- •1. Педагогіка – наука про виховання. Виникнення та становлення педагогіки. Джерела педагогіки.
- •2. Стадії розвитку педагогіки.
- •3. Джерела педагогіки.
- •2. Процес розвитку колективу. Система перспективних ліній. Функції, закон життя, стиль, тон дитячого колективу.
- •3. Процес розвитку колективу.
- •4. Чинники розвитку колективу.
- •5. Вплив колективу на особистість школяра.
- •6. Учнівське самоврядування у школі та класі.
- •3. Вимоги до сучасного уроку. Педагогічні вимоги до побудови уроку, його структури.
- •3. Вимоги до сучасного уроку.
- •4. Типи уроків та їх структура.
- •1. Предмет і функції педагогіки. Завдання педагогічної науки.
- •4. Предмет і завдання педагогіки.
- •2. Вплив колективу на особистість. Теорія колективу у спадщині видатних педагогів.
- •5. Вплив колективу на особистість школяра.
- •2. Теорія колективу у спадщині видатних педагогів.
- •3. Підготовка вчителя до уроку, його основні етапи.
- •6. Підготовка вчителя до уроку.
- •1. Основні категорії педагогіки: виховання, навчання, освіта. Галузі педагогічної науки. Міжпредметні зв’язки педагогіки. Сучасний стан розвитку педагогічної науки.
- •5. Основні категорії педагогіки.
- •6. Галузі педагогічної науки.
- •7. Міжпредметні зв’язки педагогіки.
- •2. Поняття про позакласну виховну роботу, її специфіка. Завдання, зміст і основні напрямки позакласної виховної роботи з школярами.
- •1. Поняття про позакласну виховну роботу, її специфіка. Завдання, зміст і основні напрямки позакласної виховної роботи з школярами.
- •3. Суть, основні види, функції контролю успішності учнів.
- •1. Суть, основні види, функції контролю успішності учнів.
- •Теоретичні методи педагогічного дослідження
- •Аналіз і синтез
- •Індукція та дедукція
- •2. Позашкільна виховна робота, її завдання, зміст, принципи організації. Основні напрямки позашкільної виховної роботи. Структура позашкільної виховної роботи.
- •3. Позашкільна виховна робота, її завдання, зміст, принципи організації. Основні напрямки позашкільної виховної роботи.
- •3. Критерії оцінювання навчальних досягнень школярів. Характеристика бальної системи оцінювання знань.
- •3. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності. Критерії оцінювання навчальних досягнень школярів.
- •1. Поняття про процес розвитку і формування особистості. Фактори розвитку, їх взаємодія. Виховання - визначальний чинник формування особистості.
- •1. Процес розвитку і формування особистості.
- •2. Фактори розвитку, їх взаємодія.
- •Середовище як фактор розвитку
- •Виховання як фактор розвитку
- •Діяльність як чинник розвитку особистості
- •2. Вчитель - класний керівник, вимоги до його особистості.
- •2. Вчитель – класний керівник, вимоги до його особистості.
- •3. Поняття про систему освіти в Україні. Основні принципи побудови системи освіти. Структура системи освіти, її компоненти.
- •1. Основні історичні етапи розвитку системи освіти.
- •3. Основні принципи системи освіти.
- •1. Проблема вікової періодизації у педагогіці. Вікові етапи розвитку особистості школяра, їх особливості.
- •3. Проблема вікової періодизації у педагогіці.
- •Молодший шкільний вік
- •Підлітковий вік
- •Юнацький вік
- •2. Функції та зміст роботи класного керівника.
- •3. Завдання і функції класного керівника.
- •4. Зміст роботи класного керівника.
- •3. Робота з вчителями-предметниками.
- •6. Ведення документації класу.
- •3. Загальна середня освіта, як основна ланка всебічного розвитку особистості. Загальноосвітня школа трьох ступенів.
- •2. Загальна середня освіта – основна ланка в системі освіти.
