Учебное пособие(философия)

Парк Роберт (1864 – 1944) – американський соціолог, лідер Чикагської школи емпіричної соціології. На думку Парка, процеси, що відбуваються у суспільстві залежать від умов довкілля, а соціальна система є складовою частиною глобальної екосистеми. Соціологія має вивчати взірці колективної поведінки, що формуються в ході еволюції суспільства як організму. Співавтор підручника «Вступ у науку про суспільство» (разом з Е. Бержесом), автор творів «Соціальна екологія», «Людська природа і колективна поведінка», «Соціологія у сучасному суспільстві».

Парсонс Толкотт (1902 – 1979) – американський соціолог, представник Гарвардської школи в соціології, засновник структурного функціоналізму в соціології. Відомий як автор концепції «волюнтаристської теорії дії», концепції соціальної системи, соціальних змін. Для Парсонса головним завданням була побудова загальної, системної, заснованої на узагальнені накопиченого емпіричного та теоретичного досвіду, соціологічної теорії. При аналізі соціальної стратифікації виходив з того, що в її основі лежать ціннісні орієнтації членів суспільства. Основні праці: «Структура соціальної дії», «Соціальна система», «Суспільства: еволюційні і порівняльні перспективи», «Система сучасних суспільств», «Соціальна дія і умови людського існування».

Піаже Жан (1896 – 1980) – швейцарський психолог, відомий своєю теорією когнітивного розвитку, відповідно до якої виняткове значення має вроджена специфікація для розвитку особистості через послідовний процес засвоєння, у якому кожна стадія є необхідною основою для наступної. Чотири стадії розвитку Піаже назвав сенсомоторною, доопераціональною, конкретноопераціональною та формально-операціональною. Через процеси асиміляції та акомодації дитина поступово розвивається від уроджених відчуттів до здібності абстрактно, гіпотетично-дедуктивно мислити у ранньому віці. Основні праці – «Мовлення і мислення дитини», «Психологія інтелекту», «Механізми сприйняття», «Генетична епістемологія».

Поппер Карл (1902 – 1994) – англійський філософ, логік, соціолог. Автор концепції критичного раціоналізму. У сфері соціальної філософії критикував історизм, вважав, що не існує об’єктивних законів суспільства. Автор творів «Логіка наукового дослідження», «Відкрите суспільство і його вороги», «Об'єктивне знання. Еволюційний підхід», «Автобіографія», «Відповідь моїм критикам».

221

Редкліфф-Браун Альфред (1881–1955) – англійський етнограф та соціальний антрополог, який став відомим завдяки своєму внеску в розвиток позитивізму та функціоналізму як теоретичних напрямків в британської антропології. Автор творів «Андаманські остров'яни», «Структура і функція в примітивному суспільстві», «Соціальна організація австралійських племен», «Табу».

Рісмен Дейвід (нар. 1909) – американський соціолог, відомий своїми роботами про зв'язок між соціальними системами та характером. Доводив, що побоювання втратити схвалення інших, стає усе більш важливим у суспільних та інших організаціях, люди стають більш «залежними від інших». Автор творів «Самотній натовп: дослідження змін американського характеру» (спільно з Н. Глейзером, Р. Денні), «Обличчя у натовпі».

Сен-Симон Клод-Анрі де Рувруа (1760 – 1825) – французький соціальний мислитель, автор утопічних соціальних проектів «Промислова система», «Нове християнство». Деякі ідеї Сен-Симона лягли в основу конкретних соціологічних теорій. Одним з перших на теоретичному рівні розрізнив поняття «громадянське суспільство» та «держава», ввів термін «індустріалізація», «індустріальне (промислове) суспільство». Основні праці: «Нарис науки про людину», «Праця про всесвітнє тяжіння», «Про промислову систему», «Катехізис промисловців», «Нове християнство».

Смелзер Нейл (нар. 1930) – американський соціолог, професор Каліфорнійського університету, представник еволюційного функціоналізму, автор перших праць з економічної соціології, теорії колективної поведінки, теорії соціальних змін. Автор творів «Соціологія економічного життя», «Теорія колективної поведінки», підручник «Соціологія».

Сорокін Пітірім Олександрович (1889 – 1968) – російсько-американський соціолог, один із родоначальників концепції соціальної стратифікації і соціальної мобільності. Зробив значний внесок у розробку проблем предмету і структури соціології, соціальної структури суспільства, соціокультурної динаміки, конвергенції соціальних систем. У 1922 р. був висланий з СРСР. Автор творів «Система соціології» (у 2-х томах), «Соціологія революції», «Соціальна мобільність», «Сучасні соціологічні теорії», «Соціальна і культурна динаміка», «Суспільство, культура та соціологія», «Американська сексуальна революція», «Основні тенденції нашого часу», «Соціологічні теорії сьогодні».

