- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •Структура навчальної дисципліни “Логіка”
- •Заліковий модуль 1. Основні логічні форми мислення та закони логіки Змістовий модуль 1. Предмет і задачі логіки. Основні закони мислення Основні питання лекції та семінарського заняття
- •1.1. Мислення як предмет вивчення логіки
- •1.2. Основні етапи розвитку логіки як науки.
- •1.3. Структура та мова формальної логіки.
- •1.4. Основні закони мислення
- •1.5. Практичне значення логіки для юристів.
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Змістовий модуль 2. Поняття та логічні операції з ними Основні питання лекції та семінарського заняття
- •2.1. Поняття як форма мислення: загальна характеристика, властивості та ознаки.
- •2.2. Структура поняття: зміст та обсяг поняття. Закон оберненого відношення між змістом та обсягом поняття.
- •2.3. Види понять.
- •2.4. Логічні відношення між поняттями.
- •2.5. Логічні операції над поняттями.
- •Обмеження і узагальнення понять.
- •Поділ понять та правила поділу.
- •Правила поділу понять:
- •Визначення понять та правила визначення.
- •Явні визначення мають такі правила:
- •Операції, подібні до визначення.
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Змістовий модуль 3. Судження та логічні операції з ними Основні питання лекції та семінарського заняття
- •3.1.Загальна характеристика судження і його структур. Судження і речення
- •Будь-яке судження людина висловлює у формі речення. Навіть, коли ми думаємо про себе, не виражаючи думки в письмовій або усній формі, ми користуємося прихованою, внутрішньою мовою.
- •3.2. Прості категоричні судження. Об’єднана класифікація суджень та розподіленість термінів в судженнях
- •3.3. Відношення між судженнями. Логічний квадрат
- •Правила операцій з простими судженнями та ймовірні помилки
- •3.4. Складні судження та їх класифікація
- •3.5. Поділ суджень за модальністю
- •Питання для самоконтролю
- •3.Що розуміється під предикатом судження?
- •Завдання для самостійної роботи
- •Види умовиводів
- •4.1.2. Безпосередні умовиводи
- •4.1.3. Категоричний силогізм. Визначення та побудова простого категоричного силогізму (пкс)
- •Аксіоми силогізму
- •2.Петренко – людина.
- •Загальні правила:
- •Категоричний силогізм з судженнями, що виокремлюють.
- •Категоричні силогізми із суджень з відношеннями.
- •4.1.4. Умовні та розподільні силогізми
- •Якщо а то с
- •4.1.5. Скорочені та складно-скорочені умовиводи
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •4.2.2. Види неповної індукції: популярна, через відбір фактів, наукова
- •4.2.3. Методи наукової індукції
- •Метод єдиної схожості
- •Метод єдиної відмінності
- •Об'єднаний метод схожості і відмінності
- •Метод супутніх змін
- •Метод залишків
- •Правила побудови індуктивних міркувань.
- •Помилки в індуктивних міркуваннях.
- •Питання для самоконтролю
- •4.3.2. Аналогія властивостей та відносин
- •4.3.3. Аналогія закону і права
- •Питання для самоконтролю
- •5.2. Сутність доведення та його структура
- •Види доведення: пряме та непряме.
- •5.3. Поняття про критику. Спростування як окремий випадок критики
- •Отже, н. Скоїв злочин
- •5.4. Правила й помилки в доведенні та спростуванні Правила щодо тези
- •Правила щодо аргументів
- •Правила щодо демонстрації
- •5.5. Парадокси і софзми.
