9. Органічні сполуки живих істот: нуклеїнової кислоти – їх типи, будова, функції в організмі, властивості?

Нуклеїнові кислоти – складні високомолекулярні біополімери, моно­мерами яких є нуклеотиди.Молекула нуклеотиду складається з трьох частин: залишків нітратної основи, п'ятивуглецевого моносахариду (пентози) та ортофосфатної кислоти. Залежно від виду пентози, що входить до складу нуклеотиду, розрізняють два типи нуклеїнових кислот: · дезоксирибо­нуклеїнову (ДНК);· рибонуклеїнові (РНК). Будова. Порядок розташування нуклеотидів в одного ланцюга строго відповідає порядку їх розташування в іншому. Цей феномен отримав назву комплементарності (тобто доповнення), а протилежні полінуклеотидні ланцюги називаються комплементарними. Саме цим зумовлена унікальна серед всіх неорганічних і органічних речовин властивість ДНК – здатність до самовідтворення або подвоєння.

Функції ДНК Основне завдання молекул ДНК – зберігати інформацію про білки й надавати її в той момент, коли починається їхній синтез. Цим зумовлена підвищена хімічна стійкість ДНК порівняно з РНК. Природа подбала про те, аби зберегти основну інформацію недоторканною. ДНК є носієм генетичної інформації, записаної у вигляді нуклеотидної послідовності за допомогою генетичного коду (мал.. 5.) . З молекулами ДНК зв’язані дві основоположні властивості живих організмів – спадковість і мінливість. У ході процесу, що називається реплікацією ДНК, утворюються дві копії початкового ланцюжка, які успадковуються дочірніми клітинами при поділі. Клітини, що утворилися таким чином, будуть генетично ідентичними. Генетична інформація, потрібна для життєдіяльності клітини, зчитується при експресії генів. У більшості випадків вона використовується для біосинтезу білків у процесах транскрипції (синтезу молекул РНК на матриці ДНК) і трансляції (синтезу білків на матриці РНК).

Функції РНК Послідовність нуклеотидів «кодує» інформацію про різні типи РНК: кодуючі – матричні або інформаційні (мРНК) – та некодуючі – рибосомальні (рРНК), транспортні (тРНК), каталітичні та інші. Всі ці типи РНК синтезуються на основі ДНК у процесі транскрипції. Їхня роль у біосинтезі білків та інших процесах життєдіяльності клітини різна. Матрична РНК містить інформацію про послідовність амінокислот у білку, рибосомальні РНК служать основою для рибосом (складних нуклеопротеїнових комплексів, основна функція яких – збірка білку з окремих амінокислот на основі мРНК), транспортні РНК доставляють амінокислоти до місця збірки білків – в активний центр рибосоми, що рухається по мРНК.

10. Біологічно-активні речовини організму: ферменти, вітаміни, гормони – яка їх роль у життєдіяльності людини?

Ферменти або ензими - органічні каталізатори білкової або РНК природи. Ферменти каталізують більшість хімічних реакцій, які відбуваються у живих організмах. Вони можуть мати від одного до кількох поліпептидних ланцюгів - субодиниць. Кожен із ферментів має один або більше активних центрів, які визначають специфічність хімічної реакції, що каталізується даним ферментом. Ферменти РНК-природи називаються рибозимами і вважаються первісною формою ферментів, які були замінені білковими ферментами в процесі еволюції. Функції ферментів: каталізація - ферменти присутні у всіх живих клітинах і сприяють перетворенню одних речовин (субстратів) на інші (продукти); скеровує і регулює обмін речовин організму; знижує енергію активації процесу. Ферменти відіграють надзвичайно важливу роль у всіх процесах життєдіяльності, скеровуючи та регулюючи обмін речовин організму. Для ферментів характерним є те, що їхній синтез та каталітична активність контролюється на генетичному рівні, а також за участю низькомолекулярних сполук-субстратів або продуктів реакції. Інша особливість ферментів — надзвичайно висока активність в порівнянні з неорганічними каталізаторами: деякі ферменти пришвидшують біохімічні реакції у мільйони разів.

Вітаміни - органічні сполуки різної хімічної природи, необхідні для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів. За нормального раціону і здорового способу життя потреба у вітамінах задовольняється природним шляхом. Однак узимку і навесні відчувається нестача вітамінів, що спричиняє гіповітамінози- порушення відповідності між витрачанням і надходженням вітамінів. Надлишок вітамінiв - гіпервітаміноз, що буває дуже рідко.Одноманітне харчування, бідне на натуральні рослинні продукти, призводить до виникнення авітамінозу - тривалого недостатнього забезпечення одним (моноавітамінози) або кількома (поліавітамінози) вітамінами. Функції: забезпечення імунного захисту і стабілізації психіки, бере участь у синтезі колагену та проколагену, обміні фолієвої кислоти та заліза, а також синтезі стероїдних гормонів, антиоксидант, регулює згортання крові, нормалізує проникність капілярів, необхідна для кровотворення, справляє протизапальну та протиалергічну дію, виводити з організму токсичні мідь, оливо (свинець) та ртуть.

Гормони - це біологічно-активні хімічні речовини, що виділяються ендокринними залозами безпосередньо у кров і впливають на організм в цілому, або на певні органи і тканини-мішені. Гормони служать гуморальними (ті що переносяться з кров'ю) регуляторами певних процесів у певних органах і системах. Використовуються в організмі для підтримки його гомеостазу, а також для регуляції багатьох функцій (росту, розвитку, обміну речовин, реакції на зміни умов середовища). Функції гормонів: відповідають за поділ клітини; зумовлюють зріст та інші показники фізичного розвитку; регулюють обмін речовин; відповідають за різні захисні реакції організму; впливають на розумовий розвиток, емоційний стан. Гормони - це активатори, збудники різноманітних процесів у нашому організмі - і в результаті цієї тонкої біохімії організм наш змінює свою поведінку - як на фізичному, так і на психічному рівнях. ---- Виконавши своє завдання, гормони або розщеплюються в клітинах-мішенях, або в крові, або транспортуються в печінку, де розщеплюються, або, нарешті, видаляються з організму в основному з сечею (наприклад, адреналін).