Лекція 10. Фрахтування судна за тайм-чартером

Сфера застосування, особливості позицій судновласника і фрахтувальника як сторін угоди фрахтування суден у тайм-чартер, переваги та недоліки використання ними тайм-чартерного фрахтування.

Права та відповідальність судновласника і фрахтувальника.

Судно у договорі тайм-чартерного фрахтування – його характеристики та опис у договорі.

Специфічні для тайм-чартера характеристики судна. Інтерес до них фрахтувальника.

Гарантії судновласника за вказані по судну дані та відповідальність за їх порушення/недотримання.

Порядок передання судна та його повернення – терміни передання та відповідальність судновласника за дотримання вказаних термінів; можливі варіанти вказівки місця передання судна у оренду та повернення з оренди, документальне оформлення акту передання судна фрахтувальнику та його повернення судновласнику.

Бункерне застереження – можливі варіанти компенсації наявного на борту судна на момент передання/повернення судна палива.

Фрахтування судна за тайм-чартером

Тайм-чартерне фрахтування, яке за своєю сутністю є договором оренди морських суден, є доволі поширеним способом тимчасового поповнення флоту. За таких договорів судновласник, який є орендонадавачем, передає права комерційного розпорядження судном на певний час фрахтувальнику (орендатору). Останній відповідно приймає на себе, разом із набуттям прав, певний обсяг відповідальності та ризиків, які виникають у зв'язку із використанням ним судна. Юридично такі угоди трактуються як договір найму на певний час транспортного засобу на із наданням послуг з його технічної та навігаційної експлуатації.

До таких операцій зазвичай вдаються дві категорії суб'єктів морського бізнеса (рис. 1).

Рис. 1. Причини укладання тайм-чартерних угод та цілі використання орендованих суден

 

З одного боку, це можуть бути судновласники, які, користуючись добросприятливою кон'юнктурою ринка морських перевезень, високим попитом на послуги суден торговельного мореплавства, намагаються збільшити провізну спроможність свого флота та, користуючись підвищеним попитом, оперують орендованими суднами на перевезеннях вантажів. Судноплавні компанії, що обслуговують лінії, судна яких працюють у лінійному судноплавстві, вдаються до тайм-чартерної оренди суден на нетривалі терміни задля «пілотного» запуску лінії – з метою опанування нових вантажопотоків або освоєння збільшення існуючих обсягів перевезень. З іншого боку, тимчасову оренду суден можуть використовувати і вантажовласники (фінансово-промислові групи, торговельні підприємства), які контролюють значні за обсягами вантажопотоки. Оперування тайм-чартерними суднами дає їм можливість самостійно організувати перевезення вантажів, уникаючи необхідності кожного разу шукати судна на ринку, а також страхують себе від підвищення фрахтів та нестабільності цін на перевезення на фрахтовому ринку. Для кожного із суб'єктів морського бізнеса операції з оренди суден у тайм-чартер мають свої переваги та недоліки, а цхвалення рішення щодо укладання тайм-чартерної угоди залежить як від конкретної ситуація, що склалась у кожного з суб'єктів ринка.

Отже, сутність угод з оренди суден у тайм-чартер полягає у тому, що судновласник, (який, до речі, не обов´язково має бути оригінальним власником судна – достатньо того, щоб він мав легальні права розпорядження) має надати судно на певний час у розпорядження фрахтувальника. При цьому судно має знаходитися у мореплавному стані, придатному до негайного використання. Судно фактично поступає у розпорядження фрахтувальника, який самостійно вирішує, де і як працюватиме судно, та отримує зиски від його експлуатації. Контроль за навігаційно-технічною експлуатацією судна залишається за судновласником як за володарем судна. Він зобов′язується підтримувати його у належному технічному, навігаційному стані, який дозволить експлуатувати орендоване судно у цілях торговельного мореплавства, зберігаючи також контроль за членами екіпажа як за своїми службовцями. За оренди суден у тайм-чартер фрахтувальник має експлуатувати судно лише у законних цілях торговельного мореплавства, своєчасно вносити орендну платню, розмір якої погоджується сторонами під час проведення перемовин, та після закінчення договірного періоду оренди повертає судно у такому самому технічно виправному та придатному до експлуатації стані, у якому воно знаходилось на момент передання його фрахтувальнику.

Протягом договірного періоду оренди (як правило, за тайм-чартером судна орендуються на терміни від декількох місяців до 2 років) судновласник отримує від фрахтувальника орендну платню у погодженому сторонами обсязі. Якщо платежі за оренду вносилися своєчасно та сторони не мають одна до одної претензій іншого характеру, договір втрачає силу як реалізований із закінченням періоду оренди та поверненням судна його власнику.

Принципову схему тайм-чартерної угоди подано на рис. 2 із вказівкою сторін, що укладають відповідний договір, об'єкту угоди та їх основних прав та відповідальностей за договором.

