35. Лексико-граматичні категорії.

За лексико-граматичними ознаками всі слова поділяються на дві групи: повнозначні (самостійні) і неповнозначні (службові). Такий підхід ґрунтується на протиставленні: повнозначні мають лексичне значення, службові, як правило, не мають, повнозначні виступають членами речення, службові виконують суто граматичну роль. За цими ознаками в українській мові, наприклад, виділяються сполучники, прийменники, частки, в англійській, німецькій і деяких інших — ще й артиклі

Лексико-граматичні розряди (категорії) - це граматично важливі групи слів у межах певної частини мови, які мають такі властивості:

• об'єднуються за спільною семантичною ознакою. Наприклад, лексико-граматичні розряди становлять збірні іменники, речовинні іменники, іменники - назви істот, іменники - назви неістот, власні назви, загальні назви, зворотні дієслова, бо кожна така група має спільну семантичну ознаку - збірність, речовинність тощо.

• можуть мати і можуть не мати формальне морфологічне вираження. Якщо, скажімо, деякі збірні іменники мають формальне вираження - суфікси -ств(о), - р’я {студентство, ганчір'я), зворотні дієслова - постфікс -ся (умиватися, листуватися, обніматися), то власні та загальні назви, речовинні назви, назви істот/неістот формальних показників не мають (місто Орел і летить орел, масло і вікно, ворона і корона);

•  взаємодіють із пов'язаними з ними граматичними категоріями. Так, від зворотності дієслів залежить категорія стану (зворотні дієслова не належать до активного стану); від істоти/неістоти - категорія відмінка (у назвах істот форма знахідного відмінка збігається з формою родового, у назвах неістот форма знахідного відмінка збігається з формою називного);

• можуть мати і можуть не мати протиставлені всередині розряду ряди форм. Якщо, наприклад, власні назви протиставляються загальним, назви істот - назвам неістот, перехідні дієслова - неперехідним дієсловам, то всередині речовинних і збірних іменників подібного протиставлення немає.

Лексико-грам категорії є синтезом граматичного значення з лексичним. Наприклад, усі слова типу волосся, мишва, гілля, студентство у семантичній структурі містить значення» сукупність, збірність, що зводить їх до однієї лексичної групи. З грам точки зору вони теж становлять одну групу, оскільки можуть мати тільки грам значення однини, бо мисляться як один предмет, що скл з сукупності однотипних предметів. Таким чином, значення множини в цих словах є поняттєвою категорією, а не граматичною. Спільність лексичних і грам ознак поєднують ці слова у лексико-граматичну категорію збірності.

36. Відмінність між граматичним і лексичним значенням.

Відмінність граматичних і лексичних значень:

1. Лексичне значення притаманне окремим словам (індивідуальне). Граматичне значення, притаманне великій групі слів (групове).

2. Граматичне значення має значно вищий рівень абстрактності, узагальнення Якщо лексичне значення пов'язане з узагальненням властивостей предметів і явищ дійсності, то граматичне значення - з узагальненням властивостей слів, з абстрагуванням від їх лексичного значення. Саме тому на відміну від лексичних значень, кількість яких є неосяжною, граматичні значення кількісно обмежені й строго фіксовані.

3. Граматичне значення має регулярне стандартне вираження. Так, значення багатократно повторюваної дії в дієсловах виражається за допомогою префікса по- і суфікса -ува- (пописувати, посвистувати), а значення давального відмінка іменників - закінченнями -у (-ові), -і (сину, батькові, доньці

4. Лексичне значення є одним і тим же в усіх формах слова, а граматичне значення змінюється у різних формах слова.

5. При зміні лексичного значення утворюється нове слово, при зміні граматичного значення – нова форма слова. Для існування певного граматичного значення потрібен його прояв мінімум у двох співвідносних ємностях. (одн., мн.).

6. Відношенням до мислення й об'єктивної дійсності. Якщо лексичне значення співвідноситься з об'єктивною дійсністю, то граматичне значення може не співвідноситися з позамовним референтом. Чому, наприклад, ліс чоловічого роду, а діброва, яка є тим же лісом, жіночого роду, обґрунтувати позамовними фактами неможливо. Якби граматичне значення завжди співвідносилось із позамовною дійсністю, то слова-відповідники в різних мовах мали б одні й ті самі граматичні значення, однак цього немає навіть у близькоспоріднених мовах. Наприклад, укр. степ, іль, біль, Сибір є іменниками чоловічого роду, а рос. степь, мозоль, боль, Сибирь - жіночого роду; укр. артист, дантист, оркестр - чоловічого роду, а драма - жіночого роду, тоді як польськ. artusta, dentusta, orkestra - жіночого роду, чоловічого роду; укр. дівча середнього роду, а рос. девочка жіночого роду.