46. Елементи семантичної структури слова

Семантична структура слова твориться семантичними компонентами різних видів: семемами та семами. Семема – це одиниця лексико-семантичного рівня мови, конкретне значення певної лексеми. Однозначна лексема в своїй семантичній структурі містить одну семему, багатозначна – кілька (наприклад, лексема поле: 1) семема ‘безліса рівнина, рівний безлісий простір’ – гуляв по полю; 2) семема ‘значна площа чи ділянка землі, спеціально відведена під що-небудь’ – поле зрошення; 3) семема ‘простір, у межах якого відбувається якась дія або який знаходиться у межах якоїсь дії’ – поле бою і т.д.). Сукупність таких семем у семантичній структурі лексеми називається семантемою. Семема має складну значеннєву структуру, оскільки складається з елементарних складових значення – сем. Наприклад, лексема тиждень складається з семеми ‘одиниця виміру часу від понеділка до неділі включно’. У свою чергу, ця семема складається з сем ‘понеділок’, ‘вівторок’, ‘середа’, ‘четвер’, ‘п’ятниця’, ‘субота’, ‘неділя’. Семи в межах семантичної структури семеми розміщені в ієрархічному порядку (наприклад, у лексемі тиждень семема містить семи в ієрархічній послідовності: порядок сем ‘четвер’, ‘понеділок’, ‘середа’, ‘п’ятниця’ неможливий; або лексема чоловік, семема ‘особа чоловічої статі’має таку ієрархічну структуру сем ‘людина’, ‘чоловіча стать’, ‘дорослий’). Усі семеми багатозначного слова пов’язані між собою за допомогою архісеми. Саме архісема зумовлює цілісність семантеми. Якщо семема втрачає спільну архісему, то полісемне слово втрачає одне зі значень, натомість з’являється нове слово-омонім.

Лексема, реалізуючись у мовленні, актуалізує лише якийсь фрагмент своєї семантичної структури – конкретну семему. Реалізована конкретна семема в мовленні називається лексико-семантичним варіантом.

47. Типи лексичних значень.

1. Об'єктивна дійсність представлена предметами, процесами, ознаками, відношеннями, явищами, які потребують словесного вираження. Як об'єкти семантики лексеми вони є денотатами (лат. сіепоіайиз — позначений). Значення слова, обмежене відображенням певного денотата, є денотативним, напр.: будинок — «споруда, призначена для житла», корабель — «велике морське судно», кінь — «свійська тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів», дід — «батьків або материн батько». Результати пізнання людиною Дхисності закріплюються в словах, втілюються в їх значенні.

2. Історичні обставини, ментальність народу сприяють закріпленню лексичного значення, спричинюють його зміну й уточнення в процесі розвитку мови. Вони обумовлюють конотативне (лат. соп — разом, по- £аге — позначати) значення слова , тобто додаткове його значення, відтінки, як і накладаються на основне значення, і оцінку денотата. Відповідно додаткове, відтінкове або стилістичне значення лексеми є конотативним, наприклад, значення слів халупа (невелика убога житлова будівля), посудина (розмовна, фамільярна , зневажлива назва корабля), шкапа (заморений, слабосилий, худий кінь), дідуган (збільшувальна форма слова дід).

. Відношення слова до інших слів окреслюють обсяг семантики і її межі. Кожне слово, я к і інші мовні одиниці, має два типи відношень: синтагматичні (змінні, несталі поєднання слів у мовленні) і парадигматичні (стійкі, стабільні поєднання слів у мові), які впливають на значення слова. Так, значення лексеми білий у сполученнях білий папір і біле лице не тотожні, відтворюють різні кольори. А в сполученні білий хліб слово білий означає ще інший колір, а також сорт борошна, з якого випечено хліб (сполучення білий хліб прийнято вважати нерозкладним). Відтінки, нюанси семантики лексеми білий у цих сполученнях зумовлені її синтагматичними сусідами — іменниками папір, лице, хліб. Взагалі, відтінкові значення, своєрідні коливання семантики лексеми створюються синтагматичними відношеннями в потоці мовлення, в контексті. Такі відтінки значення слів є контекстуальними значеннями