Безособові дієслова мають такі форми:

• форму інфінітива: здаватися, смеркатися, мріятися, увижатися;

• форму 3-ї особи однини теперішнього і майбутнього часу: смеркається, хочеться, мріється, увижається; смеркатиметься, хотітиметься, мріятиметься, увижатиметься;

• форму середнього роду однини минулого часу і умовного способу: смеркалося, хотілося, мріялося, увижалося; смеркалося б, хотілося б, мріялося б, увижалося б.

Лише як безособові вживаються такі дієслова: щастить, вечоріє, світає, здається, дніє, розвидняється.

Частина дієслів може вживатися в особовому і безособовому значенні: Гостре слово коле – Коле в боці.

Семантично безособові дієслова становлять окрему групу, вони не тотожні з відповідними особовими дієсловами: Гай темніє – Надворі темніє – В очах темніє.

За значенням безособові дієслова поділяються на окремі групи, які означають:

• явища природи: дніє, вечоріє, похолодало;

• стихійні явища: замело снігом, висушило землю;

• фізичний стан людини: болить, сіпає, свербить;

• бажання людини: хочеться, кортить, тягне;

• психічний стан людини: не спиться, не читається, не думається;

• повинність: належить (Йому належить поїхати додому), довелося, годиться, припадає, випадає (Тобі випадає їхати до хворого);

• успіх людини: таланить, щастить, фортунить;

• міру наявності або необхідності якої-небудь дії: вистачає, бракує.

+ Безособові дієслівні форми на –но, -то

У сучасній українській мові вживаються невідмінювані слова на –но, -то, наприклад: Ой у полі жито копитами збито, під білою березою козаченька вбито й червоною китайкою тілонько накрито (нар. тв.).

За походженням ці слова є колишніми короткими дієприкметниками пасивного стану минулого часу середнього роду, які в називному відмінку закінчувалися на –о. Відірвавшись від парадигми відмінювання, вони перетворилися на невідмінювані форми з новою синтаксичною функцією – функцією головного члена безособового односкладного речення: Вирок оголошено; Справу виконано. Ці форми були поширені в мові давньоукраїнських грамот ХІV-ХV ст. У другій половині ХVІІ-першій половині ХVІІІ ст. остаточно сформувалися дієслівні форми на –но, -то в предикативній функції. З пасивними дієприкметниками вони мають спільні і відмінні ознаки. Спільними є:

• утворення від основи інфінітива перехідних дієслів: прочитана книга – книгу прочитано;

• функція присудка в реченні: робота була перевірена – роботу було перевірено;

• наявність минулого часу: трактор відремонтований – трактор відремонтовано;

• наявність спільних суфіксів –н-, -т- в основі: збудований – збудовано, покритий – покрито;

• керування формами орудного і давального відмінків: написані пером – написано пером.

Відмінні риси від пасивних дієприкметників:

• не мають парадигми відмінювання;

• не вживаються в пасивних конструкціях;

• не виконують функції означення;

• виступають лише присудком (пас. дієприкметники можуть виступати і означенням);

• мають власний суфікс –о: відчинено;

• керують додатками у формі знахідного відмінка: завершено роботу.

Учені по-різному називають форми на –но, -то: особливим різновидом пасивних дієприкметників (В. Русанівський), присудковими (предикативними) формами (М. Плющ), дієслівною формою (В. Горпинич).

Дієприслівник у системі дієслівних форм.  Погляди вчених на дієприслівник.

І. Кучеренко, І. Вихованець, К. Городенська розглядають дієприслівник у межах прислівника. На думку І. Вихованця, « в дієприслівника нейтралізовано часові значення вихідного для нього дієслова. Він має лише співвіднесеність із часовими формами теперішнього та минулого часу і зовсім не передає часової співвіднесеності з дієслівними формами майбутнього часу» («Теоретична морфологія», с. 320).

Дія, названа дієсловом-присудком і дієприслівником, завжди виконується одним і тим самим діячем, який називає підмет. Тому стилістично неправильними є такі конструкції з дієприслівниковими зворотами: Прочитавши поему Шевченка «Наймичка», мене схвилювала доля матері.

Дієприслівник поєднує в собі ознаки дієслова і прислівника.

Дієприслівник сформувався на базі дієприкметника. Активні дієприкметники, втративши форми непрямих відмінків, у початковій своїй формі (наз. відм.) виступали в ролі другорядного присудка або обставини при дієслові. Це означало, що в мові відбувався процес перетворення колишнього дієприкметника на невідмінювану форму – дієприслівник. Сучасні дієприслівники української мови типу несучи, знаючи, прочитавши за походженням є скам’янілою формою називного відмінка однини активного не членного дієприкметника жіночого роду. Відповідні дієприслівники рос. мови (неся, зная, прочитав) виникли із форми наз. одн. чоловічого роду тих самих дієприкметників. Зрідка такі форми зустрічаються в укр. фольклорі, в діалектах: Заспіває козаченько, ходя по долині (Т. Шевченко), Заплакала дівчинонька, стоя під вербою (нар. тв.). В СУЛМ такі форми вважаються позанормативними.

Граматичні категорії дієприслівника

Ознаки дієслова:

1. Має спільну з дієсловами основу й лексичне значення: співати – співаючи, усміхнутись – усміхнувшись.

