63. Види та ступені опіків. Опікова хвороба та опіковий шок. Перша допомога при опіках. Перша медична допомога при опіках очей.

Опіки виникають під час впливу на людину високих температур. Особливо багато потерпілих може бути у осередках ядерного удару, де опіки поєднуються з травмами й радіаційним ураженням. Опіки від світлового випромінювання, полум’я, окропу й гарячої пари називаються термічними. Під час дії на шкіру й слизові оболонки кислот і лугів виникають хімічні опіки. Кислоти та луги викликають не тільки місцеві опіки, а й загальне отруєння організму. Важкими є опіки від напалму та інших запалювальних і легкозаймистих речовин. Залежно від глибини ураження шкіри й тканин розрізняють чотири ступені опіків: легкий (I), середньої важкості (II), важкий (III) і вкрай важкий (IV). Розміри опікової поверхні визначають у відсотках від загальної поверхні шкірного покриву. Великі опіки, що займають понад 10—15 % поверхні тіла, опіки II—III ступеня, призводять до тяжкого ураження — опікової хвороби, що нерідко ускладнюється опіковим шоком. Особливістю опікового шоку є його тривалість (до 24—72 годин). Опікове ураження характеризується гострою інтоксикацією, порушенням в організмі процесів водно-сольового обміну й часто ускладнюється запаленням легенів, порушеннями роботи печінки, нирок, гострими виразками шлунково-кишкового тракту.

Перша медична допомога Постраждалим, які отримали опіки, зразу ж дають тепле підсолене питво, здійснюють заходи першої допомоги. Що раніше їм надано першу медичну допомогу, то рідше в них виникають ускладнення. Насамперед на постраждалому треба погасити палаючий одяг, накинувши на нього пальто чи ковдру. Обпалену частину тіла звільняють від одягу, обрізаючи його навколо опіку, залишаючи лише прилиплу до ураженої поверхні тканину. Не можна проколювати пухирі, торкатися руками опікової поверхні, змазувати її жиром, маззю та іншими речовинами. На опік накладають стерильну пов’язку. Можна використати спеціальні контурні протиопі­кові пов’язки, заздалегідь заготовлені для обличчя, грудей, спини, живота, стегна, які повторюють контури границь цих ділянок тіла, стерилізують і просочують спеціальним розчином. Фіксують їх за допомогою тасьми. Якщо у постраждалого великі опіки нижніх і верхніх кінцівок, роблять їх іммобілізацію шинами чи підручними засобами. Перша медична допомога при опіках очей. Перша медична допомога людям, що отримали опіки очей, полягає в накладенні на очі стерильної пов’язки й забезпеченні спокою. Надаючи першу медичну допомогу ураженим напалмом та іншими займистими речовинами, необхідно передусім припинити їх горіння, поклавши змочену у воді пов’язку на палаючі ділянки або зануривши постраждалого у воду. Спроба збити по­лум’я лише призводить до розмазування вогню-суміші по тілу й інтенсивнішому її горінню. Після припинення горіння на опі­кову поверхню накладають стерильну чи спеціальну протиопікову пов’язку.

64. Непритомність. Перша допомога при непритомності.

Непритомність - раптово виникаюча короткочасна втрата свідомості з порушенням постурального тонусу, ослабленням діяльності серцевої і дихальної систем. Непритомність є легкою формою гострої судинної мозкової недостатності і обумовлений анемією мозку; частіше виникає у жінок. У осіб, схильних непритомним станам, нерідко наголошується астенічна конституція, лабільність пульсу, знижене пекло. Непритомність може виникнути в результаті психічної травми, побачивши кров, больовому роздратуванні, при тривалому перебуванні в задушливому приміщенні, при інтоксикаціях і інфекційних захворюваннях.