222

Сохань Лідія Василівна (нар. 1924) – український соціолог та соціальний психолог. Провідну роль у науковій діяльності займає вивчення проблем особистості, зокрема розробка питань, пов'язаних із життєвим шляхом, формуванням життєвої програми, механізмів досягнення життєвого успіху особистістю. Автор таких праць: «Спосіб життя», «Стиль життя особистості», «Життя як творчість», «Життєвий шлях особистості», «Психологія життєвого успіху», «Мистецтво життєтворчості особистості», «Життєві кризи особистості».

Спенсер Герберт (1820 – 1903) – британський філософ і соціолог. Ідея всезагальної еволюції – центральний пункт наукової теорії Спенсера. Приділяє увагу обґрунтуванню соціології як науки, її предмета, завдань та проблематики. Завданням соціології бачить вивчення масових типових явищ, соціальних фактів, що розкриває дію всезагальних законів еволюції, процесів, що відбуваються незалежно від волі окремих особистостей, їх індивідуальних властивостей і суб'єктивних намірів. Вказував на існування об'єктивних та суб'єктивних труднощів, якими супроводжується соціальне пізнання: розтягнутість соціальних явищ у часі, що ускладнює встановлення причиннонаслідкових зв'язків, міфологізація історичних подій, складності з відділенням фактів від оцінок свідків історичних подій, вплив стереотипів масової свідомості, почуттів, емоцій. Соціальні факти, на його думку, неможна вимірювати за допомогою приладів або розглядати під мікроскоп. Їх можна встановлювати лише опосередковано, шляхом порівняння багатьох даних. Предмет соціології сформульований у концепції соціальних інститутів, які Спенсер розглядав як саморегулятори спільного життя людей. Автор творів: «Основні начала», «Основи біології», «Основи психології», «Основи соціології» (у 3-х томах), «Основи етики», «Соціологія як предмет вивчення».

Тард Габріель (1843 – 1904) – французький соціолог, соціальний психолог, криміналіст. На його думку, всі соціальні процеси базуються на міжособистісних взаємодіях, вивчення яких має бути основною метою суспільствознавчих наук. Соціологія у вивченні соціальних процесів має опиратися на психологію. Висунув програму створення соціальної психології як науки про взаємодію індивідуальних свідомостей. Акти міжособистісних взаємодій Тард трактував як соціальні факти, що лежать в основі соціальних явищ. Фундаментальними соціальними процесами є наслідування (повторювання), адаптація (пристосування) та опозиція. Наслідування є базовою формою взаємодії між людьми, яка передує всім іншим. Основою

223

соціальності вважав дію універсальних «законів наслідування». Головні твори: «Закони наслідування», «Соціальна логіка», «Етюди з соціальної психології».

Тойнбі Арнольд Джозеф (1888 – 1975) –британський історик і громадський діяч, представник концепції культурно-історичних циклів суспільного розвитку. Його основна праця – фундаментальне «Дослідження історії» (12 томів). Дійсним об'єктом історичного дослідження вважав цивілізації – спільноти, що більші у просторово-часовому плані, ніж нації, але менші, ніж все людство. Історична концепція Тойнбі є антропоцентричною: особистість творить історію, а суспільство – це лише посередник у взаємодії людей між собою.

Токвіль Алексіс де (1805 – 1859) – французький історик, соціолог і політик, один з фундаторів політичного лібералізму. Дослідник проблем демократії, громадянського суспільства, соціальної рівності та справедливості. Токвіль називає два протилежних ідеальних типи історичних суспільств: аристократі та демократія. Американське суспільство цікавить його як конкретний приклад історичної еволюції переходу до нового типу суспільних відносин. Головним змістом цього глобального процесу є індивідуалізація суспільства, послаблення влади авторитетів і груп, розмивання соціальних бар'єрів між групами, раціоналізація мислення, послаблення відповідальності перед суспільством. Дав глибокий аналіз протиріч демократій в Європі та Америці. Значення Токвіля в історії соціальних наук визначається оригінальністю його методу, який базується на аналізі взаємозв'язків соціальних інститутів, політичної історії та промислової революції у Франції та Америці, на сполученні теоретичного аналізу та емпіричного дослідження. Автор творів «Демократія в Америці», «Старий порядок і революція».

