Діяльність як чинник розвитку особистості

Анатомо-фізіологічний, психічний і соціальний розвиток особистості здійснюється в діяльності.

Діяльність – спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни.

Основними компонентами діяльності є:

– суб’єкт з його потребами;

– мета, відповідно до якої предмет перетворюється на об’єкт, на який спрямовано діяльність;

– засіб реалізації мети;

– результат діяльності.

У роки навчання школяр бере участь в ігровій, навчальній, трудовій, художній, спортивній та громадській діяльності, які забезпечують його всебічний розвиток. «Тільки та діяльність дає щастя душі, – писав українсько-російський педагог Костянтин Ушинський (1824-1870), – зберігаючи її гідність, яка виходить з неї самої, отже, діяльність улюблена, діяльність вільна; а тому, наскільки потрібно виховувати в душі прагнення до діяльності, настільки ж потрібно виховувати і прагнення до самостійності або свободи: один розвиток без другого, як ми бачимо, не може посуватися вперед».

Важливою умовою ефективності розвитку особистості є її активність, здатність до свідомої трудової та соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення навколишнього середовища й себе. Активність виявляється у рухах, пізнанні навколишньої дійсності, у спілкуванні, впливі на оточення й на себе. Цілеспрямовану активність, направлену на вдосконалення себе, називають самовихованням.

Найголовнішими видами діяльності є гра, навчання і праця. Гру вважають провідним видом діяльності для маленької дитини, хоча важливою вона є й для школярів, нерідко граються і дорослі. Навчання характерне для школяра, але навчаються також дорослі люди. Праця є видом діяльності, яку здійснюють дорослі, але працювати можуть і школярі. Тому поділ видів діяльності за принципом, що маленькі діти граються школярі – навчаються, а дорослі – працюють, певною мірою відносний. Можна погодитися лише з твердженням, що на кожному віковому етапі превалює певний вид діяльності.

Пізнавальна активність сприяє інтелектуальному розвитку дитини. Тому змалку слід підтримувати дитячу цікавість, відповідати на запитання дитини, розвивати в неї інтерес до знань. Український педагог Василь Сухомлинський (1918-1970) з цього приводу писав: «Лінощі, недбальство, слабовілля, розпущеність у навчанні означають, що ти закладаєш корінь свого паразитичного існування».

Активність особистості в трудовій діяльності сприяє її фізичному й інтелектуальному розвитку, готує до майбутнього професійного самовизначення. Активність дитини у спілкуванні дає їй змогу набути морального досвіду поведінки, визначити своє місце в колективі, вчить її підкорятися і керувати іншими.

Рушійною силою будь-якої діяльності, вияву в ній активності е потреби. Педагог покликаний відкрити вихованцям багатоманіття корисних для їх розвитку видів діяльності та спонукати до корисних справ, стримуючи від шкідливих.

2. Вчитель - класний керівник, вимоги до його особистості.

2. Вчитель – класний керівник, вимоги до його особистості.

У житті кожної людини, яка свого часу була учнем, помітну роль відігравав класний керівник. Впродовж довгих років шкільництва педагог-вихователь стояв найближче до витоків духовного становлення учнів. «У вихованні, – писав К. Д. Ушинський, – все повинно базуватися на особі вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, хоч би як хитро він був придуманий, не може замінити особистості у справі виховання».

В. О. Сухомлинський писав: « Бути хорошим вчителем можна тільки будучи хорошим вихователем… Без участі у виховній роботі вся педагогічна культура, всі знання педагогіки є мертвим багажем. Вихователь творить найбільше багатство суспільства – людину».

Діяльність класного керівника дуже складна, багатогранна, трудомістка. Вона потребує багато часу, постійного психологічного напруження. Вона пов’язана з непередбачуваними труднощами, навіть розчаруваннями, а іноді – з безсонними ночами, сльозами, невдачами. Але коли дитина починає усвідомлювати своє місце в житті, активно вступає в нього і, натрапивши на труднощі шукає підтримки в класного керівника і вдячна за це, забуваються і прикрощі, і безсонні ночі, почуття глибокого задоволення заповнює душу. А коли ще через деякий час приходять колишні учні, часто з сім’ями і від душі заявляють: «Спасибі Маріє Миколаївно (чи Вадиме Петровичу) ви навчили нас жити» більшого щастя вчителеві не треба. Так і тільки так повною мірою винагороджується благородна праця класного керівника. Не дивно, що коли Ви писали твори і мініатюри на теми «Мій ідеал вчителя», «Я і моя майбутня професія», «Мій улюблений вчитель» багато хто із вас на перше місце ставив класного керівника.

Цілком справедливо стверджував К. Д. Ушинський, що особистість вихователя означає все у вихованні. Тільки особистість може діяти на розвиток і визначення особистості. тільки характером можна формувати характер. Отже, у кожному наставникові важливі характер, моральність. переконання. Виконуючи завдання виховання, класний керівник повинен відповідати певним критеріям:

1. Суспільно-гуманістична спрямованість, яка передбачає високий рівень суспільної, національної свідомості та самосвідомості, усвідомлення громадянського обов’язку, високого рівня моральної вихованості, соціальну активність і відповідальність, уміння творчо працювати, критично оцінювати досягнуте, утвердження словом і працею найвищих духовних цінностей.

2. Професійно-педагогічна спрямованість, змістом якої є уява про соціальну роль педагогічної професії, інтерес до дитини як суб’єкта діяльності, уміння розуміти її потреби й особливості, педагогічна спостережливість, педагогічний такт.

3. Високий рівень педагогічної майстерності, яка передбачає: знання основ предмету, завдань і категорій педагогіки; закономірностей вікового, анатомо-фізіологічного розвитку, розуміння суті, мети, завданб, форм і методів виховання, знання індивідуальних особливостей вихованців, наявність умінь і навичок організації виховної діяльності школярів, володіти прийомами й засобами педагогічної техніки; вміти проектувати розвиток особистості.

Отже, виходячи з даних критеріїв, можна визначити основні вимоги до особистості класного керівника: суспільно-гуманістична спрямованість, педагогічна майстерність, ерудиція і культурний кругозір, моральний авторитет, педагогічний такт, любов і повага до дітей, педагогічний оптимізм, організаторські вміння, творчий підхід, постійне підвищення кваліфікації.