58. Цистицеркоз бовісний.

Хвороба спричиняється личинковою стадією Cysticercus bovis родини Таеniidae яка локалізуються в м’язах серця, діафрагми, язика, міжреберних м’язах, масетерах, рідко – у печінці, мозку великої рогатої худоби.

Збудник – прозорий міхур сірувато-білого кольору, овальної форми, завдовжки 5–9 мм і завширшки 3–6 мм, заповнений рідиною. На його внутрішній оболонці просвічується один сколекс – голівка з присосками.

Статевозріла стадія Taenia saginata (бичачий ціп’як) розміром до 10 м і більше має неозброєний сколекс (дод. рис. 16, 17). У гермафродитних члениках яєчник має дві лопаті однакових розмірів.

Ширина зрілих члеників – 12–14 мм. Збоку членика відкрива-ється статевий отвір. У зрілих члениках від основного стовбура матки відходять 18–32 бічні гілки. Матка закритого типу (дод. рис. 15).

Яйця округлої форми, мають товсту двошарову оболонку з онкосферою (ембріональна личинка з трьома парами гачків).

Цикл розвитку. Людина є дефінітивним хазяїном статевозрілої цестоди. Вона виділяє назовні разом з фекаліями зрілі членики, які здатні пересуватись. Під час пересування членики скорочуються і матка лопається, а яйця у великій кількості залишаються в зовнішньому середовищі. Проміжні хазяї (жуйні тварини) заражаються, заковтуючи яйця разом з травою і водою. У кишках тварин з яєць виходять онкосфери, які через слизову оболонку проникають у дрібні кровоносні судини і заносяться в органи й тканини. У великої рогатої худоби вони осідають у тих органах, де інтенсивно циркулює кров. Через 3–4,5 міс. личинки досягають максимальних розмірів і стають інвазійними. В організмі проміжного хазяїна вони паразитують до трьох років.

Збудником теніозу люди заражаються при вживанні недостатньо провареної, просмаженої, пров’яленої яловичини, ураженої інвазій-ними личинками. У тонких кишках людини під дією жовчі та кишко-вого соку цистицерки вивертають сколекс і за допомогою присосків прикріплюються до слизової оболонки. Гельмінт швидко росте і розвивається, статевої зрілості досягає через 2,5–3 міс. Цестода щодоби виділяє 6–8, а за рік – 2,5 тис. зрілих члеників, у яких налічується до 51 млн яєць. Статевозрілий гельмінт паразитує в організмі людини понад 10 років.

Епізоотологічні дані.

• Джерелом поширення збудника у зовнішньому середовищі є хворі на теніоз люди, що забруднюють яйцями цестоди пасовища, корми, внаслідок чого заражається значна кількість тварин; відсутність упорядкованих туалетів на фермах; стічні води, якими поливають поля, городи; недоброякісна ветеринарно–санітарна експертиза яловичини; забій худоби в непризначеному для цього місці.

• Велика рогата худоба, буйволи, зебу, яки, олені заражаються яйцями збудника на пасовищах і поблизу ферм.

• Яйця при 18°С зберігають життєздатність до 1 міс., на пасовищі під снігом виживають до весни, а на відкритому повітрі при –14 °С – до 2,5 міс. У 5%-му розчині карболової кислоти вони гинуть через два, а в 10%-му формаліні – через три тижні.

Патогенез та імунітет. Патогенний вплив інвазійних яєць виявляється в основному в період їх міграції. Онкосфери, які проникають у слизову оболонку кишок і дрібні капіляри, порушують їх цілісність й одночасно інокулюють мікрофлору. Продукти мета-болізму личинок чинять алергічний і токсичний вплив на організм тварин. У м’язах личинки ростуть і стискають тканини, внаслідок чого розвивається міозит. У місцях локалізації личинок виникає запалення (нагромаджуються фібробласти, гістіоцити, лімфоцити й еозинофіли), що сприяє утворенню сполучнотканинної капсули, багатої на капіляри. У волокнах м’язів зникає поперечна смугастість. Надалі личинки адсорбують солі кальцію та інші елементи, поступово гинуть і в міхурі рідина заміщується мінеральними солями.

У тварин, які перехворіли на цистицеркоз, розвивається імунітет, про що свідчить наявність антитіл, які виявляють серологіч-ними реакціями. Імунітет у великої рогатої худоби відносний.

Клінічні ознаки не характерні. У тварин порушується травлення, погіршується робота серця, у нижніх частинах тіла з’являються набряки, розвивається асцит. У разі високої інтенсивності інвазії спостерігаються пригнічення, слабкість, парези кінцівок підвищується температура тіла. Телята переважно лежать, відмічають атонію передшлунків, іноді – свербіж шкіри. Через 1,5–2 тижні ознаки хвороби зникають і тварини виглядають клінічно здоровими.

Патолого-анатомічні зміни. За гострого перебігу інвазії в м’язах, селезінці та інших органах і тканинах виявляють значну кількість крововиливів у вигляді крапок і дрібних пухирців. Лімфовузли брижі збільшені, соковиті на розрізі. При хронічному цистицеркозі діафрагмальні, міжреберні м’язи мають сірий колір, помітні міхурі (цистицерки) світло – сірого кольору.

Діагностика.

• Епізоотологічні дані.

• Клінічні ознаки.

• Імунологічні методи діагностики – внутрішньошкірна алергічна проба, реакція латекс аглютинації (РЛА), реакція непрямої гемаглютинації (РНГА).

• Післязабійний огляд туш – роблять розрізи жувальних м'язів, язика, серця вздовж і впоперек, а за потреби – шийних і поперекових м'язів.

• Огляд туш за допомогою люмінесцентної лампи ОЛД–41, яке проводять у темному приміщенні. Личинки цистицерків світяться темно-вишневим або червоним світлом. Ефективність лампи досить висока, особливо при огляді фаршу. При заморожуванні м'яса личинки гинуть, однак продовжують світитися. Тому визначити життєздатність личинок за допомогою лампи неможливо. Під час варіння м'яса люмінесценція личинок припиняється через 80–90 хв.

Лікування розроблене недостатньо. Є повідомлення про ефектив-ність парентерального введення розчину празиквантелу (50 мг/кг) або максимальних доз ніклозаміду.

Профілактика та заходи боротьби.

Проводять комплекс ветеринарно-, медико-санітарних заходів:

• туші та субпродукти, інтенсивно уражені цистицерками, піддають технічній утилізації;

• забороняють забій тварин у не призначених для цього місцях і реалізацію м’ясних продуктів без ветеринарно-санітарної експертизи;

• проводять санітарно-просвітницьку роботу серед населення, здійснюють періодичну диспансеризацію тваринників і населення господарства;

• у разі зараження людей проводять їх дегельмінтизацію в лікувальній установі.