Вишукування лінійних споруд складається з топографогеодезичних робіт: вибору напряму траси, нівелювання по осі траси для проектування поздовжнього профілю топографічної зйомки вузької смуги місцевості вздовж траси топографічної великомасштабної зйомки переходів.

Трасування за стереомоделлю отриманого з аерофотознімків під час проектування лінійних споруд є найбільш ефективним способом.

Здобуті дані використовують для попередніх вишукувань, а також для проектування споруд із наступним винесенням проекту в натуру.

Трасування лінійних споруд за стереомоделлю можна виконувати залежно від завдання на різних стереоприладах – стереометрі, стереоскопі, універсальних стереофотограмметричних приладах, а також аналітичним методом з використанням стереокомпараторів, ЕОМ і цифрової моделі рельєфу або цифрової моделі місцевості.

На існуючих стереофотограмметричних приладах отримати за стереомоделлю профіль місцевості неможливо. Тому, фахівцями було запропоновано приставки до існуючих стереоприладів.

Найкращим для вирішення задачі проектування лінійних споруд на універсальних приладах є пристрій запропонований А.Л. Гаркаві, Г.П. Кудрявцевим, Б.К. Малявським до стереопроектора.

Цей профілограф – трасувальник підключають до стереопроектора після взаємного та геодезичного орієнтування діапозитивів.

Штурвалами X, Y, Z оператор пересуває вимірну марку стереоприладу за заданим на опорному планшеті напрямом траси. Синхронно олівець базисної каретки викреслює профіль траси.

11.3. Меліорація сільськогосподарських земель

Меліоративні роботи виконують на конкретній і великій за площею території. Тому, застосування аерофотогеодезії зменшує витрати на проведення топогеодезичних робіт та прискорює виготовлення проекта з використанням комп’ютерної технології. Аерофотознімання бажано виконувати на сільськогосподарських землях, де відсутня рослинність.

Планову прив’язку аерофотознімків виконують розрідженою. Висотну прив’язку суцільною.

Наступне визначення координат необхідних для виготовлення фотопланів досягають методом аналітичної фототриангуляції.

235

Масштаб фотоплану, або масштаб топографічного плану, отриманого за допомогою фотограмметричних приладів залежить від задач проектування. Наприклад, для складання схеми меліоративних заходів необхідно план у масштабі 1:50000, 1:100000; для проектування зрошувальної (обводнювальної, осушувальної) системи – 1:5000...1:10000; для планування типових зрошувальних ділянок – 1:2000; для проектування простих або ярусних лиманів глибокого наповнення – 1:5000 з горизонталями через 0,2 м; для проектування дренажу – 1:2000.

Топографічний план будівельного майданчика проектуючого об’єкта (гребля, насосна станція, ГЕС тощо) складають у масштабі 1:200...1:500 з поперечниками, нівелірно-теодолітними ходами за осями споруд.

До фотопланів, або топографічних планів додається короткий опис з освітленням геоморфології (заплава, надзаплава), типи рельєфу (рівнинний, пологий, горбистий), ухили (загальний, окремих частин ділянки) і в результаті зазначають, можна чи не можна використовувати територію під проектування.

Під час проектування осушення, зрошення, обводнення та сільськогосподарського водопостачання на місцевому стоку необхідно знати площу водозбору, її ухили, ґрунти, розореність, озерніть, лісистість та стік по роках.

Частково можна отримати згадану вище інформацію під час дешифрування аерофотознімків або фотопланів території. І тому, використання гелікоптерів для аерофотознімання місцевості з малої висоти та отримання фотознімків великого масштабу набирає широкого застосування.

Рисування рельєфу виконують на трансформованих аерофотознімках або фотосхемах у камеральних умовах.

Проводять вимірювання координат характерних точок місцевості (тальвег балок, водорозділи хребта).

За програмним забезпеченням спочатку обчислюємо обернену фотограмметричну засічку, а потім і пряму. У результаті обчислень визначають просторові координати точок місцевості, за якими проводять горизонталі.

Рисування горизонталей виконується за відповідною прикладною програмою.

236

11.4. Використання аерознімків для коректування планів землевпорядкування

Сільське господарство є одним з головних споживачів аерокосмічного знімання. Ці документи використовують для районного розпланування, організації території сільськогосподарських підприємств, міжгосподарського та внутрігосподарського землевпорядкування, обліку земель, проектування й обслуговування меліоративних систем, коректування планів землекористувань, забудови та реконструкції сільських населених пунктів, обліку та оцінки земель, встановлення ділянок землекористувачів та землевласників, відведення земель для державних і господарських потреб, проектування організаційно-господарських, агропромислових, агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних заходів, проектування рекультивації земель. За даними аерофотознімання виконують базовий, оперативний, фоновий моніторинг земель, знімки забезпечують необхідну інформацію, заходи щодо охорони земель від денудаційних процесів (лавина, селі, повені, вітроломи тощо).

