Усе

Сегмент користувачів складається з множини операторів та автоматичних станцій, які в певний момент визначають, за допомогою спеціальних приладів – приймачів GPS-сигналів, координати свого місцеположення, або навігаційні параметри своїх транспортних засобів, поправки годинників тощо. Одночасно може працювати необмежена кількість приймачів. Координати визначаються в загальноземній геоцентричній системі WGS-84, близькій за параметрами до GRS-

80, а час - у шкалі часу GPS. Десятки зарубіжних фірм випускають GPS-приймачі різноманітного призначення і конструкцій - від найпростіших мініатюрних для туристів і до складних високоточних для використання в геодезії, геодинаміці та у службі часу. GPS-приймач за своєю конструкцією і принципами роботи є сучасним електронним реєструючим приладом, подібним до приладів телекомунікації. Він складається з таких основних блоків: антенного, радіочастотного або вимірювального, контрольного (дісплей та панель з клавішами керування і цифро-

буквеного вводу), обчислювального (процесор, програмне забезпечення), блоку пам’яті (вінчестер ~ на 2.5 МБт та магнітні карти пам’яті ємністю 2, 4, 8 або 20 МБт),

і блоку електроживлення. Геодезичні GPS-приймачі різних типів виробляються,

наприклад, фірмами Trimble, Texas Instruments (TI), Leica, Topcon, Sokkia тощо.

Типи приймачів відрізняються кількістю радіочастотних каналів, кількістю генерованих несучих частот (одно-, або двочастотні), кількістю інстальованих кодів

(безкодові, C/A-, P-, P(Y)-кодові).

Рис. 4 Схема будови GNSS-приймача

Точні ефемериди супутників системи GPS можна відчитати по даті GPS-

календаря на Webсторінках за адресами:

ftp://igscb.jpl.nasa.gov/igscb/product/;

ftp://cors.ngs.noaa.gov/cors/orbits/rapid/;

http://www.ngs.noaa.gov/GPS/NGSorbs/;

ftp://gracie.grdl.noaa.gov/dist/cignet/Ngsorbits.

Точні ефемериди подаються Міжнародною GPS службою (IGS) та Національно геодезичною службою США (NGS) у форматі з розширенням *.sp3. Назва файлу точних ефемерид має вигляд “sssddddf.yyy”. Перші три символи (sss) містять назву організації, що їх визначила, наступні чотири символи (dddd) – GPS-тиждень, (f) –

день тижня. Наступні символи описують розширення файлу точних ефемерид.

При використанні точних ефемерид у програмному пакеті необхідно вказати місцерозташування відповідного файлу на дисковому просторі, магнітних носіях,

або у мережі Iнтернет.

Лекція. Методи GPS-спостережень

Спочатку було створено тільки два методи GPS-вимірювань: статичний та кінематичний. Здавалось, ці дві технології задовольняють як цивільні, так і військові організації.

Проте користувачі вимагали підвищення точності результатів вимірювання з одночасним скороченням часу на виконання вимірювання. Це вимагало поліпшення системи GPS, конструювання компактніших, легших, переносних приймачів з удосконаленим програмним забезпеченням. Останнє, своєю чергою, привело до того, що на основі вищеназваних технологій вимірювання було створено ще декілька, а саме:

1.Статичні відносні технології вимірювання (Static relative positioning).

2.Кінематичні відносні технології вимірювання (Cinematic relative positioning).

3.Напівкінематична відносна технологія (semi-cinematic relative positioning)

(технологія "стій/йди" - technology: "stop and go").

4. Технологія псевдостатична, псевдокінематична, відносна реокупа-ційна

(pseudo-static, pseudo-cinematic relative positioning, intermittent static positioning, reoccupation).

5.Технологія швидка статична відносна (fast/rapid static relative positioning).

6.Диференційні GPS-технології (differential GPS-DGPS).