- •5.6. Загальна характеристика гіпотези
- •5.7. Види гіпотез. Поняття версії
- •5.8. Способи підтвердження і спростування гіпотез
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Змістовий модуль 6. Мистецтво полеміки Основні питання лекції та семінарського заняття
- •6.1. Вербальні (мовні) форми аргументації
- •6.2. Риторика – мистецтво красномовства
- •6.3. Культура судових промов
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Висновки
- •Практикуми практикум і
- •Практикум іі поняття та логічні операції з ними
- •Види понять
- •Відношення між поняттями
- •Операції над поняттями
- •Практикум ііі
- •Прості судження
- •Складні судження
- •Практикум іv
- •IV. 1. Дедуктивні умовиводи
- •Практикум IV
- •IV.2. Індуктивні умовиводи
- •Практикум IV
- •IV. 3. Аналогія.
- •Практикум V
- •Тести Змістовний модуль 1. Логіка, її предмет та функції. Закони логіки
- •Змістовний модуль 2. Поняття як форма мислення
- •Змістовний модуль 3. Судження як форма мислення
- •Змістовний модуль 4.1. Дедуктивні умовиводи
- •Змістовний модуль 4.2., 4.3. Індуктивні умовиводи. Аналогія
- •Змістовний модуль 5. Основи аргументації
- •Змістовий модуль 6. Мистецтво полеміки
- •Перелік контрольних питань до заліку
- •Література
- •Діденко Ніна Григорівна
Визначення понять та правила визначення.
Визначенням (дефініцією) поняття називається логічна операція, яка розкриває зміст поняття. За структурою операція визначення складається з 2 частин: визначуване (дефінієндум) та визначаюче (дефінієнс). Символами позначаються як Dfd, Dfn. Визначення – це детермінація смислу і значення одного терміну Dfd через смисл і значення другого терміну Dfn.
Визначення понять має важливе значення в теоретичній та практичній діяльності. Особливо це стосується правових наук, адже, якщо, наприклад, в кримінальному праві не буде визначення таких понять як “намір”, “співучасть”, “вина”, “необережність”, “необхідна оборона”, це може привести до помилкового тлумачення цих понять, неправильного розуміння тих явищ, які вони відображують, і, як наслідок, до помилок у судовому та слідчому процесі.
Отже, визначення необхідні в таких випадках: 1) коли необхідно підвести підсумки в пізнанні суті предмету, 2) коли використовуються такі поняття, які були раніше невідомі, 3) коли вводиться нове слово. Але визначати нові поняття треба лише тоді, коли в цьому є потреба.
Всю множину дефініцій можна розділити на реальні та номінальні. Реальне визначення - це визначення, яке ототожнює, розрізняє, будує, виділяє предмет, тобто є визначенням самого предмета, відображене у відповідному понятті. Наприклад, визначення, які даються в енциклопедії або спеціальних наукових словниках: “Юридичними особами визнаються організації, які володіють відособленим майном, можуть від свого імені придбати майнові і особисті немайнові права і нести відповідальність, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третійному суді”.
Номінальні – це визначення, за допомогою яких розкривається, уточнюється, вводиться значення термінів. Наприклад: “Кількісні утворення як суб’єкти цивільного права іменуються юридичними особами”. Ділення на реальні і номінальні дефініції може мати відносний характер: реальний термін “конституція” може стати номінальним у такому визначенні: “конституція є основний закон”, а номінальне визначення “правова держава” може стати реальним у такому визначенні: “правова держава – це тип держави, основними ознаками якої є зв’язаність з правом, верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави”.
В логіці розрізняють також явні та неявні визначення: до явних відносяться ті, які мають пряму вказівку на притаманні предмету суттєві ознаки. Основними видами явних визначень є визначення через найближчий рід та видову ознаку. Серед них виділяють такі: атрибутивно-реляційні або сущностні (в них виражається сутність предмета, його якість, наприклад: “Штраф - грошове стягнення, що накладається судом у випадках та межах, встановлених Кримінальним кодексом”), генетичні (в них розкривається походження предмета, наприклад, у праві: “Звичай – це правило поведінки, яке склалося внаслідок його фактичного застосування протягом довгого часу”), операційні (в них є вказівка на операцію, за допомогою якої можна розпізнати ті чи інші предмети, наприклад, "Лід – це речовина, яка утворюється в процесі замерзання води").