48. Сучасні лікувальні препарати за гельмінтозів та лікоопірність паразитів.

• Ароматичні аміди (ДР – Діамфенетид).

• Бензімідазоли (ДР – Альбендазол, Камбендазол, Мебендазол, Оксибендазол, ОксфендазолПарбендазол, Тіабендазол, Триклабендазол, Фенбендазол, Флюбендазол).

• Пробензімідазоли (ДР – Фебантел).

• Заміщені дифенілефіри (ДР – Нітросканат).

• Заміщені феноли (ДР – Бітіонол, Ніклофолан, Нітроксиніл).

• Ізоквіноліни (ДР – Празиквантел).

• Імідотіазоли (ДР – Левамізол, Тетрамізол).

• Макроциклічні лактони (ДР – Абамектин, Аверсектин, Дорамектин, Івермектин, Моксидектин, Мільбеміцин, Селамектин).

• Піперазини (ДР – Адипінат, Цитрат, Піперазин, Діетилкарбамазин, Гексагідрат).

• Піримідини (ДР – Морантел, Пірантел).

• Саліциланіліди (ДР – Клозантел,Ніклозамід, Оксиклозанід, Рафоксанід).

• Сульфаніламіди (ДР – Клорсулон).

• Трихлорметилбензоли (ДР – Гексахлорпараксилол).

• Комбіновані препарати (ДР – Абантел, Ангелмінтекс, Бровадазол плюс, Брованол, Брованол плюс, Дронтал плюс, Івомек плюс, Каніквантел, Комбітрем, Празинтел, Поліверкан, Праловет, Рафенел, Ринтал плюс, Савермін, Танавер, Цестал плюс).

49. Сучасні лікувальні препарати за ектопаразитозів та лікоопірність паразитів.

-амітраз(апівароль,тактик,кеназ, мільбетраз)

-карбомати(больфо,байт,паравет)

-макроциклічні лактони(дуотин,аквісепт,універм, дектомакс, баймек, бровермектин,сайдектин,цайдектин)

-піретроїди(неостомазан,інсектин,фасковерм,ектопор,ектосан)

-саліциланіліди(клозантел,брунтел роленол)

-фосфорорганічіні ( себацил,мазотен,блотік)

• Бутокс

• Неоцидол

• Неостомазан

• Себацил

• Тактик

• Байтікол

• Ектомін

• Ектопор

• Кеназ

• Больфо

• Фронтлайн

• Діффузіл-В

• Ортосан-В

• Універм

• Аверсектинова мазь

• Аверсект

• Івомек

• Еквалан

• Баймек

• Дектомакс

• Дуотін

• Цайдектин

• Мило «К»

• Сірка (очищена, колоїдна, осаджена)

50. Сучасні методи дослідження проміжних та резервуарних хазяїв.

Для з'ясування гельмінтологічної обстановки на певній території важливе значення має дослідження водних і наземних безхребетних тварин з метою виявлення в їх тілах личинок паразитичних червів.

Проміжними, додатковими й резервуарними хазяями для гельмінтів є різні представники безхребетних: молюски, ракоподібні, малощетинкові черви, комахи, орибатидні кліщі.

Молюски – проміжні хазяї трематод та деяких видів нематод. Їх досліджують компресорним методом під мікроскопом. Великих молюсків (ставковики, живородки) спочатку необхідно звільнити від черепашки. Під час розтину малого ставковика відрізають верхівку черепашки, де розміщується печінка – місце паразитування церкаріїв фасціол, які рухаються і за формою нагадують пуголовків жаб.

Ракоподібні для багатьох видів гельмінтів (цестод, нематод, скребликів та деяких трематод) є проміжними хазяями.

Циклопів і дафній (водяні блохи) за допомогою піпетки поміщають у краплю води на предметне скло, накривають накривним скельцем і розглядають під мікроскопом. У личинок цестод водоплавної птиці під середнім збільшенням мікроскопа можна побачити присоски і корону гачків.

Бокоплавів (гамаруси, горбунці) і водяних осликів досліджують компресорним методом під малим збільшенням мікроскопа.

Комахи є проміжними і додатковими хазяями деяких видів трематод, цестод, нематод та скребликів.

Мурашки – проміжні хазяї цестод птиці й додаткові – дикроцеліїв. Під мікроскопом компресорним методом досліджують черевце комахи, де може паразитувати до 100 і більше метацеркаріїв дикроцелій.

Жук-носоріг є проміжним хазяїном скреблика-велетня (паразита свиней). Личинки (акантели) білого кольору розміром до 5 мм помітні навіть неозброєним оком під час розтину цих комах.

Польові мухи – проміжні хазяї телязій великої рогатої худоби і парафілярій коней. Личинки (кілька міліметрів завдовжки) виявляють під мікроскопом під час компресорного дослідження голови мухи.

Довговусі комахи – проміжні хазяї онхоцерків (мошки, мокреці), сетарій і дирофілярій (комарі) – поміщають на предметне скло у краплю води, накривають накривним скельцем і розглядають під мікроскопом.

Бабки та їх личинки – додаткові хазяї збудників простогонімозу та інших трематодозів птиці. Їх розтинають у невеликій кількості води і компресорним методом досліджують під мікроскопом. Метацеркарїї мають округлу форму розміром майже 0,5 мм.

Орибатидні кліщі – проміжні хазяї монієзій жуйних тварин, аноплоцефал коней. Для виявлення цистіцеркоїдів паразитичних цестод орибатидних кліщів розщеплюють препарувальною голкою у краплі води на предметному склі. Після цього препарат накривають накривним скельцем і досліджують під мікроскопом. Личинки гельмінтів мають округлу форму тіла.

Малощетинкові (дощові) черви – проміжні та резервуарні хазяї нематод. Зібраних черв’яків промивають водою і убивають, додаючи в пробірку декілька краплин 1% розчину формаліну. Дощового черв’яка кладуть на предметне скло, розрізають ножицями кутикулу в передній частині тіла, відділяють стравохід, зоб, м’язовий шлунок з оточуючими його кров’яними судинами і кладуть на предметне скло, потім накривають другим предметним склом, їх здавлюють і досліджують у роздавленому препараті під бінокулярною лупою або мікроскопом.

Органи черв’яків можна досліджувати і біохімічним методом – шляхом перетравлення у штучному шлунковому соку (пепсин – 5 г, соляна кислота концентрована – 10 см3, теплий фізіологічний розчин (43о С) – 1000 см3. Органи черв’яків подрібнюють на предметному склі, завертають у марлеву салфетку, кладуть у лійку апарата Бермана, заливають теплим штучним шлунковим соком у співвідношенні 1 : 15 і ставлять у термостат за 43о С на 1,5–2 години. Потім пробірку апарата Бермана від’єднують, відстоюють 5–10 хв. Надосадову рідину зливають, а краплину осаду на предметному або годинниковому скельці досліджують під мікроскопом.

У інвазійної личинки метастронгіл задній кінець гострий, передній – тупий, недалеко від хвостового кінця є маленький кутикулярний шип; личинка аскарисів – білого кольору, має стравохід, кишечник у вигляді трубки.

Результати дослідження вважають позитивними під час виявлення в обстежуваних препаратах личинок нематод. Наявність в одній пробі 10 і більше личинок свідчить про високу інтенсивність інвазії у проміжних і додаткових живителів нематод, обумовлену високою ураженістю свиней метастронгілами та аскарами.