Невідкладна допомога: Короткочасна непритомність, як правило, не вимагає спеціальної терапії. Якщо характер аритмії при тривалій втраті свідомості невідомий, проводять реанімаційні заходи, як при зупинці серця, включаючи непрямий масаж серця, штучну вентиляцію легенів. При тахиаритмії методом вибору лікування служить електроімпульсна терапія. При неможливості проведення дифібриляції пароксизм шлуночкової тахікардії можливо купірувати ударом кулака в передсерцеву область. При брадиаритмії слід внутрішньовенно ввести 0,75-1 мл 0,1% розчину атропіну і почати внутривенну краплинну інфузію 1 мл 0,02% розчину ізупрела в 100-200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Проте найстійкішого ефекту слід чекати від електричної стимуляції серця (зовнішньої, черезтравний, трансвенозної ендокардиальної. В подальшому необхідні проведення антиаритмічної терапії і, можливо, імплантація штучного водія ритму.

Штучне дихання і порядок його застосув.

Унаслідок раптового припинення серцевої діяльності й зупинки дихання настає стан клінічної смерті. Якщо відразу ж приступити до непрямого масажу серця й штучного дихання, то іноді вдається врятувати людині життя. Штучне дихання роблять різними способами, з яких найпоширенішим є спосіб «з роту у рот». Перш ніж почати штучне дихання, треба покласти потерпілого на спину й переконатися, що його дихальні шляхи вільні від сторонніх предметів, для цього його голову закидають назад. Якщо щелепи міцно стулені, треба висунути нижню щелепу вперед і, надавлюючи на підборіддя, розкрити рот. Далі необхідно очистити серветкою ротову порожнину від слини, блювотних мас і приступити до штучного дихання: на відкритий рот ураженого слід покласти серветку (носову хустинку), затиснути йому ніс, зробити глибокий вдих, щільно притиснути губи до губ потерпілого і з силою вдихнути повітря йому в рот. Вдувають таку порцію повітря, щоб вона щоразу сприяла якомога повнішому розправленню легенів (визначають за рухом грудної клітини). Якщо вдувати невеликі порції повітря, штучне дихання буде неефективним. Повітря має надходити до легень потерпілого ритмічно — 16—18 разів на хвилину аж до повного відновлення природного дихання. Штучне дихання припиняють, якщо достовірно встановлено ознаки смерті. Існують також способи Сильвестра та Каллістова. За Сильвестром- потерпілого кладуть на спину, а той, хто надає допомогу, встає на коліна в голові потерпілого, бере обидві його руки за передпліччя й різким рухом піднімає їх, далі відводить руки назад за себе й розводить їх у різні боки. Потерпілий вдихає. Потім роблять зворотний рух, передпліччя ураженого кладуть на нижню частину грудної клітини й стискають її. Потерпілий видихає.За способом Каллістова, потерпілого кладуть на живіт, руки витягують вперед, голову повертають убік, підкладаючи під неї одяг (ковдру). Лямками від носилок або зв’язаними двома-трьома пасками потерпілого періо­дично (у ритмі подиху) піднімають на висоту до 10 см й опускають. Під час піднімання потерпілого грудна клітина розправляється й відбувається вдих, а під час опускання вона здавлюється й відбувається видих.

Безпека життєдіяльності

1. Дисципліна "Безпека життєдіяльності", її завдання, мета вивчення, об'єкт і предмет дослідження.

2. Поняття про "аксіому потенційної небезпеки".

3. Біосфера та її компоненти, межа їх розповсюдження на планеті. Людина і біосфера. Поняття про ноосферу.

4. Біогеоценоз, його характеристика і компоненти.

5. Адаптивні типи людей. Антропоекологічні системи і здоров'я. Енергозбереженість та технічна озброєність - передумови заселення екологічних ніш.

6. Природні явища - джерела небезпечних факторів.

7. Джерела небезпечних факторів побутового походження.

8. Поділ небезпечних факторів за характером дії на організм людини.

9. Біоакумуляція та її кількісна характеристика. Вплив біоакумуляції на процес проникнення небезпечних речовин в організм людини.

10. Поділ небезпечних факторів побутового середовища на групи за природою їх походження.

11. Фізичні небезпечні фактори.

12. Хімічні небезпечні фактори.

13. Біологічні небезпечні фактори.

14. Принципи нормування небезпечних факторів.

15. Визначення граничнодопустимого рівня небезпечного фактору.

16. Небезпечні хімічні речовини.