Одним із найважливіших параметрів, які визначають режим роботи приймача,

є файл конфігурації місії. Він може бути різним залежно від особливостей шести вищеназваних технологій вимірювання. Для побудови супутникових геодезичних мереж (далі СГМ) та топографічного знімання існують відповідно два основні режими роботи: статичний режим - для СГМ та режим знімання "стій/йди" - для знімання. Назва "статичний" походить від статичного збирання інформації на пункті упродовж певного проміжку часу. Мінімально два приймачі виконують спостереження тих самих супутників упродовж однієї або декількох сесій спостережень (по декілька годин щодня) і залишаються стаціонарно на тих самих пунктах.

Для відносних кінематичних технологій один приймач установлюють стаціонарно, на точці з відомими координатами, а другий - на рухомому об'єкті. Це типова навігаційна технологія. У ній застосовується так зване положення об'єкта в

"реальному часі". Суть цієї технології в тому, що базова (нерухома) станція передає до рухомого приймача поправки, які використовуються ним для уточнення координат рухомої станції. Детальніше технологію "реального часу" буде описано далі.

Технологія дає змогу визначити дискретно (із перервами 1-5с) координати рухомого об'єкта щодо приймача, встановленого стаціонарно. Такий режим застосовується, наприклад, під час аерознімання. Технологію "стій/йди" називають ще напів-кінематичною. Головна відмінність цієї технології від кінематичної у тому,

що під час визначення положення рухомий приймач (роверний) не рухається, як у кінематичній технології, а зупиняється (стоїть) деякий короткий проміжок часу на точці, координати якої визначаються.

Статичні і швидкі статичні

Статичний метод є основним під час побудови СГМ і застосовується найчастіше. Для статичної технології всі приймачі за весь час спостережень розміщені на одних і тих самих пунктах. Час виконання спостережень залежить переважно від заданої точності та від віддалі між пунктами (довжин векторів) .

З багаторічного досвіду різних організацій відомо, що достатня тривалість сесій спостережень на пунктах:

1.30-90 хвилин для локальних мереж.

2.1-2 доби для пунктів, зарахованих до державної, геодинамічної мереж.

3.4-6 діб для сесій континентальних й основних геодинамічних мереж.

На практиці точність такої технології становить 5 мм ± 1 мм на 1 км довжини вектора, що визначається. Під час вимірювання статичними методами важливим є підбір відповідних приймачів. Для відстаней між пунктами, більших за 100 км,

потрібно використовувати приймачі із частотами L1 та L2. На коротких лініях, коли є достатня кількість супутників, за умови доброї геометрії розташування супутників

можна отримати високу точність за порівняно невеликої тривалості спостережень.

Швидкість вимірювання та підвищена продуктивність підтримуються достатньо досконалими алгоритмами оброблення у програмному забезпеченні SKI (Leica).

Важливим для супутникових спостережень є так званий геометричний фактор.

Точність лінійної просторової засічки залежить не тільки від точності лінійного вимірювання, але й від геометрії розташування супутників: від кутів, під якими перетинаються у шуканій точці напрямки із супутників. Величину геометричного фактора часто пов'язують з об'ємом багатогранної фігури, вершини якої збігаються із розташуванням супутників та точками спостережень. Установлено: чим більший об'єм багатогранної фігури, тим менше проявляється вплив геометрії розташування супутників на результативну точність визначення координат пункту. Під час взаємного зближення супутників об'єм цієї фігури зменшується, а вплив геометричного фактора зростає.

Статичний метод – це класичний метод GPS-знімання, який використовується на довгих лініях. Спостереження можуть тривати декілька годин.

На коротких лініях, за нормальних умов для роботи, час спостережень може бути значно зменшеним – до 5-10 хвилин. Звідси термін "швидка статика". Отже,

для "швидкої статики" час спостережень скорочується.

Проте під час "швидкої статики" мобільна станція залишається на пункті 5-10

хвилин. Потім вона вимикається і переміщується на наступну точку.