- •1. Проблеми акселерації та соціальної зрілості, їх врахування у процесі виховання.
- •2. Виховання в сім’ї — першооснова розвитку дитини як особистості.
- •3. Поняття про школознавство. Предмет і завдання школознавства.
- •1. Поняття про школознавство. Предмет і завдання школознавства.
- •1. Поняття про педагогічну діяльність. Вчитель національної школи, його роль у вихованні дитини. Професійна підготовка вчителя.
- •1. Поняття про педагогічну діяльність.
- •2. Вчитель національної школи, його роль у вихованні дитини. Вимоги до особистості вчителя.
- •3. Педагогічна майстерність вчителя.
- •2. Форми роботи з батьками. Характеристика колективних та індивідуальних форм роботи з батьками.
- •3. Наукові основи управління загальноосвітнім навчально-виховним закладом: принципи, методи, функції управління. Структура органів управління освітою.
- •2. Наукові основи управління загальноосвітнім навчально-виховним закладом: принципи, методи, функції управління.
- •3. Структура органів управління освітою.
- •1. Вимоги до особистості вчителя.
- •2. Вчитель національної школи, його роль у вихованні дитини. Вимоги до особистості вчителя.
- •2. Спільна діяльність школи, сім’ї, громадськості і трудових колективів у вихованні учнів.
- •1. Розвиток теорії сімейного виховання в зарубіжній і українській педагогіці.
- •3. Завдання та зміст методичної роботи. Форми методичної роботи з вчителями, їх характеристика.
- •1. Завдання та зміст методичної роботи.
- •2. Форми методичної роботи з вчителями, їх характеристика.
- •1. Поняття про мету виховання, її об’єктивний характер.
- •1. Поняття про мету виховання, її об’єктивний характер.
- •2. Дидактика як галузь педагогіки. Виникнення і розвиток дидактики. Предмет дидактики. Зв’язок дидактики з іншими науками.
- •1. Дидактика як галузь педагогіки, виникнення і розвиток дидактики.
- •2. Предмет і завдання дидактики в світлі вимог сучасної школи.
- •3. Зв’язок дидактики з іншими науками.
- •3. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів.
- •1. Основні напрями виховання, їх завдання.
- •3. Основні напрями виховання, їх завдання.
- •2. Основні категорії дидактики: освіта, навчання, самоосвіта, викладення навчання, принципи навчання, методи, засоби, форми організації навчання.
- •3. Атестація педагогічних працівників.
- •1. Процес виховання, його специфіка, структурні елементи і рушійні сили. Компоненти процесу виховання.
- •2. Поняття про процес навчання, його особливості.
- •1. Поняття про процес навчання, його особливості.
- •3. Функціональні обов’язки директора загальноосвітнього навчального закладу і його заступників.
- •1. Самовиховання як вищий етап процесу виховання. Організація процесу самовиховання: умови, етапи, прийоми.
- •2. Рушійні сили, функції, компоненти процесу навчання: цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулюючий, оціночно-результативний.
- •3. Планування та облік роботи загальноосвітнього навчального закладу.
- •2. Планування та облік роботи загальноосвітнього навчального закладу.
- •1. Суть процесу перевиховання. Функції, принципи перевиховання, етапи його здійснення.
- •2. Структура діяльності вчителя в школі. Особливості викладання.
- •3. Зміст внутрішньошкільного контролю. Вимоги до внутрішньошкільного контролю. Види та методи внутрішньошкільного контролю.
- •6. Види та методи внутрішньошкільного контролю.
- •1. Закономірності виховного процесу.
- •1. Закономірності виховного процесу.
- •2. Діяльність учнів на уроці. Особливості учіння. Структура процесу засвоєння знань учнями: сприймання, розуміння, осмислення, узагальнення, закріплення, застосування.
- •3. Структура діяльності вчителя в школі.
- •4. Діяльність учнів на уроці. Структура процесу засвоєння знань учнями.
- •3. Організація внутрішньошкільного контролю в загальноосвітньому навчальному закладі.