Томас Вільям Айзек (1863 – 1947) – американський соціолог, представник Чиказької школи. Ядром його теорії є поняття соціальної ситуації, яке має три взаємопов'язані складові: об'єктивні умови (соціальні норми і цінності); установки індивіда і групи; визначення ситуації дійовою особою. Якщо визначення ситуації не співпадає з груповими установками, то виникає соціальна дезінтеграція, що породжує більшість хвороб сучасного суспільства. Визначення ситуації на груповому рівні дає уявлення про закони, норми цінності. Визначення ситуації індивідом залежить від його власної системи цінностей та нормативних приписів групи, до якої він належить, та свідчить про міру пристосованості індивіда до групи, ступінь його конформності. Виходячи з цього, Томас разом із Ф. Знанецьким розробив типологію

224

особистостей, в якій окремий тип виділявся в залежності від характеру пристосування особистості до соціального оточення. В дослідженнях перевагу надавав аналізу особистих документів, включеному спостереженню. Основні праці: «Польський селянин в Європі та Америці» (у співавторстві зі Ф. Знанецьким), «Дитина в Америці».

Тоффлер Елвін (нар. 1928) – американський соціолог, футуролог і публіцист, автор одного з варіантів концепції постіндустріального суспільства. Досліджує роль технологічної революції у суспільстві, трансформації культури. Вважає, що історична еволюція не може бути описана у вигляді плавного розвитку. Вона здійснюється через соціальні протиріччя та конфлікти, які за своєю природою не хаотичні, а укладаються в загальну схему змін, які відбуваються з певними інтервалами. Цей процес подібний до океану, через який час від часу перекочуються величезні хвилі, що залучають до потоку змін всіх людей, які стають учасниками цивілізаційних трансформацій. Автор творів «Футурошок», «Культурні споживачі», «Третя хвиля».

Турен Ален (нар. 1925) – французький філософ і соціолог. Основні сфери досліджень – соціологія праці, методологія соціального пізнання, вивчення індустріального та постіндустріального суспільства, соціальних рухів. Для вивчення динаміки суспільного розвитку широко застосовує поняття соціетального типу, яке, на його думку, надає можливість прослідкувати зрушення в людській діяльності від одного типу суспільства до іншого; від торгівлі до виробництва, від виробництва до комунікації, від одного типу культури до іншого тощо. Турен визнає, що індустріальне суспільство перебуває у кризі, яка проявляється у всеохоплюючий кризі системи цінностей, кризі культури, у розвитку контркультури. Ці прояви ставлять питання про цінність індустріалізації та промислового росту. Разом з тим, вони приховують більш фундаментальні зрушення у всіх сферах суспільного життя, у самій його організації. Сутність цих зрушень приховується у переході до нового типу суспільства – постіндустріальному суспільству, більш відкритому, активному та мобільному, більш здатному до самоорганізації, до створення нових моделей управління та здійснення культурних нововведень, яке спонукає людей, ідеї та товари циркулювати в значно більшій мірі, ніж у попередніх типах суспільства. Основні праці: «Соціологія дії», «Постіндустріальне суспільство», «Виробництво суспільства», «Після соціалізму».

Тьонніс Фердинанд (1855 – 1936) – німецький соціолог. Автор концепції «спільноти» – «суспільства». Запропонував методологію соціального пізнання,

225

що ґрунтується на принципі формального підходу в соціології. Соціальне пізнання, на його думку, має будуватися на засадах об'єктивності та незалежності від ціннісних передумов. Головні твори: «Спільнота і суспільство», «Маркс. Життя та вчення», «Соціологічні нариси та критика» (у 3-х томах), «Вступ в соціологію».

Уорд Лестер Франк (1841 – 1913) – американський соціолог, представник психологічного напрямку, засновник класичної американської соціології. В центрі його уваги – механізм покращення соціальних умов зусиллями суспільства та індивіда, їх інтелекту та творчості. Запропонував ідею соціократії – наукового контролю соціальних сил. Основні праці: «Динамічна соціологія», «Психологічні фактори цивілізації», «Чиста соціологія», «Прикладна соціологія».

Франко Іван Якович (1856 – 1916) – відомий перш за все як поет, письменник, драматург та перекладач, окрім громадської діяльності, займався також проблемами історії, економіки, філософії, соціології, фольклористики, літературознавства, естетики, публіцистики, автор соціологічних праць: «Про соціалізм», «Про працю», «Що таке поступ?», «Найновіші напрямки в народознавстві» та ін. Підкреслював велике пізнавальне значення еволюційного погляду на світ природи та людську історію, загалом поділяв марксистські погляди на еволюцію суспільства, однак шляхом до ідеалу І. Франко вважав не революцію, а «соціалістичну реформу», прогрес вбачав не у зростанні антагонізмів, а в кооперації людей, владу ж розглядав як наслідок поділу праці, а не розподілу власності. Тому він дуже обережно ставився до ідеї створення суспільства на основі спільної власності, праці та споживанні.

