2.3. Індивідуальні протихімічні пакети
Індивідуальних протихімічних пакетів є три марки: І П П - 8, І П П - 9, І П П – 51, призначені для знезаражування крапельно-рідинних ОР, які потрапили на відкриті ділянки тіла і одяг.
До комплекту І П П - 8 входять:
- флакон з дегазуючим розчином;
- ватно-марлеві тампони.
Індивідуальний протихімічний пакет І П П – 9
1 – загальний вигляд; 2 – флакон з дегазуючим розчином; 3 - тампон
В індивідуальному протихімічному пакеті І П П – 9 нема тампонів. Замість них є губка, прикріплені до корпуса пакету.
2.4. Індивідуальний перев’язочний пакет
В комплект індивідуального перев’язочного пакета входять:
- стерильний марлевий бинт;
- стерильні ватно-марлеві подушечки;
- шпилька.
Все це загортається у пакет із прогумованої тканини і паперу.
Практичне заняття № 4 Прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю
1. Теоретична частина
1.1. Радіоактивні випромінювання і методи їх вимірювання.
Виявляння радіоактивних речовин та іонізуючих (радіоактивних) випромінювань (нейтронів, α,b - частинок та γ - променів) ґрунтується на здатності цих випромінювань іонізувати речовину середовища, в якій вони поширюються
Під час іонізації відбуваються хімічні та фізичні зміни у речовині, які можна виявити і виміряти. Іонізація середовища призводить до: засвічування фотопластинок і фотопаперу, зміни кольору забарвлення, прозорості, зміни електропровідності речовини, люмінісцізації тощо.
В основі роботи дозиметричних і радіометричних приладів застосовують такі основні методи:
Фотографічний метод оснований на зміні ступеня почорніння фотоемульсії під впливом радіоактивних випромінювань.
Сцинтиляційний метод полягає в тому, що під впливом радіоактивних випромінювань деякі речовини (сірчистий цинк, йодистий натрій) світяться. Спалахи світла, які виникають, реєструються, і фотоелектричним підсилювачем перетворюються на електричний струм.
Хімічний метод базується на властивості деяких хімічних речовин під впливом радіоактивних випромінювань внаслідок окислювальних або відновлювальних реакцій змінювати свою структуру або колір.
Іонізаційний метод полягає в тому, що під впливом радіоактивних випромінювань в ізольованому об’ємі відбувається іонізація газу й електрично нейтральні атоми розділяються на позитивні і негативні іони. Якщо в цьому об’ємі помістити два електроди і створити електричне поле, то між електродами проходитиме електричний струм, названий іонізуючим струмом. Зі збільшенням інтесивності, а відповідно й іонізаційної здатності радіоактивних випромінювань збільшиться і сила іонізуючого струму. На цій властивості газів і ґрунтується робота сприймаючого пристрою (детекторів) – іонізаційної камери та газорозрядного лічильника.
Іонізаційна камера (ІК) має два електроди: до стінки камери підключається позитивна напруга, а до графітового чи алюмінієвого стержня, розміщеного в середині камери, – негативна напруга. Простір у камері між електродами заповнений сухим повітрям, що є добрим ізолятором. Ось чому, у звичайних умовах електричний струм через камеру не проходить. Під дією іонізуючих випромінювань деякі молекули повітря втрачають електрони і стають позитивно зарядженими іонами. Під впливом випромінювань повітря в камері іонізується, ланцюг замикається і по ній проходить іонізаційний струм. Він поступає в електричну схему приладу, підсилюється, перетворюється і вимінюється мікроамперметром, шкала якого проградуйована в рентгенах на годину або мілірентгенах на годину. Подібні іонізаційні камери застосовуються в приладах, за допомогою яких вимірюють потужність дози гама – випромінювань (рівень радіації) на місцевості . Величина цього струму пропорційна величині радіоактивного випромінювання.
