16. Трампове та лінійне судноплавство
За формою організації розрізняють регулярне лінійне та нерегулярне трампове судноплавство, які утворюють відповідні фрахтові ринки:
- фрахтовий ринок лінійного тоннажу, у якому реалізуються послуги лінійного судноплавства;
- фрахтовий ринок трампового тоннажу, крізь який реалізуються послуги трампового судноплавства.
Деякі фахівці виділяють також проміжну форму судноплавства. Її визначають як роботу судів послідовними рейсами. Даної формі організації роботи тоннажу притаманні риси як лінійного, і трампового судноплавства.
Форми організації роботи флоту накладають певні обмеження характер транспортного і технологічних процесів.
Лінійне судноплавство (lineshipping) – це специфічна форма надання транспортних послуг, за якої перевізник організує регулярний рух суден між встановленими портами за заздалегідь оголошеним розкладом, здійснюючи перевезення дрібних партій генеральних вантажів різних власників на основі типового договору (коносамента) та з оплатою за певними цінами – тарифних ставок.
У трамповому судноплавстві (trampshipping) «…робота вантажних суден пов'язані з постійними районами плавання, портами навантаження і розвантаження, не обмежена певним видом вантажу, а вартість перевезення встановлюється за узгодженням сторін». Судна трампового судноплавства працюють без розкладу, у режимі, узгодженому лише між перевізником та вантажовласником.
Коли йдеться про комерційні операції у трамповому судноплавстві, то на практиці найчастіше використовують термін «фрахтування». Під фрахтуванням розуміється надання за обумовлену плату (фрахт) всього судна або його частини для перевезення вантажів, пасажирів або виконання інших робіт з метою одного або декількох рейсів, а також передача судна на певний час у розпорядження фрахтувальника.
При лінійних перевезеннях виконання таких операцій отримало назву «бронювання місць на судні».
Робота флоту послідовними рейсами – це така форма організації перевезень, у якій одне чи кілька судів певний період працюють на перевезеннях масових вантажів між постійними портами.
Класифікація морських ліній
Нині дедалі більше зростає значення систем із узгодженими процесами виготовлення та збуту продукції, з транспортним забезпеченням та інтеграцією в комплексні транспортні процеси.
Сьогодні у розвитку транспортного морського флоту проглядаються такі тенденції.
Збільшення вантажопідйомності морських транспортних суден відбувається поруч із збільшенням дальності перевезень, поліпшенням технічної оснащеності портів та інших.
Значну частку світового фрахтового ринку займає ринок лінійних перевезень, якими реалізуються послуги лінійного судноплавства.
Рисунок 16.1 – Сучасні тенденції розвитку морських суден
Лінійне судноплавство – це регулярна форма організації перевезень, при якій судна працюють між встановленими портами за попередньо оголошеним розкладом, здійснюючи перевезенням дрібних партій генеральних вантажів на підставі типового договору - коносаменту і зі платою за визначеними цінами – тарифними ставками.
Невід'ємною частиною системи лінійного судноплавства є сукупність вантажних ліній. Їх особливості необхідно враховувати при прийнятті рішень, пов'язаних з організацією та управлінням роботою судів під час освоєння регулярних вантажопотоків.
Лібералізація системи лінійного судноплавства, обмеження існуючої монополістичної практики лінійних конференцій, зниження їх значущості та заміна новими організаційними формами інтеграції лінійних перевізників призводить до створення нових та розбудови існуючих схем регулярних транспортних комунікацій. Це зумовлює необхідність переосмислення та уточнення низки теоретичних положень щодо роботи лінійних судів. Зокрема, аналіз літературних джерел, пов'язаних з питаннями лінійного судноплавства, відображає необхідність розширення та уточнення існуючих науково-теоретичних знань фундаментального рівня щодо сучасних класів судноплавних ліній та приведення цих знань у відповідність до емпіричного рівня.
Регулярне сполучення між заздалегідь встановленими та зафіксованими портами за заздалегідь оголошеним розкладом називається морською вантажною лінією. Лінія обслуговується, зазвичай, спеціалізованими судами однієї чи кількох судноплавних компаній, зокрема різних країн.
При вивченні специфіки функціонування вантажних ліній першорядним аспектом є встановлення їх класифікаційної власності, що визначається груповими та індивідуальними ознаками. Це дозволяє дати більш чітке та наочне уявлення про окремі класи судноплавних ліній без докладного опису їх ознак.
Просторова групова ознака включає такі індивідуальні класифікаційні ознаки як вид та район плавання. Тимчасова групова ознака як індивідуальні класифікаційні ознаки містить період функціонування лінії та стадію розвитку. Вантажний - приналежність вантажів та врівноваженість вантажопотоків. Технологічний - спеціалізацію транспортних засобів та способів перевезень вантажів. Організаційний - статус лінії, кількість учасників, складність схеми руху суден, обсяг та дальність перевезення вантажів, форма закріплення, послідовність та якість обслуговування портів.
По виду плавання лінії поділяться такі класи: каботажні - лінії, що обслуговують порти однієї країни. Розрізняють лінії малого та великого каботажу.
