17. Будова і функції ядра в клітині мікроорганізмів.

Ядро дріжджів має здебільшого округлу форму, але в інших еукарітичних клітинах (рослин), де об’єм клітини заповнений в основному вакуолями, ядро може бути сплюснутим; у лейкоцитів ядра лопатеві тощо.

Ядро еукаріотів оточене ядерною оболонкою – подвійною мембраною. У ядерних мембранах є пори; в стінках цих пор внутрішня мембрана, не перериваючись переходить у зовнішню.

Ядерна оболонка відсутня лише під час клітинного поділу.

Зовнішня ядерна мембрана часто переходить, не перериваючись, у мембрану ендоплазматичної сітки. Це пояснюється тим, що після клітинного поділу в формуванні ядерної мембрани бере участь ендоплазматична сітка.

Зовнішня частина ядерної мембрани може бути вкрита рибосомами. Між зовнішньою та внутрішньою ядерними мембранами знаходиться вузький перинуклеарний простір, заповнений напіврідкою речовиною.

Під ядерною оболонкою міститься напіврідка речовина – каріоплазма (ядерний сік). В ній містяться ядерця та хроматин – речовина, яка під час клітинного поділу перетворюється на хромосоми. Хромосоми містять ДНК, що кодує спадкову інформацію.

Кількість ДНК в ядрі постійна для кожного виду організмів. Кількість ядерець у ядрі може становити від одного до десяти і більше. У процесі клітинного поділу ядерце зникає, а потім знову зявляється. Ядерце та хроматин, який з ним пов’язаний, беруть участь в утворенні рибосом, які потім переходять у цитоплазму.

Функції ядра. Ядро є центром управління клітини, воно бере участь у зберіганні й передачі спадкової інформації (генетична функція). Ядро зберігає та передає інформацію про синтез всіх білків, в тому числі і ферментів за безпосередньою участю яких відбувається метаболізм клітини (метаболітична функція). .Ядро контролює процеси розмноження, росту і розвитку клітини (контрольна функція).

Хімічний склад ядра. 60 % від маси сухих речовин – ДНК; 35 % – білки, а останні 5 % припадають на і-РНК, транспортну РНК (т-РНК), полісахариди, ліпіди та мінеральні речовини.

39.Вміст хімічних елементів у клітині. Роль вільної та зв’язаної води у життєдіяльності клітини.

ВМІСТ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ У КЛІТИНІ

Клітини живих організмів на 80 – 90 % складаються з води та на 10 – 20 % з сухих речовин. У складі живих організмів виявлено понад 70 елементів таблиці Менделєєва. Серед них немає жодного, який би не траплявся і в неживій природі. Переважно це – елементи, які утворюють легкорозчинні у воді сполуки. Їх особливістю є те, що вони легко вступають у ковалентні (міцні) зв`язки.

У якому вигляді вода може знаходитися в клітинах

Це хімічна сполука може перебувати в клітинах у вільній і зв'язаній формі. Вільна вода, частково заповнює міжклітинний простір, судини, порожнини органів і клітинні вакуолі, служить для транспорту речовин між клітиною і навколишнім середовищем. У зв'язаній формі вода знаходиться між молекулами білка, волокнами, мембранами і входить до складу деяких клітинних структур.

18. Дріжджі, їх форми і розміри. Вікові особливості дріжджів. Методи виявлення запасних поживних речовин у дріжджових клітинах та мертвих клітин.

Дріжджі – одноклітинні еукаріотичні мікроорганізми, не здатні до фотосинтезу, гетеротрофи, аероби, але в анаеробних умовах здатні отримувати енергію за рахунок спиртового бродіння.

Форма клітин. Найрозповсюдженіші округлі та еліпсоподібні дріжджі (Saccharomyces, Rhodotorula). Існують також паличкоподібні (Schizosaccharomyces), неправильної форми (лимоноподібні (Saccharomycodes), грушеподібні (Schizoblastosporion), трикутні (Trigonopsis) місяцеподібні (Selenotila), стрілоподібні (Brettanomyces) тощо).

Для деяких видів форма клітин настільки характерна, що може бути використана для визначення їх родової приналежності (Selenotila, Trigonopsis). Але є й такі, що змінюють форму клітин та утворюють псевдоміцелій під впливом зовнішніх факторів (Candida, Trichosporon).

Розмір клітин. Діаметр дріжджових клітин становить 1 – 2 до 10 мкм (у середньому – 5 – 6 мкм); довжина 1 – 2 до 20 мкм (у середньому – 7 – 8 мкм).

Вікові особливості дріжджів – сахароміцетів. Морфологічні ознаки дріжджової клітини та її внутрішній вмістзмінюються з віком.

Молоді дріжджі (12...16-годинна культура) інтенсивно розмножуються (70...80% клітин, що брунькуються). У них тонка оболонка, гомогенна (однорідна) цитоплазма, вакуолі відсутні або лише намічаються. Запасні речовини відсутні.

У зрілих дріжджів (24...48-годинна культура) в цитоплазмі з’являються зернистість, вакуолі збільшуються, процес розмноження уповільнюється (не більше 5...10 % клітин, що брунькуються), з’являються мертві клітини. Зрілі дріжджі при переробці крохмалистої сировини повинні містити не більше 1% мертвих клітин, при переробці меляси – не більше 5%. У засівних дріжджах пивоварного виробництва допускається до 5% мертвих клітин. Ознака зрілості дріжджів – наявність глікогену і метахроматину, які відкладаються в клітині як резервний матеріал і витрачаються в процесі її старіння. Дріжджі з високою бродильною активністю містять не менш як 60...70% клітин з глікогеном.

Старі дріжджі (72 години і більше) мають потовщену оболонку, яку добре видно при мікроскопіюванні. Цитоплазма гетерогенна (зерниста), вакуолі крупні, іноді aapppnnnbbв клітині їх кілька. Глікоген і метахроматин відсутні. Культура містить значну кількість клітин з жировими включеннями, клітини не розмножуються. Характерна ознака – наявність великої кількості мертвих клітин.

При відмиранні дріжджів цитоплазма скупчується у грудочку в центрі клітини, поступово деформується, оболонка розпадається, і клітина гине.

Виявлення у дріжджових клітинах ліпідних включень, глікогену, мертвих клітин. Глікоген виявляють за допомогою методу прижиттєвого фарбування дріжджових клітин розчином йоду, від чого глікоген забарвлюється в червоно- бурий колір. У разі відсутності глікогену дріжджові клітини забарвлюються у солом’яно-жовтий колір.

Жирові включення забарвлюють суданом ІІІ або 1 %-м розчином осмієвої кислоти. На предметне скло наносять невелику краплю 40 %-го розчину формаліну, в яку петлею вносять культуру дріжджів. Формалін вбиває клітини і робить оболонку проникнішою. За 5 хв додають краплю метиленового синього, ще за 10 хв – краплю судану ІІІ. Препарат накривають покривним склом, надлишок рідини видаляють фільтровальним папером. Мікроскопіюють з імерсією. Цитоплазма забарвлюється в синій колір, гранули й краплини жиру – в рожево-жовтогарячий.

Мертві клітини виявляють фарбуванням метиленовим синім. До краплі дріжджової суспензії на предметному склі додають краплю розчину метиленового синього, через 1...2 хв мікроскопіююють із збільшенням ×40.

Метиленовий синій дифундує крізь оболонку мертвої клітини всередину і забарвлює цитоплазму в синьо-блакитний колір. Живі клітини при цьому залишаються безбарвними. Підраховують загальну кількість синіх (мертвих) клітин не менш як у п’яти полях зору, визначають середній відсоток мертвих клітин