16. К. Ушинський – видатний український педагог та просвітитель.

Дата народження: 7 березня 1824 року в селі Бахмач Київської губернії (тепер Чернігівська область).

Освіта та професійний шлях: Ушинський отримав юридичну освіту, але вже зранку свого життя виявив великий інтерес до педагогіки. Він вивчав педагогічні питання, подорожував Європою, вивчаючи педагогічний досвід різних країн

Педагогічні погляди: Ушинський відстоював ідеї гуманізації освіти, акцентуючи на важливості виховання, розвитку особистості та вільного розвитку дитини. Він пропагував активність, самостійність та практичне навчання.

Реформатор шкільної системи: Костянтин Ушинський здійснив ряд важливих реформ у шкільній системі, зокрема, ввів нові методи навчання, покликані стимулювати інтерес та активність учнів.

Творчість: Він є автором таких педагогічних праць, як "Літературні роботи" та "Дневник самообразования", де відзначав важливість навчання через ігрову діяльність та взаємодію з природою.

Культурний внесок: Ушинський також активно сприяв розвитку української культури та мови, підтримуючи ініціативи з національного відродження.

Помер: Костянтин Ушинський помер 26 листопада 1871 року у Женеві, Швейцарія.

17. Освітня діяльність і педагогічні погляди с. Русової.

Софія Русова (дівоче прізвище Ліндфорс) у 1856 р. у с. Олешня на Чернігівщині.

Організація освітніх закладів:Софія Русова заснувала та очолювала низку жіночих гімназій та шкіл, включаючи Київську жіночу гімназію та Жіночий інститут суспільних наук.

Гуманітарна освіта:Вона підтримувала ідею гуманітарної освіти, акцентуючи на розвитку літературності, мовознавства та історії.

Роль жінок в освіті та суспільстві:Софія Русова активно підкреслювала важливість освіти для жінок та їхню роль у суспільстві. Вона вважала, що освічена жінка може вносити значний внесок у розвиток культури та громадянського суспільства.

Формування патріотизму:Своєю діяльністю Софія Русова сприяла формуванню патріотичних почуттів серед молоді, підтримуючи вивчення історії та культури своєї країни.

Самовиховання та розвиток особистості:Софія Русова підкреслювала важливість самовиховання та розвитку особистості. Вона вірила, що освічена людина повинна не лише накопичувати знання, але й розвивати власні моральні та етичні якості.

Видання навчальних посібників:Софія Русова написала ряд навчальних посібників з різних предметів, спрямованих на полегшення процесу навчання та підвищення якості освіти.

18. Григорій Ващенко – видатний український педагог.

Григорій Ващенко (1878-1967). «Виховний ідеал», «Система навчання», «Виховання любові до Батьківщини», «Загальні методи навчання», «Організаційні форми навчання», «Виховна роль мистецтва», «Засади естетичного виховання», «Тіловиховання як виховання волі і характеру»

Структура системи освіти у вільній Україні, за Ващенком, така:

1) переддошкільне і дошкільне виховання: материнський догляд або ясла (до 3 років), дитячий садок (від 3 до 6 років);

2) початкова школа (від 6 до 14 років);

3) середня школа: класична гімназія, реальна школа, середні технічні школи, учительська семінарія, середня агрономічна школа, середня медична школа (від 14 до 18 років);

4) висока школа: університет, високі технічні школи, педагогічний інститут, академія мистецтв, консерваторія, військова академія (від 18 до 23 років);

5) позашкільна освіта;

6) науково-дослідні установи: академія наук, академія педагогічних наук.

Григорій Ващенко багато уваги приділяв проблемі виховного ідеалу як мети виховання.

В підручнику «Виховний ідеал» Г. Г. Ващенко аналізує різноманітні виховні ідеали, зокрема більшовицький і націонал-соціалістичний, і протиставляє їм український. Виховний ідеал українця у нього ґрунтується на двох принципах: виховання людини на засадах християнської моралі та на здобутках духовності. Підручник він завершує такими словами: «Плекаючи свої кращі традиції, борючись за свою самостійну державу, українська молодь разом з тим мусить не тільки плекати загальнолюдські ідеали, а й активно боротись за них. ... Віримо, що ця боротьба закінчиться пере­могою Правди і Добра».

В підручнику для педагогів «Загальні методи навчання» він проаналізував філософсько-психологічні основи навчально-пізнавальної діяльності, шляхи її активізації, дидактичні принципи, методи навчання та їх класифікацію.