Але, у світі нічого немає постійного. Усе тече і все змінюється. Змінюється і місцевість. Тому, будь-яка карта старіє і врешті не може відповідати вимогам, які до неї ставлять. З метою відновлення застарілих карт необхідно виконати певний об’єм робіт, тобто коректувати інформацію, яку несе карта. У картографії і геодезії цей процес називають “оновленням карт”.

Зміст “оновлення карт” несе в собі два процеси:

•динамічний – власне оновлення карт, тобто внесення деяких змін у кількісні або якісні характеристики об’єктів з відповідною точністю їх відтворення на підґрунті існуючих карт або нового виконання польових та камеральних робіт;

•статичний – внесення змін у деякі характеристики об’єкта на підставі даних, які не змінюють просторового положення точок, наприклад, зміна ситуації на ділянці землевласника.

Періодичність оновлення планів залежить від ступеня зміни інформації.

Оновлення топографічних карт виконується за результатами додаткових геодезичних або фотограмметричних вимірювань, які пов’язані з оновленням геодезичної основи, детальної зміни з метою виправлення застарілої інформації тощо.

237

11.5. Оновлення топографічних карт

Оновлення топографічних карт виконують враховуючи ступінь їх старіння. Ступінь старіння карти за рік розраховується за формулою:

де к – коефіцієнт, який враховує кількість років між датами виробництва картографічних матеріалів, що поновлюється;

П1 – кількість ниток палетки, які охоплюють ділянки зміненою ситуацією;

П2 – кількість ниток палетки, які охоплюють ділянки де ситуація не змінюється.

Щільність ниток палетки визначають із дослідних даних для кожного виду робіт.

Під час оновлення топографічних карт виконують рекогностування місцевості, у результаті якої визначають зміни в ситуації, розпізнають існуючі пункти геодезичної основи, які будують використані для наступних знімальних робіт.

У випадку відсутності або не збереження пунктів проектують геодезичну мережу, яка б опиралась на існуючі пункти вищого класу.

Знімання ситуації, яка відсутня на карті виконується згідно з регламентом відповідних інструкцій.

Камеральне виправлення зйомки з використанням аерофототопографічних даних виконують на оригіналах або копіях топографічних карт.

На ділянках, де зміна ситуації або рельєфу перевищує 50 %, що розраховано за формулою (11.50) рекомендується виконати роботи на чистій основі, тобто виконати знімання, як нових, так і старих об’єктів, рельєфу та ситуації.

Виконуючи роботи з оновлення карт необхідно:

•виправляти зміст за новітніми аерофотознімальними та іншими геодезичними даними з метою приведення їх згідно з сучасним станом місцевості;

•змінювати математичну основу, зміст та оформлення карт для приведення їх згідно з діючими наразі інструкціями та іншими декларативними документами за відповідними умовними знаками;

•підготувати до видавництва та друку тираж оновленої карти.

238

До складу камеральних робіт під час оновленя топографічних карт входять:

виготовлення копій з оновлених карт; визначення координат точок геодезичної основи;

зведення матеріалів контрольного та виконавчого знімання щодо вимог карт, які оновлюються;

камеральне дешифрування знімків; фотограмметричне згущення опорної мережі;

власне оновлення карт, тобто виправлення оригіналу карти на підставі побудованої стереомоделі;

виготовлення фотопланів (за необхідності); оформлення виправлених оригіналів карт та складання зведень

за рамками; контроль виконання камеральних робіт;

підготовка виправлених оригіналів карт до видання. Геоінформаційні системи та технології (ГІС) впроваджуються в

безперервне оновлення карт за допомогою потужної спеціалізованої програмної продукції, яка виконує роботи:

зберігання картографічних творів у растровому та векторному

вигляді;

збір топографо-геодезичної інформації на магнітних носіях; врахування, систематизування та збереження інформації; автоматизоване внесення змін у картографічні твори; оперативне забезпечення проектно-пошукових та інших

користувачів необхідною топографо-геодезичною інформацією; розмноження та видача топографо-геодезичної інформації. Оновлення топографічних карт, як і створення, виконується, як

правило, аерофотограмметричним методом. Цей метод передбачає виконання аерофотознімальних робіт. Причому, аерофотознімальні роботи доцільно виконувати не тільки у випадках 50 % зміни інформації, що розраховується за формулою (11.26) і вимагає створення нової карти, але і при Г ≥ 25 %. У цьому випадку, немає потреби повністю перерисовувати існуючий рельєф і ситуацію. Необхідно тільки внести деякі корективи. Але, навіть у цьому випадку доцільно виконувати аерофотознімальні роботи. Безумовно перед проектуванням аерофотознімання необхідно враховувати всі витрати на підготовчі роботи (збір та аналіз топографо-геодезичної інформації), витрати на виконання аерофотознімальних робіт, витрати на дешифрування знімків та витрати на прив’язку маршрутів.

239