- •Педагогіка як наука. Об’єкт і предмет педагогіки. Етапи розвитку та головні категорії педагогіки.
- •Теорії походження виховання.
- •Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками. Поняття про народну педагогіку й етнопедагогіку.
- •Головні методи науково-педагогічних досліджень.
- •Виникнення організованих форм виховання. Виховання і школа країн Стародавнього Сходу.
- •Виховання і навчання в античному світі Середземномор’я. Педагогічні погляди стародавніх грецьких і римських філософів.
- •Виховання й освіта в Європі в період феодалізму. Головні типи шкіл. Виникнення перших університетів.
- •Школа і педагогічна думка епохи Відродження.
- •Педагогічна система я.-а. Коменського.
- •Педагогічні погляди ж.-ж. Руссо і д. Локка.
- •Внесок й. Песталоцці, а.-ф. Дістервега, і.-ф. Гербарта в теорію та практику
- •Перші школи в Київській Русі. Найдавніші пам’ятки педагогічної думки.
- •Братські школи – осередки національної освіти і культури в Україні кінця хуі-хуіі ст.
- •Школа Запорозької Січі. Сутність і специфіка козацької педагогіки.
- •К. Ушинський – видатний український педагог та просвітитель.
- •Освітня діяльність і педагогічні погляди с. Русової.
- •Григорій Ващенко – видатний український педагог.
- •Педагогічна система а. Макаренка.
- •Освітня діяльність і науково-педагогічна спадщина в. Сухомлинського.
- •Поняття про особистість і розвиток людини. Головні чинники розвитку особистості.
- •Вікова періодизація. Особливості фізичного і психічного розвитку учнів різного віку та їхнє врахування у педагогічній діяльності.
- •1. Поняття про дидактику. Предмет і головні категорії дидактики.
- •2. Історичний екскурс до вчень видатних дидактів. Теорія формальної та експериментальної освіти.
- •3. Середня освіта у вимірі Нової української школи. Основні складові та ключові компетентності нуш.
- •4. Поняття і сутність змісту освіти в закладі середньої освіти. Державний та шкільний компонент програмного матеріалу.
- •5. Нормативні документи, що визначають зміст освіти.
- •6. Підручник: призначення, структура, вимоги.
- •7. Характеристика навчальної програми з фахового предмета.
- •8. Поняття про процес навчання, його характерні ознаки. Головні функції процесу навчання.
- •9. Головні компоненти процесу навчання.
- •10. Принципи навчання, їхній об’єктивний характер. Принципи свідомості й активності, систематичності і послідовності навчання: сутність і головні шляхи (правила) їх реалізації.
- •11. Принципи міцності знань і доступності навчання: сутність і головні шляхи реалізації.
- •12. Принцип наочності навчання. Сутність і шляхи реалізації принципу науковості навчання.
- •13. Принципи зв’язку навчання з життям і орієнтації на загальнолюдські та національні цінності.
- •14. Поняття про метод навчання і методичний прийом. Методи в історії дидактики. Характеристика словесних методів навчання.
- •15. Головні класифікації методів навчання.
- •16. Характеристика наочних і практичних методів навчання.
- •17. Характеристика методів стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
- •18. Поняття про дидактичні засоби навчання.
- •19. Поняття про форми організації навчання у середній школі. Становлення і розвиток форм навчання в історичному часі.
- •20. Урок як головна форма організації навчання в сучасній школі. Типологія і структура уроків.
- •22. Головні вимоги до уроку. Шляхи вдосконалення уроку на сучасному етапі.
- •Підготовка вчителя до уроку. Планування уроку. Аналіз і самооцінка уроку.
- •24. Організація навчальної діяльності учнів на уроці: фронтальна, індивідуальна, групова, парна форма роботи. Самостійна робота учнів.
- •25. Шкільна лекція, семінарські і практичні заняття, навчальні екскурсії та факультативи як форми організації навчання в середній школі.
- •Сутність педагогічного діагностування в середній школі. Функції і педагогічні вимоги до контролю успішності навчання.
- •27. Основні види, методи і форми контролю. Оцінка й облік успішності знань учнів.
- •28. Критерії оцінювання знань учнів з мови та літератури за 12-бальною системою.
- •Поняття про принципи виховання. Характеристика принципів народності, культуровідповідності, природовідповідності, гуманізації і демократизації виховання.
- •Поняття мети виховання. Розвиток мети виховання в історичному часі. Мета, ідеал та головні напрями сучасного українського виховання.
- •Поняття про методи і прийоми виховання. Класифікація методів виховання.
- •Характеристика методів формування свідомості.
- •Характеристика методів організації діяльності та формування позитивного досвіду суспільної поведінки.
- •Характеристика методів стимулювання та регулювання поведінки і діяльності учнів.
- •Зміст і головні завдання морального виховання молоді. Формування національної свідомості і самосвідомості учнівської і студентської молоді.
- •Зміст і завдання розумового виховання молоді.