Рис. 2. Принципова схема та сутність угоди з фрахтування судна у тайм-чартер 

Оскільки об'єктом тайм-чартерної угоди є судно як транспортний засіб, здатний виробляти певну транспорту продукцію, його описання у договорі є більш детальним порівняно із договорами рейсового фрахтування (рис. 3).

Окрім звичайних вказівок назви судна, його регістрових місткостей, дедвейта та інших деталей по судну, які можуть вказуватися у рейсовому чартері, характерними рейсами тайм-чартерних договорів є вказівки швидкості руху судна «за гарної погоди та на тихій воді», а також добові витрати палива за цієї швидкості та сорт палива, на якому працює головний двигун. При цьому характеристики судна мають бути вказані відповідно до суднових документів, і це має для фрахтувальника настільки важливе значення, що часто він наполягає на внесенні до чартеру біля величин характеристик судна застереження «гарантовано». Невідповідність вказаних у чартері характеристик судна дійсності, що може виявитися під час експлуатації судна фрахтувальником, дає останньому право розірвати угоду або отримати певну грошову компенсацію.

Деякі з названих характеристик судна мають принципове значення для фрахтувальника, адже багато у чому визначають можливості та ефективність експлуатації ним судна. Саме тому досить часто він наполягає на вказівках їх величин із застереженням «гарантовано».

Із вказівкою дедвейта є певні особливості. Вказуючи дедвейт судна, сторони мають на увазі не здатність судна прийняти певну кількість завантаження, включаючи бункер та інші запаси і спорядження. У тайм-чартерних угодах вказівкою дедвейта гарантується здатність судна прийняти певну кількість такого вантажу, завантаживши який, судно буде зануреним у воду по літню вантажну марку. Інакше кажучи, гарантія з величини дедвейта надається за умови завантаження судна вантажем, укладальна кубатура якого не перевищує питомої місткості судна.

Доволі складним та суперечливим є погодження швидкості руху судна. зрозуміло, що судновласник немає можливості забезпечити рух судна при виконанні судном рейсів під час знаходження його у розпорядженні фрахтувальника. Саме тому швидкість судна завжди подається із застереженнями. Наприклад, у проформі «BALTIME» зазначена величина швидкості є «за хорошої погоди та на тихій воді», «NYPE» - «в умовах добросприятливої погоди за силі (вказується величина) балів за шкалою Бофорта», у проформі «GENTIME» використовується формулювання «за гарної погоди і максимальної силі вітра 4 бали за шкалою Бофорта».

Швидкість руху судна тісно пов'язана із споживанням судном палива, що є предметом особливої зацікавленості фрахтувальника, адже витрати на бункерування сплачуються за його кошт. Гарантована судновласником швидкість може бути витримана лише за умови надання фрахтувальником погодженого сорту палива. Бункерування суден здійснюється не власноруч фрахтувальником, а найнятою ним бункерувальною компанією, отже фрахтувальник далеко не завжди купує паливо більш дешеве та відповідно менш якісне зі злого помислу, керуючись намаганням заощадити свої витрати. Тому капітан, у випадку бункерування судна таким паливом, має негайно повідомити обидві сторони тайм-чартерного договору щодо вірогідності зниження руху судна або збільшення добового споживанням ним палива.

Судно, яке надається у тайм-чартер, має бути готовим для негайного використання, що передбачає як його технічну виправність, так і комерційне підгрунтя. При чому така відповідальність судновласника поширюється не лише на момент укладання угоди, а є чинною на момент початку кожного рейса, що виконується судном під час оренди. До відповідальності судновласника у зв'язку із цим відноситься необхідність вжити заходів щодо виправного корпуса, двигунів та механізмів, наявності необхідного спорядження та повного комплекту документації, укомплектованості судна професійним кваліфікованим екіпажем. Саме цим визначаються вимоги до мореплавності судна, забезпечення якої є відповідальністю судновласника, а фрахтувальник, у свою чергу, має право перевірити стан судна. Зазвичай такі операції виконуються при прийомі судна, коли за залучення фахівців оцінюється технічний стан судна із оформленням відповідних документів.

Одним з елементів мореплавного стану судна та його підготовленості для роботи є наявність на борту судна бункера. Наразі паливо у тайм-чартерних угодах є свого роду об'єктом купівлі-продажу. Адже, отримуючи судно у оренду, фрахтувальник отримує і паливо у тій кількості, у якій воно знаходиться на судні. Так само і судновласник, отримуючи судно назад, після оренди, отримує його разом із наявним паливом. Тому, укладаючи угоду, сторони мають погодити порядок взаємної компенсації палива. Одним з варіантів є взаємний обмін паливом – коли сторона, що приймає судно, зобов'язується при передачі судна забезпечити на його борту наявність палива тієї ж самої якості та у тій самій кількості, із яким вона його отримує. Другий варіант, до якого можуть вдатися сторони, полягає у грошовій компенсації – приймаючи судно, приймаюча сторона має сплатити ту кількість бункера, яка є на борту судна, за поточними цінами відповідних портів.

