5.Чи підходить загальне визначення масштабу до ортогональної проекції і чому?

6.Як будуть відображатися точки об′єктної площини, якщо центр проектування буде розташовуватися в цій площині?

7.Який вид аберації найбільше впливає на спотворення зображень?

8.Які елементи відображаються в прикладній рамці АФА?

9.Чим обумовлюється необхідність промивання плівки і фотопаперу після проявлення та після фіксації?

10.Для чого існують допоміжні фотохімічні процеси?

2.АЕРОФОТОЗНІМАННЯ

2.1. Основні принципи аерофотознімання

Знімання – це процес отримання геометричної моделі об’єкта, з метою вивчення його просторового розташування та інших метричних характеристик, як у просторі так і в часі.

Існує багато методів знімання, які можна поділити на дві великі групи: топографічне знімання та спеціальне. Топографічне знімання поділяють на наземне, або просто – топографічне знімання та фототопографічне знімання. До першого належить: мензульне, тахеометричне, контурне тощо. До фототопографічного знімання належать: фототеодолітне, космічне та аерофотознімання.

Фототопографічне знімання – це процес отримання зображення об’єктів, який полягає у фіксації власної електромагнітної або відбитої енергії на сенсорах, що розміщені в спеціальних камерах. У випадку фотокамер роль сенсорів виконує фотоплівка, у цифрових камерах зображення фіксується на пристроях із зарядовим зв’язком (ПЗЗ).

Крім описаної класифікації фототопографічне знімання можна поділити за методикою отримання зображення.

1.Фототопографічне знімання здійснюється у видимому діапазоні світлових променів і зображення фіксується в чорно-білому вигляді. Використовується для визначення метричних характеристик.

2.Кольорове знімання виконується у видимому діапазоні світлових променів із використанням трьох або більше світлофільтрів. Зображення при цьому отримується в природних кольорах. Завдяки цій природній властивості кольорові знімки несуть значно більше

36

якісної інформації, але кольорові знімки, за рахунок їх багатошарової структури, значно поступаються точністю вимірювання. Враховуючи ці особливості кольорових знімків, їх використовують головним чином під час дешифрування.

3.Інфрачервоне знімання – коли зображення фіксується в трьох діапазонах інфрачервоної зони спектру: ближня (0,7–2,5 мкм) або (70– 50 нм); середня (3,4–4,2 мкм); далека (3,4–4,2 мкм).

4.Багатозональне знімання – у цьому випадку фіксується зображення об’єктів у різних діапазонах, різними знімальними системами. Використовують 4-х об’єктивні камери, 6-и об’єктивні тощо. Через кожний об’єктив фіксується своя частина спектра. Наприклад, МКФ-6 має першу зону від 460 до 500 нм, другу – від 520 до 560 нм, третю – від 580 до 620 нм, четверту – від 640 до 680 нм, п’яту – від 700 до 740 нм, шосту – від 780 до 860 нм. Кожна зона фіксується сенсорами в чорно-білому відображенні.

Найпростіший, точніше, найбільш теоретично опрацьований є спосіб покадрового отримання зображення. Цей спосіб передбачає фіксацію зображення об’єктів миттєво по всьому кадру. Камери, які здійснюють знімання таким способом, поділяють на короткофокусні (з фокусною віддаллю 50–70 мм і з кутом поля зору 100–130º), середньо-

фокусні (f:=100–140 мм, 2β:=85–95˚), довгофокусні (f:=200–500 мм, 2β:=20–70˚).

Панорамні камери отримують знімки, що охоплюють з єдиного центру проектування ділянку під кутом понад 130˚, включаючи і розгортку на всі 360˚.

Крім цих камер, останнім часом широкого застосування знайшли сканерні знімки. Особливістю цього методу є те, що зображення фіксуються вузенькою смужкою. Таким чином отримується зображення об’єктів, яке складається з багатьох зображень зі своїм власним центром проектування.

Аерофотознімання виконується, як правило, за маршрутами, тільки в деяких випадках використовують поодинокі знімки.

Маршрутом називають траєкторію польоту носія аерофотоапаратури, під час якого здійснюється знімання.

Маршрути можуть прокладатися як прямолінійно, так і ламаною лінією. У деяких випадках використовують і криволінійні маршрути.

Знімки кожного маршруту повинні перекриватися між собою таким чином, щоб можна було утворити так звані стереопари. Перекриття знімків залежить від завдання і лежить у межах 60–90 %. Мінімальне допустиме поздовжнє перекриття знімків у маршруті

37