- •4. Методи і прийоми навчання на уроці, їх відповідність змісту матеріалу, типу, меті, завданням уроку і віковим особливостям учнів.
- •1. Характеристика принципів виховання.
- •2. Характеристика принципів виховання.
- •2. Види навчання: пояснювально-ілюстративне, програмоване, проблемне. Взаємодія вчителів і учнів при використанні річних видів навчання.
- •3. Критерії оцінки передового педагогічного досвіду.
- •2. Критерії оцінки передового педагогічного досвіду.
- •1. Поняття про методи, прийоми виховання. Класифікація методів виховання.
- •IV група – методи контролю та самоконтролю, самооцінки діяльності та поведінки
- •2. Поняття оптимізації процесу навчання. Умови, що забезпечують ефективність навчання в сучасній школі.
- •7. Шляхи підвищення ефективності виховного процесу в сучасній школі.
- •3. Виявлення та вивчення передового педагогічного досвіду.
- •3. Виявлення та вивчення передового педагогічного досвіду.
- •1. Методи формування свідомості особистості: словесні методи (бесіда, лекція, розповідь, диспут), метод прикладу.
- •2. Методи формування свідомості особистості: словесні методи (бесіда, лекція, розповідь, диспут), метод прикладу, їх характеристика.
- •2. Поняття про закономірності навчання. Специфікація дидактичних закономірностей.
- •1. Поняття про закономірності навчання. Специфікація дидактичних закономірностей.
- •3. Впровадження в практику передового педагогічного досвіду.
- •4. Впровадження в практику передового педагогічного досвіду.
- •1. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, вправи, доручення, виховуючи ситуації.
- •1. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.
- •2. Принципи навчання як вихідні положення, що вивчають характер пізнавальної діяльності учнів і технології діяльності учителя.
- •3. Структура шкільної інспекції. Особливості організації та проведення інспектування.
- •2. Особливості організації та проведення інспектування.
- •1. Методи стимулювання діяльності і поведінки: змагання, заохочення, покарання.
- •2. Методи стимулювання діяльності і поведінки.
- •2. Поняття про зміст освіти, його складові частини. Теорія розвитку змісту освіти. Фактори, що зумовлюють зміст освіти.
- •1. Поняття про зміст освіти, його складові частини. Теорія розвитку змісту освіти.
- •3. Виховання, школа і педагогічна думка з найдавніших часів до xviiiIст.
- •Виникнення й розвиток письма у східних слов’ян
- •Розвиток освіти й шкільництва в Київській Русі
- •Педагогічна думка Київської Русі
- •Розвиток шкільництва в Галицько-Волинській державі
- •1. Розумове виховання школярів: завдання, зміст, засоби, шляхи здійснення.
- •1. Розумове виховання школярів: завдання, зміст, засоби, шляхи здійснення.
- •2. Державний і шкільний компоненти змісту освіти. Види освіти: загальна, політехнічна, професійна.
- •3. Види освіти: загальна, політехнічна, професійна.
- •3. Розвиток писемності і освіти в Київській Русі.
- •1. Розвиток писемності та виникнення перших шкіл у Київській Русі.
- •Виникнення й розвиток письма у східних слов’ян
- •1. Моральне виховання школярів. Поняття про мораль, її суспільно-історичний характер.
- •2. Моральне виховання школярів. Поняття про мораль, її суспільно-історичний характер. Завдання, зміст, шляхи здійснення морального виховання учнів.
- •Психологічна структура вчинку
- •Психологічна структура поведінки
- •Механізм формування моральних якостей особистості
- •2. Визначення методу навчання. Основні функції методів навчання. Прийом як складова частина методу і як самостійна дидактична категорія. Поняття засобу навчання.
- •1. Поняття про методи, прийоми та засоби навчання.
- •3. Типи шкіл в Київській Русі. Перші зразки педагогічної літератури. Педагогічна діяльність ю. Дрогобича, п. Русина.
