3. Податкове право

Система оподаткування — сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законами України порядку, а також права, обов’язки й відповідальність платників.

Кожна держава встановлює власну систему оподаткування, тобто визначає платників податків, об’єкти оподаткування, ставки податків, види податків і порядок їх сплати.

Система оподаткування регулюється Законом України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. (в редакції Закону від 18.02.1997 р.).

Оподаткування здійснюється на основі наступних принципів:

• стимулювання науково-технічного прогресу, підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

• обов’язковість впровадження правових норм щодо сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

• рівнозначність і пропорційність;

• соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

• недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання при визначенні обов’язків щодо сплати податків та зборів;

• стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

• економічна обґрунтованість – встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

• компетенція – встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх учасникам здійснюється відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

• єдиний підхід і доступність – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору, об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг, забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків та зборів.

Податок — обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначених законами України про оподаткування.

Ознаки податку: примусовість та обов’язковість; безоплатність; безумовність; нецільовий характер; безповоротність.

Всю сукупність податків прийнято класифікувати за певними ознаками. До них належать: характер платника, форма обкладання, вид органу державної влади, який їх установлює, характер використання, періодичність стягнення тощо.

Класифікація податків та зборів:

1. За суб’єктним складом: податки з юридичних осіб; податки з фізичних осіб; змішані податки.

2. За формою обкладання:

прямі (податки, які сплачуються в процесі придбання та акумуляції матеріальних благ, що визначаються розміром об’єкту оподаткування, включаються до ціни товару і сплачуються виробником чи власником).

непрямі (податки, які сплачуються в процесі використання матеріальних благ, що визначаються розміром споживача і включаються у вигляді надбавки до ціни товару та сплачуються споживачем).

3. Залежно від органу влади, який їх встановлює:

загальнодержавні (встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України): податок на додану вартість; акцизний збір; податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок на нерухоме майно (нерухомість); плата (податок) за землю тощо.

місцеві (встановлюються органом місцевого самоврядування): комунальний податок; податок із реклами; готельний збір; збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір тощо.

Платники податків — юридичні та фізичні особи, які, згідно законодавства України, поділяються на: резидентів (національні платники) і нерезидентів (іноземні платники).

До об’єктів оподаткування закон відносить: доходи (прибуток), вартість (у т. ч. додана) продукції (робіт, послуг); спеціальне використання природних ресурсів; майно юридичних та фізичних осіб та ін.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність оплати податків і додержання законів про оподаткування несуть платники податків відповідно до законів України.

Функції податків:

• фіскальна - наповнення дохідної частини бюджетів усіх рівнів для задоволення потреб суспільства;

• регулююча – як через регулювання галузей суспільного виробництва, так і через регулювання споживання;

• контрольна – шляхом регламентування державою фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва, отримання доходів громадянами, використання ними належного їм майна та дотримання фінансової дисципліни;

• розподільча - є продовженням фіскальної: наповнення доходної частини бюджету, з наступним розподілом отриманих коштів для фінансування функцій і завдань держави та органів місцевого самоврядування;

• стимулююча – шляхом запровадження окремим платникам податків пільг щодо їх сплати, що стимулює розвиток окремих галузей народногосподарського комплексу або здійснює підтримку незахищених верств населення країни.