На підставі отриманих рівнянь поправок отримують нормальні рівняння і розв’язують їх за способом найменших квадратів методом послідовних наближень. У результаті чого отримують значення елементів орієнтування знімків та просторові координати точок мережі, що визначаються.

6.5. Цифрова модель місцевості та методи її формування

Графоаналітична технологія проектних та геодезичних робіт, що наразі склалась, ґрунтується на використанні традиційних аналогових способів обробки аерофотознімків із наступним отриманням інформації у вигляді топографічних планів та карт.

Оперативне управління земельними ресурсами потребує вдосконалення існуючої системи відображення даних обліку й оцінки земель. Це перш за все стосується поєднання табличного матеріалу з картографічним відображенням території.

Виходячи з цього, земельно-кадастрова інформаційна система потребує розв’язання двох важливих взаємопов’язаних задач: забезпечення високої точності первинних даних обліку кількості та якості земель і розробка методів автоматизації відображення цих даних за допомогою інформативних технологій.

Складність цієї задачі, як у науково-технічному, так і в організаційному плані, визначається головними факторами.

1.Перехід від образно-графічного відображення інформації до цифрового виду, при умові підвищення повноти та точності розв’язку,

звідчутним збільшенням обсягу вимірювань та збереженням інформації. Таким чином, необхідно розробити засоби, які забезпечили б комплексну автоматизацію отримання вихідних даних і, перш за все, фотограмметричних вимірювань.

2.З метою широкого використання цифрових методів, необхідно замінити весь парк фотограмметричних приладів на автоматизовані або автоматичні.

Автоматизація фотограмметричних вимірювань та розробка аналітичних методів обробки фотознімків забезпечують повноту геометричної інформації про місцевість. У першу чергу, це стосується цифрового моделювання однієї з головних характеристик місцевості – рельєфу.

При образно-графічному методі представлення інформації у вигляді горизонталей та нечисленних висотних відміток, визначення висотних характеристик вирішують графоаналітичним методом. З

158

цією метою використовують певні правила інтерполювання відміток. У складних випадках враховують не тільки форми рельєфу та їх поєднання, але і геоморфологічні69 особливості місцевості.

Цифрове відображення рельєфу місцевості у вигляді множини точок з відомими відмітками повинно обов’язково ґрунтуватись на тих чи інших формальних правилах інтерполювання висотних відміток.

На перший погляд, у розв’язанні цієї задачі нема проблем. Питання тут полягає в необхідній щільності вихідної інформації. Так, під час автоматичного сканування однієї стереопари необхідно запам’ятати близько 5 Кб інформації. Не випадково, що дослідження науковців спрямовані на розробку методів, які спроможні забезпечити необхідну точність моделювання при раціональному зменшенні обсягу інформації. За даними Міжнародного фотограмметричного товариства цифрові моделі рельєфу поділяють:

моделі з регулярною мережею (за квадратами, прямокутниками);

напіврегулярні моделі у вигляді взаємо паралельних профілів; моделі з опорними точками на поперечниках до заданих ліній; моделі з опорними точками, що лежать на горизонталях; моделі з випадковим розташуванням точок, із точки зору

геометрії, які лежать на характерних лініях рельєфу та в екстремальних місцях.

Контрольні питання

1.У чому полягає ефект стереоскопічного бачення?

2.Принцип вимірювання уявною маркою?

3.Принцип вимірювання реальною маркою?

4.Що таке горизонтальний паралакс та, як його використовують

уфотограмметрії?

5.Що таке вертикальний паралакс та, як його використовують у фотограмметрії?

6.Скільки опорних точок необхідно для опрацювання пари

знімків?

7.Призначення універсальних приладів.

8.Задачі, що розв’язуються на універсальних приладах.

69 “гео” – земля, “морфо” – форма, “логіка” – доведення.

159

7. ДЕШИФРУВАННЯ70 ЗНІМКІВ

7.1. Властивості фотозображення

Фотозображення будь-якого об’єкта несе необмежену кількість інформації71. Слід відзначити, що зображення об’єкта має не тільки інформацію про себе, але також характеризує і своє оточення. Таким чином, властивості будь-якого об'єкта необхідно визначати в сукупності з іншими об’єктами, які його оточують. Крім того, один і той самий об’єкт, у різних умовах може зображатися по-різному. Враховуючи це, дуже часто один об’єкт вивчають за допомогою іншого – еталонного72 об’єкта. Причому, еталонний об’єкт може і не бути відображеним на знімку, який обробляється.

Сукупність усієї інформації поділяють на дві головні групи: якісну та кількісну. Для дешифрування аерофотознімків є важливим, як кількість інформації про об’єкт знімання, так і якісна сторона інформації, її конкретний зміст.

Якісну характеристику зображення можна отримати за допомогою даних про зображувальні властивості аерофотознімків.

Зображувальні властивості знімка визначають його здатність передавати оптичні контрасти73 об’єктів. Контраст характеризує мінімальну можливість фотографічної системи.

Контрасти зображення об’єктів, тобто різниця в оптичній щільності зображення, дозволяють виконувати дешифрування. В основі контрастів фотографічного зображення аерофотознімка лежать контрасти реальних об’єктів, що мають різні властивості відбиття. Можливість аерофотознімків передавати деталі ситуації, що фотографується, кількісно виявляється роздільною здатністю, різкістю зображення контрасно-частотною характеристикою.

Роздільна здатність аерофотознімка – це кількість роздільно відображених штрихів абсолютного контрасту на одному погонному міліметрі зображення.

Цей критерій дозволяє оцінювати можливості знімків з приводу роздільної передачі об’єктів, які близько розташовані.

70”дешиффер”-розбирати (ф.р.);

71”інформатіо” – роз’яснення, викладання (лат.);

72“еталон” – взірець (фр.);

73“контрасти”- протилежність, що чітко виражається (фр.).

160