17. Шляхи надходження небезпечних хімічних речовин в організм людини.

18. Комбінована дія небезпечних хімічних речовин.

19. Принципи нормування небезпечних хімічних речовин.

20. Механічні коливання (вібрація) та їх вплив на людину.

21. Шум. Дія шуму на організм людини.

22. Інфразвук та його дія на організм людини.

23. Ультразвук та його вплив на організм людини.

24. Поняття про іонізуючі випромінювання.

25. Рентгенівські промені: природа, джерела, характер негативної дії на організм людини.

26. Гамма-кванти: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.

27. Бета-випромінювання: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.

28. Альфа-випромінювання: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.

29. Поняття про дози іонізуючого випромінювання. Одиниці виміру доз іонізуючого випромінювання.

30. Відносна біологічна активність іонізуючих випромінювань, еквівалентна доза.

31. Джерела радіоактивної небезпеки.

32. Основні уражаючі фактори, що утворюються при аваріях з викидом у навколишнє середовище радіоактивних матеріалів.

33. Поняття про радіоактивне зараження місцевості. Принцип поділу місцевості, що заражена радіоактивними речовинами, на зони. Коротка характеристика зон радіоактивного зараження.

34. Принципи захисту людини, що знаходиться на радіоактивно-зараженій території.

35. Хімічно небезпечні об'єкти та їх характеристика.

36. Уражаючі фактори, що утворюються при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах.

37. Поділ небезпечних хімічних речовин за механізмом впливу на організм людини.

38. Поняття "стійкості" небезпечної хімічної речовини.

39. Особливості проведення рятувальних робіт при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах.

40. Уражаючі фактори, що утворюються при пожежах та вибусі на об'єктах, що містять паливо мастильні матеріали.

41. Шляхи припинення горіння паливних матеріалів.

42. Особливості сучасного тероризму.

43. Вибух як засіб терору.

44. Деякі аспекти забезпечення безпеки населення при терористичних актах.

45. Характерні риси сучасної війни.

46. Поняття про ядерну зброю. Уражаючі фактори ядерного вибуху.

47. Запобігання ураження та захист від дії уражаючих факторів ядерного вибуху.

48. Хімічна зброя як засіб ведення сучасних бойових дій. Уражаючі фактори хімічної зброї.

49. Запобігання ураження та захист від дії отруйних речовин.

50. Біологічна зброя. Захворювання людини, збудники яких можуть бути використані в якості біологічних засобів ураження людей, тварин та рослин.

51. Принципи захисту від біологічної зброї.

52. Призначення засобів колективного захисту та їх класифікація. Типи сховищ за конструктивними ознаками. Простіші засоби колективного захисту.

53. Призначення засобів індивідуального захисту та їх класифікація за принципом дії.

54. Медичні засоби захисту людини у надзвичайній ситуації.

55. Засоби медичного захисту при ураженні організму іонізуючими променями.

56. Медичні засоби першої допомоги при ураженні людини отруйними речовинами.

57. Поняття про протибактеріальні засоби.

58. Задачі і принципи надання першої медичної допомоги. Табельні та підручні засоби першої медичної допомоги.

59. Головний принцип, яким необхідно керуватися при наданні першої медичної допомоги. Термін надання першої медичної допомоги.

60. Поняття про кровотечі. Артеріальні, венозні, капілярні кровотечі. Можливі наслідки кровотечі. Характер кровотечі при ушкодженні різних органів. Принципи припинення кровотечі. Тимчасова зупинка кровотечі. Тривалість припинення постачання крові у кінцівки. Правила накладання джуту (закрутки).

61. Причина виникнення та характеристика переломів кісток.

62. Травматичний шок - небезпечне для життя ускладнення важкого ураження. Фази розвитку травматичного шоку. Профілактика травматичного шоку.

63. Види та ступені опіків. Опікова хвороба та опіковий шок. Перша допомога при опіках. Перша допомога при опіках очей.

64. Непритомність. Перша допомога при непритомності.

Цивільний захист

1. Поняття про надзвичайну ситуацію. Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

2. Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру.