2. Категорія виду (дієприслівник завжди зберігає вид того дієслова, від якого утворений: здобувати – здобуваючи (недок. вид), здобути – здобувши (док. вид).

3. Категорія перехідності / неперехідності (дієприслівник завжди зберігає категорію перехідності або неперехідності того дієслова, від якого він утворений (сидячи на дивані (неперех.), вручаючи подарунок (перех.).

4. Категорія стану (дієприслівник завжди зберігає категорію стану того дієслова, від якого він утворений (одягати – одягаючи дитину (акт.), одягатися – одягаючись (зворотн.).

5. Категорія часу. Розрізняють часові форми і часові значення. Дієприслівники із суфіксами –учи, -ачи мають форми теперішнього часу (лежачи, кажучи). Дієприслівники із суфіксами – ши, -вши мають форми минулого часу (принісши, написавши). Часове значення буде залежати від часу основного дієслова. Погляди на категорію часу дієприслівників у мовознавців різні. М. Жовтобрюх, В. Русанівський, А. Грищенко визначають у дієприслівників категорію часу. В. Горпинич не визначає цієї категорії у дієприслівників. На його думку, достатніх підстав для цього немає. «Основною ознакою категорії часу є відношення дії до моменту мовлення про неї. Такої ознаки дієприслівники не мають, бо їх дія додаткова і означається відношенням не до моменту мовлення про неї, а до основної дії… Доцільніше говорити не про категорію часу дієприслівника, а про часові значення дієприслівника: одночасність, попередність та наступність» (с. 222). Вони зумовлені категорією виду твірних дієслів. Дієприслівники недоконаного виду означають одночасність дії дієприслівника з основною дією: І, несучи вагу ту страшную, буду пісню веселу співать (Леся Українка). Дієприслівники доконаного виду означають попередність або наступність додаткової дії стосовно основної.

Категорії способу, особи, числа і роду дієприслівники не мають.

Ознаки прислівника:

1. Незмінність.

2. Функція обставини.

Творення дієприслівників

Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів –учи (для дієслів І дієвідміни) і –ачи (для дієслів ІІ дієвідміни): везуть – везучи; бачать – бачачи.

Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за допомогою суфікса –ши (якщо основа закінчується на приголосний) і –вши (якщо основа закінчується на голосний): обпекти – обпікши, написати – написавши.

Дієприслівники доконаного і недоконаного виду можуть утворюватися від дієслів із постфіксом –ся (-сь): хвилюватися – хвилюючись; задуматися – задумавшись.

Адвербіалізація дієприслівників

Адвербіалізація (від лат. adverbium – прислівник) – вид транспозиції, що полягає в переході у прислівник інших частин мови. Найчастіше адвербіалізуються дієприслівники теперішнього часу недоконаного виду. Причиною адвербіалізації є втрата цими дієприслівниками типових для дієслова синтаксичних функцій, зокрема здатності керувати залежними словами. Роксолана ждала його, стоячи (дієприсл.) посеред покою (П. Загребельний). І знову то тут, то там вмирали стоячи (присл.) люди (Р. Федорів). Пишу вже сидячи (дієприсл.) в кріслі (Леся Українка). Ці вправи найкраще виконувати сидячи (присл.) (із газ.)

Препозиціоналізація, препозитивація – це перехід інших частин мови у прийменник, тобто набуття категоріального значення прийменника.

Дієприслівники вважаючи, зважаючи у сполученні з прийменником на втрачають зв’язок із дієслівною семантикою і набувають значення прийменника. Незважаючи на повних п’ятдесят, у його вдачі було щось безтурботне (Ю. Мушкетик). Виділена словоформа – прийменник (всупереч повним п’ятдесяти).

Ступені порівняння якісно-означальних прислівників. Особливості творення ступенів порівняння прислівників.

Якісно-означальні прислівники утворюють форми вищого і найвищого ступенів порівняння, наприклад: легко—легше—найлегше; гірко — гіркіше — найгіркіше.

Вищий і найвищий ступені якісно-означальних прислівників творяться так само, як і ступені порівняння якісних прикметників. Вищий ступінь утворюється за допомогою суфіксів чиє або -іше (довго - довше, тепло - тепліше), а також суплетивно (гарно - краще, погано-гірше) або аналітичним способом (вдало-менш вдало, ясно-більш ясно). Найвищий ступінь твориться за допомогою частки най-, що додається до форми вищого ступеня, наприклад: весело - веселіше, найвеселіше, дорого—дорожче, найдорожче.

Якісно-означальні прислівники можуть мати вищий і найвищий ступені порівняння (веселіше, найкраще, значно вище):

 

	приклади
прислівник	сміливо
вищий ступінь	сміливіше, більш сміливо
найвищий ступінь	найсміливіше, найбільш сміливо

Вищий ступень порівняння прислівників має просту і складену форми:

 - проста форма утворюється за допомогою суфіксів –ше та –іше (складно - складніше, тепло - тепліше);

 - складена - додаванням до прислівника звичайного ступеня слів більш, менш (більш важливо, менш рішуче).

Для підсилення або уточнення значення прислівників вживаються також слова багато, куди, ще, трохи, значно (ще точніше, трохи гучніше).

Найвищий ступінь порівняння прислівників також має просту і складену форми:

• проста форма твориться за допомогою префікса най- (довше- найдовше, глибше- найглибше);

• складена - додаванням слів найбільш, найменш (найбільш важливо, найменш цікаво).