З іншого погляду, "швидка статика" є різновидом статичного методу. Для

"швидкої статики" особливо необхідно, щоб іоносферні збурення були більш-менш ідентичними для двох точок встановлення. Для всіх GPS-вимірювань і, особливо,

для "швидкої статики" потрібно намагатися мінімізувати довжини базисних ліній.

Для надто короткого часу спостережень, поганого геометричного фактора (GDOP)

або інтенсивних іоносферних збурень можлива така ситуація, коли програмне забезпечення під час постобробки розв'яже неоднозначність, але результати будуть спотворені й істотно відрізнятимуться від технічних характеристик приймачів. Під час вимірювання "швидкою статикою", як і в попередніх технологіях, працюють щонайменше два приймачі. Один – встановлений на вихідному (референцному)

пункті, другий переміщується з пункту на пункт. Технологія вимагає одноразового вимірювання на кожному визначуваному пункті, проте вимірювання за цією технологією потрібно виконувати тільки двочастотними приймачами. Ця технологія запропонована в 1992 році фірмою "Trimble". Фірма створила відповідну програму,

у якій запропоновано новий алгоритм виключення багатозначності під час фазового вимірювання. Істотною перевагою цієї технології є швидке визначення неоднозначності під час використання комбінації кодового і фазового вимірювання.

Під час виконання вимірів цей метод вимагає оптимальної конфігурації супутників.

У табл. 1 подано рекомендовану тривалість спостережень і довжини базисних

ліній.

Таблиця 1

Орієнтовна тривалість і довжина баз для "швидкої статики"

Метод «Stop & Go»

Метод "стій/йди" створений на основі статичного методу. Він є найшвидшим для детального топографічного знімання. Застосовується, коли між базовою та мобільною станціями невеликі віддалі. Під час вимірювання технологією "стій/йди"

беруть участь щонайменше два приймачі GPS. Найви-гіднішим у цій технології є те,

що рухомий приймач виконує вимірювання на рядових пунктах (наприклад, пікетах)

тільки 1-2 епохи спостережень, які тривають від одної до кількох секунд. Час витрачається переважно тільки на переміщення з пункту на пункт, а на пункті -

"затримуємось" і зразу ж ідемо далі.

лише чотири супутники, виконується на будь-якому транспорті або пішки. Недоліки

– сигнали від чотирьох супутників не повинні перериватися.

Метод «Reoccupation»

Вона ґрунтується на подвійному GPS-вимірюванні на кожному пункті, що визначається, не вимагає, як технологія "стій/йди", постійного безперервного зв'язку із супутниками під час транспортування приймачів із пункту на пункт.

У вимірюванні беруть участь щонайменше два приймачі. Можуть одночасно працювати декілька рухомих приймачів. Тоді потрібно розраховувати маршрути так, щоб усі приймачі переміщались приблизно одночасно, тому що всі рухомі приймачі повинні починати спостереження на нових пунктах (після переміщення)

одночасно. Увесь маршрут кожний рухомий приймач повинен пройти за 2 години.

Вимірювання на кожному пункті триває близько 10-15 хвилин. На останньому пункті маршруту, що визначається, чекаємо 1-2 години на зміну конфігурації супутників і заново виконуємо спостереження GPS на кожному визначуваному пункті (реокупація) у зворотній послідовності. Це подвійне вимірювання на кожному пункті замінює ініціалізацію. Точність визначення вектора завдовжки до

10 км цим методом із застосуванням високоточних, двочастотних приймачів є такою: довжина вектора 3 см ± 2×10-6D, перевищення кінців вектора 4 см ± 2×10-6D.

Перевага цієї технології в тому, що вона не потребує зв'язку із супутниками під час транспортування приладів; недоліки – необхідність подвійного встановлення приймачів на тих самих пунктах та необхідність одночасного спостереження не менше ніж п'яти супутників.

Кінематичний метод

Робота у режимі "кінематика" аналогічна до режиму "стій/йди". Вона складається із двох частин:

1. Частини ініціалізації, яка необхідна для того, щоб розв'язати початкові неоднозначності під час постпольової обробки, виконаного за допомогою програмного забезпечення LGO (Leica).