- •4. Педагогічні погляди видатних діячів епохи українського Відродження (ю. Дрогобич, п. Русина, м. Смотрицький, є. Славинецький, к. Ставровецький).
- •1. Завдання, зміст, шляхи здійснення морального виховання учнів.
- •2. Моральне виховання школярів. Поняття про мораль, її суспільно-історичний характер. Завдання, зміст, шляхи здійснення морального виховання учнів.
- •Психологічна структура вчинку
- •Психологічна структура поведінки
- •Механізм формування моральних якостей особистості
- •3. Братські школи в Україні XVIII - XVIIII ст.
- •1. Трудове виховання школярів: завдання, зміст, види трудової діяльності учнів.
- •1. Трудове виховання школярів: завдання, зміст, види трудової діяльності учнів. Система трудового виховання в національній школі.
- •2. Характеристика груп та окремих методів навчання.
- •3. Острозька православна школа та її роль у розвитку національного шкільництва. Києво-Могилянська академія.
- •3. Перші національні заклади вищого типу в Острозі та Києві.
- •Острозька школа-академія
- •Києво-Могилянська академія
- •1. Профорієнтаційна робота з учнями, її основні завдання, компоненти, етапи.
- •2. Профорієнтаційна робота з учнями, її основні завдання, компоненти, етапи.
- •2. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •3. Характеристика методів організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •Наочні методи навчання
- •Практичні методи навчання
- •Інші методи навчально-пізнавальної діяльності
- •3. Розвиток освіти і педагогічної думки в Україні у XVIII- XIX ст.
- •1. Економічне виховання як складова системи трудового виховання школярів.
- •2. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності учня.
- •Методи формування пізнавальних інтересів
- •Метод навчальної дискусії
- •Метод забезпечення успіху в навчанні
- •Метод пізнавальних ігор
- •Метод створення інтересу в процесі викладання навчального матеріалу
- •Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу
- •Метод опори на життєвий досвід учнів
- •Методи стимулювання обов’язку і відповідальності в навчанні
- •3. Педагогічні погляди г.С. Сковороди, т.Г. Шевченка, о.В. Духновича.
- •2. Педагогічна діяльність г.С. Сковороди.
- •2. Педагогічні ідеї т.Г. Шевченка.
- •1. Естетичне виховання школярів. Завдання, зміст і засоби естетичного виховання.
- •2. Методи контролю і самоконтролю у навчанні.
- •Метод усного контролю
- •3. Педагогічна система к.Д. Ушинського.
- •Теоретичне обґрунтування педагогіки
- •Принцип народності виховання
- •Дидактичні погляди
- •Проблема гармонійного розвитку і виховання особистості
- •Ушинський про вчителя і його підготовку
- •1. Загальні поняття про дитячий колектив, його ознаки та структуру.
- •2. Урок – основна форма організації навчального процесу у сучасній школі.
- •2. Урок - основна форма організації навчального процесу у сучасній школі.
- •3. Вимоги до сучасного уроку.
- •3. Педагогічні погляди г.Г. Ващенка, а.С. Макаренка, в.О. Сухомлинського.
- •3. Педагогічне вчення г.Г. Ващенка.
- •4. Педагог-гуманіст в.О. Сухомлинський.
1. Проблеми акселерації та соціальної зрілості, їх врахування у процесі виховання.
На розвиток і виховання особистості суттєво впливає процес акселерації.
Акселерація (лат. acceleratio – прискорення) – прискорений індивідуальний розвиток, за якого середньо фізичні та психофізіологічні константи дитини або підлітка випереджають оптимальні.
