11-15 (1)

догори – назад – досередини на глибину 1.5 – 2.5 см у напрямку крило – піднебінної ямки, випускаючи попереду анестетик. Після подвійної аспіраційної проби в тканини вводять до 4 – 5 мл анестетика, голку виводять із тканин та притискають м*які тканини щоки на 5 – 7 хв для запобігання гематоми.

Зона знеболення – присінок порожнини рота на рівні молярів, комірковий відросток верхньої щелепи.

лікар стоїть справа і попереду від хворого

лівою рукою тримає шпатель або дзеркало, яким відводить щоку пацієнта назовні

анестезію виконують при напіввідкритому роті пацієнта

голку вколюють з боку пристінка порожнини рота на рівні перехідної складки за вилицеальвеолярним гребенем

голку направляють назад паралельно альвеолярному краю по площині кортикальної пластинки кістки з просуванням за горб щелепи на 1,0 –1,5 см, постійно випускаючи розчин анестетика

після видалення голки слід притиснути м”яки тканини щоки між переднім краєм жувального м”яза і вилицевою кісткою для профілактики гематоми

анестезія наступає через 5-7 хвилин після прведення

37.Позаротовий спосіб інфраорбітальної анестезії (показання,техніка).

Інфраорбітальна анестезія – її виконують з метою блокування верхніх передніх та середніх коміркових гілок та гілок. Показання до підочноямкової анестезії: видалення 1—5 зубів верхньої щелепи, операції в зоні 1—5 зубів верхньої щелепи, гайморотомія, операції на тканинах верхньої губи, носа, підочноямкової ділянки

лікар стоїть справа і спереду від хворого

по орієнтирам визначають проекцію підочного отвору на шкіру:

вказівним і великим пальцем фіксують шкіру носо-губної складки на рівні крила носа, а середній палець накладають на нижньоорбітальний край з метою профілактики випадкового поранення очного яблука

Верхня щелепа і покривають її м'які тканини отримують нерви з двох джерел. Одним джерелом є подглазнічний нерв з усіма його розгалуженнями - задні, середні і передні верхнелуночковие нерви - і подглазнічний нерв (частина однойменного нерва, який виступає через подглазнічное отвір на лицьову поверхню верхньої щелепи). Іншим - основно-піднебінний вузол з усіма його гілками, а саме: верхні задні носові нерви (серед них носо-піднебінний нерв), нижні задні носові і піднебінні нерви (передній піднебінний і задні піднебінні). За рахунок першого джерела, як ми вже бачили, иннервируется зовнішня частина верхньої щелепи (Губо-щечная) з зубами і покривають щелепу з вестибулярної сторони м'якими тканинами, а також відповідний відрізок слизової оболонки гайморової порожнини і піднебінна кісткова стінка щелепи; за рахунок другого джерела - слизова оболонка і окістя з боку неба і носової порожнини.

Передній піднебінний нерв, який є гілкою основно-піднебінного вузла, проходить разом з іншими піднебінні нервами через крилопіднебінний канал і потім виходить окремо через великий піднебінний отвір на ротову поверхню неба, де від нього відходять кінцеві гілки до слизової оболонки твердого та м'якого піднебіння і до піднебінної стороні ясен.

Техніка піднебінної (палатінальной) провідникової анестезії (місце уколу і напрямок голки)

Хворий з піднятою головою, фіксованою на підголівнику, коли він сидить в кріслі, або на валику, коли він лежить на операційному столі, широко відкриває рот. Тим або іншим способом визначають місце великого піднебінного отвору і приблизно на 10 мм попереду нього роблять укол. Необхідність робити укол на відстані 10 мм спереду від великого піднебінного отвору обумовлена тим, що на небі неможливо вколоти голку вертикально (заважає нижня щелепа), а потрібно направляти голку косо спереду і знизу назад і вгору. Лише при уколі на вказаній відстані можна легко досягти мети. Треба відзначити, що користування таким місцем уколу вельми зручно, так як саме там, на 10 мм попереду від великого піднебінного отвору, знаходиться досить добре помітна втянутость, якою можна користуватися для визначення місця уколу при даній анестезії.

