Лекція 12. Комерційні умови оренди суден у тайм-чартер. Частина друга
Період оренди судна - можливі варіанти його вказівки, права та відповідальність фрахтувальника щодо затримки судна більш погодженого терміну.
Фінансові умови – розподіл витрат між сторонами, сплата оренди. Встановлення величини орендної ставки, можливі варіанти за одиницями вимірювання орендної ставки. Терміни внесення орендних платежів.
Відповідальність фрахтувальника за несвоєчасні платежі та права судновласника за таких обставин.
Можливі додаткові платежі фрахтувальника. Валюта платежів.
Комерційні умови оренди суден у тайм-чартер
Власне період оренди є окремими важливими домовленостями сторін – тут погоджується той період часу, на який судно надходить у комерційне розпорядження судновласника.
Початком періоду оренди, як зазначалось, є прибуття судна до обумовленого у договорі місця передання у оренду. При цьому сторони домовляються не просто про факт прибуття судна – у договорі тайм-чартерного фрахтування фіксуються приблизні терміни, інтервал часу, протягом якого судно має прибути до обумовленого місця передання у оренду. Цей інтервал часу обмежується двома датами – лейдейз та канцелінг, власне в інтервале між якими судно має досягти названого у договорі місця передання його у оренду. Ці дати у тайм-чартері трактуються так само, як і за рейсового чартера: дата лейдейз є ранньою датою прибуття судна до місця передання; дата канцелінг – можлива пізня дата. Із прибуттям судно має подати фрахтувальнику повідомлення та відповідно до існуючих домовленостей судно може зазнати оглядово-оціночних процедур.
Той час, на який фрахтувальник орендує судно, може бути зафіксовано у договорі по-різному. Одним із варіантів є вказівка календарного періоду часу, який може бути визначено кількістю днів, місяців, років. У таких випадках завжди існує велика вірогідність того, що терміни виконання останнього рейса судна під час знаходженні у розпорядженні фрахтувальника не збігатимуться із сплином періоду оренди – наприклад, останній рейс триватиме більше за обумовлений період оренди. Задля запобігання суперечок між сторонами за вказівки періоду оренди через календарний строк сторони вдаються до певних додаткових застережень. Зокрема, фрахтувальники наполягають на тому, щоб календарний період оренди було зафіксовано у договорі із застереженням «біля». Дійсно, вважається, що фрахтувальники не зобов'язані повернути судно з оренди раніше за закінчення рейсу. Саме для цього і вдаються до застереження «біля» - це є офіційною підставою для фрахтувальника закінчити останній рейс, що його розпочало судно, та виконання якого власне і призвело до затримки повернення судна.
Ще одним варіантом виходу з можливих непорозумінь між сторонами при встановленні періоду оренди календарним терміном є його вказівка із так званим марджином – кількістю днів, на які судно припускається затримати/здати раніше відносно офіційно зафіксованого кінця періоду оренди. Тривалість такого марджину у більшості випадків залежить від тривалості основного періоду оренди.
У деяких випадках сторони погоджують період оренди через кількість певних рейсів, для виконання яких судно орендується. За таких формулювань йдеться про однакові рейси (між одними і тими самими портами), а період оренди сплинає із виконанням останнього рейса судна.
Усі наведені формулювання мають захистити судновласника він навмисних затримок судна фрахтувальником – адже вони регулюють відносини сторін саме на випадок затримок із поверненням судна з оренди за причини непередбачених обставин та затримок під час виконання останнього рейсу судна у оренді, що унеможливили своєчасне повернення судна. Саме для обмеження опціону фрахтувальника, особливо – за навмисних дій, та задля того, щоб застрахувати судновласника від можливих збитків, до чартеру вносять відповідні застереження. Так, стандартні умови проформ тайм-чартерних договорів вимагають від фрахтувальника сплачувати оренду судна протягом періоду затримки судна за ставкою, вищою, аніж її було погоджено у цій угоді, якщо стан ринку суттєво змінився у бік підвищення рівней орендних ставок на судна відповідного типу та розміру.