Музичні здібності геніального австрійського композитора Вольфганга-Амадея Моцарта (1756-1791) стали виявлятися в три роки, в чотири він добре грав на клавесині, в п’ять – писав музику, у вісім – створив першу сонату і симфонію, в одинадцять – оперу. У шість років він здобув світову славу, а в 14 – був обраний членом Філармонічної академії в Болоньї. За фізичними показниками сучасні діти вже на першому році життя переважають своїх однолітків минулого століття на 5 см і 1-2 кг, підлітки – на 15- 20 см і 9-10 кг, дорослі – на 8-10 см; статеве дозрівання завершується на 2-3 роки раніше. Якщо на початку XX ст. люди росли до 22-25 років, то наприкінці його – до 18- 19 (чоловіки) й до 16-17 (жінки).
Різні теорії по-своєму пояснюють явище акселерації.
Геліогенна теорія причину її вбачає у впливі сонячного випромінювання на дітей, які останнім часом стали більше перебувати на сонці, завдяки чому стимулюється їхній розвиток. Проте явище акселерації спостерігається і в північних районах, хоча там діти перебувають на сонці значно менше часу. Згідно з теорією гетерозії акселерацію спричинюють стрімкі соціальні зміни, наслідком чого є руйнування соціальних, релігійних, національних і кастових кордонів, укладання міжнаціональних шлюбів тощо. За теорією урбанізації, розвиток міст і переселення до них сільського населення прискорюють статевий розвиток, інтелектуалізацію, які зумовлюють прискорені ріст і дозрівання організму. Нітритивна теорія розглядає акселерацію як результат поліпшення, вітамінізації харчування. Теорія опромінювання виходить з того, що поширення рентгенівських пристроїв, атомна енергетика, випробування ядерної зброї на полігонах створюють фони випромінювання у дозах, які стимулюють поділ клітин.
Протилежним акселерації е процес ретардації (лат. Retardatio – затримання) – фізичне й інтелектуальне відставання дитини в розвитку. Його спричинюють алкоголізм батьків, народження дітей у більш пізньому віці, спадкова хвороба одного з батьків.
2. Виховання в сім’ї — першооснова розвитку дитини як особистості.
Сім’я, родина – найголовніша цінність на Землі, яка робить життя кожної людини щасливим, повноцінним, плідним. Українська народна педагогіка завжди підтримувала культ Матері і Батька, культ Сім’ї. Матері і батькові відводилася найголовніша, авторитетна роль. В.О. Сухомлинський писав: «У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростає пагін і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави». Сім’я – це суспільство в мініатюрі. Сім’я – це мала соціальна група суспільства, заснована на подружньому союзі й сімейних зв’язках, на спільному веденні загального господарства і взаємній моральній відповідальності. Сім’я – це невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їх діти, кровні родичі, інші особи, пов’язані родинними зв’язками з подружжям.
Життєдіяльність сім’ї реалізується через основні її функції: матеріально-економічну (організація бюджету сім’ї, набуття професії, участь у суспільному виробництві); житлово-побутову (забезпеченість житлом, ведення домашнього господарства, організація побуту); репродуктивну (продовження роду).
Перш ніж розкрити значення цієї функції, дайте відповідь на питання: «У чому сенс життя людини? Що є головним, визначальним у її діяльності? На ці запитання різні люди відповідають по-різному: щоб жити, здобути освіту, працювати, збудувати житло, отримувати задоволення від життя. Чомусь більшість дорослих людей бачать сенс життя у практичній діяльності, не заглиблюються у філософське розуміння життєдіяльності людини. З погляду філософсько-біологічних закономірностей сенс життя людини – у продовженні роду людського.
У праці «Як виховати справжню людину» В.О. Сухомлинський, звертаючись до своїх вихованців, писав: «Людина народжується не для того, щоб безслідно зникнути нікому не відома. Людина народжується для того, щоб залишити після себе слід вічний. Людина залишає себе насамперед у людині. У цьому наше безсмертя. У цьому найвище щастя і сенс життя.
Комунікативна функція і посередництво сім’ї в контакті своїх членів із засобами масової інформації (телебаченням, періодичною пресою), літературою і мистецтвом, вплив сім’ї на різноманітні зв’язки своїх членів з оточенням і на характер їх сприйняття, а також на організацію їх внутрішньо-сімейного спілкування.
