32.Адміністрування податкового боргу

Одним із напрямків адміністрування податкового боргу є застосування засобів забезпечення виконання обов´язку зі сплати податків і зборів, до яких згідно з Законом № 2181 відносять:

1) податкову заставу;

2) податкову поруку;

3) пеню;

4) штрафні санкції;

5) адміністративний арешт активів платника.

Податкова застава. Зміст податкової застави полягає в обмеженні можливості платника вільно розпоряджатися активами, які перебувають у податковій заставі. Тобто операції з такими активами платник не може здійснити без письмової згоди податкового органу. Порушення цього порядку зумовлює притягнення платника до відповідальності. Таким чином створюється перешкода для несумлінних платників, які раніше при виникненні податкового боргу могли розпродати все своє майно за заниженими цінами іншим "дружнім" особам і активів для стягнення вже не залишалося.

Заборонені такі операції:

1) купівля або продаж, інші види відчуження або оренди (лізингу) майна і майнових прав. Але виняток із цього правила становлять операції купівлі або продажу, інших видів відчуЖ6ННЯ або оренди (лізингу) готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт і послуг за гроші за цінами, не нижчими за звичайні;

2) ліквідація об´єктів нерухомого або рухомого майна. Виняток складають операції ліквідації об´єктів нерухомого або рухомого майна в результаті обставин непереборної чинності (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління;

3) використання об´єктів нерухомого або рухомого майна, майнових або немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих8 або портфельних інвестицій9, а також цінних паперів, які підтверджують відносини боргу (векселі, облігації), надання гарантій, порук, уступки вимоги й переведення боргу, виплати дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

Податкова порука. За договором податкової поруки банк-поручитель зобов´язується відповідати перед податковим органом за належне виконання платником податків обов´язків з погашення його податкового зобов´язання або податкового боргу. Податковий орган зобов´язаний відмовитися від права податкової застави активів платника податків у випадку, коли банк-резидент поручається за нього.

У випадку невиконання платником обов´язків з погашення податкового зобов´язання або податкового боргу банк-поручитель бере на себе відповідальність за таке погашення в тому самому обсязі, що і платник.

Банк-поручитель, який виконав зобов´язання з погашення податкового зобов´язання або податкового боргу платника податків, має право регресної вимоги до нього в розмірі виплаченої суми.

Крім фінансових санкцій за порушення в сфері оподаткування до платників можуть бути застосовані адміністративні заходи, до яких відносять адміністративний арешт активів. Порядок застосування адміністративного арешту активів платників податків затверджений наказом ДПАУ "Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків" від 25.09.2001 № 386.

Адміністративний арешт активів полягає в забороні здійснювати платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання й підтримання в належному функціональному і якісному стані. Сутність адміністративного арешту активів полягає в тому, щоб позбавити платника можливості сховати своє майно, у тому числі шляхом передачі права власності на нього іншим особам.

Арешт може бути накладений на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи — на будь-які її активи, крім предметів, що не підлягають арешту відповідно до законодавства.

Стягнення податкового боргу застосовується податковими органами у випадку невиконання платником податків податкової вимоги в добровільному порядку.

На відміну від судового порядку, який застосовується в багатьох країнах, стягнення майна в Україні відбувається в адміністративному порядку.

Строки давності. Податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов´язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку надання податкової декларації, а у випадку, коли така податкова декларація була надана пізніше — в день її фактичного надання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов´язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов´язання, а конфлікт, що стосується такої декларації, не підлягає розгляду ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Податкове зобов´язання може бути нараховане або провадження у справі щодо стягнення такого податку може бути почате без дотримання строку давнини у випадках коли:

а) податкова декларація за період, коли виникло податкове зобов´язання, не була подана;

б) судом встановлено вчинення злочину службовими особами платника податків або фізичною особою — платником податків з навмисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов´язання. Слід врахувати, що ця умова не виконується (тобто не можна говорити, що судом встановлене вчиненння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою — платником податків), коли кримінальна справа припиняється на так званих нереабілітуючих підставах: наприклад, внаслідок закінчення строку давності залучення особи до кримінальної відповідальності.

Списання безнадійного податкового боргу є однією з підстав для припинення обов´язку зі сплати податку. Підлягають списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Згідно з пп. 18.2.1 Закону № 2181 під терміном "безнадійний" слід розуміти:

1) податковий борг, який фактично неможливо стягнути:

а) податковий борг платника, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги до якого не були задоволені у зв´язку з недостатністю активів банкрута;

б) податковий борг фізичної особи:

— яку визнано в судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у випадку недостатності майна, на яке може бути накладено стягнення відповідно до законодавства;

— померлої, у випадку недостатності майна, на яке може бути спрямоване стягнення відповідно до законодавства. Ця норма суперечить ч. 4 ст. 9 Закону "Про систему оподаткування", відповідно до якої обов´язок фізичної особи зі сплати податку припиняється зі смертю платника незалежно від наявності в нього майна, на яке може бути спрямоване стягнення відповідно до законодавства. Але в цьому випадку пріоритет необхідно віддати більше пізній нормі Закону № 2181;

в) податковий борг юридичної особи, що залишається непогашеним після її ліквідації. Згідно з п. 12.3 Закону № 2181 такий борг вважається безнадійним і підлягає списанню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, який КМУ ще не визначив;

2) податковий борг, стягнення якого фізично можливе, але держава добровільно відмовляється від його стягнення:

а) податковий борг фізичної особи, яка понад 720 днів перебуває в розшуку;

б) податковий борг юридичних і фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений Законом № 2181;

в) податковий борг юридичних або фізичних осіб, який виник у результаті обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин, наприклад: стихії, дії суспільного ворога, оголошеної танеоголошеної війни, загрози війни, терористичного акту, блокади, революції тощо), тобто які відбулися не з вини платника податків і які неможливо попередити за умови, що ці обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов´язань;

г) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону.

У випадку списання боргу органи стягнення відзивають розрахункові документи, які передбачають стягнення пені, штрафних санкцій і списаного безнадійного податкового боргу.

Податкові органи здійснюють щокварталу списання безнадійного податкового боргу протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) кварталу. Порядок такого списання затверджений Наказом ДПАУ "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків" від 14.03.2001 № 103.

У випадках, пов´язаних з визнанням податкового боргу безнадійним у зв´язку із закінченням строку давнини або з форсмажорними обставинами, платник податків звертається до органу контролю за місцем обліку безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації (якщо органом контролю є податковий орган) з письмовою заявою, у якій вказуються суми податків, зборів, інших платежів, що підлягають списанню.

В інших випадках орган контролю самостійно здійснює процедури стосовно проведення списання безнадійного податкового боргу.