі завантаження (розвантаження) судна;
змінно-добові завдання (обсяги вантажоперевалювання) по окремим люкам і судну у цілому.
Процедурі складання ОПОС відповідає рішення в загальному випадку багатоваріантної оптимізаційної задачі з використанням наступної математичної моделі:
(2.1)
(2.2)
(2.3)
(2.4)
Позначенням в моделі (2.1) - (2.4) відповідають:
– шифр
(номер) люка судна
;
– шифр
(номер) розміщення ТЛ на судні (
);
Х – проміжки часу, протягом яких використовується варіант розміщення ТЛ на судні (параметри управління моделі);
– витрати
порту по завантаженню (розвантаженню)
судна;
– витрати
порту за одиницю часу при обробці судна
за варіантом
розміщення ТЛ;
Di – інтенсивність обробки люків судна, яка визначається згідно з номерами варіантів розміщення ТЛ;
– планове
завантаження люка
;
– сталійний
час судна.
Модель (2.1) - (2.4) «читається» наступним чином: необхідно мінімізувати витрати порту (2.1), що адекватно максимізації його зиску, при обов'язковому дотриманні планового завантаження люків судна (2.2) і сталійного часу (2.3). Умовою (2.4) забезпечується невід’ємність змінних моделі, що випливає з їх економічного сенсу.
Відзначимо, що ключовим елементом моделі (2.1) - (2.4) є поняття варіанту розміщення ТЛ на судні, під яким мається на увазі будь-яке припустиме закріплення ТЛ за люками судна без зміни їх місцями на причалі з урахуванням межі концентрації ліній на люках.
Слід мати на увазі, що в курсовому проєкті множина допустимих варіантів розміщення ТЛ на судні з чотирма і п'ятьма люками формується для розрахункової кількості ТЛ (n), а на судах з трьома люками – для n та (n-1) ТЛ.
Після
складання повної множини допустимих
варіантів розміщення ТЛ на судні
розраховуються величини Di
та
за
такими формулами:
|
(2.5) |
|
|
(2.6) |
|
;
де
– продуктивність ТЛ при обробці люка
;
–
кількість
ТЛ, що одночасно працюють на люку
за варіантом α
розміщення ТЛ на судні;
– межа
концентрації ТЛ на люку
;
– коефіцієнт,
що враховує зниження продуктивності
ТЛ при спільній роботі двох і більше
ліній на люці і
за варіантом α
розміщення ТЛ.
В
результаті реалізації моделі (2.1) - (2.4)
знаходиться оптимальний план {
},
компонентам якого відповідають відрізки
часу, протягом кожного з яких розміщення
ТЛ на судні залишається незмінним.
Легко бачити, що зазначеними відрізками часу охоплюються свого роду «смуги» ОПОС з постійним закріпленням ТЛ за люками судна. «Склеювання» таких «смуг» в певній послідовності дозволяє отримати календарний план обробки судна, який відповідає ОПОС в узагальненій формі. Від цієї форми здійснюється далі перехід до робочого варіанту ОПОС у вигляді документа, придатного до використання в реальних виробничих умовах.