Таким чином, при наявності зубів ми робимо укол медіально від середини альвеоли верхнього другого моляра, коли вже є верхній

третій моляр, і медіально від альвеоли верхнього першого моляра при відсутності зуба мудрості (відстань від середини альвеоли одного моляра до середини альвеоли іншого моляра дорівнює приблизно 10 мм). При відсутності ж верхніх молярів робимо укол на 15 мм попереду заднього краю твердого піднебіння, так як великий піднебінний отвір, як ми вже знаємо, знаходиться на 5 мм попереду заднього краю твердого піднебіння, а нам потрібно вколоти голку на 10 мм попереду цього отвору. Направляючи голку косо спереду і знизу назад і вгору, доходячи до зіткнення з кісткою, випускають 1/3 мл знеболюючого розчину, після цього настає анестезія.

40.Різцева анестезія (показання,способи,техніка).

Показання: оперативні втручання на слизовій оболонці твердого піднебіння в межах центральних та бічних зубів, при видаленні зубів.

Зона знеболення : слизова оболонка і ясеневий край на рівні іклів.

Місцезнаходження різцевого отвору: різцевий отвір розташований між центральними різцями, на 7-8 мм назад від ясеневого краю ( позаду від різцевого сосочка).

Методика проведення різцевої анестезії ( внутришньротовий спосіб)

+

лікар знаходиться справа і попереду від хворого

хворий максимально закидає голову назад і широко відтуляє рота

лікар придає голці прямовисне положення по відношенню до передньої ділянки альвеолярного паростку верхньої щелепи з піднебінного боку

укол виконують в слизову оболонку збоку від різцевого сосочка, попередньо змастив її розчином аплікаційного анестетика, наперед від вістря різцевого отвору

після контакту голки з кісткою вводять 0,3-0,5 мл розчину анестетика, звідки він дифундує в різцевий канал і блокує носопіднебінний нерв.

41.Центральна анестезія верхньощелепного нерву. Центральні провідникові анестезії в щелепно-лицевої ділянки називаються ще базальними, оскільки вони проводяться у зовнішнього основи черепа Деякі автори називають базальними тільки ті шляхи стовбурових анестезії, при яких весь шлях продвіганія ін'єкційної голки відбувається у зовнішнього основи черепа. Насправді, базальної повинна називатися провідникова анестезія, цільової пункт якої знаходиться в області зовнішнього основи черепа, незалежно від того, чи просувається голка протягом усього процесу ін'єкції уздовж зовнішнього основи черепа або тільки доходить до зовнішнього підстави його, починаючись значно нижче основи черепа, як наприклад, крило-піднебінна анестезія піднебінним (палатинальна) шляхом і анестезія у овального отвору нижньощелепним (Мандибулярна) шляхом 42.Внутрішньоротовий спосіб мандібулярної анестезії зубів нижньої щелепи. Методика проведення: для проведення анестезії необхідно пальпаторно визначити місце позаду ретромолярної ямки і скроневого гребеня, яке є орієнтиром для уколу голки. Від вінцевого відростка до язикового боку альвеолярного відростка нижньої щелепи опускається кістковий валик - скроневий гребінь. В нижньому відділі він розділяється на зовнішню і внутрішню ніжки, які обмежують невелику трикутної форми ділянку - ретромолярний трикутник. Між переднім краєм гілки нижньої щелепи, яка внизу переходить в зовнішню косу лінію, і скроневим гребенем є невелике

поглиблення трикутної форми – ретромолярна ямка. При широко відкритому роті пацієнта пальпують кісткові орієнтири вказівним пальцем лівої руки, якщо анестезію проводять з права, або великим пальцем, якщо виконують цю маніпуляцію зліва. Пальпаторно визначають передній край гілки нижньої щелепи на рівні дистального краю коронкової частини третього великого корінного зубу (при його відсутності - відразу ж за другим корінним зубом). Перемістивши палець дещо вглибину, визначають скроневий гребінь, проекцію якого уявно переносять на слизову оболонку. Палець фіксують в ретромолярній ямці. Шприц знаходиться в правій руці і розміщується на рівні малих корінних зубів протилежного боку, укол голки виконують до середини від скроневого гребня і на 0,75-1 см вище жувальної поверхні третього великого корінного зубу. Голку спрямовують назовні і назад. На глибині 0,5-0,75 см вона досягає кістки 43.Позаротовий спосіб мандібулярної анестезії зубів нижньої

щелепи. Розрізняють три види: позадичелюстной, поднижнечелюстной і подскуловый. Останній поділяється на такі підвиди: анестезія по Берше-Дубову; анестезія за Уварову; анестезія по Берше; анестезія за Єгорову.Як видно, для успішного виконання мандибулярного знеболювання лікар повинен мати певні знання про топографо-анатомічні особливості будови нижньої щелепи. Крім цього, використання мандибулярного знеболювання у дітей ускладнюється їх непосидючістю й небажанням виконувати прохання стоматолога.