- •Зміст естетичного виховання учнівської молоді.
- •Значення екологічного та економічного виховання в сучасній школі.
- •Головні інститути соціалізації особистості.
- •Виховні завдання сім’ї та родини.
- •Значення церкви у вихованні молоді.
Зміст і завдання розумового виховання молоді.
Розумове виховання —діяльність вихователя, спрямована на розвиток інтелектуальних сил і мислення учнів з метою прищеплення культури розумової праці.
Розумове виховання відбувається у процесі засвоєння знань і не зводиться до нагромадження певного їх обсягу. Процес здобуття знань і якісне їх поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини. У процесі навчання та виховання реалізується головна мета розумового формування особистості учня — розумовий розвиток.
Розумовий розвиток — процес розвитку інтелектуальних сил, пізнавальних здібностей мислення учнів.
Науковий світогляд — цілісна система понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до дійсності й самої себе.
Зміст естетичного виховання учнівської молоді.
Завдання естетичного виховання такі:
1. Навчити учнів бачити прекрасне.
2. Виробити здоровий естетичний смак.
3. Зробити життя дітей духовно багатшим.
Зміст і завдання фізичного виховання молоді.
Фізичне виховання — це широка галузь педагогічного впливу на учнів. Воно здійснює фізичний розвиток, створює умови для поліпшення розумового, морального й естетичного виховання. Тому це багатогранний процес організації пізнавальної фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів, спрямований на зміцнення потреби в заняттях фізкультурою і спортом, розвиток фізичних сил і здоров'я, вироблення санітарно-гігієнічних навичок і звичок здорового способу життя. Це завдання фізичного виховання.
Зміст фізичного виховання: гімнастика, легка атлетика, рухливі ігри, кросова, лижна, ковзанярська підготовки, плавання, теоретичні відомості про суть і значення фізкультури і спорту.
Головні засоби і методи фізичного виховання: а) природні сили (сонце, повітря, вода); б) режим харчування, праці і відпочинку; в) ранкова гімнастика; г) уроки фізкультури; д) позакласна робота (спортивні ігри, гуртки, секції, туризм). Форми й методи потрібно використовувати комплексно:
1. Фізичні вправи або фізтренування — це привчання дітей до охайності, чистоти, тренування в бігу, гімнастиці, важкій атлетиці. Учні повинні свідомо ставитись до фізичних вправ, мобілізувати свою волю.
2. Методи переконання (роз'яснення) і позитивного прикладу. Вони використовуються у процесі фізичних вправ, тренувань і спортивно-масових заходів
3. Методи схвалення й осуду, контроль за виконанням санітарно-гігієнічного режиму, участю у спортивно-масовій роботі.
Значення екологічного та економічного виховання в сучасній школі.
Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Завдання екологічного виховання полягає у формуванні екологічних знань, вихованні любові до природи, прагненні берегти, примножувати її, формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Як і кожен з напрямків виховання, екологічне виховання має мету, завдання, основні принципи, форми, методи та показники сформованості.
Мета екологічного виховання - формування відповідального і дбайливого ставлення до природи
Кінцевою метою екологічного виховання є сформована екологічна культура та розвинута екологічна свідомість.
Основними завданнями екологічного виховання є:
засвоєння провідних ідей, понять та наукових фактів, на базі яких визначається оптимальний вплив людини на природу відповідно до її законів;
розуміння цінності природи як джерела матеріальних та духовних сил суспільства;
оволодіння прикладними знаннями, практичними вміннями та навичками природокористування, розвиток здатності оцінювати стан оточуючого середовища, приймати правильні рішення щодо його покращення, передбачати можливі наслідки своїх дій і не допускали негативних впливів на природу у всіх видах суспільно-трудової діяльності;
свідоме дотримання норм поведінки в природі, що виключає нанесення їй шкоди, забруднення або порушення природного середовища;
розвиток потреби в спілкуванні з природою, прагнення до пізнання оточуючого середовища;
активізація діяльності по покращенню природного середовища, пропаганда природоохоронних ідей.
Економічне виховання — це організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної свідомості учнів.
Економічна свідомість забезпечує розуміння економічного життя суспільства, перетворення кожного працівника в активного творчого учасника виробничого процесу. В умовах економічних реформ формування економічної свідомості підростаючого покоління стає загальним і обов'язковим.
Складником економічної свідомості є економічне мислення — здатність осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань.
Завдання економічного виховання: а) ознайомлення учнів із законами ринкової економіки, перебудовою структури виробництва, підвищенням його ефективності, вдосконаленням виробничих відносин, системою управління і методами управління; б) формування здатності до економічного мислення, творчого пошуку підвищення продуктивності праці, вміння швидко оволодівати новими формами і методами праці; в) виховання почуття і рис господаря, що працює з віддачею, бережливо ставиться до результатів праці; г) виховання здорових матеріальних потреб, уміння розпоряджатися зарплатою.