29. План змісту і план вираження у граматиці.

Граматичні правила входять у загальну систему відповідностей між планом змісту та планом вираження мови, тобто між значенням й особливостями зовнішнього вигляду мовних одиниць, які формуються.

Морфеми є двосторонніми одиницями, оскільки мають план змісту і план вираження.

плану змісту мови: граматичні категорія і значення (ті елементи змісту, які стоять за граматичними правилами. Кожне слово має одне або більше граматичних значень. Граматичне значення є обов’язковою ознакою слова. Окреме граматичне значення називають грамемою. За роллю в мові граматичні значення слова поділяються на кваліфікаційні, синтаксичні та номінативні.)

плану вираження мови: граматичний спосіб і форма (звукова оболонка морфеми, яка виражає це граматичне значення) (формальний засіб вираження граматичного значення. Є синтетичні й аналітичні способи вираження граматичних значень) (Кожне граматичне значення обов’язково має в мові матеріальне вираження, певне граматичне втілення, тобто оформлене певним граматичним способом.)

Вода – граматичне значення, (план змісту): жін. рід, одн. Н. в., звукова оболонка морфеми, яка ці значення виражає( план вираження): закіння –а

Звичайно, морфема –вод- теж є двосторонньою, однак вона відповідає у уьому слові за лексичне значення « прозора рідина без запаху і смаку, що наповнює ріки,озера, моря». Саме це значення і є планом змісту морфеми, але вже не граматичного змісту, а лексичного. Планом вираження цього змісту є звукова оболонка морфеми- вод. Лексичний план змісту є предметом вивчення лексикології.

30. Граматичні категорії.

Граматичну категорію можна визначити як низку протиставлених один одному однорідних граматичних значень, систематично виражених тими чи іншими формальними показниками.

Кожна окрема система однорідних граматичних значень - це граматична категорія. Граматична категорiя щодо граматичних значень є загальним, а граматичнi значення щодо граматичноï категорії - частковим. Граматична категорiя грунтується на двох і більше граматичних значеннях. Наприклад, категорія роду в українській, російській, німецькій мовах об'єднує чоловічий, жіночий і середній рід, у французькій, іспанській - тiльки чоловічий та жiночий.

Усi змiннi граматичнi категорії поданого слова формують його парадигму сукупність усіх словоформ. Наприклад, парадигма прикметника в українськiй мовi нараховує 24 словоформи (по 6 відмінків у 3 родах і 6 - у множині), у 6 і 6 французькiй - 2 словоформи (чоловічий і жіночий роди; число у вимові не розрізняється).

Граматичнi категорії не універсальні. Кожна мова має свою систему граматичних категорій. Кiлькiсть граматичних значень (грамем), які творять певну граматичну категорію, у різних мовах може бути різна.

Граматичні категорії поділяють на морфологічні й синтаксичні. Морфологічні категорії, в свою чергу, поділяють на класифікаційні й словозмінні.

Класифікаційні (словотворчі, дериваційні) категорії - це такі, члени яких виступають як рубрики класифікації слів. Так, зокрема, класифікаційною є категорія роду іменників і категорія виду дієслова, бо іменники не відмінюються, а класифікуються за родами (кожен іменник належить до одного певного роду), а дієслова розподіляються між трьома видовими групами - дієсловами доконаного чи недоконаного виду або двовидовими.

Словозмінні (релятивні) категорії - граматичні категорії, яких слово може набувати залежно від іншого слова, з яким воно поєднується в реченні. До словозмінних належить категорія роду прикметників, бо прикметники не класифікуються, а відмінюються за родами і родова форма прикметника залежить від поєднуваного з ним іменника.

До морфологічних належать категорії

• Роду

Категорія роду є в індоєвропейських, семiто-хамітських, дравiдських мовах, і то не в усіх. Давня індоєвропейська триродова система збереглася в слов'янських, німецькiй, iсландськiй, грецькій мовах. У романських, балтійських та новоiндiйських мовах чоловічий і середнiй роди об'єдналися в одному чоловічому роді і окремо залишився жіночий. А в датській та шведській мовах злилися чоловічий і жіночий в один рiд, який тут протиставляється середньому родові. Зовсім зникла категорiя роду в англійській, вірменській, бенгальськiй та багатьох новобранських мовах.

У ряді мов, які не мають граматичної категорії роду, протиставлення за ознакою «істота неістота», «особа неособа, активність пасивність». Остання категорія розвивається в англійській мові (іменники активної категорії співвідносяться з займенниками he, she, who; пасивної категорії - з if, which). У деяких мовах іменники діляться на класи, яких буває 20 і більше. Рід у цих мовах, якщо є така потреба, виражається лексично.

• Числа

Категорія числа є в більшості мов. Переважно розрізняється однина і множина, але в деяких мовах двоïна (у старослов'янськiй, словенськiй, арабській мовах), ще й навіть троїна (у папуаській мові ава). Категорії числа нема в китайській, японській, індонезійській мовах. Кількість у таких мовах виражається лексично.