44.Аподактильний спосіб анестезії зубів нижньої щелепи. Анестетик вводять, орієнтуючись на ряд анатомічних утворень.

Голку вколюють у зовнішній край крило-щелепної складки посередині між жувальними поверхнями верхніх і нижніх великих кутніх зубів при максимальному відкриванні рота (метод Верльоцького). На глибині 1,5-2 см, досягнувши кістки кінцем голки, вводять анестетик. Шприц при цьому варто відсувати до протилежного кута рота. У випадку значної ширини крилощелепної складки голку треба вводити посередині її, а якщо ця складка дуже вузька, то голку вколюють у її медіальний край. Голку вводять перпендикулярно слизовій оболонці на глибину 0,5- 1,5 см до дотику з кісткою і тут вводять 1-1,5 мл анестетика. Анестезія настає через 4-5 хв і триває до 2 годин. Зона знеболювання: ті ж тканини, що й при мандибулярній анестезії, а також тканини, що іннервують ся щічним нервом.

45.Клінічна анатомія фасцій шиї. 1. Поверхнева фасція шиї (fascia cervicalis superficialis) – розміщується глибше підшкірної клітковини, переходить з шиї на сусідні ділянки. 2. Власна фасція шиї (fascia cervicalis propria) – починається від зв’язок остистих відростків шийних хребців, роздвоюється і охоплює m.trapezius, іде вперед і латерально. Унизу друга фасція шиї кріпиться до передньоверхніх країв ручки груднини та ключиць, зверху — до соскоподібних відростків правого та лівого боку і до нижнього краю нижньої щелепи. На рівні піднижньощелепних слинних залоз власна фасція шиї, роздвоюючись, утворює мішок піднижньощелепної залози (saccus glandulae submandibularis). Зовнішні та внутрішні пластинки фасції кріпляться при цьому до нижнього краю нижньої щелепи та до її косої лінії (linea obliqua). 3. лопатково-ключичний апоневроз (aponeurosis omoclavicularis).

Він розташований у глибині переднього відділу шиї та кріпиться вгорі до тіла під'язикової кістки. Збоку апоневроз обмежений лопатково-під'язиковими м'язами (m. omohyoideis). Нижній край лопатково-ключичного апоневрозу кріпиться до задньоверхніх країв ключиць і ручки груднини. 4. Внутрішньошийна фасція. (fascia endocervicalis). У її складі виділяють дві пластинки: пристінкову, що вистеляє порожнину шиї зсередини, та нутрощеву, що вкриває її органи. Пристінкова пластинка четвертої фасції утворює піхву судинно-нервового пучка шиї (vagina vasonervosa) і перегородку, що розділяє судинні компоненти пучка: загальну сонну артерію та внутрішню яремну вену. Нутрощева пластинка переходить на органи шиї і вкриває гортань, трахею, глотку, стравохід, щитоподібну залозу. 5. Передхребтова фасція (fascia prevertebralis). Вона починається від основи черепа, спускається вниз у грудну порожнину, проходячи спереду від хребтового стовпа. Передхребтова фасція кріпиться до поперечних відростків хребців, утворюючи піхви драбинчастих м'язів шиї: переднього, середнього, заднього. її відростки вкривають підключичну артерію та плечове сплетення поблизу переднього драбинчастого м'яза.

46.Клінічна анатомія клітковинних просторів шиї,їх зв’язок з клітковинними просторами інших ділянок.

Клітковинні простори шиї

1)Парний мішок піднижньощелепної залози ( saccus glandulae submandibularis); містить піднижньощелепну залозу, пухку клітковину, лімфатичні вузли, лицеві артерію та вену. Мішок обмежений листками власної фасції шиї і окістям нижньої щелепи.

2)Парний фасціальний мішок, утворений листками власної фасції шиї для грудинно-ключично-соскоподібного м'яза. Цей фасціальний простір сполучається з навколишніми тканинами лише через отвори, утворені судинами

3) Міжапоневротичний надгрудинний

простір (spаtium interaponeuroticumsuprasternаle) - розміщений над яремною вирізкою, між поверхневим і глибоким листками власної фасції шиї Починається від яремної вирізки груднини і досягає середини відстані

від груднини до під’язикової кістки. Відкритий з боків і містить пухку клітковину, лімфатичні вузли та яремну венозну дугу (arcus venosus juguli).