Фрейд Зиґмунд (1856 – 1939) – австрійський невропатолог, психіатр, психолог, творець теорії психоаналізу. Західноєвропейську культуру вважав насильницькою по відношенню до природного у людині, що призводить до неврозів. Одним з перших почав досліджувати психологію сексуальності, розвинув вчення про психічні структури особистості, про свідоме і несвідоме. Його ідеї справили великий вплив на сучасні соціально-гуманітарні науки: філософію, соціологію, соціальну психологію, літературу. Автор творів «Тотем і табу», «Я і Воно», «Майбутнє однієї ілюзії», «Вступ до психоаналізу», «Психоаналіз і теорія сексуальності».

Фромм Еріх (1900 – 1980) – німецько-американський філософ, психолог і соціолог, представник неофрейдизму. Розробляв цілісну концепцію

226

особистості, досліджував механізм взаємодії психологічних і соціальних факторів у процесі її формування. Автор творів «Втеча від свободи», «Людина для себе», «Здорове суспільство», «Мистецтво любити», «Концепція людини у Маркса», «Серце людини», «Анатомія людської деструктивності», «Мати чи бути?».

Хабермас Юрген (нар. 1929) – німецький соціальний філософ і соціолог, представник Франкфуртської школи в соціології. В концепції Хабермаса творчо асимільовані ідеї Франкфуртської школи, психоаналізу, аналітичної філософії, герменевтики, структуралізму. Дослідницькі інтереси концентруються у сфері соціальної філософії, теорії комунікації, методології та філософії права. Основні праці: «Структурна зміна громадськості», «Пізнання та інтерес», «Техніка і наука як ідеологія», «До логіки соціальних наук», «Культура і критика», «Теорія комунікативної дії», «Філософський дискурс модерна», «Мораль і комунікація», «Пояснення до етики дискурсу».

Шаповал Микита Юхимович (1882 – 1932) – український соціолог, засновник Українського інституту громадознавства (УІГ, Прага, 1924), автор першого українського підручника з соціології. За його участю при УІГ було відкрито Український робітничий університет – заклад з кореспонденційною формою навчання, який мав за мету нести соціологічне знання в народ. Вивчав систему соціальних чинників, які зумовлюють суспільну поведінку людини, взаємодію («взаємочинність») індивідів та соціальних спільнот («скупчень»). Автор таких праць: «Соціологія українського відродження», «Загальна соціологія». «Соціографія України», «Соціологія України».

Шилз Едвард Альберт (нар. 1911) – американський соціолог, представник функціоналістського напряму в соціології, прихильник концепції рівноваги, відповідно до якої суспільство розглядається як система, що відновлює «соціальний порядок» в умовах порушення його рівноваги. Також дотримувався концепції деідеологізації, спробував обґрунтувати ідею «чистої», вільної від ціннісних суджень соціальної науки. Вважав, що для формування сучасних поглядів на суспільство, надзвичайно важливо вивчати соціологічні традиції, історію соціології. Головна сфера інтересів – аналіз соціальних груп сучасного капіталістичного суспільства, зокрема інтелектуальних груп та інститутів суспільства, де виробляється «інтелектуальна продукція».

Щепанський Ян (нар. 1913) – польський соціолог. Основна сфера наукових інтересів – дослідження з історії та теорії соціології, соціальної

227

структури польського суспільства, соціології вищої освіти. Дав власні визначення низці соціологічних понять. Мав власну концепцію здійснення реформ у Польщі. Автор творів «Структура інтелігенції у Польщі», «Освіта і суспільна позиція», «Соціологія. Розвиток проблематики і метод», російською мовою видані його праці «Елементарні поняття соціології», «Від діагнозу до дій».

Ядов Володимир Олександрович (нар. 1929) – російський соціолог, засновник ленінградської наукової школи, теорії диспозицій особистості, автор першого навчального посібника з методології та методів соціологічного дослідження. Основні напрями наукової діяльності – методологія соціологічних досліджень, соціологія і соціальна психологія особистості, соціологія праці, соціологія науки, загальнотеоретичні тенденції у сучасній соціології, соціологія соціальних змін. Автор наступних праць: «Методологія і процедура соціологічних досліджень», «Соціологічне дослідження: методологія, програма, методи», «Структура соціологічного дослідження. Опис, пояснення, розуміння соціальної реальності».