• Відмінка

Категорія відмінка є в багатьох мовах, і нараховується вiдмiнкiв рiзна кiлькiсть, наприклад: 2 - в англiйськiй, 4 в німецькій, 7 - в українській, 11 - в японській, 15 - в естонській, 21 - в угорській. У табасаранськiй мовi (належить до лезгінської групи мов південнокавказькоï сiм'ї) є 46 відмінків, більшість з яких (42 вiдмiнки) позначають рiзнi просторові відношення.

Відмінок вказує на те, у якій ролі мислиться предмет, названий словом: у ролі суб'екта, об'екта, обставини чи в якійсь iншiй ролі. У тих мовах, де нема відмінків, як, на приклад, у французькій, таке розрізнення досягається iншими засобами за допомогою порядку слів, прийменників тощо.

• Виду

Категорія виду властива тільки слов'янським мовам, де розрізняються доконаний і недоконаний вид. В англійській мові цю категорію було втрачено ще в давнiй період, вона злилась із категорією часу. граматична категорія дієслова, яка узагальнено вказує на протікання дії в часі.

• часу

Категорія часу так чи інакше є майже в усіх мовах. Але в різних мовах вона виявляється по-різному. Наприклад, в українській мові є чотири часи: теперішній, минулий, давноминулий і майбутній, у французькій тільки в дійсному способі розрізняють близько 15 часiв, в англійській понад 20. граматична категорія дієслова, яка є специфічним мовним відображенням об'єктивного часу і служить для темпоральної локалізації події або стану, про які йдеться в реченні.

• Способу

Категорія способу в різних мовах проявляється по-різному. В українськiй мовi є три способи: дiйсний, умовний i наказовий, у бенгальськiй є тiльки два - дiйсний i наказовий, у французькій - чотири, в англiйськiй - шість, у Японськiй - теж шість: дiйсний, умовний, наказовий, бажальний, допустовий, повинний. граматична категорія, яка виражає відношення названої дієсловом дії до дійсності з погляду мовця.

• Особи

Категорія особ

и в багатьох індоєвропейських, в арабськiй мовi настільки чітко виражена, що й нема потреби в займенниках. Наприклад, у санскритi: gachami «йду», gachasi «йдеш», gachati «йде» i т. д.; у латинськiй мовi: sedeo «сиджу», sedes «сидиш», sedet «сидить» і т. д. // граматична категорія дієслова, яка позначає відношення суб'єкта дії до мовця.

• Присвійності

Категорія присвійності в деяких мовах теж граматизована. Наприклад, у башкирськiй мовi: ат кінь атым «мiй кінь», атымда «моему консвi», атын «твій кінь», аттарын «Твої коні», аттарынга твоїм коням» і т. д.

• ступенів порівняння

Категорія ступенів порівняння характерна для iндоевропейських, деяких уральських, тюркських мов. Вона виражає різний ступінь вияву ознаки: українськi близький ближчий - найближчий; казахськi кизил «червоний», кизил кизил – «найчервоніший» // граматична категорія, яка виражає ступінь якості, що характеризує предмет чи дію. Розрізняють звичайний, вищий і найвищий ступінь. У деяких мовах є тільки два ступені порівняння - звичайний і елатив, який поєднує значення вищого і найвищого ступенів. Вищий ступінь указує на наявність в об'єкті якоїсь якості більше, ніж в іншому, найвищий - більше, ніж у всіх інших. Звичайний ступінь означає якість безвідносно до ступеня.

• означеності-неозначеності

Категорія означеності-неозначеності чітко виражена в германських, романських, болгарськiй, арабській, перській мовах. У мовах, де нема такої категорії, значення означеності-неозначеності при потребі передається лексично: ця книжка, якась книжка, книжка взагалі тощо. // граматична категорія, яка вказує на те, чи мислиться ім'я предмета як єдине в описуваній ситуації (означеність) чи як таке, що належить до класу подібних йому феноменів (неозначеність).

• частин мови

Категорiя частин мови - це віднесеність слів до певних лексико-граматичних розрядів за спільними найзагальнішими семантичними, словотвірними, морфологiчними й синтаксичними ознаками. Наприклад, в українській мові слово зелень відносимо до розряду іменників, а зелений до розряду прикметників на підставі таких їхніх відмінних ознак:

1) перше вiдповiдає на питання що? й, отже, називає предмет, друге - на питання який? і, отже, називає ознаку (семантичні ознаки).

2) зелень має нульове закінчення, яке буває в іменників, зелений має властиве всiм прикметникам закінчення -ий (словотвірні ознаки);

3) перше має власний рід, змінюється, як усі іменники III відміни, друге не має власного роду, змінюється, як усі прикметники (морфологічні ознаки);

4) у реченні зелень найчастіше виступає в ролі підмета або додатка; зелений у ролі означення або іменної частини складеного присудка (синтаксичні ознаки).

Для розпізнавання частин мови найважливіші з-поміж цих ознак семантична (що називає слово предмет) та синтаксична (яким членом речення виступав слово?). Іншi дві ознаки виражені не в усіх мовах. Ця категорiя універсальна.

до синтаксичних - категорія

• активності/пасивності

• комунікативної спрямованості (розповідність, питальність, спонукальність),

• стверджуваності/заперечуваності,

• синтаксичного часу

• синтаксичного способу.