Через отвір у задній стінці піхви m. sternocleidomastoideus з’єднується із сліпими мішками Грубера. Студенти, препаруючи капсулу піднижньощелепної залози, також виявляють, що цей простір є замкнутим і запальні процеси з нього можуть поширюватися на клітковинні простори дна порожнини рота лише по протоці цієї залози

4)Сліпий мішок позаду грудинно-ключично-соскоподібного м'яза

(saccus cecus retrosternocleidomastoideus) – парний.

Границі:

спереду - задня стінка піхви m. sternocleidomastoideus (власна фасція шиї) , ззаду - третя фасція шиї,

знизу - окістя верхньозаднього краю ключиці.

Ззовні мішок замкнутий, оскільки біля зовнішнього краю грудинно- ключично-соскоподібного м'яза друга фасція зростається з третьою. Цей простір сполучається з надгрудинним міжапоневротичним простором.

5)Передвісцеральний простір (spаtium previscerаle) - знаходиться між листками внутрішньошийної фасції. Містить венозне сплетення (plexus thyroideus impar) з якого починаються vv.thyroideae imae

Розповсюджується від рівня під'язикової кістки до рукоятки грудини. Частина цього простору, яка розміщена нижче перешийка щитовидної залози спереду трахеї, виділяється як передтрахейний простір. У ньому в пухкій клітковині розміщуються лімфатичні вузли, вени, які відводять кров від перешийка щитовидної залози (vv. thyroideae іmае), частина непарного щитовидного сплетення (plexus venosus thyroideus impar ), найнижча щитовидна артерія (а. thyroidea іmа) (в 10-12 % вшадків) . Цей простір відмежований від клітковини середостіння лише фасціальною перетинкою, утвореною на рівні рукоятки грудини при переході парієтального листка у вісцеральний.

6)Завісцеральний простір (spаtium retroviscerаle) - знаходиться між внутрішньошийною і передхребтовою фасціями. Сполучається з клітковиною заднього середостіння.

У задньому відділі навколоrлоткової клітковини розміщуються важливі анатомічні утвори -внутрішні сонна артерія і яремна вена, блукаючий, під'язиковий, додатковий, язикоглотковий нерви.

7)Піхва судинно-нервового пучка (vagina vasonervosa) - парна, розміщується за ходом основного судинно-нервового пучка шиї (загальна сонна артерія, внутрішня яремна вена, блукаючий нерв ) . Цей простір обмежений парієтальним листком внутрішньошийної фасції. Внизу сполучається з клітковиною середостіння.

8)Клітковинний простір латерального трикутника шиї парний, знаходиться між листками власної і передхребтової фасцій шиї. Цей простір обмежений зовні піхвою основного судинно-нервового пучка шиї та краєм трапецієподібного м'яза. Численні сполучнотканинні перетинки відмежовують простір від пахвової ямки. Ділянка клітковини під трапецієподібним м'язом пов'язана з надключичною клітковиною. За ходом артеріальних, венозних і лімфатичних судин, що залягають у клітковинному просторі латерального трикутника шиї (між другою і п'ятою фасціями), клітковина цього простору сполучається з клітковиною суміжних ділянок. Клітковина надключичної ямки, наприклад, за ходом vasa suparascapularis сполучається з клітковиною підостьової ямки.

9) Передхребтовий простір (spatium prevertebrale) - щілина, яка залягає між передхребтовою фасцією та шийними хребцями і розповсюджується вниз до ТIII хребця. В ньому лежать шийні вузли симпатичного стовбура, довгі м'язи голови і шиї (mm. longus colli et capitis), передній і латеральний прямі м'язи голови (mm. rectus capitis anterior et rectus capitis lateralis).

47.Клінічна анатомія піднижньощелепного трикутника шиї. Практичне значення цього трикутника.

Піднижньощелепний трикутник (trigonum submandibulare) обмежений нижнім краєм нижньої щелепи, переднім і заднім черевцями двочеревцевого м'яза (m. digastricus). В цьому трикутнику розташована піднижньощелепна слинна залоза і піднижньощелепні лімфатичні