Чи не ключовою умовою, у якій відображуються майже усі інші умови тайм-чартерної угоди, є домовленості про орендні та інші платежі. Зрозуміло, грошові питання мають бути вирішені сторонами насамперед погодженням величини орендної ставки, яку фрахтувальник сплачуватимете судновласнику за використання судна, та періодичністю внесення відповідних орендних платежів. За згодою сторін орендну ставку може бути встановлено та зафіксовано у чартері як добову величину за усе судно або за одну тонну дедвейта судна. Можливими варіантами є також домовленості про ставку оренду однієї тони дедвейта на місяць. Насправді, немає принципового значення, як саме встановлено величину орендної ставки, оскільки нескладними розрахунками можна з легкістю перейти від одного вимірювання ставки до іншого.
Власне величина орендної ставки залежить від умов угоди: характеристик судна, наявності значних або незначних обмежень з його експлуатації, інших комерційних домовленостей сторін. Важливий, як не сказати, головний вплив на величини орендних ставок має кон'юнктура ринка. Як і кон'юнктура будь-якого іншого вільного ринка, кон'юнктура ринка оренди суден у тайм-чартер зазнає певних коливань у часі, що призводить до появи у кожної із сторін угоди відповідних ризиків зміни ринкових величин ставок. Особливо актуально це питання може постати при укладанні угод оренди суден на тривалі терміни. Саме тому у таких випадках величина орендної ставки погоджується не твердо зафіксованою величиною на увесь період оренди, а у вигляді «ковзаючої ціни», яку через певний час можна переглянути.
Наразі поточний стан ринка визначає у певному розумінні лише межові величини ставок – їх максимальний та мінімальний рівні. Зрозуміло, що торгування сторін щодо величини орендної ставки відбувається у межах тих рівней ставок оренди, що склалися та існують поточного часу на ринку. Наразі орендна ставка жорстко прив'язана до типорозміру судна – не існує загальносвітової орендної ставки для суден усіх типів та усіх розмірів. це підтвержується і тим фактом, що у кожній конкретній угоди, яка укладається між кожним конкретним судновласником-орендо надавачем та фрахтувальником-орендатором на кожне конкретне судно орендні ставки будуть різними, однак загалом – відповідатимуть ринковому їх рівню для певного типорозміру судна.
У цих межах орендні ставки на судна диференціюються залежно від власне судно (здебільшого – його розмірів) та запланованого регіону використання. Загалом вважається, що з характеристик судна чи не ключовий вплив на величину орендної ставки має дедвейт судна. Це є цілком логічним – адже більшість інших характеристик судна залежить саме від його дедвейта. Принаймні, такі ключові для тайм-чартерної угоди, як споживання палива, регістрові місткості, лінійні розміри. Більшість аналітичних оглядів поточного стану та динаміки ставок на оренду суден у тайм-чартер диференціюються саме виходячи з дедвейтних груп суден. У цьому можна переконатися з поданого далі рис. 1, де наведено рівні ставок оренди у тайм-чартер суден балкерного типу, саме виходячи з їх типорозмірних груп.
Якщо говорити про умови окремої угоди, певний сенс має і термін, на який судно орендується. Як вже згадувалось раніше, угоди з оренди суден у тайм-чартер є короткостроковими – як правило, період оренди не перевищує двох років. Наразі угоду може бути укладено і на менший період – на півроку чи, наприклад, на рік. За інших рівних умов ставка оренди судна на тривалий термін буде меншою за оренди судна на короткий термін. У цьому також можна переконатися з поданого вище рис. 1.
Стандартні умови проформ тайм-чартерних договорів пропонують сплачувати оренду раз або двічі на місяць (при цьому місяцем вважається 30-денний період), передбачається також внесення цих платежів авансом. Орендні платежі чинні судновласнику, починаючи з моменту передачі судна у розпорядження фрахтувальника до момента його повернення з оренди. Окрім цього, обумовлюються випадки, за яких сплата оренди припиняється. Зокрема, за причини немореплавності судна (неповна укомплектованість екіпажем, відсутність спорядження, наявність на судні якого є відповідальністю судновласника, поламки двигунів, пошкодження корпусу тощо), якщо мореплавний стан судна не буде поновлено протягом певного (зазвичай – нетривалого) періоду часу. Загибель судна чи його пропажа без звістки також є підставою для припинення орендних виплат. Якщо дату загибелі судна неможливо встановити, оренда сплачується у половинному розмірі за увесь час з момента останньої звістки про судно до розрахункового часу його прибуття до порту призначення.