3. Надзвичайні ситуації воєнного часу.

4. Зона надзвичайної ситуації та її характеристика.

5. Надзвичайні ситуації об'єктового рівня.

6. Надзвичайні ситуації місцевого рівня.

7. Надзвичайні ситуації регіонального рівня.

8. Надзвичайні ситуації загальнодержавного рівня.

9. Аварія як подія техногенного характеру.

10. Катастрофа як подія з тяжкими наслідками.

11. Об' єкт підвищеної небезпеки.

12. Заходи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

13. Комплекс заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.

14. Комплекс заходів ліквідації надзвичайних ситуацій.

15. Зона можливого ураження.

16. Основні принципи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

17. Права громадянина України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

18. Інформування населення про небезпеку. Оповіщення населення про небезпеку. Сигнали оповіщення.

19. Спостереження і контроль за обстановкою і територією: мета, порядок організації та здійснення.

20. Укриття людей в захисних спорудах. Санітарні норми розміщення людей у сховищах. Фільтровентиляція сховищ.

21. Порядок входу (виходу) у сховище (із сховища) в умовах радіоактивного зараження місцевості.

22. Порядок входу (виходу) у сховище (із сховища) в умовах хімічного зараження місцевості.

23. Евакуаційні заходи. Способи евакуації населення у заміську зону.

24. Послідовність загальної евакуації персоналу об'єкта та їх сімей у заміську зону.

25. Послідовність часткової евакуації персоналу об'єкта та їх сімей у заміську зону.

26. Заходи інженерного захисту населення і територій.

27. Заходи медичного захисту населення у надзвичайній ситуації.

28. Біологічний захист населення і територій. Режим карантину та режим обсервації.

29. Радіаційний захист населення і територій.

30. Хімічний захист населення і територій.

31. Організація хімічного контролю на об'єкті господарської діяльності.

32. Єдина державної система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

33. Режими функціонування Єдиної державної системи органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

34. Режими функціонування об'єкта господарської діяльності.

35. Режим підвищеної готовності об'єкта господарської діяльності.

36. Режим надзвичайної ситуації на об'єкті господарської діяльності.

37. Прогнозування масштабів і наслідків аварії на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

38. Прогнозування масштабів і наслідків аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин.

39. Оцінка радіаційної обстановки на об'єкті.

40. Оцінка хімічної обстановки на об'єкті.

41. Оцінка пожежа вибухонебезпечної обстановки на об'єкті.

42. Засоби індивідуального захисту органів дихання людини: призначення, принцип дії, порядок застосування.

43. Завдання Цивільного захисту населення в Україні.

44. Об'єктові формування, їх призначення. Приведення об'єктових формувань в готовність до дій у надзвичайних ситуаціях.

45. Заходи підвищення „стійкості" об'єкту у надзвичайних ситуаціях.

46. Планування захисту персоналу об'єкту у сховищах.

47. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи на об'єкті у надзвичайній ситуації.

48. Організація радіаційної і хімічної розвідки під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

49. Організація дозиметричного контролю на об'єкті під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

50. Організація та здійснення часткової санітарної обробки при зараженні об'єкта хімічними речовинами.

51. Організація та здійснення часткової санітарної обробки при зараженні об'єкта радіоактивними речовинами.

52. Організація та здійснення часткової санітарної обробки при зараженні об'єкта біологічними засобами.

53. Повна санітарна обробка персоналу об'єкта.

54. Дезактивація майна об'єкта.

55. Дезактивація території об'єкта.

56. Дегазація майна об'єкта.

57. Дегазація території об'єкта.

58. Дезинфекція майна об'єкта.

59. Дезинфекція території об'єкта.

60. Матеріальне та фінансове забезпечення заходів захисту персоналу і територій об'єкта у надзвичайній ситуації.

61. Сили територіального підпорядкування (району), що можуть надати допомогу персоналу об'єкту в умовах надзвичайної ситуації.

62. Сили Цивільного захисту України.

63. Формування Цивільного захисту об'єкта господарювання.

64. Гідродинамічно-небезпечні об'єкти. Можливі наслідки зруйнувань дамб та гребель.