Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МОВОЗНАСТВОш.docx
Скачиваний:
14
Добавлен:
04.11.2023
Размер:
460.21 Кб
Скачать

54. Типологічна класифікація мов.

Типологічна класифікація мов — групування мов за особливостями їх структури незалежно від спорідненості.

За морфемною будовою слова В. фон Гумбольдт виокремив чотири типи мов: ізолюючий // афіксуючі: аглютинуючий (аглютинативний), флективний та інкорпоруючий.

Ізолюючі мови. Для них характерні незмінність і морфологічна нерозчленованість слів. Ізолюючі мови мають лише один різновид морфем — корінь . Граматичне значення виражається здебільшого з допомогою порядку слів. До ізолюючих мов належить давньокитайська мова веньянь. Наприклад , китайська фраза во хао означає «я люблю», а хао во — «люби мене»

Аглютинуючі (аглютинативні) мови. В них корінь незмінний і тому внутрішня флексія відсутня. В аглютинативних мовах афікси у межах слова характеризуються високим ступенем самостійності, оскільки чітко відмежовуються один від одного і зберігають своє значення незалежно від місця у слові. Вони завжди виражають те саме значення, причому тільки одне. До аглютинативних мов належать, зокрема, тюркські мови, більшість фінно-угорських, японська, мови банту. Наприклад, у киргизькій мові ата-га — «батькові», ата-лар-га — «батькам», ата-лар-ьшьіз-га — «нашим батькам».

Флективні мови . У них корінь змінний, причому ця змінність може виявлятись і як внутрішня флексія, тобто здатність кореня виражати своїм чергуванням граматичне значення. Наприклад, англ. foot — «нога» feet — «ноги», укр . набрати — доконаний вид і набирати — недоконаний вид.

Поділяються на:

синтетичні — мови, у яких відношення між словами виражаються завдяки формам слів (афіксація, внутрішня флексія, редуплікація, суплетивізм (інший корінь: я мене), наголос), оскільки словоформа у них передає і лексичне, і граматичне значення, зокрема значення відмінків, форми яких відтворюють граматичні відношення слів. Синтетичні мови: українськаросійськапольськалитовська, мертві: латинськаготськадавньогрецька.

аналітичні — мови, у яких відношення між словами у реченні виражаються з допомогою службових слів і порядком розташування повнозначних слів. В аналітичних мовах або зовсім немає відмінкових форм, або вони слабко виражені. До аналітичних мов належать англійськафранцузькаболгарська і деякі інші індоєвропейські мови.

Інкорпоруючі (полісинтетичні) мови . До них входять складні комплекси, які є водночас і словами, і реченнями. Цей тип мов представлений деякими палеоазійськими мовами та більшістю індіанських мов Америки. Наприклад, у мові мексиканських індіанців піпакакша означає «Я їм м'ясо».

55. Генеалогічна класифікація мов.

Генеалогічна класифікація мов — групування мов за спорідненістю. Ця класифікація мов передбачає виокремлення мовних сімей — сукупності мов, основою яких є одна прамова. Мовну сім'ю поділяють на групи за ступенем спорідненості, в яких можуть розрізняти ще й підгрупи. Мовний союз — група мов, які набули деякі спільні риси внаслідок географічної близькості та взаємодії. Ці мови можуть бути неспорідненими чи лише слабо спорідненими. Коли генетичні відносини між мовами невідомі, характерні риси мовного союзу можуть призвести до помилкового враження про існування спорідненості між мовами. Наприклад, українська мова належить до східнослов'янської підгрупи слов'ян, групи індоєвропейської родини мов, яку окремі вчені об'єднують разом з іншими родинами в ностратичну (бореальну) надродину. Нині у світі існує майже 200 мовних сімей, кожна з яких включає від однієї мови до кількох сотень мов. Найчисленнішими за кількістю носіїв є такі мовні сім'ї: індоєвропейська, китайсько-тибетська, афразійська, австронезійська, конгокордофанська, дравідська, японська, тюркська, австразійська, корейська, фінно-угорська, нілосахарська, андо-екваторіальна, кавказька , монгольська, тунгусо-маньчжурська

Генеалогічна класифікація базується на порівняльно-історичному методі, мета якого полягає:

  1. у встановленні спорідненості мов, їх спільного походження шляхом порівняння слів, звуків і граматичних форм;

  2. у реконструюванні слів і граматичних значень у мові-предку;

  3. у встановленні закономірностей у зміні слів, звуків і граматичних форм після розходження мов