Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
педагогіка.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
05.01.2024
Размер:
86.54 Кб
Скачать
  1. Головні методи науково-педагогічних досліджень.

  • Емпіричні методи:

Спостереження: Систематичне спостереження за явищами в натуральних умовах.

Експеримент: Контрольоване впровадження змін для вивчення їх впливу на певні педагогічні процеси.

  • Теоретичні методи:

Аналіз: Розкриття структури та взаємозв'язків педагогічних явищ.

Синтез: Об'єднання різних підходів для створення нових теорій або концепцій.

  • Емпірико-теоретичні методи:

Кореляційний аналіз: Вивчення взаємозв'язків між різними педагогічними явищами.

Регресійний аналіз: Вивчення залежності між змінними та прогнозування можливих результатів.

  • Метод моделювання:

Математичне моделювання: Використання математичних підходів для аналізу та передбачення педагогічних процесів.

  • Анкетування та опитування:

Анкетування: Збір інформації за допомогою стандартизованих анкет або опитувальників.

Опитування: Проведення інтерв'ю для отримання детальної інформації від об'єктів дослідження.

  • Групові методи

Групові обговорення: Залучення групи учасників для обговорення педагогічних проблем та знаходження рішень.

Метод «круглого столу»: Зібрання експертів для обговорення конкретної теми.

  1. Виникнення організованих форм виховання. Виховання і школа країн Стародавнього Сходу.

Давній Китай:

У Китаї система виховання базувалася на конфуціанських принципах. Освіта призначалася для еліти, а навчання в школах зосереджувалося на класичних текстах та етиці. Конфуційські школи підтримували ідею гармонійного суспільства через виховання праведних лідерів.

Давня Індія:

В індійській культурі велику увагу приділяли вихованню через систему гуртожитків, відомих як ашрами. Учні отримували навчання в різних областях, включаючи філософію, науку, мистецтво та релігію. Система виховання в Індії була впливовою у формуванні духовних традицій.

  1. Виховання і навчання в античному світі Середземномор’я. Педагогічні погляди стародавніх грецьких і римських філософів.

Давній Греція:

Сократ:Сократ вважав, що виховання повинно спиратися на діалог та самостійне мислення учнів.Він прагнув розвивати критичне мислення та моральні цінності через постійний розговір.

Платон:Платон стверджував, що діти повинні пройти спеціальну систему виховання та навчання, враховуючи їхні природні здібності.Запровадив ідею "республіканського виховання", де діти відокремлювалися від родини для кращого формування характеру.

Аристотель:Аристотель розвивав ідеї свого вчителя Платона та визнавав важливість збалансованого виховання та навчання.Його праця "Етика Нікомахова" містила важливі принципи етичного виховання.

Давній Рим:

Цицерон:Цицерон підкреслював важливість навчання гуманітарних наук для розвитку особистості.Вважав, що виховання повинно сприяти розвитку етичних якостей.

Сенека:Сенека підкреслював, що моральне виховання є невід'ємною частиною освіти.Заохочував навчання не лише для практичного застосування, але і для духовного розвитку.

Ці філософи вважали виховання та навчання не лише способом передачі знань, але й засобом формування характеру та громадянських якостей. Їхні ідеї стали фундаментом для подальших концепцій освіти в Європі та за її межами.