- •1. Дисципліна безпеки життєдіяльності, її завдання, мета вивчення, об’єкт та предмет дослідженя.
- •2. Поняття «про аксіому потенційної небезпеки».
- •3. Біосфера та її компоненти, межа їх розповсюдження на планеті. Людина і біосфера. Поняття про ноосферу.
- •4. Біогеоценоз, його характеристики та компоненти.
- •5. Адаптивні типи людей. Антропоекологічні системи і здоров’я. Еноргозбереженість та технічна озброєність – передумови заселення екологічних ніш.
- •6. Природні явища – джерела небезпечних факторів.
- •7. Джерела небезпечних факторів побутового походження.
- •8. Поділ негативних факторів за характером дії на організм людини.
- •9. Біоакумуляція та її кількісна характеристика. Вплив біоакумуляції на процес проникнення небезпечних речовин в організм людини.
- •11. Фізичні небезпечні фактори.
- •12. Хімічні небезпечні фактори.
- •13. Біологічні небезпечні фактори.
- •14. Принципи нормування небезпечних факторів.
- •15. Визначення гранично допустимого рівня фактору.
- •16. Небезпечні хімічні речовини.
- •17. Шляхи надходження небезпечних хімічних речовин в організм людини.
- •18. Комбінована дія небезпечних хімічних речовин.
- •19. Принципи нормування небезпечних хімічних речовин.
- •20. Механічні коливання(вібрація) та її вплив на людину.
- •21. Шум. Дія шуму на організм людини.
- •22. Інфразвук та його дія на людину.
- •23. Ультразвук та його вплив на організм людини.
- •24. Поняття про іонізуючі випромінювання.
- •25. Рентгенівські промені: природа, джерела, характер негативної дії на організм людини.
- •26. Гамма – кванти: природа, джерела, характер негативної дії на організм людини.
- •27. Бета – випромінювання: природа, джерела, характер негативної дії на організм людини.
- •28. Альфа – випромінювання: природа, джерела, характер негативної дії на організм людини.
- •29. Поняття про дози іонізуючого випромінювання. Одиниці виміру доз іонізуючого випромінювання.
- •30.Відносна біологічна активність іонізуючих випромінювань, еквівалентна доза.
- •31. Джерела радіоактивної небезпеки.
- •32. Основні уражаючі фактори, що утворюються при аваріях з викидом у навколишнє середовище радіоактивних матеріалів.
- •33. Поняття про радіоактивне зараження місцевості. Принцип поділу місцевості що заражена радіоактивними речовинами, на зони. Коротка характеристика зон радіоактивного зараження.
- •34. Принципи захисту людини, що діє на радіоактивно-зараженій території.
- •35. Хімічно – небезпечні об’єкти та їх характеристика.
- •36. Уражаючі фактори, що утворюються при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах.
- •37. Поділ небезпечних хімічних речовин за механізмом впливу на організм людини.
- •38. Поняття «стійкості небезпечної хімічної речовини»
- •39. Особливості проведення рятувальних робіт при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах.
- •40.Уражаючі фактори, що утворюються при пожежах та вибусі на під-вах промисловості.
- •41. Шляхи припинення горіння паливних матеріалів.
- •42. Особливості сучасного тероризму.
- •43. Вибух як засіб терору.
- •44. Деякі аспекти забезпечення безпеки населення під час терористичних актів.
- •45. Характерні риси сучасної війни.
- •46. Поняття про ядерну зброю. Уражаючі фактори ядерної зброї.
- •47. Запобігання ураження та захист від дії уражаючих факторів ядерного вибуху.
- •48. Хімічна зброя, як засіб введення сучасних бойових дій. Урожаючі фактори хімічної зброї.
- •49. Запобігання ураження та захист від дії отруєних речовин.
- •50. Біологічна зброя. Захворювання людини, збудники яких, можуть бути використані в якості біологічних засобів ураження людей..
- •51. Принципи захисту від біологічної зброї.
- •52.Призначення засобів колективного захисту та їх класифікація. Типи сховищ за ознаками.
- •53. Призначення засобів індивідуального захисту та іх класифікація за принципом дії.
- •54.Медичні засоби захисту людини у надзвичайній ситуації.
- •55. Засоби медичного захисту при ураженні організма іонізуючими променями.
- •56. Медичні засоби першої допомоги при ураженні людини отруйними речовинами.
- •58. Задачі і принципи надання першої медичної допомоги, табельні та підручні засоби першої медичної допомоги.
- •57. Поняття про протибактеріальні засоби.
- •59. Головний принцип яким необхідно керуватися при наданні першої медичної допомоги. Термін надання першої медичної допомоги.