Із плином часу проблеми сімейного виховання ускладнюються. Останнім часом збільшилась кількість дітей, що тривалий час залишаються без догляду дорослих, батьків та вихователів. Це пояснюється тим, що нині родина переживає важкі часи — професійну переорієнтацію, пошуки нової роботи, визначення нових життєвих пріоритетів, а також нерозвиненість соціальних інститутів. Кількість спортивних секцій, гуртків спортивного, культурного, оздоровчого характеру значно скоротилася. А ті, що функціонують втратили державну підтримку.
В нинішніх соціальних умовах (прискорений режим нашого життя, справи, робота, потік інформації, домашні клопоти) стає помітним брак спілкування дорослих з дітьми в сім’ї. Батьки причиною цього називають відсутність вільного часу. Дослідження В. Кан-Кашка свідчать про те, що сьогодні духовні контакти батьків і дітей різного віку відчувають значний голод безпосереднього спілкування, яке не замінить не екран телевізора, ні друзі, ні музика. Батьки повинні знати чим живе, цікавиться, що любить їхня дитина, бачити, з ким вона дружить, з ким і в що грається, що читає, як розуміє прочитане.
Релактивна функція (організація вільного часу та відпочинку батьків і дітей).
Виховна функція сім’ї «Всі ми вийшли з дитинства». Цей знаменитий вислів Сент-Екзюпері повною мірою виявляє закономірність первинного впливу сім’ї на становлення особистості.
Батьки — це перші вчені і вихователі для своїх дітей. Основи всебічного гармонійного розвитку закладається саме в сім’ї.
З раннього віку дитина починає активно пізнавати світ. Її цікавить усе, що вона бачить, з чим стикається. І без кінця ставить запитання з надією отримати відповідь. Батьки, дбаючи про інтелектуальний розвиток дитини, не повинні байдуже ставитися до її інтересів.
«Відчепися, бачиш я зайнятий іншими справами», «Як ти набрид мені своїми «чому?» та «хто?», «Виростеш про все дізнаєшся». Не задовольняючи пізнавальні інтереси дитини, батьки різко й грубо гальмують її інтелектуальний розвиток.
Цікаві спостереження в природі, обмін думками щодо окремих подій і явищ, які діти спостерігали разом з батьками, спеціальні ігри, бесіди, вдало поставлені запитання сприяють розвитку довільної уяви, спостережливості, логічного мислення дитини. Батьки зобов’язані уважно й систематично стежити за навчанням своїх дітей, вимагати від них ретельного виконання домашніх завдань, збуджувати і підтримувати інтерес до знань, віру в свої сили.
Головним джерелом розвитку свідомого ставлення до праці є трудова атмосфера сім’ї. Які ж напрямки трудового виховання дітей повинні здійснюватися безпосередньо в сім’ї?
По-перше, батьки мусять бети працьовитими людьми, показувати своїм дітям взірець для наслідування, постійно переконувати їх, що праця — головний чинник добробуту й успіху в житті, піддавати осуду неробство, лінощі.
По-друге, в сім’ї необхідно створити сприятливі умови й змусити дитину до конкретної діяльності, аби вона відчула радість і задоволення від своєї праці.
По-третє, виховуючись у сім’ї, діти повинні мати постійні обов’язки, які потребують трудових зусиль залежно від вікових можливостей.
Батькам, вихователям важливо усвідомлювати, що підґрунтя моральних якостей закладається в сім’ї в перші 6-8 років життя дитини. Включення дитини в конкретні дії, які вимагають поруху душі, народження почуття – найголовніші кроки до формування моральних цінностей особистості. Постійним чинником морального виховання дітей в сім’ї є самі умови сімейного життя, природний процес щоденного спілкування батьків з дітьми, але потрібні й спеціальні заходи впливу, насамперед бесіди на моральні теми. Саме в сім’ї дитина засвоює основні норми моралі, формує свою громадянську позицію. Батьківщина, любов до неї починається з сім’ї і найважливіші якості й риси патріота зароджуються в сімейному вихованні.
