- •Правознавство Конспект лекцій Тема 1. Основи теорії держави
- •1. Передумови і теорії виникнення держави і права
- •2. Поняття держави, її ознаки та функції
- •3. Механізм держави
- •4. Форми держави
- •5. Правова та соціальна держава, громадянське суспільство
- •Тема 2. Основи теорії права
- •1. Поняття, ознаки і сутність права
- •2. Правові норми: поняття, ознаки, структура та види
- •3. Джерела права
- •4. Система права. Галузі та інститути права
- •5. Правовідносини: поняття, ознаки, структура, підстави виникнення, зміни і припинення
- •6. Правомірна поведінка. Поняття і види правопорушень
- •7. Поняття і види юридичної відповідальності
- •Тема 3. Основи конституційного права україни
- •1. Конституційне право України: поняття, предмет, метод
- •2. Загальні засади демократичного конституційного ладу України
- •3. Народовладдя в Україні та форми його здійснення.
- •4. Виборче право та виборча система України
- •5. Громадянство України
- •6. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України, гарантії їх дотримання
- •7. Загальна характеристика системи органів державної влади
- •Тема 4. Основи адміністративного права україни
- •1. Адміністративне право: поняття, предмет, система, джерела
- •2. Адміністративні правовідносини
- •2. Адміністративне правопорушення. Адміністративна відповідальність
- •Тема 5. Основи фінансового права україни
- •1. Фінансове право України: предмет, система та джерела
- •2. Бюджетне право
- •3. Податкове право
- •4. Банківське право і грошовий обіг
- •Тема 6. Основи цивільного та сімейного права україни
- •1. Поняття і система цивільного права України
- •2. Поняття та склад цивільних правовідносин
- •3. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти цивільного права
- •4. Правочини
- •5. Право власності та інші речові права
- •6. Зобов’язальне право
- •7. Спадкове право
- •8. Сімейне право України: загальна характенистика
- •Тема 7. Житлове право: загальна характеристика
- •Тема 8. Господарське право україни: загальна характеристика
- •Тема 9. Основи трудового права та правові основи соціального захисту
- •1. Предмет, система і суб’єкти трудового права
- •2. Трудовий договір
- •3. Робочий час і час відпочинку
- •4. Правове регулювання оплати праці
- •5. Трудова дисципліна. Види відповідальності у трудовому праві
- •6. Правові основи соціального захисту
- •Тема 10. Основи екологічного та земельного права україни
- •1. Поняття екологічного права
- •2. Екологічні права та обов’язки громадян України
- •3. Правове регулювання використання природних ресурсів
- •4. Основи земельного права України
- •5. Право власності на землю
- •6. Управління земельним фондом
- •Тема 11. Основи кримінального права україни
- •1. Кримінальне право України
- •2. Кримінальний кодекс України
- •3. Поняття злочину та його ознаки
- •4. Поняття складу злочину
- •5. Кримінальна відповідальність та її підстави
- •6. Кримінальне покарання
- •Види кримінальних покарань
- •Тема 12. Судові та правоохоронні органи україни
- •1. Поняття правоохоронного органу
- •2. Органи прокуратури України
- •3. Органи внутрішніх справ
- •4. Служба безпеки України
- •5. Судова система та органи юстиції
- •6. Нотаріат і адвокатура в Україні
- •Рекомендовані нормативно-правові акти і література
7. Спадкове право
Спадкове право - це сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов’язків померлої особи за правом спадкування.
Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) після смерті фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається після смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця не відоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які були живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємство може відбуватися двома шляхами - за законом і за заповітом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто і вчинення його через представника не допускається.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількох фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин; без зазначення причин може позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У такому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Однак заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
Так, право на обов’язкову частку у спадщині мають: неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця; непрацездатна вдова (вдівець); працездатні батьки.
Зазначені особи успадковують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Проте розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Закон дозволяє подружжю скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому по праву спільної сумісної власності.
Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо ж фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Нотаріус посвідчує заповіт, написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цивільному праві передбачено посвідчення секретного заповіту. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.
Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Так, заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.
У випадку настання спадкування за законом, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, передбачених законом.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.