- •60. Поняття про кровотечі. Принципи припинення кровотечі. Артеріальні кровотечі. Венозні кровотечі. Капілярні кровотечі. Можливі наслідки кровотечі. Характер кровотечі при ушкодженні різних органів.
- •61. Причини виникнення та характеристика переломів кісток.
- •62. Травматичний шок, фази, профілактика.
- •63. Види та ступені опіків. Опікова хвороба та опіковий шок. Перша допомога при опіках. Перша медична допомога при опіках очей.
- •64. Непритомність. Перша допомога при непритомності.
55. Засоби медичного захисту при ураженні організма іонізуючими променями.
Іонізуюче випромінювання — це будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуюче випромінювання. Джерела іонізуючих випромінювань поділяються на природні та штучні (антропогенні). Людина зазнає опромінення двома способами — зовнішнім та внутрішнім. Найбільш чутливими є: кришталик ока, червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні (особливо кровотворні) органи, молочні залози, статеві органи. Захист працюючих від впливу радіаційного випромінювання забезпечується системою загальнодержавних заходів. Ці заходи залежать від конкретних умов роботи з джерелами іонізуючого випромінювання та від типу джерела випромінювання.
Для захисту від зовнішнього опромінювання, яке має місце при роботі із закритими джерелами випромінювання, основні зусилля необхідно направити на попередження переопромінення персоналу шляхом: збільшення відстані між джерелом випромінювання і людиною (захист відстанню); скорочення тривалості роботи в зоні випромінювання; екранування джерела випромінювання (захист екранами). У виробничих і лабораторних умовах необхідно якомога швидше застосовувати дистанційне управління роботою обладнання, яке дає можливість виконувати операції з радіоактивними речовинами на відстані. Захист від внутрішнього опромінення вимагає виключення безпосереднього контакту з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді та попередження потрапляння їх у повітря робочого простору. До організацій і установ, у яких постійно виконуються роботи з радіоактивними речовинами, підвищені вимоги з охорони праці. Керівництво цих організацій зобов'язане розробити детальні інструкції, в яких викладено порядок проведення робіт, облік збереження та використання джерел випромінювання, збір та знешкодження відходів, порядок проведення дозиметричного контролю.
56. Медичні засоби першої допомоги при ураженні людини отруйними речовинами.
При дії ОР через шкіру ураженому необхідно надягти протигаз (у разі потрапляння аерозолів або крапель ОР на шкіру обличчя протигаз надягають тільки після обробки обличчя рідиною з індивідуального протихімічного пакета (ІПП). Потім слід за допомогою шприц-тюбика з червоним ковпачком з аптечки індивідуальної ввести антидот й вивезти ураженого із зараженої території. Якщо впродовж 10 хвилин судоми не припиняться, необхідно повторно ввести антидот. У разі потрапляння в організм синильної кислоти На ураженого слід надягнути протигаз, роздавити ампулу з антидотом від синильної кислоти і ввести його у підмасочний простір шолом-маски протигаза. У разі необхідності зробити штучне дихання. Наступним компонентом хімічної зброї є отруйні речовини психохімічної дії. Зараз на озброєнні деяких армій є психохімічна ОР Бі-Зет (ВZ). При ураженнях, на потерпілого слід надягти протигаз і вивести його із зони ураження. Вийшовши на незаражену місцевість, зробити санітарну обробку відкритих ділянок тіла за допомогою ІПП, очі й носоглотку промити чистою водою, витрусити одяг. Окрему групу становлять отруйні речовини задушливої дії. До них належить фосген (СG). Фосген уражає організм тільки під час вдихання його пари, при цьому спостерігаються слабке подразнення слизової оболонки очей, сльозотеча, неприємний солодкуватий смак у роті, запаморочення, загальна слабкість, кашель, важкість у грудях, нудота (блювота). На ураженого слід надягти протигаз, вивести із зараженої зони, дати повний спокій, полегшити дихання (зняти пасок, розстібнути ґудзика), укрити від холоду, дати гаряче питво та якнайшвидше доставити в медичний заклад. Основною ОР шкірнонаривної дії є іприт. У момент контакту з іпритом подразнень шкіри й болючих ефектів немає. Уражені іпритом місця зазвичай інфікуються. Передусім спостерігається почервоніння шкіри, що виявляється через 2—6 годин після зараження. Через добу на місці почервоніння утворюються дрібні пухирці, наповнені жовтою прозорою рідиною. Згодом пухирці зливаються.
Краплі іприту на шкірі необхідно негайно дегазувати за допомогою ІПП, очі й ніс добре промити, а рот і горло прополоскати 2 %-вим розчином питної соди або чистою водою.