Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДИСЦИПЛІНИ. «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА».docx
Скачиваний:
22
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
73.03 Кб
Скачать

12) Методи управління і організаційна структура управління

Сучасне управління — це особлива сфера економічних відносин, що має свою логіку розвитку. Суть управлінської діяльності полягає у впливі на процес через прийняття рішень. Необхідність управління пов'язана з процесами поділу праці на підприємстві і відокремленням управлінської праці від виконавчої.

Методи управління поділяються на:

економічні;

адміністративно-правові;

соціально-психологічні.

Економічні методи управління — це прийоми і способи управління, які мають в своїй основі використання економічних законів, економічних інтересів і показників. Ці методи включають:

стимулювання;

податки;

матеріальну відповідальність;

ціноутворення;

державне регулювання.

Адміністративно-правові методи управління передбачають юридичний (правовий) і адміністративний вплив на відносини людей в процесі виробництва, поскільки ці відносини регулюються певними правовими нормами: законодавчими актами; положеннями; інструкціями; наказами і розпорядженнями.

Адміністративно-правові методи передбачають і застосування відповідних матеріальних, адміністративних і карно-правових санкцій.

Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини, поскільки традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій стимулюючий вплив. Ці методи передбачають вивчення соціальних запитів та інтересів членів колективу, середовища виробництва, громадської думки.

Всі ці методи повинні поєднуватись і створювати необхідний арсенал засобів для найефективнішого управління фірмою.

13) Нормування праці та планування чисельності працівників на підприємстві.

Нормування праці – це вид діяльності з управління підприємством, пов’язаний з визначенням необхідних затрат праці та її результатів, контролем за мірою праці. Мета нормування праці в ринкових умовах полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва у праці, поліпшення її умов максимально скоротити витрати виробництва за рахунок щільного використання робочого часу, скорочення його непродуктивних витрат.

Завдання нормування праці полягає у наступному: встановлення нормативу часу на одиницю продукції; впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів; розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу; впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці. Значення нормування праці в ринкових умовах полягає в тому, що воно стає одним із найдійовіших засобів забезпечення конкурентоздатності підприємства, оскільки сприяє скороченню затрат праці, економії коштів на оплату праці, зниженню собівартості продукції, підвищенню продуктивності праці, ефективності виробництва.Нормування праці є основою для планування чисельності персоналу, їх доцільної розстановки, найбільш ефективного використання техніки і трудового потенціалу підприємства.

Планування є важливою складовою формування персоналу та одним із факторів підвищення ефективності функціонування підприємств. Визначення загальної чисельності працівників та їхнього якісного складу є елементом плануваня діяльності підприємства.

Планування потреби підприємства у працівниках може бути короткотерміновим (оперативним) – терміном до 1 року, середньотерміновим (тактичним) – від 1 до З років, довготерміновим (стратегічним) – більше 3 років. Розрізняють планування кількісного (чисельності та структури) і якісного (професій, спеціальностей, категорій, кваліфікацій) складу персоналу, розрахунок якого слід проводити злагоджено, оскільки якісні показники завжди мають кількісний вираз.

На планування персоналу впливають зовнішні й внутрішні чинники. Основними зовнішніми чинниками є попит і пропозиція на ринку праці, рівень безробіття та інфляції, темпи економічного зростання, зміни у законодавстві, зокрема у трудовому та податковому, рівень науково-технічного прогресу, конкуренція на ринку. До внутрішніх чинників можна віднести цілі організації, рівень автоматизації й механізації робіт, обсяг та структуру виробництва, плинність кадрів, плани економічної та соціальної діяльності.