Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Правознавство конспект лекцій.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
29.10.2023
Размер:
733.7 Кб
Скачать

5. Трудова дисципліна. Види відповідальності у трудовому праві

Дисципліна праці це встановлений нормами права, правилами внутрішнього трудового розпорядку порядок взаємовідносин суб’єктів колективної праці, який виражається у свідомому й точному виконанні працівниками своїх трудових функцій. Трудова дисципліна передбачає: чесну і сумлінну працю; своєчасне і точне виконання розпоряджень власника; підвищення продуктивності праці; виконання технологічної дисципліни; додержання вимог охорони праці; дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії; збереження та зміцнення власності підприємства; поліпшення якості продукції.

Під методами забезпечення трудової дисципліни розуміються передбачені законодавством способи її забезпечення. Трудова дисципліна забезпечується: методами переконання; методами заохочення (подяка, премія, нагорода), які оголошуються роботодавцем і записуються до трудової книжки; методами примусу (заходи дисциплінарного, матеріального та громадського впливу).

Внутрішній трудовий розпорядок – порядок поведінки, взаємодії між працівниками на конкретному підприємстві в процесі здійснення трудової діяльності. Правила внутрішнього трудового розпорядку поділяються на типові, галузеві і локальні.

Типові правила внутрішнього трудового розпорядку були затверджені Держкомпраці 20 липня 1984 року. Цей нормативний акт загальної дії. В якому сформульовані положення, що визначають трудовий порядок на підприємстві.

Галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються міністерствами та відомствами за погодженням з відповідними профспілковими органами. У цих актах враховується специфіка галузі відносно режиму праці й відпочинку, обов’язків працівника.

Внутрішній трудовий розпорядок на конкретному підприємстві визначається правилами, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника і профспілкового комітету. У цих правилах конкретизуються обов’язки власника, адміністрації, працівників даного підприємства, правила прийому на роботу, встановлюється режим робочого часу і часу відпочинку, види заохочень за успіхи в роботі, порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну (наприклад, Дисциплінарний статут прокуратури України).

За несумлінне виконання обов’язків до працівника можуть застосовуватись дисциплінарні стягнення. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. Трудове правопорушення – винне протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов’язків працівником.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосоване тільки одне з таких заходів стягнень: догана; звільнення. Для окремих категорій працівників (працівники органів прокуратури, суду, зв’язку, державні службовці) встановлюються й інші види стягнень.

Дисциплінарне стягнення може бути застосоване власником (уповноваженим ним органом) безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня виявлення і шести місяців з дня вчинення проступку. За одне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. Стягнення оголошується наказом і повідомляється працівнику під розписку протягом трьох робочих днів. Якщо протягом року до працівника не будуть застосовані дисциплінарні стягнення, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення може бути зняте і до закінчення одного року. Протягом дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення не застосовуються. Дисциплінарні стягнення до трудової книжки не заносяться.

Суб’єктами матеріальної відповідальності в трудовому праві є працівник і роботодавець. Підставами для притягнення працівника до матеріальної відповідальності працівника є: пряма дійсна шкода; протиправність поведінки працівника; причинний зв’язок між протиправними діями та заподіяною шкодою; вина працівника.

Матеріальна відповідальність працівника це його обов’язок відшкодувати в установленому законом порядку і розмірах пряму дійсну шкоду, заподіяну підприємству (установі, організації) протиправним і умисним невиконанням чи неналежним виконанням своїх трудових обов’язків.

Законодавство встановлює два види матеріальної відповідальності: а) обмежену, яка не перевищує середнього заробітку працівника; б) повну, яка настає у випадках, якщо:

  • між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за цілість майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

  • майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

  • шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

  • шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

  • шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

  • відповідно до законодавства, на працівника покладено повну матеріальну відповідальність;

  • шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;

  • службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Згідно з законодавством, підприємство є суб’єктом матеріальної відповідальності у разі заподіяння шкоди працівникові й зобов’язане відшкодовувати працівникові матеріальні збитки за наявності таких підстав:

  • незаконного звільнення, переведення чи відсторонення працівника;

  • неправильного формулювання запису у трудовій книжці під час звільнення працівника, що унеможливлювало б влаштування його на роботу;

  • затримки видачі трудової книжки або розрахунку при звільненні з роботи;

  • псування, знищення чи крадіжки особистих речей працівника під час виконання ним трудової функції та в інших, передбачених законодавством, випадках.

У разі заподіяння потерпілому працівникові моральної шкоди вона також підлягає компенсації.