Порядок процедури передання судна фрахтувальнику фіксується у договорі умовами про місце, де відбудеться передання судна, та часу, коли судно має прибути до названого фрахтувальником місця. Таким місцем фрахтувальник може вказати порт, з якого він планує почати використання судна.

Виявлені дефекти, якщо вони не є значними, мають бути вказані у звітних матеріалах. За наявності дефектів, які унеможливлюють експлуатацію судна, вони мають бути усунені за рахунок судновласника

У більшості випадків, особливо при укладанні договору оренди на тривалий термін, передачі судна у оренду передує ретельний огляд, у деяких випадках – із постановкою судна до доку. Судно оглядається сюрвейєрами, призначеними кожною із сторін. Якщо ж одна із сторін відмовляється запрошувати свого експерта, за замовченням він має прийняти висновки сюрвейєра іншої сторони.

Оцінивши технічний стан судна, сюрвейєра оформлюють це документально відповідними актами і сертифікатами та записами у судновому журналі. Звіт сюрвейрської комісії має висвітлювати такі основні позиції:

- придатність судна (насамперед – його вантажних приміщень) до негайного початку звичайних вантажних перевезень;

- наявність повного пакету суднових документів, які є необхідними для комерційної експлуатації судна, у тому рахунку – на перевезеннях вантажів, терміном дії чинним до закінчення періоду оренди;

- кількість та професійну кваліфікацію членів екіпажа;

- кількість палива на борту судна, виправність головного двигуна та допоміжних механізмів, цілісність та водонепроникність корпуса.

Враховуючи, що тайм-чартерна угода укладається за умови повернення судна його власнику після закінчення терміну оренди, такі процедури мають принципове значення, оскільки за умовами таких угод судно має бути поверненим власнику у такому самому стані, у якому його було надано у оренду, за виключенням нормального зносу.

Саме тому при поверненні судна сторони можуть вдатися до тих самих процедур, пов'язаних із оглядом судна та оцінкою його технічного стану. Зазвичай витрати на огляд судна сплачує та сторона, яка приймає судно: при переданні у оренду – фрахтувальник, при поверненні з оренди – судновласник. Можливим є також варіант, коли кожна із сторін сплачує роботу свого сюрвейєра.

Щодо обов'язку фрахтувальника повернути судно «у такому ж самому гарному стані», то насамперед це стосується вантажних приміщень судна (мають бути звільнені від залишків вантажу, який перевозився у останньому рейсі під час знаходження у фрахтувальника), а також корпусу і механізмів судна (не повинно бути пошкоджень, що унеможливлюють подальшу експлуатацію судна, та які було отримано протягом тайм-чартера за провиною фрахтувальника). Якщо ж останні все ж таки з'явилися, фрахтувальник має за свій кошт усунути їх, при цьому час, який буде витрачено на це, вважається часом оренди (зі сплатою відповідної орендної платні на користь судновласника). Якщо ж вони незначні, то їх документальна фіксація у сюрвейєрському звіті є підставою для подальшого висунення претензій фрахтувальнику.

Для здійснення процедури передання та повернення судна сторони мають погодити місце передання судна. Зазвичай це певна географічна точка, якою може стати доступний причал безпечного порта. Саме неї судно має досягти задля того, щоб зазнати оглядово-оціночних процедур. Наразі широко практикуються угоди, де передбачається спрощений порядок передання та/або повернення судна. Місце передання/повернення судна погоджується сторонами як траверз певного мису чи рейд певного порту. Можливим є також перехід судна у розпорядження фрахтувальника/повернення судновласнику із досягненням судном географічної точки за широтою чи довготою чи при проходженні певної протоки. Зрозуміло, за таких варіантів домовленостей про місце передання та/або повернення судна неможливими є домовленості ані про огляд судна ані про оцінку його технічного стану. Факт прибуття судна до погодженого місця фіксується відповідним записом у судновому журналі (із вказівкою наявної на борту судна кількості палива), що є підставою для початку відрахунку періода оренди.

Важливою умовою щодо передання судна є погодження часових термінів, протягом яких судно має прибути до порта/місця передання фрахтувальнику. Зазвичай такі терміни погоджуються у вигляді нетривалого (7-10 днів) періоду часу. Інтервал між ними називають «laycan», і така назва походить від назв двох дат – laydays (дата, що фіксує початок часового інтервалу, протягом його судно має бути наданим для прийома в оренду) і cancelling (пізня дата прибуття судна до місця передання фрахтувальнику).

Дострокове надання судна до фрахтувальника у оренду є цілком можливим за додатковим погодженням сторін, адже зазвичай не створює жодних незручностей для обох сторін. Щодо запізнення судна до дати канцелінг, то така ситуація може суттєво повпливати на інтереси та наміри фрахтувальника, адже він планує роботу орендованого судна, саме виходячи з часу та дати отримання ним судна у експлуатаційно придатному та технічно і навігаційно виправному стані.