Лінії малого каботажу передбачають роботу судів з освоєння вантажопотоків у межах або двох суміжних морських басейнів без заходу до територіальних вод інших держав.
Лінії великого каботажу характеризуються заходами судів в іноземні територіальні води і передбачають роботу тоннажу між морськими портами, що у різних морських басейнах, розділених береговими територіями інших країнах; закордонні – лінії, які забезпечують економічні зв'язки із зарубіжними державами.
По району плавання лінії класифікуються так:
регіональні - лінії, що обслуговують порти одного регіону (одного морського басейну);
міжрегіональні – лінії, які передбачають роботу судів між портами суміжних регіонів (суміжних морських басейнів);
трансокеанські (міжконтинентальні) - лінії, що обслуговують порти континентів, розділених океанами.
За періодом функціонування та строками дії розкладу лінії поділяються на:
постійні – лінії, що функціонують протягом цілого року з постійним складом флоту та постійним режимом його роботи;
періодичні (сезонні) – лінії, які працюють протягом певного сезону (наприклад, лінії, організовані для перевезення свіжих фруктів та овочів).
По стадії розвитку лінії поділяться на:
що встановилися;
що розвиваються;
експериментальні – лінії, які організуються для відпрацювання нових способів перевезення вантажів, нових форм організації руху, і навіть вивчення можливості відкриття нових ліній.
По приналежності вантажів лінії поділяються на лінії, основу яких лежать:
вітчизняна вантажна база;
вантажна база іноземних фрахтувальників;
змішана вантажна база.
По врівноваженості вантажопотоків лінії поділяються такі класи:
- врівноважені;
- неврівноважені;
- в одному напрямку.
За технологічною ознакою лінії поділяються на: конвенційні та спеціалізовані.
Конвенційні - це звичайні вантажні лінії, які обслуговуються універсальними судами.
Спеціалізовані – судноплавні лінії, які обслуговуються судами спеціалізованого флоту. Спеціалізовані лінії, як правило, є частиною відповідних транспортно-технологічних систем: контейнерної, ролкерної, поромної тощо.
Щодо організаційної ознаки, то на океанських напрямках, де діють об'єднання лінійних перевізників, кожен судновласник визначає статус своєї лінії:
член конференції – лінія, яка неухильно дотримується правил конференції та повністю дотримується її тарифів;
допущений аутсайдер – лінія, яка є асоційованим членом конференції, який має право за погодженням з нею надавати знижки з конференціальних тарифів (зазвичай до 10%);
незалежний перевізник (аутсайдер) – дотримується власної фрахтової політики та працює за власними тарифами.
Виходячи з кількості учасників лінії поділяються на:
односторонні - обслуговуються однією судноплавною компанією;
спільні – обслуговуються двома чи більше судноплавними підприємствами;
конференціальні – що у складі міжнародних конференцій.
Залежно від складності схем руху лінії поділяються на:
прості – між двома портами;
складні – між трьома портами та більше;
складові – з двома або більше дільницями, що обслуговуються самостійно, наприклад, магістрально-фідерні лінії.
Виходячи з обсягу та дальності перевезення вантажів лінії поділяються на магістральні та фідерні.
За формою закріплення портів виділяють:
лінії з обов'язковими портами заходу;
лінії з обов'язковими та факультативними портами заходу.
Залежно від послідовності обслуговування портів лінії класифікуються так:
симетричні – лінії, судна яких обох напрямах обслуговують одні й самі порти;
несиметричні - лінії, судна яких в одному напрямку обслуговують одні порти, у зворотному напрямку - інші.
Залежно від якості обслуговування вантажовласників лінії діляться на:
термінові – з жорстким тимчасовим регламентом руху. Лінії цього типу організуються між добре обладнаними портами судноплавними компаніями, які мають спеціалізованим флотом. При організації термінових ліній, судновласник гарантує захід суден у порти точно у терміни, зазначені у розкладі. Виконання розкладу забезпечується рахунок резерву часу, що становить 10 – 15 % від розрахункової тривалості рейса;
регулярні – з послідовним уточненням розкладу. Такого типу лінії організуються, як правило, для обслуговування слабо обладнаних або рейдових портів країн, що розвиваються, а також для роботи між портами, в яких стоянка суден залежить від численних факторів, наприклад, метеорологічних причин, скупчення судів, нестачі робочої сили і т.п. На цих лініях використовують конвенційний тоннаж, а вантажі перевозяться окремими місцями або дрібними пакетами. На таких напрямках організація строкових ліній із твердим виконанням розкладу є недоцільною. Оскільки це вимагало б встановлення більшого резерву часу (40 – 50 %) та закріплення додаткових судів. Тож у міжнародній практиці обслуговування таких напрямів організують регулярні лінії.
Таким чином, уточнена в результаті дослідження класифікація відображає існуючі у практиці міжнародного лінійного судноплавства організаційні форми морських вантажних ліній, що дозволяє розробляти методичне забезпечення, що відповідає об'єкту управління, та приймати адекватні рішення у системі управління роботою лінійних судів.