1. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ

1.1. Організаційні форми та методи проектування

Як вид інтелектуальної діяльності проектування знаходиться постійному розвитку. Розвиток проектування супроводжується подальшим розвитком методів проектування та їх організаційних форм. Методологія проектування базується на застосуванні різних прийомів проектування в залежності від складності та специфіки об’єкту проектування.

Серед організаційних форм проектування найбільш широко вживаною є інженерне проектування.

Рис.1.1. Структура інженерного проектування

Розробка проектів об'єктів техніки(обладнання, машини, апарати, агрегати) складає один з напрямів інженерного проектування– конструкційне проектування, яке також називають технічним, а частіше – просто конс-

труюванням. Результат конструювання– конструкторський проект і є сферою діяльності інженера-конструктора.

Розробка проектів об'єктів технології(виробництва в цілому, окремі процеси, технологічні стадії, операції, виробничі лінії) складає інший напрям інженерного проектування – технологічне проектування. Результат – те-

хнологічна документація і є сферою діяльності інженера-технолога.

Створення проектів технологічних комплексів являє собою самостійний напрям інженерного проектування – функціональне технологічне проекту-

вання, або просто проектування.

7

Функціональний проект повинен характеризувати технологічний мега-

комплекс загалом, а також його складові частини, значення технологічних характеристик, технологію і компонування, системи комунікацій і режими функціонування, пов'язані між собою і з зовнішніми об'єктами.

Функціональний проект містить необхідні дані для будівництва і монтажу складових частин на вибраному будівельному майданчику і управління виробництвом з метою реалізації розробленого технологічного процесу в конкретних географічних, економічних, демографічних і соціальних умовах

Методологія проектування базується на застосуванні різних прийомів проектування в залежності від складності та специфіки об’єкту проектування.

Найбільш відомий і популярнийє креслярський метод проектування, який цілком задовольняє вимоги задач проектування простих об'єктів нижнього ієрархічного рівня. Креслярський метод проектування дозволив графічно розділити процеси розумової розробки об'єкта і його практичної реалізації(винаходу), що сприяло прискоренню темпів виробництва.

Специфічною особливістю сьогодення є розширення діапазону типів проектів та ускладнення об'єктів проектування при зростанні темпів проектних робіт, що призвело до виділення спеціальних груп проектувальників, проектних колективів з конкретним розподілом праці по відповідній спеціалізації. Такою спеціалізацією є розподіл проектних робіт за призначенням– технологічні, будівельні, електротехнічні, проекти контролю та автоматизації та інше. Однак це не усунуло недоліки креслярського методу, головний з яких полягає в тому,

виключає суб'єктивізму. Коли йому вдається відшукати відповідне рішення проектної задачі, робота розподіляється між членами колективу відповідно до їх знань і уміння.

Іншим серйозним недоліком креслярського методу , єщо те він представляє собою простий неврегульований перебір варіантів.

Неприйнятність креслярського методу проектування особливо яскраво виявилася при ускладненні об'єктів проектування, з появою об'єктів більш високого ієрархічного рівня і з розвиненою інфраструктурою. У цих умовах посилюється контраст між традиційними знаряддями труда, вживаними при креслярському методі (кульман і ручні способи розрахунків), і сучасними засобами обчислювальної техніки і комп’ютерної графіки.

грамами розробки технологічних мегакомплексів з метою поліпшення якості робіт, скорочення термінів і витрат на проектування.

8