2. Номіналізм і реалізм – напрямки середньовічної філософії

У середньовічній теологічній філософії (схоластиці) виділяються два напрямки - номіналізм і реалізм.

Реалізм - напрямок теологічної філософії, прихильники якого вважали справді існуючими (тобто справжнім буттям) не самі речі, а їхнє загальне поняття — універсалії (за змістом реалізм близький до вчення Платона про "чисті ідеї", втіленням яких є реальні матеріальні речі).

Номіналізм (від лат. потеп — імена) — напрямок теологічної філософії, прихильники якого вважали реально існуючою лише конкретні речі, у той час як загальні поняття (універсалії) сприймали як імена речей. (За змістом номіналізм близький ідеям Арістотеля, що вважав реально існуючими матеріальні речі.) Середньовічна філософія таким чином зберегла і розвила ряд античних філософських ідей, оскільки виникла на основі синтезу античної філософії та християнського вчення.

3. Філософія Августина Блаженного

Найбільш авторитетними представниками середньовічної теологічної філософії були Августин Блаженний і Фома Аквінський.

Аврелій Августин (Блаженний) (354 — 430) — християнський теолог, єпископ м. Гіпона (Північна Африка, Римська імперія), заклав основи католицизму як основного в той час напрямку християнства. Був одним із засновників схоластики. Головними творами Августина Блаженного є "Про град Божий", “Сповідь”

Основні положення філософії Августина Блаженного наступні. Хід історії, життя суспільства та окремої людини — це боротьба двох протилежних царств — Земного (грішного) і Божественного. Земне царство втілюється в державних установах, владі, армії, бюрократії, законах;Божественне царство представлене особливими людьми, наділеними благодаттю і близькими до Бога. Оскільки земне царство погрузло в гріхах і буде переможено Божественним царством, більшість людей грішні і далекі від Бога, світська (державна) влада необхідна і буде існувати далі, але буде підлегла духовної влади. Тому влада повинна виражати волю християнської Церкви і підкорятися їй, а також безпосередньо Папі Римському, адже церква — єдина сила, здатна об'єднати світ.

Вище блаженство та щастя людини розумілося Августином як поглиблення в себе, ученість, розуміння істини. Особливе місце у філософії Августина Блаженного займають міркування про Бога: головними доказами існування Бога є його присутність в усьому, всемогутність і досконалість; все — матерія, душа, простір і час — є творінням Бога. Бог не тільки створив світ, але і продовжує діяти в даний час, буде діяти в майбутньому. Тому вище, справжнє, незаперечне знання досягається тільки при пізнанні Бога. Людина за думкою Августина – це краса, сила, досконалість, богоподібность, але людина має обмежувати плоть, розвивати дух, щоб пізнавати Бога.

4. Філософія Фоми Аквінського (томізм)

Фома Аквінський (1225 — 1274) — домініканський чернець, теологічний середньовічний філософ, систематизатор схоластики, автор томізму — одного з пануючих напрямків католицької Церкви.

Основні твори Фоми Аквінського: "Сума теології", "Сума філософії" ("Проти язичників"), коментарі до Біблії, коментарі до творів Арістотеля.

Фома Аквінський вважав недостатнім доказ існування Бога, виведений з існування його творінь — навколишнього світу, як вважав Августин Блаженний. Фома висуває п'ять власних доказів існування Бога:

• рух: усе, що рухається, спонукуване кимось (чимось) іншим — отже, є первинний двигун усього — Бог;

• причина: усе, що існує, має причину — отже, є першопричина всього — Бог;

• випадковість і необхідність: випадкове залежить від необхідного — отже, первісною необхідністю є Бог;

• ступені якості: усе, що існує, має різні ступені якості (краще, гірше, більше, менше і т.д.) — отже, повинне існувати вища досконалість — Бог;

• ціль: все в навколишньому світі має сенс - виходить, існує якийсь розумний початок, що направляє - Бог.

Також Фома Аквінський досліджує проблему буття не тільки Бога, але і всього сущого. Зокрема, він розділяє сутність (есенцію) і існування (екзистенцію). Їхній поділ — одна з ключових ідей католицтва. Сутність (есенція)—це "чиста ідея" речі або явища, сукупність ознак, призначення, що існують у розумі Бога (Божественний задум); Існування (экзистенція) – це сам факт буття речі. Фома вважає, що будь-яка річ, будь-яке явище є сутність, що знайшла існування з волі Бога (тобто "чиста ідея", що придбала матеріальну форму в силу акта Божественної волі). Тому він доводить, що буття і благо оборотні, тобто Бог, що дав сутності існування, може дану сутність існування і позбавити, отже, навколишній світ тлінний і непостійний. Сутність і існування єдині тільки для Бога, отже, Бог не може бути оборотний, Він вічний, всемогутній і постійний, не залежить від інших зовнішніх факторів. Світ складається з матерії і форми (ідеї); суть будь-якої речі — єдність форми і матерії. Форма (ідея) є визначальним початком, а матерія є лише вмістище різних форм. Форма (ідея) є одночасно метою виникнення речі, ідея (форма) будь-якої речі існує в Божественному розумі, у самій речі, у сприйнятті людини.

Одкровення і розум (віра і знання) - не те саме (як вважав Августин Блаженний), а різні поняття, тому що хоча віра і розум одночасно беруть участь у процесі пізнання Бога, лише віра і розум дають справжнє знання, однак все у світі поділяється на те, що можна пізнати раціонально (розумом), і те, що розумом непізнавано. Розумом можна пізнати факт існування Бога, єдність Бога, безсмертя людської душі й ін. Однак не піддаються раціональному (розумному) пізнанню проблеми створення світу, вони можуть бути пізнані через Божественне одкровення. Філософ вважав, що філософія і теологія — різні науки, філософія може пояснити тільки те, що пізнавано розумом, все інше (божественне одкровення) може пізнати тільки теологія.

Лекція 6. Філософія епохи Відродження

1. Передумови виникнення філософії епохи Відродження

2. Основні напрямки філософії епохи Відродження:

3. Гуманізм як філософський напрямок

4. Нова наукова картина світу Пізнього Відродження

5. Філософія Реформації

6. Політична філософія Ніколо Макіавеллі