Моральне виховання в сім’ї поєднується з вихованням естетичним. Естетичні почуття — основи добра, фундамент моральності.
Яким чином батьки можуть допомогти своїм дітям увійти до світу прекрасного?
Насамперед, це створення краси на тому просторі, в якому живе дитина: дбайливо прибрана кімната; подвір’я, покрите зеленим килимом трави; розміщені в певній системі фруктові й декоративні дерева, різноманітні квіти. Обов’язок батьків – систематично демонструвати красу рідної мови, уникати вживання брудних слів. Батьки повинні сприяти відвідуванню дітьми музичних, художніх, хореографічних шкіл, усіляко заохочувати таку діяльність.
Батьки мають усвідомлювати, що найцінніше в дитини – здоров’я, якого не можна ні позичити, ні купити. В кожній сім’ї повинні бути створені всі необхідні умови для зміцнення здоров’я дитини. Необхідно твердо дотримуватися режиму харчування, сну, відпочинку, привчати дітей дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, формувати у дітей відразу, моральний імунітет до алкоголю, нікотину, наркотиків як до отруєних речовин. Батьки повинні дбати про вироблення у дітей правильної постави, різноманітних рухових навичок, фізичну витривалість тощо.
Саме батьки є прикладом для своїх дітей у ставленні до фізичної культури.
Сучасні сім’ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім’ї поділяють на благополучні і неблагополучні.
Благополучна сім’я – сім’я з високим рівнем внутрішньої моральності, духовності, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами вирішення сімейних проблем. Її благополуччя забезпечується гуманністю у взаєминах, вмінням любити і поважати одне одного, у ній існує взаємоповага і взаєморозуміння. Дитина почуває себе рівноправною в сімейному колективі: її люблять, але не балують, враховують її особисті інтереси і потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній рівень батьків сприяють зміцненню дружби між батьками і дітьми, їх бажанню проводити разом вільний час, у довірливому спілкуванні вирішувати всі питання сімейного життя.
Неблагополучна сім’я — сім’я, яка через об’єктивні чи суб’єктивні причини втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в неї виникають несприятливі умови для виховання дитини.
До неблагополучних належить:
– сім’ї, де батьки — алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя. У таких сім’ях формування дитини спотворюється. Вона народжується слабкою, хворобливою, страждає на нервово-психічні захворювання, росте без турботи, опіки;
– сім’ї асоціальні. Члени сім’ї конфліктують з морально-правовими нормами суспільства, схильні до правопорушень;
– сім’ї конфліктні. У них відбуваються конфлікти між батьками, батьками і дітьми, що проявляються у сварках, суперечках, взаємних образах, бійках. У дітей формується підвищена збудливість, страх, невпевненість у своїх снах;
– сім’ї неповні. У них дитину виховує один з батьків, переважно матір. Виникають вони здебільшого внаслідок: розлучення подружжя, смерті одного з батьків, позбавлення батьківських прав тощо. У таких сім’ях спілкування з дітьми збіднене, часто вони відчувають труднощі побутового характеру, психологічний дискомфорт, тому нерідко їм не вистачає доброзичливості, врівноваженості тощо;
– сім’ї зовні благополучні. Систематично припускаються серйозних прорахунків у сімейному вихованні через низьку педагогічну культуру та неосвіченість, відсутня єдність у вимогах до дитини, наявні бездоглядність, надмірна батьківська любов або суворість у вихованні, застосовується фізичні покарання тощо;
– сім’ї соціального ризику. Це соціально незахищені сім’ї, які потребують соціальної допомоги та підтримки (малозабезпечені, багатодітні, з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами, неповні). Вони не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов.
Отже, педагогічне середовище розвитку дитини створюється в процесі сімейного виховання і залежать від типу сім’ї. Завдання педагогів – шукати можливості щодо корекції сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу неблагополучної сім’ї.