Якуба Олена Олександрівна (1929 – 2002) – український соціолог, перебувала у витоків розвитку української соціології. Наукові інтереси: соціологічний аналіз соціальної активності соціальних груп у сучасному суспільстві, соціально-класова структура суспільства, особливості розвитку вищої школи у сучасних умовах, особистість у системі соціальних зв'язків. Автор творів «Право і мораль», «Соціальна активність спеціаліста: витоки, механізми формування», «Виховний процес у вищій школі: соціологічний аналіз», «Народна освіта в умовах перебудови: соціологічні нариси», навчальний посібник «Соціологія».

228

ТЕРМІНИ, ПОНЯТТЯ

Адаптація соціальна – пристосування людини (групи людей) до нового соціального середовища з метою спілкування та взаємодії.

Активність соціальна (від лат. activus – діяльний) – характеристика способу життєдіяльності соціального суб’єкта (індивіда, групи). Активність соціальна фіксує свідому спрямованість діяльності та поведінки соціального суб’єкта або на зміну соціального середовища, або на його консервацію, гальмування змін. Активність соціальна проявляється в різних сферах, наприклад, трудовій, соціально-політичній, у сфері культури і побуту. Активність соціальна є також особливим способом реагування індивідів і соціальних груп на «виклики» суспільства.

Аналіз документів – один з основних соціологічних методів збору конкретної інформації про соціальну реальність. Аналіз документів дозволяє вирішити низку важливих завдань, пов’язаних з вивченням окремих характеристик явища, що досліджується, з аналізом внутрішніх структурних та зовнішніх зв’язків об’єкта, з вивченням різних аспектів його функціонування. Основним джерелом інформації при аналізі документів є спеціально створений людиною предмет, призначений для передачі та збереження інформації про різні сторони суспільного життя, який називається документом. Документи в соціології поділяються на особисті (щоденники, нотатки, листи, мемуари, рукописи, автобіографі); документи підприємств, організацій, установ (інструкції, заяви, розпорядження, накази, протоколи, звіти, контракти); статистичні дані (дані державної, галузевої, місцевої, корпоративної статистик); публікації наукові, літературні, публіцистичні, рекламні тощо (наукові звіти, публіцистичні статті в пресі та Інтернет, літературні твори, рекламні буклети); архіви, наукова та технічна інформація (державні, обласні, місцеві, галузеві архіви, банки даних. Часто є додатковим методом збору первинної соціальної інформації з метою уточнення або підтвердження результатів опитування та спостереження.

Андер-клас – 1) групи індивідів, які за своїми статусними характеристиками займають найнижчий рівень класової ієрархії; 2) представники етнічних меншин і жінки західних суспільств, які зайняті найменш оплачуваними, найменш безпечними і найбільш непривабливими видами трудової діяльності.

229

Анкета соціологічна (франц. unguete – розслідування) – основний інструментарій, який використовується для збору первинної соціологічної інформації в процесі соціологічних опитувань. Уявляє собою тиражований документ, що містить з’єднану спільною логікою систему запитань, сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами.

Аномія (гр. anomos – невнормований, неврегульований) – стан суспільної системи, для якого характерна відсутність чітко визначених соціальних норм, цінностей як універсальних регуляторів соціальної поведінки людей. Один із наслідків аномії – деморалізованість індивідів і соціальних груп.

Аутгрупа (англ. out – ззовні) – група людей, до якої індивід не відчуває почуття ідентичності або приналежності. Члени такої групи сприймаються індивідом як «не ми», «чужі».

Бідність – неспроможність підтримувати мінімальний рівень та якість споживання, обумовлені фізіологічними, соціальними, культурно визначеними нормами. Розрізняють абсолютну та відносну бідність.

Бідність абсолютна – неспроможність задовольнити вітальні людські потреби.

Бідність відносна – явище, яке супроводжується браком ресурсів, потрібних для досягнення рівня життя, який з погляду конкретного суспільства є прийнятним. Отже, даний вид бідності залежить від загального рівня життя у визначеному суспільстві.

Бізнес-клас – соціальна група, що складається з суб’єктів виробничої, комерційної, фінансово-банківської діяльності, спрямованої на одержання прибутків; невід’ємна частина соціальної структури суспільства з ринковою економікою. Особливою ознакою цієї групи є здатність її суб’єктів самостійно приймати рішення і нести за них повну особисту відповідальність.

Валідність соціологічної інформації – одна з складових частин надійності соціологічної інформації: інформацію вважають валідною, якщо дослідник вимірює саме ту властивість об’єкта, яка й має бути виміряна.

Верстви соціальні (лат. stratum – верства) – різновид одиниць поділу суспільства, що виділяються на основі однієї чи кількох суспільних ознак: етнічних, демографічних, економічних, соціальних, політичних тощо.

230