Особливими умовами погоджується порядок сплати понаднормових робіт екіпажа, до яких відноситься: підготовка суднових устроїв до вантажних операцій, відкриття та закриття трюмів, швартувальні операції та перетягування у портах, зняття та встановлення бімсів тощо. Тут головним є сплата фрахтувальником фактично виконаних екіпажем робіт. Наразі, щоб кожного разу не складати перелік таких робіт та не доводити, а також, враховуючи, що цей перелік зазвичай є більш-менш однаковим, укладаючи угоду, сторони домовляються про ставку «овер-тайм», яку фрахтувальник власне і має сплачувати судновласнику додатково до орендної платні. Іншим прикладом додаткових до оренди платежів може бути баластний бонус, який компенсує витрати судновласника на здійснення судном баластного переходу до місця його (судна) передання у оренду. До такої компенсації сторони зазвичай вдаються, коли одній з них надається право вибору місця здачі судна. Ще однієї статтею витрат фрахтувальника додатково до сплати орендних платежів є так звані представницькі капітану, які сплачуються фрахтувальником, оскільки комерційна робота судна, яке знаходиться у оренді, здійснюється на користь фрахтувальника. Розмір таких представницьких витрат фіксується у чартері та частіш за все додається до орендної ставки.
Проформи тайм-чартерних договорів передбачають внесення орендних платежів «готівкою». У сучасній комерційній практиці таке формулювання тлумачиться як будь-який комерційно визнаний спосіб передання грошових коштів, за здійснення якого кредитор отримує беззаперечне право на негайне використання переведених грошових сум. Зокрема, банківська платіжна квитанція, банківський перевідний вексель, міжбанківський переказ та платіжні доручення, внесені за лондонською системою валютних розрахунків, вважаються еквівалентами готівкових коштів.
Розподіл витрат між сторонами цілком логічно випливає із сутності угод тайм-чартерної оренди суден. Судновласник, як хазяїн судна, який несе відповідальність за мореплавний і технічно-виправний стан судна, має сплачувати і відповідні витрати, пов'язанні із утриманням судна як транспортного засобу та забезпечення його придатного до експлуатації стані, включаючи витрати на утримання екіпажу, члени якого продовжують залишатися його службовцями. Щодо фрахтувальника, то, набувши прав комерційного використання судна, він має сплачувати ті витрати, які виникають та розмір яких залежить від характера роботи судна (зокрема – тих рейсів, які виконує судно, знаходячись у оренді за вказівками фрахтувальника). За варіанту експлуатації орендованих суден на перевезеннях вантажів це, зокрема, витрати на бункерування суден паливом, технічною водою та іншими видами змінних запасів – адже їх величина залежить від тривалості часу виконання рейсів, а також співвідношення ходового та стояночного часу рейсів у загальному його часі. Окрім цього, якщо судна, орендовані за тайм-чартером, використовуються на перевезеннях вантажів, а фрахтувальник-орендатор виступає перевізником на правах оператора, він має сплачувати витрати, пов'язані зі сплатою суднових зборів та плат за послуги – у портах заходу суден під час виконання рейсів, а також за необхідності – при проходження магістральними вузькостями (каналами та/або протоками) де з суден стягується відповідна платня. За певних обставин (наприклад, коли орендовані судна використовуються фрахтувальником-орендатором для транспортування власних вантажів) на нього також покладено і сплату витрат, пов'язаних із послугами завантаження та розвантаження вантажу на судно.
Відповідальність фрахтувальника за несвоєчасні платежі та права судновласника за таких обставин полягає у можливості судновласника застосувати заставне право на вантаж, який перевозиться орендованим судном.
Закінчуються тайм-чартерні проформи звичайними застереженнями щодо відносин сторін на випадок непередбачених обставин, а також умовами про місце та порядок суперечок, які можуть виникнути за угодою.